- •Кірковий кінець анплілатора:
- •2.2. Нейрон і його функції. Синапси
- •2.4. Самоорганізація потоків нервових імпульсів
- •2.5. Деякі питання кодування інформації в нервовій системі
- •2.6. Сучасні питання організації функції
- •2.7. Функціональна асиметрія мозку
- •3.1.1. Основні принципи еволюції в будові мозку як органа психіки
- •3.1.2. Структурна і функціональна організація кори головного мозку
- •3.2.1. Безпосереднє подразнення кори мозку
- •3.2.2. Метод умовних рефлексів (непряма стимуляція кори)
- •3.2.3. Досліди і аналізом функцій окремих нейронів
- •3.4.1 Електроенцефалографія
- •Метод викликаних потенціалів
- •Магнітоенцефалографія
- •Електроокулографія
- •Електроміографія
- •3.4.6. Електрична активність шкіри
- •3.4.7. Дослідження вегетативного показника ритму серця
- •Нейровізуалізаційні методи дослідження
- •4.5. Афазії
- •5.3. Відчуття — джерело знань про навколишній світ
- •5.5. Відчуття, що не увійшли в класифікацію
- •5.6. Будова ока і можливості людського зору
- •Цілісність сприйняття
- •Структурність сприйняття
- •6.6. Константність сприймання
- •6.10.1. Класифікація сприйнять
- •Селективність уваги
- •Стійкість уваги
- •Переключення уваги
- •Розподіл уваги
- •Обсяг уваги
- •7.5. Нейрональні механізми уваги
- •8.10. Адаптивна компенсаторна функція емоцій і методи контролю емоційних станів
- •9.5.1. Голографічна модель пам'яті
- •9.5.2. Участь префронтальної кори в процесах пам'яті
- •9.5.3. Участь мозочка в процесах пам'яті
- •9.5.4. Участь мигдалини у процесах пам'яті
- •9.5.5. Участь гіпокампа в процесах пам'яті
- •9.5.6. Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті
- •Навчання і його різновиди
- •Механізми навчання
- •9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес
- •9.7.4. Навчання і системна психофізіологія
- •10.1.2. Периферійний апарат нервово-м'язової системи
- •10.1.3. Структури нервової системи, що беруть участь у здійсненні рухів
- •10.2. Програма рухового акту
- •10.2.2. Теорія функціональних систем
- •10.4. Роль підкіркових і стовбурних утворів мозку в здійсненні рухів
- •11.4.2. Інформаційний синтез
- •12.2.1. Наочно-дісве мислення
- •12.2.2. Наочно-образне мислення
- •12.2,3. Понятійне мислення
- •12.4.1. Мова і спілкування
- •12.4.2. Розвиток мови у людини
- •12.4.3. Основні функції мови
- •12.6. Структури мозку, причетні до розумових процесів
- •12.7. Мислення і функціональна асиметрія мозку
- •13.3. Повільний і швидкий сон
- •13.3.1. Стадії повільного сну
- •13.3.2. Стадія швидкого сну
- •13.4. Сон і неспання людини
- •13.5. Сон і психічна діяльність
- •13.6. Депривація сну
- •13.7. Функціональне значення сну для людини
- •13.8. Порушення сну і неспання
- •13.8.1. Класифікація
- •13.8.2. Інсомнія
- •13.8.3. Гіперсомнія
- •14.1. Психофізіологічні розлади в клініці і методи їх діагностики
- •14.2. Шизофренія
- •14.3. Депресія
-
Метод викликаних потенціалів
Викликані потенціали — це реакція мозку на подразнювання. Як подразники використовують звук, світло, стимуляцію рецепторів і периферійних нервів. Відвідними електродами слугують електроди, що застосовуються під час енцефалографії. У зв'язку з тим, що викликані потенціали за значенням менші від звичайної спонтанної активності мозку, для їх реєстрації застосовують електронно- обчислювальну техніку. Цей метод є дуже чутливим і дає змогу отримати біоелектричні відповіді від усіх структурних утворів головного мозку (на рівні стовбура, підкіркових утворів і кори головного мозку).
Викликані потенціали — це зміни сумарної електричної активності мозку. Вони складаються з кількох позитивних і негативних хвиль, що тривають 0,5 - 1,0 с після застосуванням подразника. При оцінюванні викликаних потенціалів ураховують їхню форму, значення і латентний період їхньої появи після нанесеного подразнення.
-
Магнітоенцефалографія
Біоструми мозку створюють слабкі магнітні поля. Вперше електромагнітне поле мозку людини було записане в 1968 р. Д. Коеном. Магнітоенцефалограму записують за допомогою магнітометра — надпровідного квантового інтерференційного приладу. Магнітометр має багато датчиків, що дає можливість записати просторову картину розподілу електромагнітного поля. Тимчасова і просторова роздільна здатність сучасних магнітометрів становить до 1 мм і 1 мс.
На ЕМГ сумарно реєструються сигнали від усіх джерел, незалежно від їхньої орієнтації. Поділ цих сигналів важкий. До того ж магнітоенцефалографія дає можливість записувати тільки кіркові диполі (джерела, що розміщені паралельно поверхні черепа). У зв'язку з тим, що магнітна проникність для повітря і для тканин приблизно однакова, то при реєстрації магнітоенцефалограми відсутні спотворення від оболонок мозку, кісток черепа, підшкірної
клітковини і шкіри. З огляду на те, що джерела активності при записі ЕЕГ і магнітоенцефалограми різні, показане їхнє спільне застосування.
-
Електроокулографія
Електроокулографія — методика реєстрації рухів ока, в основуі якої покладено дипольну властивість очного яблука (роговиця має позитивний заряд щодо сітківки). У зв'язку з тим, що електрична й оптична осі очей збігаються, то записана електроокулограма показує напрямок погляду. При русі ока змінюється напрямок електричної осі ока, а це зумовлює зміну потенціалу, що й реєструється за допомогою методики електроокулографії.
Для запису застосовуються чотири відвідні електроди, що не поляризуються, з електропровідною пастою. їх накладають на знежирену шкіру біля скроневих кутів обох очних щілин, а також посередині верхнього і нижнього краю однієї очної ямки. Перші два електроди реєструють горизонтальні рухи ока, інші два — вертикальні. Потенціали від електродів кожної пари підсилюються, а потім записуються чи подаються на комп'ютер.
Цей метод дає змогу реєструвати не тільки напрямок зміщення погляду, а й значення кута такого зміщення. З огляду на той факт, що рухи очей спричинюють артефакти на ЕЕГ, то в психофізіології запис біоелектричної активності мозку обов'язково проводиться із записом електроокулограми.