13.7. Функціональне значення сну для людини

Нині накопичено великий матеріал, присвячений вивченню конкретних мозкових механізмів, що підтримують рівень активнос­ті і забезпечують сон. N. Кleitman (1963) поділяє активність за по­требою і активність за вибором. Активність за потребою спостеріга­ється в немовлят і пов'язана з необхідністю приймання їжі, внут­рішнім чи зовнішнім дискомфортом. В міру дорослішання дитини дедалі більше починає переважати активність за вибором, що є ос­новною у дорослої людини. Проте фоном цих видів активності є сон.

Формують ці стани багато факторів, серед яких важливу роль підводять добовому ритму, що охоплює внутрішній температурний ритм, втому та ін.

Установлено, що розумова втома, яка вказує на інформаційне перевантаження, сприяє настанню сну, проте вона не є результатом стомлення окремих нейронів головного мозку. Діяльність нейронів не загальмовується під час сну, а перебудовується для оброблення інформації, що надходить упродовж дня. Відбувається знищення, викидання непотрібної інформації. На думку О. М. Вейна (1970), короткочасна пам'ять заповнюється вдень, а вночі інформація, що містилася в ній, обробляється і частина її переводиться в довгостро­кову пам'ять. Непотрібна інформація знищується.

Фактично гіпногенні апарати включаються в результаті актив­ності внутрішніх вегетативних ритмів, а також у результаті стом­лення через інформаційне перевантаження (О. М. Вейн, 1970). Крім того, включення синхронізувальних систем мозку пов'язано із зовнішніми впливами: освітленням, м'язовою активністю, режимом дня та ін.

Більшість дослідників вважають, що відновні функції відбува­ються під час повільного сну, а інформація, яка надійшла за день, обробляється на стадії швидкого сну. При цьому відбувається не тільки процес переведення наявної інформації в довгострокову пам'ять, а й об'єднання її з уже наявною в мозку інформацією.

Деякі автори (Р. Зпусіег, Л. 8соМ, 1972) вважають, що потреба у сні, а так само цикл «неспання — сон» нерозривно пов'язані з ендо­генною циркадною періодичністю. Водночас О. Борбелі (1989) роз­глядає сон і активність як окремі процеси. На його думку, потреба в сні визначається процесом стомлення і розслаблення, що наростають під час недремності, а також циркадним процесом (циклом «спо­кій — активність — спокій»). При цьому він зазначає, що пік спокою припадає на 4-ту год ранку, а пік активності — на 4-ту год дня. Рі­вень потреби в сні збільшується під час неспання і зменшується під час сну (зменшується стадія дельта-сну), а циркадні ритми залежать тільки від внутрішнього, біологічного годинника організму.

13.8. Порушення сну і неспання

Порушення циклу «активність — сон — активність» охоплює, за даними О. М. Вейна і Я. І. Левіна (2001), від 28 % до 45 % усього дорослого населення, причому в половини з них ці розлад,и потре­бують лікування.

13.8.1. Класифікація

Відповідно до міжнародної класифікації порушення сну і не­спання поділяються на: дисомнії, парасомнії, порушення сну, пов'язані з іншими захворюваннями, передбачувані хвороби сну.

Дисомнія містить у собі розлади, пов'язані з труднощами заси­нання і підтримки сну чи з надлишковою денною сонливістю. Ви­діляють такі дисомнії: пов'язані з внутрішніми причинами, пов'язані із зовнішніми причинами, пов'язані з розладами циркадних ритмів. За синдромологічним принципом дисомнії поділяють на інсомнії і гіперсомнії.