13.8.2. Інсомнія

Інсомнія — це порушення сну, пов'язані з труднощами засинан­ня (ініціації) і підтримання сну. Залежно від перебігу виділяють гострі, підгострі і хронічні; від ступеня вираженості: слабко вира­жені, середнього ступеня і виражені.

Інсомнія охоплює також передсомнічні, інтрасомнічні і постсом- нічні розлади.

Передсомнічні розлади полягають у труднощах засинання. У таких хворих формується «страх постелі» і страх настання сну. Щойно такі пацієнти опиняються в ліжку, бажання спати зникає, з'являються тяжкі думки і спогади, посилюється рухова активність, пов'язана з пошуками зручної для сну пози. Дрімота переривається під щонайменших зовнішніх подразників. Процес засинання у хво­рих подовжується до 120 хв і більше (у нормі 3-10 хв). У таких киорих, крім подовження часу засинання, спостерігаються часті пе­реходи з І і II стадій першого циклу сну до неспання.

Інтрасомнічні порушення виявляються частими нічними пробудженнями, після яких хворі довго не можуть заснути і виникають відчуття «поверхового», неглибокого сну (О. М. Вейн, Я. І. Левін, 2001). Пробудження зумовлюються зовнішніми подразниками (шум), а також внутрішніми факторами (страхи і кошмари, страшні сновидіння, різні болючі феномени, вегетативні зрушення, що виявляються задухою, тахікардією, позивами до сечовипускання та ні.). У таких хворих знижений поріг пробудження від сну, а після пробудження утруднене засинання. Для них характерна недостат­ня глибина сну, значно збільшені І і II фази повільного сну, редук­цій дельта-сну, тривалі періоди активності в нічний час.

Постсомнічні порушення (розлади, що виникають у найближчий період після пробудження) зводяться до проблеми раннього ранко- ного пробудження, зниженої працездатності впродовж дня, «слаб­кості», денної сонливості й утруднення під час засинання навіть за сприятливих умов та ін. Деякі хворі вказують на вкорочення нічно­го сну до 5 год і менше. Окремі хворі скаржаться на повну відсут­ність сну впродовж кількох ночей, хоча при об'єктивізації сну полі­сом нографічними дослідженнями реєструється сон протягом 5- 8 год з незначною його деформацією. О. М. Вейн і Я. І. Левін (2001) такі ситуації визначають як спотворення сприйняття сну («агнозія сну») і вказують, що вони спостерігаються у хворих з пси­хічними захворюваннями.

Найважливіші фактори, що призводять до інсомнії: стрес (пси­хофізіологічні інсомнії), неврози, психічні захворювання, соматичні іахворювання, приймання психотропних препаратів, зловживання алкоголем, токсичні речовини, ендокринно-обмінні захворювання, (органічні захворювання головного мозку, синдроми, що виникають у сні (апное, рухові розлади), больові синдроми, несприятливі зов­нішні фактори (шум, вологість, низька чи висока температура то­що), позмінна робота, зміни годинних поясів, порушення гігієни сну, вкорочення нічного сну залежно від конституціональних особ­ливостей особи.

Порушення сну спостерігаються в 80 % хворих з неврозами й у всіх хворих з депресіями і тривогою. При депресії характерне вко­рочення латентного періоду фази швидкого сну і передчасне про­будження, що вказує на хронобіологічні і циркадні розлади. При тривожних розладах спостерігаються подовження засинання, збі­льшення поверхневих стадій, рухової активності і часу активності впродовж ночі, зменшення тривалості сну і дельта-сну.

Розлади сну досить часто відзначаються у хворих з різними со­матичними захворюваннями, а також в осіб старших вікових груп.