- •Р о з д і л 1. Теоретико-методологічні засади виховної роботи
- •1.1. Предмет, наукові основи та завдання навчальної дисципліни “Теорія і практика виховної роботи”
- •1.2. Педагогічні концепції, виховні системи, погляди і думки на сутність і зміст виховання в історії людства. Військове виховання в історії України
- •На думку я.А. Каменського, виховання повинно бути спрямоване на пізнання себе і світу, що оточує, на уміння керувати собою і прагнення до бога.
- •1.3. Концептуальні основи виховної роботи у внутрішніх військах
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 2. Роль і місце заступника командира роти з виховної роботи в організації
- •Обов’язки заступника командира роти з виховної роботи
- •2.2. Прийняття посади заступником командира роти з виховної роботи
- •2.3. Планування робочого часу
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 3. Способи управління, стилі роботи та організаційна система як об’єкт управління
- •3.1. Способи управління, стилі роботи та психолого-педагогічні аспекти організаційної системи як об’єкта управління
- •Стиль управління (роботи) посадових осіб – поняття, що широко використовується для виділення індивідуальних особливостей управлінської діяльності керівників.
- •Авторитарний стиль:
- •Ліберальний стиль:
- •3.2. Морально-психологічний клімат у підрозділах
- •Методика експрес-аналізу стану морально-психологічного клімату у підрозділах
- •3.3. Формування соціально-психологічних явищ у військових колективах
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 4. Організація виховної роботи в роті
- •4.1. Підбір, навчання та виховання активу підрозділу
- •4.2. Опора на громадські організації
- •План роботи ради військового колективу 1 роти на квітень 200_ р.
- •Протокол № __ засідання ради прапорщиків та військовослужбовців військової служби за контрактом 1 роти від __ вересня 200_ р.
- •Протокол № ___ зборів прапорщиків та військовослужбовців військової служби за контрактом 3 роти від __ березня 200_ р.
- •Порядок проведення зборів прапорщиків та військовослужбовців військової служби за контрактом
- •4.3. Планування виховної роботи в роті
- •Формалізований план форм виховної роботи з особовим складом роти на місяць
- •Приблизна періодичність проведення основних форм виховної роботи в роті
- •Додаток 4.7
- •План виховної роботи з особовим складом
- •1 Роти на квітень 200__ р.
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 5. Впровадження державної мови. Формування традицій. Індивідуальна виховна робота з особовим складом
- •5.1. Впровадження державної мови – важливий напрямок
- •Патріотичного виховання особового складу
- •5.2. Сутність, зміст та значення військових традицій у вихованні військовослужбовців
- •5.3. Організація індивідуальної виховної роботи в підрозділі
- •План індивідуальної виховної роботи з особовим складом 1 роти на квітень 200__ р.
- •Облік індивідуальної виховної роботи
- •Інша інформація_______________________________________________________
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 6. Напрямки, методи та форми виховання особового складу
- •6.1. Напрямки виховної роботи
- •6.2. Методи виховання особового складу
- •6.3. Методика проведення основних форм виховної роботи
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 7. Засоби виховної роботи у підрозділах
- •7.1. Народознавча світлиця підрозділу та організація її роботи
- •П л а н роботи ради народознавчої світлиці 1 роти на листопад 200___ р.
- •7.2. Стінний друк підрозділу
- •7.3. Наочна агітація та вимоги до її оформлення
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 8. Інформаційно-пропагандистське забезпечення як складова виховної роботи
- •8.1. Сутність і зміст інформаційно-пропагандистського забезпечення
- •8.2. Організація інформування військовослужбовців
- •Не припустимо проводити інформування методом читання газети або інших матеріалів.
