9.2. Основні методи проведення занять з особовим складом

Основними методами проведення занять з гуманітарної підготовки є: лекція, семінар, розповідь, бесіда, самостійна підготовка, інформаційна година.

Активними методами проведення занять з гуманітарної підготовки є: діалоги, дискусії, співбесіди, круглі столи, практичні заняття.

Лекція – це логічно-струнке та системно-послідовне і зрозуміле викладення того чи іншого питання з елементами міркування, наукового аналізу, узагальнення, з опорою на фактичний матеріал, яке супроводжують демонстрацією наочних посібників.

Вимоги до лекції такі:

• науковість;

• інформативність;

• доказовість і аргументованість;

• чітка структура і логіка;

• наочність;

• чітка і ясна мова;

• поєднання освітнього і виховного процесів;

• інтенсифікація пізнавальної діяльності слухачів;

• доступність;

• контакт лектора з аудиторією.

Методика проведення занять з гуманітарної підготовки методом лекції.

У вступній частині повідомляють:

• загальну характеристику теми, її актуальність;

• назву теми, навчальні питання;

• мету;

• час;

• зв’язок з попередньою темою;

• літературу для самостійного вивчення та її короткий огляд.

В основній частині:

• послідовно, логічно викладають питання лекції;

• застосовують елементи проблемного викладання питань;

• порівнюють протилежності, використовують аналіз і узагальнення;

• для посилення емоційної дії на слухачів широко використовують художню та наукову літературу, технічні засоби навчання і наочні посібники.

Заключна частина повинна бути короткою, з чіткими висновками.

Аналіз проведення занять з гуманітарної підготовки методом лекції.

Зміст лекції:

• ідейна направленість, виховна роль;

• відповідність змісту лекції сучасному рівню розвитку науки;

• військово-професійна направленість, реалізація принципу органічного зв’язку теорії з практичною діяльністю;

• зв’язок з іншими предметами навчання;

• зв’язок з діяльністю військового підрозділу.

Структура лекції:

• наявність вступу, який містить чітке формулювання теми і постановку завдання;

• логічна побудова, взаємозв’язок окремих частин лекції;

• наявність висновку;

• конкретність завдань на самостійну підготовку;

• наявність короткого огляду літератури для самостійного вивчення.

Стиль лекції:

• культура мови;

• вміння чітко, ясно і вільно викладати свої думки;

• темп викладання, ступінь користування конспектом;

• контакт з аудиторією;

• конспектування основного матеріалу лекції.

Методичний рівень:

• використання методичних прийомів, які активізують пізнавальну діяльність слухачів;

• методика використання класної дошки, навчальних, наукових посібників та технічних засобів навчання;

• ступінь досягнення мети лекції;

• ефективність використання навчального часу.

Основні фактори, що забезпечують високу ефективність лекції:

• старанне розроблення основних положень та їх наукове і методичне обґрунтування;

• забезпечення наочними та технічними засобами;

• ретельна підготовка місця проведення лекції;

• вдалий і невимушений початок;

• постійний двосторонній інтелектуально-емоційний контакт зі слухачами;

• використання наукової аргументації;

• доступне і послідовне викладення матеріалу;

• зв’язок матеріалу з попередніми темами і військовою практикою;

• застосування прийомів активізації уваги (ілюстрація, демонстрація, відеофільм, телебачення);

• прагнення до того, щоб лекція стимулювала подальше самостійне вивчення і дослідження даної проблеми;

• конспектування основних положень лекції;

• урахування групових та індивідуальних інтересів слухачів.

Методика підготовки і проведення семінару.

При підготовці до заняття.

1. Скласти план проведення семінару, в якому вказати:

• тему;

• кількість годин;

• дату та місце проведення;

• мету;

• питання семінару і відповіді на кожне з них;

• приблизний час обговорення кожного питання;

• кого треба опитати та з ким працювати окремо.

2. Підписати план і затвердити його.

3. Визначити, які наочні посібники використати на занятті.

