1.3. Концептуальні основи виховної роботи у внутрішніх військах
Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. визначає, що “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу”. Свій вклад в справу розбудови незалежної української держави, захисту життя, законних прав та свобод громадян вносять і військовослужбовці внутрішніх військ. Уся діяльність командирів, виховних органів, громадських організацій спрямована на виконання визначених завдань з високою якістю та забезпечення подальшого підвищення бойового потенціалу військ.
Історичний досвід свідчить, що перемога у силовому протистоянні залежить від морального духу воїнів, тобто внутрішньої сили, що спонукає людей до дій. Тому від волі військовослужбовців, їх патріотичних почуттів, рівня національної свідомості та цілеспрямованості значною мірою залежить оборонна могутність України.
Все це вимагає від командирів та начальників знання науково-теоретичних основ виховання підлеглих, посилення виховної роботи з особовим складом військ.
Системний підхід передбачає виховання у всіх його аспектах, вказує на необхідність його розуміння в широкому (загальному) і вузькому (конкретному) значенні.
У широкому розумінні виховання ототожнюють з соціалізацією, тобто розглядають як процес і результат засвоєння і активного відтворення людьми соціального досвіду, який охоплює взаємодію їх між собою, з соціальним середовищем і природою.
У вузькому значенні виховання розглядають як процес цілеспрямованого і систематичного впливу суб’єкта виховання на об’єкт з метою розвинення у нього якостей, що відповідають виховним цілям і завданням.
Таке визначення відзеркалює суть процесу виховання як єдності діяльності: з одного боку вихователів, які реалізують систему педагогічних впливів на свідомість, волю і почуття військовослужбовців, а з іншого – вихованців, активно реагуючих на ці впливи під дією своїх потреб, мотивів, життєвого досвіду, переконань та інших факторів.
Характер взаємозв’язків і виховних функцій кожного суб’єкта регулюється діючим законодавством та педагогічними принципами, що спрямовані на забезпечення успішної військової діяльності.
Сучасна педагогіка виходить із того, що процес виховання являє собою не тільки активний вплив різних суб’єктів на індивідуальному і груповому рівні в рамках військової структури, але й активні контакти з іншими соціальними структурами (сім’ями, адміністраціями державного управління та місцевого самоврядування, та комерційними структурами).
Поняття виховна робота у Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України визначається, як “…система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів”.
У процесі досягнення цілей і завдань виховання реалізуються функції виховної роботи:
статусно-позиційна – забезпечує розуміння і сприйняття військовослужбовцями і військовими колективами свого соціального положення, ролі, місця, функціональних завдань, відповідальності та обов’язків у сфері військової діяльності;
формуючо-розвиваюча – полягає в активному впливі на процес розвитку і саморозвитку у військовослужбовців та військових колективів соціально-ціннісних характеристик та реалізації їх творчого потенціалу у військовій службі;
інформаційно-комунікативна – обумовлює активний вплив виховання на процес пізнання в підрозділах, розвиток соціально значимих зв’язків і статутних взаємовідносин у військових колективах;
мотиваційно-мобілізуюча – полягає у створенні соціально-психологічних і педагогічних умов, які спонукають військовослужбовців до якісного виконання службових обов’язків і соціально-ціннісних функцій у військовому колективі;
профілактично-перевиховуюча – полягає в прогнозуванні, попередженні і ліквідації небажаних проявів поведінки, подоланні та ліквідації негативних якостей і рис характеру військовослужбовців у інтересах формування і розвитку соціально-ціннісних утворень.
Ефективність виховної діяльності досягається:
організацією цілісного організаційно-виховного впливу відповідно до вимог законів, статутів і наказів, директив та наукових рекомендацій;
забезпеченням соціально значущої, цільової та змістовної спрямованості виховання, оптимального рівня керівництва ним та його організації;
згуртовуванням військового колективу як цілісного суб’єкта військової служби, який є основою соціальної структури єдиного діяльнісно-виховного процесу;
виконанням посадових обов’язків на високопрофесійному, творчому рівні;
всебічним забезпеченням виховного процесу.