- •8.3. Використання наочних посібників та технічних засобів
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 9. Організація гуманітарної підготовки у частинах і підрозділах
- •Вимоги командувача внутрішніх військ щодо організації гуманітарної підготовки
- •9.2. Основні методи проведення занять з особовим складом
- •Зміст лекції:
- •9.3. Ораторська майстерність керівників груп гуманітарної підготовки
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 10. Морально-психологічне забезпечення службово-бойової діяльності військ
- •10.1. Сутність і зміст морально-психологічного забезпечення дій військ
- •10.2. Теоретичні засади реалізації морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності: міжнародний досвід
- •10.3. Морально-психологічне забезпечення миротворчих операцій
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 11. Психологічне забезпечення виконання службово-бойових завдань
- •11.1. Сутність і зміст психологічного забезпечення дій військ
- •11.2. Психологічна підготовка військовослужбовців до дій у натовпі
- •11.3. Психологічна реабілітація військовослужбовців після виконання службово-бойових завдань
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 12. Інформаційно-психологічна протидія як складова морально-психологічного забезпечення дій військ
- •12.1. Сутність і зміст інформаційно-психологічної протидії
- •12.2. Способи і форми інформаційно-психологічного впливу
- •12.3. Основні методи інформаційно-психологічного впливу на протидіючі сили
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 13. Морально-психологічне забезпечення виконання службово-бойових завдань за надзвичайних умов
- •13.1. Керівництво морально-психологічним забезпеченням виконання службово-бойових завдань та його організація
- •13.2. Морально-психологічне забезпечення підтримання режиму надзвичайного стану
- •13.3. Морально-психологічне забезпечення проведення спеціальних операцій
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 14. Досвід морально-психологічного забезпечення дій військових формувань у регіональних конфліктах
- •14.1. Особливості морально-психологічного забезпечення бойових дій у Кореї, в’єтнамі, Гренаді, Панамі,
- •Афганістані та Перській затоці
- •14.2. Досвід морально-психологічного забезпечення дій угруповання військ Російської Федерації у Чеченській Республіці
- •14.3. Особливості морально-психологічного забезпечення дій внутрішніх військ Російської Федерації на території Республіки Дагестан
- •Правила поведінки військовослужбовців з місцевим населенням у Республіці Дагестан
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 15. Морально-психологічне забезпечення виконання повсякденних службово-бойових завдань
- •15.1. Морально-психологічне забезпечення бойової служби варт
- •Додаток 15.1
- •Заступник командира 1 роти з виховної роботи
- •Облік виконання службово-бойових завдань
- •Екран результатів службово-бойової діяльності 2 роти
- •15.2. Морально-психологічне забезпечення служби з охорони громадського порядку
- •План морально-психологічного забезпечення служби з охорони громадського порядку особовим складом
- •2 Патрульної роти 24 липня 200__ р.
- •Заступник командира 2 патрульної роти з виховної роботи лейтенант (підпис) п.Г. Шевчук
- •15.3. Морально-психологічне забезпечення служби добового наряду
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 16. Морально-психологічне забезпечення дій військ у бойових умовах
- •16.1. Морально-психологічне забезпечення дій військ в обороні
- •16.2. Морально-психологічне забезпечення дій військ у наступі
- •16.3. Психологічна робота у бойовій обстановці
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 17. Морально-психологічне забезпечення бойової та спеціальної підготовки, експлуатації озброєння та бойової техніки
- •17.1. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки
- •17.2. Морально-психологічне забезпечення спеціальної підготовки
- •17.3. Морально-психологічне забезпечення експлуатації озброєння та бойової техніки
- •План морально-психологічного забезпечення паркового дня
- •1 Роти 18 листопада 200__ р.
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 18. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень
- •18.1. Сутність і зміст морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень
- •18.2. Порядок збирання, обробки і подання оперативної інформації про стан військової дисципліни
- •Інформація з терміном отримання:
- •Класифікатор подій
- •Додаток 18.2 Класифікатор дисциплінарних проступків
- •18.3. Оцінювання і облік військової дисципліни у частинах і підрозділах
- •6. Коли застосоване (дата та № наказу).
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 19. Практика роботи посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни
- •19.1. Аналіз стану військової дисципліни
- •19.2. Підведення підсумків стану військової дисципліни у підрозділах
- •Підведення підсумків військової дисципліни в роті. Для цього заздалегідь готують:
- •Приблизний зміст виступу старшини підрозділу:
- •Зміст підведення підсумків військової дисципліни з сержантами роти:
- •19.3. Методика проведення службового розслідування
- •У п’ятому розділі вказують дані правопорушників:
- •Висновки за матеріалами службового розслідування правопорушень, скоєних у 1 патрульній роті 14 січня 200__ р.