4. Продумати заключне слово.

Під час проведення семінару.

У вступній частині:

• прийняти доповідь від помічника про готовність групи до занять;

• перевірити наявність слухачів;

• зробити запис у журналі;

• коротко нагадати основний зміст теми;

• назвати мету заняття;

• надати можливість виступити з інформуванням слухачу, що підготувався до нього;

• нагадати питання семінарського заняття і в якому аспекті необхідно їх розглянути;

• дати слово доповідачу, який готував доповідь або фіксований виступ;

• поставити перше питання перед групою.

На семінар доцільно готувати не більше однієї доповіді (фіксованого виступу), щоб можна було докладно і глибоко обговорити інші питання.

В основній частині:

• уважно стежити за виступами слухачів, робити для себе короткі записи;

• не перебивати виступаючого, при необхідності тактовно просити зробити уточнення, використати наочні посібники та технічні засоби навчання;

• після закінчення обговорення зробити висновки та доповнення;

• чітко поставити перед слухачами наступне питання;

• якщо слухач припустив помилку або відходить від теми, додатковими запитаннями треба допомогти йому зрозуміти її, наставити на правильний шлях або привернути до цього увагу слухачів;

• добиватися зв’язку виступів з життям держави, частини, підрозділу;

• не ставити слухачам питання, які передбачають неоднозначні відповіді;

• не змушувати слухачів відповідати за журналом, в алфавітному порядку – це знижує активність групи;

• якщо питання викликає труднощі і слухач не може на нього відповісти, слід запропонувати зробити це іншому, або самому відповісти на нього;

• створити творчу обстановку на занятті, щоб слухачі прагнули до вивчення теми;

• дозволити користуватися конспектами та іншими допоміжними матеріалами.

Для підвищення ефективності семінарів доцільно:

• спонукати слухачів до самостійного пошуку відповідей на питання, що виникають у ході обговорення;

• активно розвивати прагнення до колективного пошуку відповіді на питання;

• у ході занять перевіряти стан конспектів.

У заключній частині семінару:

• провести розбір кожного виступу й дати йому оцінку;

• зробити загальний висновок за темою, вказати недоліки;

• оголосити оцінки;

• відмітити кращих та тих, хто проявляв активність;

• оголосити тему наступного заняття.

Підготовку керівника групи гуманітарної підготовки до заняття методом розповіді умовно можна поділити на сім етапів.

Перший – з’ясування вказівок, вивчення методичних рекомендацій.

Другий – складання плану розповіді, який включає в себе:

• назву теми;

• розподіл часу (на розповідь, самостійну роботу та бесіду);

• два-три питання.

План спочатку може бути простим, коли у ньому записані тільки питання розповіді. Далі, у ході роботи з матеріалом, у кожному питанні з’являються підпитання, пункти. Такий план називається складним і є основою для роботи над текстом розповіді.

Третій – підбір рекомендованої літератури за допомогою бібліотечних каталогів або бібліографічних довідників.

Четвертий – робота з літературою, конспектування першоджерел. Керівник робить виписки у зошиті, на окремих аркушах і картках, доцільно робити ксерокопії з газет, журналів, виписувати цифри і факти, приклади з художньої та мемуарної літератури.

П’ятий – підбір прикладів з внутрішнього та міжнародного життя держави, подій, що відбулись у частині, підрозділі.

Шостий – підбір наочних посібників і визначення послідовності їх використання. Дати завдання помічнику їх підготувати.

Сьомий – написання тез (тексту) розповіді або відпрацювання друкованого конспекту, який пропонується на допомогу керівникам груп гуманітарної підготовки.

Основні педагогічні вимоги до проведення заняття методом розповіді:

• пізнавальна та виховна спрямованість;

• достовірність та науковість;

• достатня кількість яскравих прикладів;

• обґрунтованість викладених положень;

• чітка логіка і доказовість викладення;

• образність і емоційна забарвленість;

• наявність елементів особистого ставлення керівника заняття до змісту матеріалу, що викладається;

• висока культура мовлення.

