Основні категорії і поняття

Адаптація, професійна адаптація, дезадаптація, соціальний досвід, мотиви служби, темперамент, характер, стиль керівництва, керівник, колектив, група, особистість, домінантність, керованість, ригідність, екстравертність, інтравертність, конфлікт, міжособистісний конфлікт, внутрішньоособистісний конфлікт, управління конфліктами, методи психологічного впливу, девіантна поведінка, суїцид.

Завдання і тести для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “адаптація”.

2. Чим обумовлена адаптація військовослужбовця до нового соціального оточення?

3. Розкрийте зміст роботи посадових осіб роти щодо адаптаційного супроводу молодого поповнення.

4. Розкрийте зміст основних етапів адаптації військовослужбовців військової служби за контрактом до умов служби.

5. Дайте визначення поняття “конфлікт”, що є його основою?

6. Назвіть основні причини, що заважають у службі молодим військовослужбовцям військової служби за контрактом.

7. Назвіть складники професійної адаптації військово-службовців військової служби за контрактом.

8. Класифікація конфліктів.

9. Назвіть основні групи причин конфліктів у військових колективах.

10. Які прямі і непрямі методи психологічного впливу використовують у військових колективах під час вирішення конфліктів?

11. Назвіть основні заходи профілактики суїцидальної поведінки.

12. Головними рисами інтровертованої особистості є:

а) замкненість, зосередженість на внутрішньому світі;

б) комунікабельність, активне спілкування з оточуючими;

в) нетерплячість, метушливість, неуважність.

13. Регулювання конфлікту – це вид діяльності суб’єкта управління,

а) спрямований на послаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його вирішення;

б) спрямований на провокування кон­флікту;

в) пов’язаний із завершенням конфлікту.

14. Об’єктивні причини конфліктів:

а) існують незалежно від волі та бажання їх учасників;

б) залежать від волі та бажання їх учасників;

в) іноді залежать, а іноді не залежать від волі та бажання їх учасників.

15. Cуїцидальні помисли – це:

а) міркування людини про відсутність цінності життя;

б) прийняття людиною рішення про самогубство та безпосереднє спонукання до суїцидних дій;

в) активна форма прояву суїцидальності, яка виражається у розробці плану самогубства.

Правильні відповіді: 12а, 13а, 14а, 15в.

Р о з д і л 22. Психологічна робота у військових частинах і підрозділах

22.1. Робота з військовослужбовцями, які потребують

Посиленої психологічної уваги

Для якісного забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ необхідно у повному обсязі враховувати людський фактор. Значною мірою це обумовлено збільшенням різноманітних відхилень у поведінці осіб призовного віку та зростанням фізичних і психоемоційних навантажень на військовослужбовців. Попередження відхилень у поведінці осіб призовного віку неможливе без комплексної адаптації до умов військової служби.

У зв’язку з цим при плануванні корекційно-виховних заходів на навчальному зборі та у підрозділі необхідно враховувати оцінювання здоров’я військовослужбовців медичними працівниками. Начальник медичної служби частини при проведенні психопрофілактичних заходів повинен орієнтуватися на інформацію офіцерів, сержантів про особливості поведінки військовослужбовців. Це важливо і тому, що цілеспрямований розвиток і формування позитивних якостей особистості є діючим фактором попередження психічних розладів у військовослужбовців протягом адаптаційного періоду.

Необхідність такого підходу обумовлена зростанням соціальних вимог до адаптації військовослужбовців внутрішніх військ, стану їх психічного здоров’я, забезпечення стійкої та позитивно спрямованої соціальної активності.

Практичний досвід свідчить, що різні особистості неоднаково пристосовують свою поведінку до нових для них умов військової служби. Залежно від індивідуально-психологічних особливостей та рівня відповідності середовища статутним вимогам можливі такі варіанти:

• повна адаптація з достатньо високим рівнем соціальної активності;

• різноманітні стани дезадаптації з тимчасовим зниженням активності та відхиленнями поведінки;

• розвиток граничних психічних порушень, що заважають або не дозволяють взагалі виконувати СБЗ.

У профілактиці порушень поведінки та зміцнення психічного здоров’я військовослужбовців виділяють такі напрямки роботи:

• соціально-психологічний;

• медико-психологічний;

• лікувально-профілактичний.