- •IV. Пропозиції
- •V. Установочні дані
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 20. Попередження наркоманії, алкоголізму та нестатутних взаємовідносин у підрозділах
- •20.1. Профілактика наркоманії у підрозділі
- •20.2. Попередження алкоголізму серед військовослужбовців
- •Анкета визначення стадії алкоголізму
- •20.3. Попередження нестатутних взаємовідносин у військових колективах
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 21. Практика роботи щодо адаптації особового складу до служби і попередження девіантної поведінки військовослужбовців
- •21.1. Адаптація особового складу до служби
- •21.2. Профілактика конфліктів у військових колективах
- •21.3. Попередження самогубств військовослужбовців
- •Командир роти:
- •Заступник командира взводу:
- •Командир відділення:
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 22. Психологічна робота у військових частинах і підрозділах
- •22.1. Робота з військовослужбовцями, які потребують
- •Посиленої психологічної уваги
- •22.2. Попередження кризових ситуацій
- •Додаток 22.1 Поради психолога
- •Як управляти собою у конфліктній ситуації? Не можна володіти чим-небудь, не володіючи насамперед собою. Проте у більшості випадків ми діємо імпульсивно і не усвідомлюємо своїх істинних мотивів.
- •22.3. Методика дій стосовно осіб із психічними розладами під час виконання службово-бойових завдань
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 23. Культурно-виховна і просвітницька робота
- •23.1. Сутність і зміст культурно-виховної і просвітницької роботи
- •23.2. Організація дозвілля військовослужбовців
- •План культурно-виховних та спортивних заходів з особовим складом 1 роти 18 та 19 листопада 200__ р.
- •23.3. Методика проведення ігрових заходів з особовим складом
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 24. Застосування мистецтва у виховній роботі. Особливості роботи з книгою.
- •24.2. Особливості роботи з книгою у військових частинах і підрозділах
- •24.3. Розвиток самодіяльної художньої творчості військовослужбовців
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Р о з д і л 25. Військово-соціальна робота
- •25.1. Сутність і зміст військово-соціальної роботи
- •25.2. Організація взаємодії з релігійними організаціями та робота з віруючими військовослужбовцями
- •25.3. Професійний відбір, проблеми та особливості виховної роботи з військовослужбовцями військової служби за контрактом
- •Основні категорії і поняття
- •Завдання і тести для самоконтролю
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •З м і с т
- •Теорія і практика виховної роботи
- •61001, М. Харків, пл. Повстання, 3
Основні категорії і поняття
Суб’єкт виховної роботи, актив підрозділу, агітатор, культорг, спорторг, редактор бойового аркуша, помічник керівника групи гуманітарної підготовки, редколегія стінного друку, рада народознавчої світлиці, рада військового колективу, рада прапорщиків, група громадського контролю, художня рада клубу, рада музею, рада бібліотеки, рада ветеранів військової частини, жіноча рада, спортивний комітет військової частини, планування виховної роботи, план виховної роботи роти, види планування виховної роботи, формалізований план форм виховної роботи.
Завдання і тести для самоконтролю
1. Назвіть і розкрийте зміст основних принципів планування виховної роботи.
2. Розкрийте зміст основних напрямків діяльності заступника командира роти з виховної роботи щодо роботи з активом підрозділу.
3. Назвіть актив роти.
4. Назвіть основні завдання громадських організацій.
5. Яку документацію веде рада прапорщиків?
6. Назвіть основні вихідні дані для складання плану виховної роботи з особовим складом роти на місяць.
7. Які громадські організації створюють у військових частинах?
8. Назвіть приблизну періодичність проведення основних форм виховної роботи в роті.
9. Які плануючі документи з виховної роботи складають в роті?
10. Які громадські організації створюють у підрозділах?
11. Назвіть загальні вимоги до оформлення плану виховної роботи з особовим складом роти на місяць.