Дієвість виховної роботи передбачає оцінювання її впливу на результати підготовки і виконання службово-бойових завдань. Основними показниками такої оцінки є:
повне та якісне виконання службово-бойових завдань, зразковий стан військової дисципліни, високий рівень бойової та мобілізаційної готовності;
відповідність направленості мотиваційно-ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, традицій, норм поведінки, морально-психологічної атмосфери у колективах завданням військової служби;
відповідність морально-психологічного стану особового складу на індивідуальному та груповому рівні службово-бойовим завданням і вимогам;
військово-професійна компетентність та підготовленість військовослужбовців, сформованість їх воєнної культури та психологічної стійкості на рівні вимог службово-бойових завдань, що виконують.
Урахування умов досягнення ефективності організаційно-виховного впливу, об’єктивне його оцінювання, відповідно до зазначених вище показників, дозволяють отримати високі результати у вихованні .
Для досягнення намічених цілей використовують усю структурно-функціональну сукупність компонентів організаційно-виховного впливу, яку реалізують через систему виховної роботи.
Під системою виховної роботи розуміється певним способом упорядкована сукупність життєвих і педагогічних явищ, елементів і процесів, які відповідають сучасним вимогам суспільства та оптимально впливають на згуртовування військових колективів, формування у особового складу якостей, необхідних для успішного виконання службово-бойових завдань.
Структурно-функціональну схему системи виховної роботи наведено на рис. 1.
Рис.1.
Структурно-функціональна
схема системи виховної роботи
I. Складові виховної роботи – це сфери застосування та функціонування організаційного та виховного впливу. Ними є:
морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ, бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;
морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;
інформаційно-пропагандистське забезпечення;
культурно-виховна і просвітницька робота;
військово-соціальна робота.
Розглянемо зміст складових виховної роботи.
Морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ, бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань – це комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів та реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.
Змістом цієї складової виховної роботи є:
виховання у військовослужбовців глибокого почуття любові до Батьківщини, свого народу, духовної та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати їх; військово-фахова орієнтація військовослужбовців;
роз’яснення особовому складу внутрішньої та зовнішньої політики держави, необхідності підтримання постійної готовності до виконання завдань за призначенням, виховання пильності, нерозголошення військової таємниці;
вивчення, аналіз та прогнозування суспільно-політичної обстановки у регіонах, морально-психологічного стану військ, їх можливого впливу на виконання поставлених завдань;
визначення оптимальних напрямків професійної та бойової діяльності кожного військовослужбовця строкової служби та за контрактом, забезпечення психологічної адаптації молодого поповнення, проведення відповідної профілактики та корекційної роботи;
підвищення особистої відповідальності генералів, офіцерів органів управління військ за якість відпрацювання бойових документів, вивчення морально-психологічних особливостей та підготовку ресурсів для виконання завдань у особливий період;
організаційне і методичне забезпечення психологічної підготовки військовослужбовців до успішної професійної діяльності у повсякденному житті та за екстремальних умов;
навчання командного складу, офіцерів виховних структур формам та методам морально-психологічного забезпечення занять з бойової підготовки військ, а саме: під час проведення стрільб, водіння бойових машин, тактичних навчань, польових виходів, технічної та спеціальної підготовки;
роз’яснення особовому складу навчально-бойових нормативів та мір безпеки при організації бойової підготовки та службово-бойової діяльності; надання допомоги командирам і штабам з організації змагань на кращого фахівця, передову частину, підрозділ;
створення і підтримання на належному рівні необхідної матеріально-технічної бази морально-психологічного забезпечення, розроблення і зберігання сучасних технічних засобів виховання та методик їх використання;
забезпечення зразковості офіцерів, всього особового складу під час виконання навчально-бойових завдань;
виховання у особового складу бережливого ставлення до навчально-матеріальної бази, техніки, озброєння, навчання їх умілого застосування;
науковий аналіз та впровадження в практику передового досвіду морально-психологічного забезпечення дій підрозділів інших держав у локальних війнах і воєнних конфліктах, а також миротворчих дій військових підрозділів України;
організація взаємодії органів військового управління з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями, рухами та партіями державницького спрямування з питань морально-психологічного забезпечення дій військ, військово-патріотичного виховання особового складу;
вивчення і поширення передового досвіду роботи командирів, штабів, органів виховної роботи з питань підтримання бойової готовності частин, якісного виконання завдань бойової підготовки.
2. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу, який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне виконання поставлених завдань.
До змісту морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень слід віднести:
роз’яснення особовому складу суті та значення військової дисципліни, вимог Конституції України, законів, загальновійськових статутів, наказів командирів (начальників) щодо її зміцнення, підтримання в частинах і підрозділах здорового морально-психологічного клімату;
виховання у військовослужбовців високих моральних і бойових якостей, свідомого ставлення до виконання військового обов’язку та послуху перед командирами (начальниками);
формування у особового складу розуміння необхідності та постійної потреби у підтриманні в частинах і підрозділах статутного порядку, вірності традиціям і Бойовому Прапору військової частини; ефективне використання з цією метою військових ритуалів;
забезпечення зразковості офіцерів, прапорщиків, молодших командирів у виконанні своїх службових обов’язків, їх бездоганної поведінки і справедливого ставлення до підлеглих;
вивчення та корегування соціально-психологічного клімату у військових підрозділах, їх згуртовування, утвердження пріоритетних високоморальних норм взаємин військовослужбовців, їх культури поведінки;
вивчення і прогнозування соціально-психологічних процесів у військових колективах, профілактика негативних проявів у поведінці особового складу, зняття психологічних напружень;
оцінювання соціальних умов служби, побуту та їх впливу на стан військової дисципліни, проведення відповідних заходів щодо їх поліпшення;
забезпечення соціально-психологічної адаптації молодого поповнення та соціально-психологічного супроводу військово-професійної діяльності особового складу;
організація і проведення правової підготовки військовослужбовців всіх категорій, співпраця з військовими юристами, правоохоронними органами з питань профілактики правопорушень;
розроблення методик, участь у проведенні професійного відбору та комплектуванні військових частин і підрозділів;
роз’яснення військовослужбовцям особливостей виконання навчально-бойових завдань, інших військових обов’язків та додержання заходів безпеки з метою запобігання випадкам травмування, збереження життя та здоров’я особового складу;
вивчення, аналіз морально-психологічного стану та військової дисципліни в частинах і підрозділах, надання методичної допомоги посадовим особам з питань удосконалення системи, стилю, форм і методів роботи з підлеглими;
навчання офіцерів, прапорщиків і сержантів комплексному підходу до застосування форм та методів роботи з підлеглими, впровадження передового досвіду роботи командирів, штабів, органів виховної роботи всіх рівнів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку у військах.
3. Інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні державними та військовими органами управління, командувачем, командирами (начальниками), органами виховної роботи, засобами масової інформації заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави у внутрішніх військах через систему інформації, військово-патріотичне виховання з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності.
Змістом інформаційно-пропагандистського забезпечення є:
доведення та роз’яснення особовому складу військ державної політики, вимог Конституції, військового законодавства, наказів та директив командувача внутрішніх військ;
формування у свідомості військовослужбовців ідеології державного будівництва, виховання їх на національно-історичних традиціях Українського народу, вивчення історії держави та її війська, сприяння використанню у військах української мови, оволодіння військовослужбовцями українською військовою термінологією;
організація гуманітарної підготовки та інформування всіх категорій військовослужбовців, службовців, робітників та членів їх сімей;
проведення інформаційно-пропагандистських акцій і роз’яснювальної роботи на підтримку державної воєнної політики, формування громадської думки в інтересах оборони держави, підвищення авторитету та престижу військової служби;
розвиток інформаційного простору, підвищення ролі військових засобів масової інформації у вихованні військовослужбовців, поширення інформації про життєдіяльність військ;
– протидія інформаційно-психологічному впливу негативної інформації на особовий склад, вивчення, аналіз та прогнозування суспільно-політичної обстановки в районах дислокації та виконання завдань;
– налагодження та підтримання взаємодії з центральними та місцевими засобами масової інформації;
– ефективне використання у виховній роботі технічних засобів виховання і поліграфії, задоволення потреб особового складу в кіно-, теле-, радіо-, відео- обслуговуванні, забезпечення друкованими засобами масової інформації та методичними матеріалами.
4. Культурно-виховна і просвітницька робота забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури, моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям Українського народу; задоволення їх естетичних потреб шляхом проведення культурно-просвітницьких заходів та організації дозвілля.
