13.3.2. Стадія швидкого сну

Під час стадії швидкого сну енцефалограма нагадує електроен­цефалограму людини в активному стані. Переважають швидкі низькоамплітудні ритми. Під час цієї стадії відбувається посилення мозкового кровообігу. Відбувається глибоке м'язове розслаблення. Поряд з тонічними компонентами стадії швидкого сну спостеріга­ються фізичні компоненти, до яких належать швидкі рухи очей при закритих повіках, а також м'язові посмикування в окремих групах м'язів. Вегетативні зрушення виявляються різкими змінами часто­ти серцевих скорочень (від тахікардії до брадикардії) і частоти ди­хання (може бути серія частих вдихів-видихів з наступною паузою), зміною артеріального тиску (епізодичні підйоми і падіння). У чоло­віків відмічається ерекція статевого члена, а в жінок — клітора. Пробудження таких людей різне: в одних випадках воно легке і швидке, а в інших важке. У цій стадії сну виникають багато снови­дінь, що запам'ятовуються.

Упродовж ночі може бути 4 — 5 циклів сну, кожний з яких почи­нається з перших стадій повільного сну і закінчується швидким (парадоксальним, БДГ-сном, ромбоенцефалічним) сном. Кожен цикл у різних людей триває, за даними різних авторів (О. М. Вейн, 1970; Д. Г. Шевченко, 2001 та ін.), близько 80 - 100 хв. Коли в пер­ших двох циклах переважає дельта-сон з короткими епізодами швидкого сну, то в наступних циклах збільшується і стає перева­жаючим швидкий сон при різкому скороченні і навіть відсутності дельта-сну. Структура сну є такою: на першу стадію сну припадає 5 - 10 % сну, на другу — 40 - 50, на третю і четверту стадії (дельта- сон) — 20 - 25 і на швидкий сон — 17-25 %.

Наведені дані свідчать, що за ніч повторюється 4-5 циклів сну, які закінчуються стадією швидкого сну, під час якої людина бачить сновидіння. Оскільки стадія швидкого сну за весь період нічного сну становить одну — дві години, то цим же часом обмежуються і наші сновидіння. На інтенсивність самих сновидінь і їх зміст впли­ває безліч факторів, у тому числі й індивідуальні особливості лю­дини.

Дослідження на рівні нейронів показали, що під час сну актив­ність нейронів не зменшується порівняно зі станом спокійного ак­тивного стану. Ці дані спростували припущення про переважання гальмівних процесів під час сну. Так, було встановлено, що в стадії швидкого сну спонтанна активність нейронів буває вищою, ніж у період напруженої недремності. Крім того, виявлено розходження в активності нейронів у стадії швидкого сну й у стадії повільного сну.

Крім того, було виявлено певні гормональні зміни для окремих стадій сну: у стадії дельта-сну збільшується секреція гормону росту, що сприяє посиленню тканинного обміну! у стадії швидкого сну збільшується секреція гормонів кори надниркових залоз, що в недрем­ному стані виникає при стресі. Обмінні процеси в нервових кліти­нах у стадії повільного сну не відрізняються від таких в активному стані людини, а в стадії швидкого сну енергетичний обмін у нейро­нах мозку зростає.

13.4. Сон і неспання людини

У сні людина проводить третину свого життя. Саме тому багато людей хотіли б спати менше, вважаючи, що сон — це загублений для життя час. Інші люди хотіли б спати більше, оскільки після не­досипання вони не дуже добре себе почувають. «Сон — джерело всіх сил, бальзам для хворої душі», — писав Шекспір. Ці думки відби­вають полярне ставлення до питання про тривалість сну. Водночас більшість дослідників зазначають, що люди в сучасному суспільстві недосипають, що негативно позначається на стані людини і суспі­льства, будучи однією з причин аварій і катастроф. За допомогою експериментально-психологічних тестів було показано, що коли тривалість нічного сну зменшується на 1,3 - 1,5 год, то це познача­ється на стані недремності вдень.

Потреба у сні в різних людей і в різні вікові періоди неоднакова. Так, новонароджений у віці 4-6 тижнів не спить лише дві години упродовж доби, а інший час спить. Після 20 років середня трива­лість нічного сну коливається від шести до восьми годин за ніч. Ніч­ний сон людей літнього віку трохи вкорочений. Питання про потре­бу у сні в різні вікові періоди є складним. Так, якщо враховувати сон за поведінковими реакціями, то сон немовляти становить бли­зько 22 год, а якщо оцінювати тривалість сну того ж немовляти за даними електроенцефалографії, то він дорівнює усього лише 16,3 год.

Питання про тривалість нічного сну недостатньо вивчене. Деякі дослідники вважають, що подовження нічного сну не завжди ви­правдане. Надмірний сон у дитини сприяє розвитку флегматичнос­ті, затримує розумовий розвиток, порушує функції кровообігу і трав­лення. О. М. Вейн (1978) зазначає, що багато сплять люди зі зни­женим інтелектом і особи, що перебувають на низькому рівні роз­витку. Водночас люди з енергійним, рухливим, активним, напру­женим життям сплять менше від середньої норми. Це стосується переважно вчених і політичних діячів.

У літніх людей спостерігається зменшення загального часу ніч­ного сну, збільшення кількості просинань і помірне зниження най­більш глибокого і швидкого сну.

Визначення моменту засинання є складним. Судити про на­стання сну за змиканням повік неможливо, позаяк зімкнути повіки можна довільно. Крім того, частими є випадки, коли деякі люди засинають з відкритими очима. Сну передує стан, що розглядається як бажання спати. У такому разі втрачається інтерес до навколиш­нього, з'являється млявість, потягування, позіхання. Усі думки зо­середжуються на майбутньому сні. У середньому для здорової лю­дини для засинання досить 5-10 хв. У дітей процес засинання триваліший.