12. Засідання ради військового колективу проводять:
а) у разі необхідності;
б) не менше, ніж тричі на місяць;
в) у разі необхідності, але не менше, ніж двічі на місяць.
13. План виховної роботи роти складають:
а) на місяць;
б) на квартал;
в) на два тижні.
14. Рада військового колективу звітує:
а) тільки перед командиром роти;
б) за необхідністю;
в) на загальних зборах військового колективу.
15. Раду військового колективу обирають:
а) на півроку;
б) на два роки;
в) на один рік.
16. У ротах, які укомплектовані прапорщиками та військовослужбовцями військової служби за контрактом, ради прапорщиків створюють при наявності у них не менше:
а) 25 осіб;
б) 15 осіб;
в) 10 осіб.
Правильні відповіді: 12в, 13а, 14в, 15в, 16б.
Р о з д і л 5. Впровадження державної мови. Формування традицій. Індивідуальна виховна робота з особовим складом
5.1. Впровадження державної мови – важливий напрямок
Патріотичного виховання особового складу
З проголошенням Україною незалежності, її виходом на шляхи демократичного державотворення, особливої актуальності набувають питання національно-культурного і, зокрема, мовного відродження. За останні роки ми почали гостріше відчувати свою належність до великої нації, сильніше перейматися відповідальністю за долю її духовного генофонду.
Українська мова походить від праслов’янської, а та, в свою чергу, від праіндоєвропейської. На підтвердження цієї думки слушно навести такий цікавий доказ. Етимологічний аналіз лексики перших трьох строф “Причинної” Тараса Шевченка, яка стала народною піснею, показав, що третина її словникових одиниць праслов’янського походження, половина – праіндоєвропейського, а корені слів “гора”, “місяць”, “той” та деякі інші – давніші за праіндоєвропейську мову.
Становлення української мови припадає на час розпаду Київської Русі. Після занепаду Київського князівства за часів Великого князівства Литовського вона залишалася державною мовою. Нею написано “Судебник” великого князя Казимира Ягайловича, “Литовський статут” та документ про привілеї польської шляхти – “Вислицький статут”. Польські королі аж до Сигізмунда Августа, за свідченням польських істориків, розмовляли по-руськи, тобто українською, часом краще, ніж польською. У бібліотеках багатьох королів українсько-руських книжок було більше, ніж польських.
Після Флорентійського собору (1439 р.) починається наступ католицизму. Спочатку українську мову відтісняють польською на периферію, а потім і зовсім забороняють. Так польсько-литовська держава “віддячила” за той духовний спадок, який залишила наша культура у західних сусідів.
Не краще склалося для Українського народу та його мови і після підписання у 1654 р. Переяславської угоди. Ще за життя Богдана Хмельницького за його спиною Польща та Москва домовилися про поділ України між собою. З того часу доля української мови залежала від двох “старших сестер”, які міцно тримали її у своїх обіймах.
Ось лише окремі приклади.
1720 р. – указом Петра І заборонено друкувати у Малоросії будь-які книги, крім церковних.
1764 р. – викладання у Києво-Могилянській академії переведено на російську мову.
1863 р. – міністр внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєв видав циркуляр про заборону видавати підручники, літературу та книги релігійного змісту українською мовою, якої “не было, нет и быть не может”.
1864 р. – прийнято статут про початкову школу, згідно з яким навчання повинно було проводитися лише російською мовою.
1884 р. – Олександр ІІ видав Ємський указ про заборону ввезення до імперії будь-яких книжок і брошур, написаних “малоросийським наречием”, друкування оригінальних творів і перекладів, сценічних вистав, читання і друкування текстів українською мовою.
1892 р. – заборонено українські театральні вистави у всіх губерніях Малоросії.
1903 р. – Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою дитячу літературу.
Великодержавницьку політику стосовно української мови продовжувало керівництво колишнього Радянського Союзу. Протягом радянського періоду було прийнято: сталінську постанову про обов’язкове вивчення російської мови (1938 р.), постанову ЦК КПРС про посилення вивчення та викладання російської мови та літератури (“брежнєвський циркуляр”), постанову ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) СРСР (1989 р.).