Змістом культурно-виховної і просвітницької роботи є:
комплекс культурно-просвітницьких заходів з правового, військового, патріотичного, морального, естетичного, фізичного виховання; керівництво діяльністю військових закладів культури;
виховання військовослужбовців на національно-історичних та патріотичних традиціях нашого народу, формування у них позитивного ставлення до військової служби;
організація дозвілля особового складу, розвиток у військових частинах самодіяльної художньої творчості, сприяння подальшому розвитку української культури та культур національних і етнічних груп, що проживають на території нашої держави;
поширення передового досвіду культурно-виховної та просвітницької роботи;
організація та розвиток шефських відносин з’єднань, частин з колективами громадських та професійних об’єднань, навчальних закладів, творчими просвітницькими та ветеранськими організаціями;
5. Військово-соціальна робота передбачає здійснення комплексу соціально-правових, інформаційних та організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям, працівникам внутрішніх військ, членам їх сімей у реалізації встановлених законами України та іншими законодавчими актами прав і пільг; створення у військових колективах соціальних умов і гарантій, які забезпечують нормальну життєдіяльність.
Змістом військово-соціальної роботи є:
участь у розробці проектів цільових комплексних програм соціального розвитку військових формувань держави;
забезпечення, в межах компетентності, правового та соціального захисту військовослужбовців, працівників, членів їх сімей та ветеранів; дотримання соціальної справедливості у вирішенні соціально-побутових проблем, співпраця з цих питань з державними та громадськими організаціями;
розгляд пропозицій, скарг та заяв військовослужбовців, працівників, членів їх сімей; здійснення прийому з особистих питань; вжиття заходів щодо усунення причин скарг; участь у розв’язанні спірних питань;
соціально-професійна адаптація військовослужбовців до умов військової служби та після звільнення в запас;
співпраця з державними органами і громадськими організаціями інших країн щодо вирішення проблем військово-соціальної роботи та вивчення міжнародного досвіду.
Всі складові виховної роботи реалізуються через елементи організаційно-виховного впливу (див. рис. 1).
ІІ. Елементи організаційно-виховного впливу – це сукупність учасників виховного процесу, науково-теоретичних й практичних компонентів цілеспрямованої виховної дії, які забезпечують її ефективність.
Організаційно-виховний вплив включає такі елементи:
суб’єкти;
об’єкти;
принципи;
закономірності;
цілі;
завдання;
напрямки;
методи;
засоби;
форми.
Необхідно пам’ятати – нехтування будь-яким елементом призведе до того, що виховна дія не відбудеться або не досягне бажаного результату.
Розглянемо ці елементи.
1. Суб’єкти виховної роботи – це учасники виховного процесу, які здійснюють цілеспрямований вплив на об’єкти виховної роботи з метою формування необхідних якостей.
Суб’єктами виховної роботи є:
командири та начальники;
органи виховної роботи;
громадські організації;
військові колективи;
актив частин (підрозділів).
2. Об’єкти виховної роботи – це військовослужбовці, колективи та групи, на які спрямовано організаційно-виховний вплив.
Об’єктом виховної роботи є увесь особовий склад, а також категорії військовослужбовців за:
посадою;
військовим званням;
військовим фахом;
участю у громадському житті частини чи підрозділу (агітатори, редактори бойових аркушів, члени ради військового колективу та ін.);
досвідом служби (досвідчені військовослужбовці, молоді солдати);
рівнем дисциплінованості (дисципліновані військовослужбовці, ті, які схильні до порушень військової дисципліни) та ін.
3. Принципи виховної роботи – це вихідні, загальнонаукові чи моральні правила, які визначають зміст та організацію виховної роботи.
Основні принципи виховної роботи, що визначені у Концепції виховної роботи, такі:
державна і патріотична спрямованість виховного процесу;
взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи;
повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовців, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;
безперервність та спадкоємність, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового;
конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи;
об’єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінювання результатів виховної роботи.
4. Закономірності виховної роботи – істотні зв’язки, що повторюються, між явищами та процесами у повсякденній виховній діяльності командирів, виховних органів, громадських організацій, активу.
