- •Кірковий кінець анплілатора:
- •2.2. Нейрон і його функції. Синапси
- •2.4. Самоорганізація потоків нервових імпульсів
- •2.5. Деякі питання кодування інформації в нервовій системі
- •2.6. Сучасні питання організації функції
- •2.7. Функціональна асиметрія мозку
- •3.1.1. Основні принципи еволюції в будові мозку як органа психіки
- •3.1.2. Структурна і функціональна організація кори головного мозку
- •3.2.1. Безпосереднє подразнення кори мозку
- •3.2.2. Метод умовних рефлексів (непряма стимуляція кори)
- •3.2.3. Досліди і аналізом функцій окремих нейронів
- •3.4.1 Електроенцефалографія
- •Метод викликаних потенціалів
- •Магнітоенцефалографія
- •Електроокулографія
- •Електроміографія
- •3.4.6. Електрична активність шкіри
- •3.4.7. Дослідження вегетативного показника ритму серця
- •Нейровізуалізаційні методи дослідження
- •4.5. Афазії
- •5.3. Відчуття — джерело знань про навколишній світ
- •5.5. Відчуття, що не увійшли в класифікацію
- •5.6. Будова ока і можливості людського зору
- •Цілісність сприйняття
- •Структурність сприйняття
- •6.6. Константність сприймання
- •6.10.1. Класифікація сприйнять
- •Селективність уваги
- •Стійкість уваги
- •Переключення уваги
- •Розподіл уваги
- •Обсяг уваги
- •7.5. Нейрональні механізми уваги
- •8.10. Адаптивна компенсаторна функція емоцій і методи контролю емоційних станів
- •9.5.1. Голографічна модель пам'яті
- •9.5.2. Участь префронтальної кори в процесах пам'яті
- •9.5.3. Участь мозочка в процесах пам'яті
- •9.5.4. Участь мигдалини у процесах пам'яті
- •9.5.5. Участь гіпокампа в процесах пам'яті
- •9.5.6. Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті
- •Навчання і його різновиди
- •Механізми навчання
- •9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес
- •9.7.4. Навчання і системна психофізіологія
- •10.1.2. Периферійний апарат нервово-м'язової системи
- •10.1.3. Структури нервової системи, що беруть участь у здійсненні рухів
- •10.2. Програма рухового акту
- •10.2.2. Теорія функціональних систем
- •10.4. Роль підкіркових і стовбурних утворів мозку в здійсненні рухів
- •11.4.2. Інформаційний синтез
- •12.2.1. Наочно-дісве мислення
- •12.2.2. Наочно-образне мислення
- •12.2,3. Понятійне мислення
- •12.4.1. Мова і спілкування
- •12.4.2. Розвиток мови у людини
- •12.4.3. Основні функції мови
- •12.6. Структури мозку, причетні до розумових процесів
- •12.7. Мислення і функціональна асиметрія мозку
- •13.3. Повільний і швидкий сон
- •13.3.1. Стадії повільного сну
- •13.3.2. Стадія швидкого сну
- •13.4. Сон і неспання людини
- •13.5. Сон і психічна діяльність
- •13.6. Депривація сну
- •13.7. Функціональне значення сну для людини
- •13.8. Порушення сну і неспання
- •13.8.1. Класифікація
- •13.8.2. Інсомнія
- •13.8.3. Гіперсомнія
- •14.1. Психофізіологічні розлади в клініці і методи їх діагностики
- •14.2. Шизофренія
- •14.3. Депресія
10.1.3. Структури нервової системи, що беруть участь у здійсненні рухів
У здійсненні рухового акту беруть участь майже всі відділи нервової системи (рис. 21).
Так, у людини на спинномозковому рівні здійснюється реципрок- пе гальмування м'язів-антагоністів, флексорний рефлекс, підтримка необхідного тонусу м'язів. На рівні стовбура мозку збільшується
Рис.
21. Схема рухових шляхів (за Д.К.
Богородинським, О.А. Схоромець, А.І.
Шваревим, 1977): 1 — кора передцентральної
звивини мозку; 2— лушпина! З— кора
передмоторної ділянки (лобова частка);
4— бліда куля; 5— ретикулярна формація
мозкового
стовбура;
6— пірамідний (кортикоспинальний) шлях;
7— сітчасто-спинномозковий шлях;
8—червоноядернорспинномозковий
(руброспинальний) шлях Монакова;
9—чорна
речовина;
10—червоне
ядро;
11
— люїсове тіло.'
12—зоровий
горб;
13—
хвостате ядро (голівка);
14—альфа-мотонейрон;
15—спіралеподібний
рецептор м'язового веретена.'
16—
посмуговані м'язові волокна; 17— м'язове
веретено;
18—
інфрафузальне м'язове волокно;
19—
чутливий нейрон спинномозкового
ганглія;
20—
гамма-мотонейрон
кількості структур, що беруть участь у руховому акті, розширюються їхні функціональні обов'язки. Ядерні утвори ретикулярної формації, вестибулярного ядра, покришки, заднього поздовжнього пучка тощо беруть участь у забезпеченні правильного встановлення голови і тіла в просторі, і нормального м'язового тонусу. Важливу рОЛЬ у координації рухів відіграє мозочок. Крім того, він бере акти- ііиу участь у формуванні рухової пам'яті, забезпечує точність, плавність, необхідну силу, регулює тимчасові, швидкісні і просторові характеристики будь-якого руху.
На сьогодні сформульовано трирівневу структуру регуляції і координації рухів, створенню якої ми зобов'язані Н. А. Бернштейну (1947).
Найдревніший рівень А — червоноядерно-спинномозковий рівень регуляції рухів переважно м'язів шиї і тулуба. На цьому рівні регулюється плавність і витривалість рухів, підтримується тонус усієї м'язової системи, здійснюється тонке керування збудливістю спинномозкових ядерних структур, що забезпечують реципрокну іннервацію м'язів-антагоністів та ін. Усі процеси на цьому рівні здійснюються автоматично.
Рівень синергії і штампів є другим рівнем — рівнем В, або тала* мо-паллідарним. На цьому рівні спостерігається численність м'язів, що втягуються в синергію, і схильність до стереотипів і періодичності. Цей рівень характеризує велика пропріорецептивна і екстеро- рецептивна чутливість, що зумовлено залученням у процес основного центра чутливості — зорового горба.
Для рівня С характерний рівень просторового поля, пірамідно- стріарний рівень рухів. Синтетичне просторове поле — це сприйняття і володіння обширним зовнішнім навколишнім простором. Таке поле є однорідним і таким, що не зміщується, характеризується методичністю і геометричністю, які виявляються в дотриманні геометричної форми і геометричної подоби. Просторове поле не порожнє, а заповнене об'єктами різного розміру і маси, а також силами, що виходять від таких об'єктів і діють між ними.
Такий поділ здійснення і координації рухів на рівні вказує на підпорядкування ієрархічно влаштованих рівнів, а також складний розподіл функцій при виконанні рухового акту.