12.4.2. Розвиток мови у людини

Людина не народжується з умінням говорити. Мовні функції в неї розвиваються через навчання. При цьому дитина опановує рід­ну мову в процесі спілкування, а не вивчаючи її.

У процесі онтогенезу в дитини спочатку формуються умовні ре­флекси на смакові і нюхові подразники, а потім — на вестибулярні, звукові і пізніше всього — на зорові. В другій половині першого ро­ку життя в неї з'являються умовні рефлекси на словесні подразни­ки. Для їх прояву потрібне поєднання слів з безпосередніми подра­зниками. Слово поступово стає провідним подразником, витісняючи інші компоненти комплексу на словесне подразнення (кінестетичний, звуковий і зоровий). Потім слово стає вже сигналом для дити­ни.

Перші осмислені слова дитина вимовляє до кінця першого — на другого року життя. Ці перші осмислені слова дитини (ма­ми бйба, тато та ін.) виражають переважно потреби, афективні ста­ни і бижання. Приблизно до півтора року у дитини з'являється по- иіпчпльна функція мови. Вона починає цікавитися назвою предме­ті і запитує в навколишніх: «що це?». У цей період життя дитина побить найбільше для себе відкриття, що кожна річ має свою назву. Це її перша загальна думка. Дитина опановує при сприянні дорос- иих новий, соціальний спосіб спілкування з речами за допомогою і поим До кінця другого року життя слово в неї перетворюється на "сигнал сигналів». Дитина учиться оперувати різними предметами, піп позначаються одним словом. Для цього в неї має бути виробле­ний пучок зв'язків не менш як 15 асоціацій. Слід зазначити, що в цому віці одним словом можуть позначатися не тільки предмети, а і дії пов'язані з ними переживання. Дитина відкриває для себе,що за допомогою слова можна вказати на річ, звернути на неї увагу дорослих, а потім і одержати її. Головним же для цього віку є те, що пишна отримує можливість за допомогою мови вступати у свідоме спілкумання з оточуючими. Вона починає користуватися відношен­ії н м слова до предметів, що позначаються ним, без теоретичного пі мислення його. Теоретичне осмислення слова відбувається впродовж років розумового розвитку дитини.

У віці 2-2,5 року у дитини з'являються своєрідні словотвори і і ініио.імши. У цей же період її мова поповнюється пропозиціями. Проте вона становить собою просте рядоположення головних речень. Додаткові речення у дитини відсутні. Вони з'являються в неї приблизно з 2,5 року. З цього віку починає ускладнюватися архітектоніка мови. У ній виділяються окремі відносно самостійні час­тин, що зв'язуються між собою різними просторовими і часовими підносинами. Словниковий запас дитини збільшується і до кінця третього року сягає 500 - 700 слів. Дитина на словесний подразник індиннідие словесною реакцією, тобто фактично навчається говорити.

У зв'язку з розвитком мовної функції в дитини у віці 2-3 роки и'готно ускладнюється інтегративна діяльність мозку^: з'являються перші «чому», що виражають причинні відносини, формуються умоіші рефлекси на співвідношення розмірів, маси, відстаней, за- іифйлення навколишніх предметів, протиставлення та ін. У віці після трьох років мовна форма дитини випереджає її розумовий зміст між зовнішнім і внутрішнім смислом мови досить часто спо­стерігаються розбіжності.

Моим впливає на розумовий розвиток дитини, залучаючись у процес формування її мислення. Мова, власне кажучи, стає першою і ісмічітарною формою знання. За посередництвом мови суспільна

свідомість формує мислення дитини і визначає структуру її свідо­мості, тобто мова залучається в процес формування мислення.

Приблизно після чотирьох років у дітей починається розвиток зв'язної мови — уміння розкрити думку в зв'язній мовній побудові. Зв'язність мови означає адекватність мовного оформлення думки, що висловлюється або пишеться, з погляду її зрозумілості для слу­хача або читача. Вона ґрунтується на її власному предметному змі­сті.

ІІа розвиток мислення дитини досить істотно впливає оволодін­ня нею письмовою мовою. Письмова мова дещо відстає від усного мовлення, а потім ці види мови зрівнюються. Важливе значення в розвитку письмової мови має розвиток зв'язної мови, що, у свою чергу, залежить від розвитку письмової мови. З подальшим розвит­ком мови пов'язана її точність. Точність мови вкрай необхідна в на­укових дослідженнях або в науковій доповіді, коли слова стають термінами, а їх значення — поняттями.

Розвиток зв'язної і точної мови припадає переважно на час на­вчання в школі. Збагачення наукових знань і розвиток розумових процесів школяра приводять до того, що його мова стає пристосова- нішою до висловлення абстрактної думки, а також до ускладнення її структури.