Закономірностями виховної роботи є:
обумовленість цілей, завдань та змісту виховної роботи інтересами держави;
відповідність форм та методів виховної роботи конкретно-історичним умовам діяльності військ;
залежність ефективності виховної роботи від ідейних переконань, рівня професійної підготовленості та загальної культури суб’єктів виховної роботи;
постійне підвищення ролі виховної роботи в житті та діяльності військ.
5. Цілі виховної роботи – те, до чого прагне виховання, майбутнє, на яке спрямовуються його зусилля .
Ціль виражає загальну спрямованість виховання. Цілі підпорядковується все: зміст, керівництво та організація виховної роботи, її форми та методи.
Розрізняють загальні та індивідуальні цілі виховної роботи. Загальні цілі визначають формування якостей, які повинні бути у всіх військовослужбовців. Індивідуальні цілі стосуються виховання окремого військовослужбовця.
Цілі виховання міняються і мають конкретно-історичний характер.
Г о л о в н а ц і л ь в и х о в а н н я в с у ч а с н и х у м о в а х – формування у кожного військовослужбовця наукового світосприйняття, цілісного комплексу морально-психологічних якостей і досягнення на цій основі високого рівня морального духу особового складу, згуртованості військових колективів та здібності частин і підрозділів успішно виконувати службово-бойові завдання.
6. Завдання виховної роботи – складники цілі виховання в період її практичної реалізації, те, чого належить досягти під час виховання. Цілі і завдання відносяться як ціле і частина, система і її компоненти.
Відповідно до головної цілі виховання завданнями виховної роботи слід вважати:
формування у військовослужбовців наукового світосприйняття, основу якого складають патріотизм, професіоналізм, моральність і законність;
розвинення позитивної мотивації до служби, творчого ставлення до виконання службових обов’язків, сумлінності та активності у вирішенні практичних завдань;
гармонійний, цілісно-орієнтований розвиток кожного військовослужбовця на єдиній основі можливостей і вимог військової служби;
оволодіння загальнолюдськими цінностями та історичним досвідом; розвинення патріотичних традицій народу, внутрішніх військ і своєї частини; зміцнення морально-психологічного потенціалу; розвинення потреби примножати кращі досягнення;
забезпечення високої культури спілкування і взаємовідносин у військовому колективі, повага до статутних норм життя, згуртування військових колективів;
активізація ролі виховання в єдиному і цілісному укладі військової служби і повсякденного життя.
7. Напрямки виховної роботи – види виховання, що визначені відповідно до форм суспільної свідомості та особливостей діяльності військовослужбовців.
Головними
напрямками виховної роботи є:
державно-патріотичне, військове, правове,
ержавно-патріотичне
обливостями
8. Методи виховної роботи – сукупність прийомів та засобів організаційно-виховного впливу на військовослужбовців та військові колективи з метою формування комплексу морально-психологічних якостей, необхідних для успішного виконання службово-бойових завдань.
Методами виховної роботи є такі: переконання; заохочення; примус; приклад; вправа; змагання; критика.
9. Засоби виховної роботи – джерела та предмети, які застосовують при здійсненні організаційно-виховного впливу на свідомість, волю та почуття військовослужбовців.
Засобами виховної роботи є такі:
усна пропаганда та агітація (живе слово);
наочна агітація;
індивідуальна виховна робота;
дисциплінарна практика;
стінний друк;
культурно-освітнє майно (музичні інструменти, настільні ігри та ін.);
технічні засоби виховання (телевізори, магнітофоні, діапроектори та ін.);
культурно-освітні заклади (клуби, бібліотеки, музеї, світлиці);
мистецтво (художня література, театр, музика, живопис, хореографія);
кіно;
радіомовлення;
телебачення;
періодичні друковані видання (газети, журнали, та ін.).
Живе слово залишається найбільш доступним засобом усної пропаганди та агітації. Йому належить провідна роль у виховній роботі. Живе слово повинно бути зрозумілим, емоційно повним, логічно послідовним, тісно зв’язаним з життям. Пропагувати – означає займатись розповсюдженням і поглибленим роз’ясненням яких-небудь ідей, теорій та знань. Агітувати – значить переконувати у чому-небудь, схиляти на користь кого-небудь або чого-небудь, збуджувати певні прагнення, спонукати до дій.