На електроенцефалограмі при засинанні домінує нерівномірний альфа-ритм, амплітуда якого поступового знижується і періодично він зникає. Під час переходу в стадію дрімоти електроенцефалог- зама стає більш сплощеною, зникає альфа-ритм і з'являються нере­гулярні дельта-хвилі. Процес засинання супроводжується знижен­ням м'язового тонусу й амплітуди м'язових потенціалів, змінюються зегетативні показники — зменшується частота пульсу і дихання, імінюються значення артеріального тиску та ін.

Вище ми відмічали зміни, що настають в організмі під час сну, іроте мало уваги приділили рухам уві сні. Проведеними дослі- ркеннями було показано, що для відчуття повноцінності сну необ- :ідні рухи уві сні. Сплячий, не просинаючись, повертає голову, за- ;идає руки, відкидає ковдру з плечей. Люди з невротичними роз- іадами, що погано сплять, уві сні рухаються більше. Деякі люди [ід час сну повертають голову зі швидкістю 75 - 80 разів на хвили- су чи роблять інші ритмічні рухи. Найчастіше це відбувається від- азу ж після засинання і не запам'ятовується. Уві сні людина може перевертатися з боку на бік, а також робити найрізноманітніші рухи.

Для сну характерне розслаблення м'язів. У зв'язку з цим у лю- ини, що засинає, випадають предмети з рук, схиляється голова ощо. За приклад може слугувати картина І. Ю. Рєпіна «Відпочинок», на якій він зобразив свою дружину, що заснула в кріслі: схи- ена голова, розслаблена вільна поза. Уві сні відбувається розслаб- ення більшості м'язів, але не всіх і не одночасно. Найбільше розслаблюються м'язи шиї й обличчя в стадії швидкого сну. М'язи рук і ніг розслаблюються однаково при повільному і при швидкому сні.

Слід зазначити, що зміна м'язового тонусу призводить до появи аких феноменів сну, як лунатизм і сноходіння. Під час сноходіння ії людини формально правильні, а от рухи можуть бути як прос­ами, так і набувати циркової віртуозності. Проте частіше спостерігаються елементарні рухи, наприклад, безглузде ходіння по кімнаті. Сноходіння трапляються переважно в дітей з емоційними розладами, а також у дорослих під час стресових ситуацій. Установлено, що сноходіння виникають у стадії повільного сну, оскільки м'язове розслаблення в стадії швидкого сну не дає можливості здійснювати складні рухи. Крім того, під час сну в деяких групах м'язів оже підвищуватися напруженість — м'язи повік закривають очі, м' язи сфінктерів перешкоджають сечовипусканню і дефекації.

Під час сну відбувається перебудова вегетативної системи. При цьому одні функції можуть сповільнюватися, інші — прискорюва­тися. Крім того, активність вегетативної нервової системи може ко­ливатися залежно від стадії сну.

Дуже складним є процес пробудження людини, який є зворот­ним процесу засинання, якщо не гіереривається будь-якими зовні­шніми впливами. Тут доречно згадати про те, що людина впродовж ночі нерідко просинається, може навіть відповідати на задані їй запитання, але вранці вона про цЄ не пам'ятає. В другій половині ночі сон стає менш глибоким і неспокійнішим, що пов'язано зі збі­льшенням питомої ваги стадії швидкого сну, що супроводжується сновидіннями. Вранці збільшуються імпульсації від переповненого синового міхура чи порожнього шлунка, зростає інтенсивність шуму і світла дня, що настає, які сприяют'ь пробудженню сплячого.

Час просинання визначити складно. Пробудження легко дається одним людям і важко іншим. У період пробудження людина потя­гується і позіхає. Інтелектуальна І фізична діяльність відразу ж після сну нижча, ніж перед сном. Проте працездатність поступово зростає, що певною мірою залежить і від індивідуальних особливос­тей людини.

Сон людини істотно відрізняється від сну тварин своєю глиби­ною. Наявність глибоких стадій сну в людини пов'язана з її еволю­цією та необхідністю убезпечення ночівлі.

Функціональні системи активного стану людини, так само як і сну, є доволі складні. Впродовж дня людина неодноразово перехо­дить від одного рівня активності ддо іншого. Виділяють три рівні активності напружений, пов'язаний з емоційною й інтелектуаль­ною діяльністю; середній — спокійна розумова чи фізична робота, при виконанні якої не потрібне напруження афективної сфери; знижений — стан споглядання, певіного самозаглиблення, рухового спокою. О. М. Вейн (1970) зазначав, що кожному рівню свідомості відповідає і певна картина біоелектричної активності мозку: від плоскої кривої при напруженому активному стані до добре вираже­ного альфа-ритму в період зниженої активності, що найчастіше спостерігається під час сну.

У стані середньої активності людина проводить значну частину дня. Підтримувати ж напружену активність упродовж тривалого часу важко. На рівень нашої активності негативно впливає моно­тонність роботи, водіння транспортну вночі, робота біля пульта ке­рування тощо. На можливість підтримувати активність на тому чи іншому рівні впродовж тривалого часу впливають індивідуальні особливості людини (Н. В. Макаренко, 1991; І. Ф. Аршава, 2001 та ін.). Напружену активність підтримувати понад чотири години важко. У зв'язку з цим індивідуальні особливості людини повинні враховуватися при вирішенні питання про допуск її до роботи, яка потребує утримання напруженої активності тривалий час (диспетчер, водії електровозів, тепловозів, машин та ін.).