Проведення занять з гуманітарної підготовки методом бесіди.

У період підготовки до бесіди керівник групи повинен скласти план-конспект, який включає:

• вступ;

• основні та додаткові питання, їх короткий зміст;

• тему доповіді та прізвище доповідача;

• приклади, які необхідно використати для зв’язку теми, що вивчається, з життям, завданнями підрозділу, частини, перелік наочних посібників, художньої та мемуарної літератури;

• розрахунок часу;

• прізвища тих, хто обов’язково повинен виступити;

• заключне слово.

Під час бесіди керівник групи:

• приймає доповідь помічника про готовність групи до занять;

• перевіряє наявність та зовнішній вигляд слухачів;

• надає слово для інформування про події в державі та за її межами.

У вступному слові керівник повідомляє:

• тему бесіди;

• час, який відводиться;

• значення даної теми;

• на що необхідно звернути особливу увагу при обмірковуванні питань;

• порядок проведення бесіди.

Потім надають слово доповідачу (до 10 хв), який називає тему та мету доповіді, послідовно викладає основні положення і робить висновки. Якщо є питання, доповідач відповідає на них відразу або наприкінці бесіди.

Керівник повинен намагатися, щоб процес обговорення питань мав вид розгорнутої бесіди та творчої дискусії. Активність слухачів багато в чому залежить від правильної постановки питань – конкретних і зрозумілих. Проте бесіда не повинна бути зведена до запитань та відповідей. Керівник групи повинен виявляти витримку, спокій, не припускати викриків, різких висловів, коректно виправляти помилкові міркування доповідача, не перебивати його без особливої необхідності.

В ході відповіді на поставлені запитання слухачі можуть використовувати наочні посібники, конспекти першоджерел, разом з тим не можна дозволяти, щоб вони постійно їх читали. Керівник звертає увагу на зв’язок теорії з практикою, повсякденними справами військовослужбовців, як те або інше положення втілюється в життя.

Після обговорення кожного питання роблять короткі висновки. На занятті керівник групи веде робочі записи, в яких відмічає, хто виступав, з яких питань, що є позитивного і які недоліки щодо змісту і форми викладання.

У кінці бесіди керівник підбиває підсумки. В заключному слові він оцінює заняття, вказує, які питання висвітлені краще, а які гірше, роз’яснює положення, що були недостатньо з’ясовані в доповіді та виступах. Аналізуючи доповідь і виступи, визначає позитивні і негативні моменти, оголошує індивідуальні оцінки, дає завдання щодо подальшого вивчення теми, відповідає на питання.

Типовими недоліками проведення бесіди є такі:

• керівник групи тільки оголошує питання і слухає відповіді, ніяких коментарів не дає;

• керівник ставить питання і починає сам відповідати на нього, при цьому втрачає значну частину навчального часу;

• після двох-трьох коротких виступів слухачів керівник починає аналіз зауважень і майже весь час говорить одноосібно.

Дієвість бесіди та активну участь у ній воїнів забезпечують з’ясування її мети і змісту, акцентування на вузлових проблемах і способах їх розв’язання, зв’язок з попередніми темами та військовою практикою, застосування спеціальних прийомів активізації навчально-пізнавальної діяльності об’єктів навчання.

Отже дієвість та ефективність бесіди залежать від:

• її старанної та всебічної підготовленості;

• змістовності та конкретності проблемних питань;

• ознайомленості воїнів з її темою;

• уміння уважно стежити за її ходом, реакцією воїнів і змістом відповідей;

• уміння спрямувати розумову діяльність воїнів на розв’язання основної проблеми;

• заохочення воїнів до активної творчої роботи;

• навичок спілкування з воїнами;

• правильного вибору методики розгляду проблеми (індуктивна або дедуктивна).

_{Таким чином, керівники груп повинні володіти методикою проведення всіх видів гуманітарної підготовки та намагатися досягати високої ефективності кожного заняття.}