Соціально-психологічний напрямок передбачає дотримання норм психогігієни, індивідуальний підхід при застосуванні засобів переконання та примусу, попередження, регулювання та своєчасне вирішення конфліктів, корекцію мікросоціальних відносин та психологічного мікроклімату у військовому колективі. Цю роботу виконують командири та офіцери виховної роботи із залученням, при необхідності, лікарів-психіатрів.

Медико-психологічний напрямок орієнтований на вивчення особистості військовослужбовця під час періоду адаптації, покращення якості профілактичних медичних оглядів, виявлення військовослужбовців з підвищеним ризиком відхилень у поведінці та граничних нервово-психічних розладів. Цей напрямок забезпечує спільна робота командирів, їх заступників з виховної роботи, фахівців медичної служби.

Лікувально-профілактичний напрямок передбачає дії щодо виявлення психічних розладів, своєчасні лікувально-оздоровчі, експертні та реабілітаційні заходи стосовно військовослужбовців із нервово-психічною нестійкістю. Їх виконують медики разом з командирами та їх заступниками з виховної роботи.

Отже, тільки спільна діяльність командно-виховного та медичного складу, що враховує особливості особистості та оточуючого середовища, може попередити відхилення у поведінці, зберегти та покращити здоров’я військовослужбовців.

Під час адаптаційного періоду можна виділити такі типи поведінки військовослужбовців з нервово-психічними відхиленнями:

• нестійкий;

• конфліктно-збудливий;

• егоцентричний;

• гальмуючий (слабкий);

• недовірливий;

• обмежений.

Нестійкий тип поведінки характеризується надмірною рухливістю та незібраністю, нестійкістю уваги, низьким рівнем виконавчої дисципліни, ознаками легковажності у спілкуванні. Такий військовослужбовець малоздатний до контролю своїх почуттів та бажань, не самостійний, потрапляє під негативний вплив, його схильності не відповідають віку, можуть мати риси дитячості, ставлення до своїх обов’язків оточуючим здається легковажним, зауваження у нього не викликають глибоких реакцій,

супроводжуються схильністю до виправдання, неправдивістю, вигадками.

Заходи корекційно-виховного впливу для таких осіб підбирають індивідуально. Особливої небезпеки щодо скоєння злочинів і подій вони не представляють.

Конфліктно-збудливий тип поведінки характеризується ознаками нестриманості, подразливості, схильністю до грубості й протиріч. У поведінці відмічаються негативно спрямована рішучість, активність та упертість, схильність нав’язувати свою волю оточуючим. Серед одноліток прагне до лідерства, ігнорує інтереси оточуючих, зневажливо ставиться до колективних норм поведінки. Підвищена емоційність, прагнення до самоствердження призводять до того, що такі особи стають у колективі негативними лідерами, організовують негативні групи.

Стосовно фізично слабких або молодших за віком вони виявляють схильність до застосування засобів фізичного примусу з погрозами, вимагають гроші і т. ін.

Заходи корекційно-виховного впливу:

• не направляти на самостійну ділянку роботи (на навчання);

• при вчинках необхідно залучати актив підрозділу (меншого значення має індивідуальна бесіда);

• розділення створеної негативної групи;

• використання організаторських рис у позитивному напрямку під індивідуальним контролем командира підрозділу;

• при повторних вчинках і безрезультативності корекційно-виховного впливу на поведінку необхідно застосувати суворі дисциплінарні заходи.

Егоцентричний тип поведінки характеризується прагненням до самоствердження, підкресленням зневаги до оточуючих і протиставленням себе колективу. У висловленнях можлива брехливість, тенденція до вигадок. Реакції емоційні, мова та поведінка з рисами вичурності, артистичності, відмічається схильність до бравади, цинічних розмов. У спілкуванні прагне вводити оточуючих у коло своїх переживань. У конфліктних ситуаціях особи даного типу перебільшують значущість конфліктів, висловлюють претензії до співслужбовців і командирів.

Заходи корекційно-виховного впливу:

• при негативних вчинках проводити індивідуально-виховні бесіди, можливі заходи громадського та дисциплінарного впливу;

• використовувати організаторські здібності у потрібному напрямку під індивідуальним контролем;

• за наявності артистичних, музикальних та інших здібностей, залучати до громадського життя підрозділу, художньої самодіяльності;

• у випадку заслуженого заохочення використовувати гласність.

