7.3. Наочна агітація та вимоги до її оформлення

Наочна агітація – це зорові об’єкти, які містять у собі закінчену активну виховну думку, що виражена логічно і емоційно за допомогою образотворчих методів і засобів та художньо-публіцистичного слова.

Основним методом впливу наочної агітації на людину є експонування. Воно передбачає самостійне сприйняття особою наочного матеріалу, виставленого чи вивішеного для огляду. Значний емоційний вплив агітації відчутно позначається на всіх сферах життя та діяльності військовослужбовців.

Принципами наочної агітації є: ідейно-патріотична спрямованість, актуальність, оперативність, переконливість, художня виразність.

Відповідає за оформлення наочної агітації у підрозділі заступник командира з виховної роботи. Він зобов’язаний:

• постійно стежити за її станом та оновленням;

• розробляти зміст наочної агітації та її художнє оформлення;

• давати дозвіл на експонування стендів та планшетів, виготовлених самодіяльними художниками;

• навчати актив підрозділу теорії і практиці виготовлення наочної агітації.

Найбільш поширеним елементом наочної агітації є стенд. Його оформлення залежить від способу нанесення наочних елементів. Якщо їх приклеюють або приколюють, можна використати природну фактуру матеріалу стенда. Якщо поверхня не підходить для використання, її обклеюють папером або обтягують матеріалом.

Виготовлення планшетів. Спочатку з дерев’яних рейок виготовляють підрамник і на ньому закріплюють фанеру або іншу основу. Потім виконують такі дії:

• беруть аркуш паперу більший за підрамник (з кожного краю повинно виступати не менш 3 – 4 см);

• папір зволожують чистою водою за допомогою губки або щітки;

• краї планшету покривають клеєм;

• папір накладають на планшет вологою стороною назовні та рівномірно натягують від середини до країв;

• в останню чергу заправляють кути.

Папір не потрібно надмірно змочувати, інакше він може лопнути при висиханні. Сушку проводять рівномірно (подалі від батарей опалення та вікон), планшет при цьому кладуть горизонтально.

Гасло оформляють на папері, тканині або дереві. Перш ніж працювати на тканині, необхідно її натягнути на підрамник за допомогою цвяхів. Якщо необхідно написати гасло без підрамника, полотно закріплюють на столі або підлозі, підстеливши під тканину газети або інший папір.

Найчастіше гасло пишуть на тканині білою або жовтою гуашшю. Якщо фарби немає, її з успіхом може замінити пігмент, виготовлений з крейди та клею.

Надписи пишуть плоскими щетинними пензлями (або з використанням трафарету), розчин для написання пензлями повинен бути консистенції сметани, а для трафарету – більш густішим.

При роботі над гаслом потрібно пам’ятати, що його привабливість у більшості випадків залежить від того, як скомпонований та написаний текст. Він буде завжди привертати увагу, якщо дотримуватись таких правил:

• відстань між літерами у слові повинна бути 0,2 – 0,5 ширини літери;

• відстань між словами повинна бути не менше ширини літери і не більше її висоти;

• відстань між рядками повинна бути 0,33 – 0,5 висоти літер;

• не допускати переносу слів;

• текст гасла писати, відступивши від лівого краю на ширину 2 – 3 літер;

• у гаслі не повинно бути більше трьох рядків;

• рядок починати та закінчувати на однаковій відстані від країв;

• колір шрифту не повинен співпадати з кольором фону.

Кольорові комбінації літер та фону:

• чорні на білому – дуже добра;

• чорні на жовтому, темно-сині на білому, зелені на білому – добра;

• червоні на білому, червоні на жовтому, білі на червоному – задовільна;

• зелені на червоному, червоні на зеленому, оранжеві на білому, оранжеві на чорному, червоні на синьому – незадовільна.

Гармонії кольорового рішення досягають якщо:

• кольори сприяють емоційному розкриттю змісту;

• кольорове рішення знаходиться в єдності з навколишньою обстановкою і відповідає відчуттю естетичного задоволення.

Щоб правильно скомпонувати та написати гасло, необхідно:

• підрахувати кількість літер у кожному рядку;

• розділити довжину рядка на число літер у ньому;

• визначити висоту рядків та відстань між ними;

• визначити загальну висоту тексту.

Плакат – малюнок з коротким текстом до нього, що закликає до чого-небудь, популяризує, рекламує щось. Плакат сприймається миттєво, тому його художнє рішення повинно бути виразним.

Плакати класифікують:

• за технікою створення (друковані та трафаретні);

• за призначенням (рекламні, інструктивні, просвітницькі, інформаційні).

Найбільш поширеними плакатами є інформаційні (“блискавка”, об’ява), просвітницькі (навчальні та методичні з предметів бойової та спеціальної підготовки).

Плакат-блискавка – оперативний засіб інформування про людей, події, факти, на які потрібно звернути увагу. Крім того він є інструментом морального заохочення або примушення. Факти на такому плакаті відіграють роль своєрідного орієнтира, який дозволяє порівнювати результати, підводити підсумки, своєчасно звертати увагу на відстаючі ділянки, усувати недоліки.

Плакат-діаграма – це графічний спосіб порівняння різних значень однієї величини. Такий спосіб наочного подання інформації є дуже дохідливим та переконливим.