Наведені вище приклади – не докір нашим сусідам. Але з історії фактів не викинеш. Навіть за страшних умов утиску і гонінь Український народ зробив великий внесок у розвиток російської і польської культур. Не було жодного аспекту культурного життя Росії, де представники України не справили б помітного впливу. Російська літературна та ділова мови також запозичили багато українських термінів.
З проголошенням незалежності у серпні 1991 р. Український народ дістав можливість відновити історичну справедливість у сфері поширення і утвердження української мови як державної на всій території України.
Сьогодні питання розвитку нашої культури, зокрема мови, все більше стають у центрі уваги суспільства. Держава забезпечує її всебічний розвиток і функціонування. Водночас Конституція гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин.
Ще одним свідченням того, що українська мова сьогодні має реальний конституційний захист є прийняття Верховною Радою Закону України “Про розвиток і застосування мов в Україні”, який базується на положеннях Конституції. Закон визначає загальні принципи мовної політики в Україні, правові та організаційні засади розвитку державної мови та мов національних меншин, права громадян щодо користування мовою. У ньому зафіксовано, що державною мовою є українська. Вона є основним засобом спілкування в усіх сферах суспільного життя на всій території України і є обов’язковою для застосування в діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, організацій, а також підприємств усіх форм власності. У Автономній Республіці Крим поряд з державною мовою можуть використовуватись мови національних меншин.
Посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, працівники державних установ зобов’язані володіти державною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків. Заборонено публічне приниження, зневажання, навмисне спотворення державної мови, мов національних меншин в офіційних документах, засобах масової інформації, пропагування дискримінації й ворожнечі.
В основу роботи з впровадження державної мови у військових колективах внутрішніх військ покладено вимоги наказу Міністра внутрішніх справ. У якому визначено завдання і шляхи вивчення та впровадження державної мови у органах внутрішніх справ та внутрішніх військах. Зупинимось на деяких з них.
По-перше, необхідно проаналізувати зроблене та організувати інформаційно-пропагандистське забезпечення виконання ст. 10 Конституції України.
По-друге, – треба докорінно змінити підхід до організації пропаганди, популяризації і вивчення державної мови. Реальність є такою, що значна частина військовослужбовців з тих чи інших причин не вивчала української мови, інша – її “забула”, вважаючи недосконалою і неперспективною, або не вбачає необхідності у її вивченні.
По-третє, у справі використання і пропагування рідної мови повинні змістовніше працювати клуби, бібліотеки, народознавчі світлиці. Лекції і бесіди, зустрічі з вченими-мовознавцями, письменниками, уроки рідної мови, літературні конкурси мають бути нормою в роботі цих культурних осередків.
По-четверте, слід пропагувати досвід, набутий при проведенні годин відродження. Необхідно охоплювати заходами якомога більшу кількість особового складу, збагачувати україномовний репертуар, використовувати цікаві форми та методи впливу на військовослужбовців.
Головна проблема практичної реалізації вимог щодо впровадження державної мови полягає в необхідності зміни соціально-психологічних стереотипів, пов’язаних з мовно-культурними орієнтаціями, підвищенні соціального престижу української мови.
Головне у вивченні та запровадженні мови – бажання це зробити. Не треба соромитись розмовляти тільки тому, що не досить добре знаєш мову. Слід зрозуміти – поки не почнеш спілкуватися рідною мовою, ніколи нею не оволодієш. Для цього потрібно створити навколо себе україномовне середовище.
Воїнам-правоохоронцям, які при виконанні службово-бойових завдань постійно контактують з громадянами, потрібно знати вироблені віками кращі форми повсякденного спілкування. Наприклад, словесні вітання: “доброго ранку”, “доброго здоров’я”, “добривечір”, “бувайте здорові”, “доброго вечора у вашій хаті” тощо.
Хоча у повсякдення увійшло багато словесних вітань, люди для кожного випадку використовували не всі з них. Скажімо, коли одинак вітався з групою людей, неодмінно вживав множинну форму: “здоровенькі будьте” чи “доброго Вам здоров’я”.