Гальмуючий тип характеризується низькою витривалістю, слабкістю. За нових умов виникає почуття неповноцінності зі зниженням активності, відмова від контакту у відповідь на зауваження. Відмічаються труднощі у спілкуванні, оволодінні військовою спеціальністю. У звичайних ситуаціях прагне до ізоляції, замикається у собі чи виявляє подразливість. При посиленні переживань, пов’язаних зі складністю адаптації, підвищуються пасивність, тривожність, надлишкове хвилювання, можливі заїкання, нічне нетримання сечі.

Заходи корекційно-виховного впливу:

• не направляти на самостійну ділянку роботи;

• направляти на бойову службу під керівництвом досвідчених військовослужбовців;

• використовувати індивідуальні методи впливу, здебільшого в плані переконання, вплив через колектив може мати негативні наслідки (залишення підрозділу, висловлювання про самогубство);

• застосовувати дисциплінарні засоби у крайніх випадках;

• не залишати без догляду при скаргах на стан здоров’я, не припускати з боку співслужбовців звинувачень у симуляції.

Недовірливий тип поведінки у період адаптації характеризується внутрішніми переживаннями, замкнутістю, усамітненням від оточуючих. Невпевненість у собі, чутливість до оцінок оточуючих супроводжуються збільшенням почуттів тривоги та небезпеки. Цим можуть пояснюватися часті скарги на погане самопочуття, роботу серця, головний біль, одночасно відмічається фіксація уваги на слабкому фізичному розвитку.

Заходи корекційно-виховного впливу:

• не направляти на самостійну ділянку роботи;

• направляти на бойову службу, у добовий наряд під керівництвом досвідчених військовослужбовців;

• при негативних вчинках проводити індивідуально-виховні бесіди;

• застосовувати дисциплінарні заходи у крайньому випадку (можливі залишення частини, спроби самопошкодження, суїцидальні дії);

• не лишати без уваги скарги на стан здоров’я;

• використовувати позитивні моменти діяльності для розвитку самостійності.

Обмежений тип характеризується підвищеною поступливістю поведінки, готовністю виконувати брудну але легку роботу заради запобігання конфліктів і необхідності відстоювати свої думки. Залежність від зовнішніх обставин може поєднуватися з обмеженістю інтересів, уявлень про предметно-побутові, життєві орієнтири. У більшості випадків характерні нерозвиненість мовлення, труднощі у застосуванні елементарних навичок лічби, писемності, читання, малий словниковий запас. У спілкуванні переважають підпорядкованість і пасивність або впертість, нерозуміння форм спілкування, що посилює труднощі у вивченні військової спеціальності. Відсутність успіхів у роботі, низька продуктивність, підпорядкованість у стосунках часто є причиною зневажливого ставлення оточуючих. Такі особи можуть раптово здійснити імпульсивні дії за типом протесту.

Заходи корекційно-виховного впливу:

• не направляти на самостійну ділянку роботи (на навчання);

• необхідні індивідуальний інструктаж та обов’язковий контроль;

• направляти на бойову службу, у добовий наряд разом з досвідченими військовослужбовцями;

• у виховній роботі використовувати позитивні приклади поведінки військовослужбовців підрозділу.

Практичний досвід показує, що в період адаптації військовослужбовці з ознаками нервово-психічної нестійкості відрізняються емоційними комплексними переживаннями. Особи з нехворобливими формами поведінки, яка відхиляється від норми, характеризуються малодиференційованими особистісними реакціями, що не мають чітко окресленого емоційного змісту. Прогнозування під час навчальних зборів дезадаптаційних станів з порушеннями поведінки дозволяє попереджувати реакції небажаної соціальної спрямованості і планувати індивідуальні корекційно-виховні заходи впливу, що є важливим профілактичним заходом асоціальних вчинків та злочинів.

Таким чином, прогнозування поведінки, організація нагляду за військовослужбовцями, які потребують посиленої психологічної уваги, вимагає комплексного підходу. Виховний і корекційний аспекти передбачають рекомендації правильного службового використання, застосування форм виховної роботи, диференційованих заходів дисциплінарного впливу. Комплексна оцінка особистих форм поведінки дозволяє фахівцям медичної службі на ранньому етапі виявити прояви дезадаптаційного стану, зробити висновки про необхідність поглибленого медичного обстеження, своєчасно провести лікувально-профілактичні заходи.