12.4.1. Мова і спілкування

С. Л. Рубінтштейн (1999) пише, що людина є суспільною істотою, п діяльність також суспільна і її свідомість — суспільна свідомість. Сшдомість формується на основі практичної діяльності в процесі ду хонного і свідомого спілкування між людьми, що здійснюється за допомогою мови.

1. ГІ. Пав лов увів поняття про першу і другу сигнальну систему у людини. Перша сигнальна система є у людини і у тварин і забезпе­чує безпосереднє сприйняття почуттєвих образів і явищ навколиш­нього світу. Друга сигнальна система розвинулася в результаті ви­никлої потреби спілкування між людьми в процесі трудової діяль­ності у вигляді мовної функції. Розвиток мовної функції привів до появи мови, в результаті чого відображення навколишньої дійснос­ті стило можливим в узагальненому і смисловому вигляді. Специ­фічною особливістю вищої нервової діяльності людини саме і є мов­но-розумові процеси.

Слово є специфічною єдністю почуттєвого і смислового змісту. У слові відбивають не конкретні, а найістотніші властивості предме­тні і явищ навколишньої дійсності. С. Л. Рубінштейн (1999) зазна­чає, що слово як узагальнене відображення предметів або явищ залучається в діючі суспільні відносини і визначається через функ­цію цього предмета і його значення в людській діяльності.

У людини друга сигнальна система охоплює всі види символіза­ції, в тому числі мовні знаки, музичні звуки, малюнки, математичні символи і знаки, міміко-жестикуляційні реакції, художні образи тощо. Проте провідну роль у символізації навколишнього світу віді­грає слово.

Наявний зв'язок слова з предметом або явищем є основним і ви­значальним. Такий зв'язок не прямий, а опосередкований — через поняття й образ. Відношення слова до предмета, що позначається ним, має пізнавальний характер. Людина пізнає й усвідомлює дій­сність через слово. Мова виникла в спілкуванні і слугує для спілку­вання.

Мова є соціальним продуктом. Вона виконує дві основні функції: комунікативну і сигніфікативну, завдяки яким мова є засобом спіл­кування і формою існування розуму, свідомості. Ці функції мови формуються одна через іншу і функціонують одна в одній. Ці дві її функції — соціальна (засіб спілкування) і позначення понять, сим­волів тощо нерозривно пов'язані між собою.

Установлено, що між структурами, які сприймають стимули, і структурами, що позначають їх словами, існує зв'язок. Перехід по­чуттєвих образів із першої сигнальної системи в другу може спри­чинити іррадіацію збудження або гальмування в другій сигнальній системі. Крім того, встановлено, що словесний подразник зумовлює зміни в першій сигнальній системі і керує поведінкою, рухом лю­дини та ін.

У яких би формах людське мислення не здійснювалося, воно не­можливе без мови. Думка людини в слові знаходить необхідну ма­теріальну оболонку і стає реальною дійсністю для неї самої і для інших людей. Будь-яка думка виникає, розвивається і виражається в словах, в усній і письмовій мові. Чим більше вдосконалюється і вигострюється словесне формулювання тієї або іншої думки, тим чіткішою і зрозумілішою вона стає.

Людина може мислити вголос або про себе (внутрішня мова), неначе розмовляючи сама із собою, але неодмінною умовою мис­лення є його словесна оболонка.