10. Форми виховної роботи – це способи передавання змісту виховної дії суб’єкта виховного процесу на об’єкт виховання із застосуванням засобів виховної роботи.
Під змістом виховної дії розуміється сукупність ідей, поглядів, понять, що складають процес виховання і мають певну форму. Зміст і форма діалектично взаємообумовлені. Однак зміст є визначальним відносно форми.
Форми виховної роботи класифікують за охопленням об’єктів виховання та за складністю структури.
За охопленням об’єктів виховання форми виховної роботи поділяють на:
масові (мітинги, фестивалі, спортивні свята та ін.);
групові (бесіди, інформування, диспути та ін.);
індивідуальні (бесіди, завдання, допомога, контроль та ін.).
За складністю структури форми виховної роботи поділяють на:
комплексні (тематичні вечори, усні журнали та ін.);
прості (бесіди, лекції, доповіді та ін.).
Комплексні форми характеризуються різноманітністю засобів і методів, що застосовують. Простими називають такі форми виховної роботи, у яких зміст розкривається переважно за допомогою одного засобу і одного методу.
До вибору форм виховної роботи слід підходити вдумливо, творчо, з урахуванням мети заходу, реальних можливостей, особливостей повсякденних умов життя і службово-бойової діяльності частин та підрозділів.
Досягти єдності та взаємообумовленості, реалізувати елементи виховного впливу можливо за допомогою видів діяльності щодо забезпечення функціонування виховного процесу (див. рис. 1).
ІІІ. Види діяльності щодо забезпечення функціонування виховного процесу – це комплекс аналітичних та практичних дій в межах сфери відповідальності посадових осіб, які визначають їх місце і роль у виховній роботі відповідно до принципу єдиноначальності.
Концепція виховної роботи та інші керівні документи визначають два види діяльності щодо забезпечення функціонування виховного процесу.
Керівництво виховною роботою командирами.
Організація виховної роботи заступниками командирів з виховної роботи.
Керівництво виховною роботою командирами найчастіше проявляється:
у постановці завдань виховної роботи;
у затвердженні планів виховної роботи;
в інструктуванні підлеглих командирів, офіцерів виховної роботи, активу;
у контролі за виконанням поставлених завдань;
в особистому проведенні виховних заходів.
Організація виховної роботи заступниками командирів з виховної роботи передбачає:
з’ясування вимог керівних документів, своїх завдань;
оцінювання обстановки в підрозділі (частині, регіоні можливих дій) та наявних сил і засобів виховної роботи;
визначення основного змісту форм та методів виховної роботи;
складання плану виховної роботи та доведення його до виконавців;
навчання підлеглих командирів, офіцерів виховної роботи, активу методиці виховної роботи;
надання допомоги у проведенні виховних заходів;
здійснення контролю за проведенням виховної роботи;
узагальнення та поширення передового досвіду проведення виховних заходів;
оцінювання ефективності виховної роботи;
підведення підсумків виховної роботи.
Для вираження змісту керівництва та організації виховної роботи можуть використовуватись такі поняття: технологія виховної діяльності, стратегія виховання, тактика виховання, виховна ланка, виховний ланцюжок.
Технологія виховної діяльності – сукупність методологічних і організаційно-методичних правил, які визначають підбір, компонування і порядок застосування елементів виховного впливу.
Стратегія виховання визначає загальний задум, перспективу і план досягнення мети виховання у процесі виконання практичних завдань. Вона базується на Концепції виховної роботи і орієнтує суб’єкти виховання на оволодіння ефективною виховною практикою, відмову від недієздатних стереотипів, рішуче подолання протиріч і усунення недоліків.
Тактика виховання відповідно до його стратегії визначає систему керівництва та організації виховної діяльності у підпорядкованих структурах і з кожним конкретним військовослужбовцем. Її розробляють на правовій основі, згідно з науковими рекомендаціями та з урахуванням результатів виховання.
Таким чином, система виховної роботи забезпечує формування єдиного підходу щодо визначення та розуміння суттєвих ознак загальновідомих категорій, взаємозв’язку їх логічних обсягів та субординації, що сприяє якісній підготовці організаторів виховної роботи, ефективному проведенню заходів, формуванню нормативної бази з виховної роботи за системним підходом.