Заслуговують на увагу і родинні звертання. Традиційно в Україні діти зверталися до своїх батьків на “Ви”. Така форма диктується великою повагою до найближчих людей.
Неабиякого значення має тон спілкування, вміння вислухати співрозмовника, вчасно й доречно підтримати тему. Ввічливість, уважність і чемність – основна вимога мовного етикету. Від чемного привітання, шляхетного потиску руки, невимушеної, ненав’язливої розмови виграш обопільний. Лихослів’я, лицемірність, невміння вислухати лише нервує та псує настрій.
Є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово “дякую”. Чи часто користуємось ми ним?
Вироблені та закріплені віками кращі форми вітань-звертань, повсякденного спілкування – не звичайна людська забаганка, не пусте фразерство. Це наш повсякденний етикет, культура, взаємини, зрештою, наше здоров’я не тільки в буквальному, а й у переносному значенні. Це наш спосіб життя.
Не сказати людині “здрастуйте” – значить виявити своє моральне невігластво. Це слово має чудодійну властивість. Воно пробуджує почуття взаємної довіри, зближує людей.
Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: “будь ласка”. У цьому простому вислові прихована повага до гідності людини, шанування її самостійності, незалежності, доброї волі.
Мова – це не лише засіб спілкування, а й важливий інструмент накопичення та передавання набутих знань і навичок.
Вміти правильно скласти документ особистого характеру (заяву, автобіографію, довідку) або службовий документ (пояснювальну записку, доповідь, договір, угоду) повинен кожен, хто обіймає керівну посаду.
Написання наказів, розпоряджень потребує вміння стисло і точно формулювати думки, характеризувати ситуацію, що неможливо без знання мови, уміння майже автоматично використовувати мовні кліше, загальновживані стандарти.
Проте у житті не буває однакових ситуацій і не варто сподіватися на те, що завжди допоможе знання певної кількості мовних шаблонів і схем. Повинен бути творчий підхід, постійне вдосконалення і збагачення своїх знань та умінь, а разом із тим і мовної культури. Вона є основною ознакою загальної культури людини. Чим вище рівень мовної культури, тим вище творчий потенціал, професійний рівень. Це особливо стосується офіцерів, які обіймають командні посади.
Низький рівень мовної культури є ознакою обмеженості людини і виявляється у невмінні виражати власні думки і сприймати чужі. Така людина не здатна до творчого, нестандартного мислення, вирішення професійних і організаційних проблем.
Ознакою високого професійного рівня воїна-правоохоронця є рівень володіння мовним етикетом. Залежно від типових ситуацій спілкування мовний етикет можна поділити на групи, різновиди.
Одиниці вітання: вітаю вас, добридень, здоров був.
Одиниці звертання та привертання уваги: будьте добрі, скажіть; будь ласка; будьте ласкаві; чоловіче добрий; вельможний пане; вельмишановний добродію.
Одиниці відрекомендування під час знайомства: дозвольте відрекомендуватися, знайомтеся.
Запрошення: приходьте, ласкаво просимо, зайдіть.
Побажання, поздоровлення: дай Боже, хай щастить, на добраніч, хай Бог милує.
Згода і незгода: так, я не заперечую, ви маєте рацію, авжеж.
Прохання: дозвольте, просимо, якщо вам не важко, будь ласка не відмовте, благаю.
Подяка: спасибі, дякую, дуже вдячний, вік не забуду.
Вибачення: пробачте, перепрошую, даруйте, вибачте.
Необхідно цілеспрямовано і наполегливо впроваджувати у всі сфери життєдіяльності підрозділів державну мову, виховувати у військовослужбовців внутрішню потребу спілкування нею, повсякденно формувати у військовослужбовців її культуру.
У світі існує понад 3 тис. мов, але для кожного народу найближчою і найдорожчою є його рідна. Для нашого народу – це українська. Поняття рідної мови невіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. Вона є одним із важливих засобів виховання патріотизму, гордості за свій народ, виявом його загальної культури. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина.
Отже, піклування про рідну мову, любов і повага до неї повинні бути у центрі уваги кожного військовослужбовця внутрішніх військ.