Завдяки діаграмі об’єднують та аналізують велику кількість соціально-економічних факторів. Перевага діаграми в тому, що разом з різноманіттям змістовних рішень вона дозволяє отримати різноманіття рішень образотворчих. Найпростіша діаграма – стовпчикова, у якій величини порівнюють за допомогою вертикальних або горизонтальних прямокутників.

При написанні тексту плакату потрібно прагнути до його ясності, вичерпності та літературної образності. Розміри літер не повинні бути для різних текстів однаковими. Найбільшими літерами пишуть заголовки, меншими – підзаголовки, ще меншими – авторський текст. Менш важливі тексти і анотації під малюнками, вказівки на джерела доцільно писати ще меншими літерами.

Не рекомендується в одному реченні застосовувати різні за шрифтом та кольором літери. Щоб виділити слово або речення, достатньо написати їх товщими або більшими літерами того самого шрифту і кольору. Інколи, особливо коли це стосується цитат, слово або групу слів виділяють курсивом або підкреслюють.

Літери заголовка повинні бути більшими від строчних на третину. Те саме стосується цифр. Збільшення цієї пропорції призведе до розширення проміжку між рядками, що зашкодить єдності сприйняття тексту. Виключенням є випадок, коли початкову літеру тексту свідомо збільшують (метод літериці).

Висота літер авторського тексту на планшеті може бути 5 – 8 мм, цитат 8 – 10 мм, заголовків, таблиць, графіків, окремих планшетів 15 – 20 мм, заголовків стендів 30 – 50 мм. Розміри літер гасел, заголовків стендів можливо збільшувати до 80 – 100 мм.

Також для текстів використовують різноманітні готові набори літер або текст надрукований на принтері з дотриманням наведених вище рекомендацій щодо пропорцій і висоти літер.

Змістовна композиція стенда, щита, планшета має завершуватись гаслом, афоризмом, фразою, які легко запам’ятати.

Текстовий матеріал доцільно супроводжувати мальованими елементами, аплікаціями, заставками, фотознімками.

При цьому не потрібно прагнути до яскравості кожного елемента оформлення. Дуже яскрава кольорова гама заважає сприйняттю матеріалу в цілому. Відомо, що зір людини здатен сприймати лише певну норму кольорових вражень. Перенасиченість, наприклад, червоним або коричневим втомлює, а гармонійне поєднання світлих тонів, навпаки, створює відчуття легкості.

Поняття красивого в наочній агітації не має нічого спільного з прикрашанням. На жаль елементи такого інколи зустрічаються. Наприклад, після розміщення матеріалу на планшеті залишилось місце, де малюють віньєтки або лаврові гілки, які погіршують загальне враження. Інколи проводять по діагоналі яскраву лінію, і текст стає перекресленим, таким, що його важко читати.

Основним компонентом наочної агітації лишаються документальні фотознімки та ілюстрації, які виконані поліграфічним або ксероксним способом. При їх підборі необхідно прагнути до найбільшої їх відповідності сюжету. Багато ілюстрацій малого формату розпорошують увагу глядачів та знижують ефективність впливу. Ті, на яких зображено декілька різних об’єктів або груп людей, виготовляють більших розмірів ніж ілюстрації, на яких зображена одна деталь або об’єкт.

Формат основних зображень 24 × 30 або 30 × 40 см. Інших 24 × 30, 18 × 24 см. І тільки окремі можуть бути виготовлені у форматі 13 × 18 см. Ілюстрація менших розмірів навіть на великому стенді сприймається невиразно.

Документальну фотоілюстрацію доцільно поєднувати з мальованими елементами, емблемами та символікою.

Покращує наочну агітацію уміле використання схем, графіків, діаграм та таблиць, що можуть змінити велику кількість тексту. Їх виконують штриховими лініями та можуть поєднувати з фотографіями.

Кожний графік і діаграма повинні відрізнятися за формою. Часте повторювання однакових художніх прийомів втомлює очі, погіршує сприйняття.

Слід зауважити, що в підрозділах часто виникають труднощі щодо пошуку необхідної ілюстрації. Правильно роблять ті, хто використовує елементи плакатів, виконаних поліграфічним способом. Вони допоможуть покращити наочну агітацію. Однак робити це треба помірковано. Слід мати на увазі, що кожний плакат – це закінчений художній твір, у якому поєднані образотворча та текстова направленість. Виключення будь-якої з цих частин може послаблювати морально-психологічний вплив, а іноді навіть спотворювати зміст.

Інколи може виникнути необхідність збільшення або зменшення елементів художнього оформлення. Для цього краще всього застосовувати метод масштабного збільшення за допомогою сітки.

Для перемальовування, якщо необхідно точно перенести зображення в кольорі, рекомендується використовувати епідіаскопи та діапроектори, а при їх відсутності – проекційні фонарі. Їх можна виготовити своїми силами, якщо змонтувати об’єктив фотоапарата у ящику з підсвічуванням.

Для умілого оформлення наочної агітації заступнику командира роти з виховної роботи потрібно знати особливості матеріалів, з яких її виготовляють.

Основний матеріал – папір. Найбільш якісний його сорт – ватман. Його поверхня дозволяє змивати фарбу та туш, підчищати помилки. Ватман застосовують здебільшого для форм тривалого експонування.

Креслярський папір (напівватман) за фактурою відрізняється від ватману тим, що у нього одна сторона шорохувата, а друга – гладка. Його найчастіше використовують у художньо-оформительській практиці.

Малювальний папір відрізняється від напівватману тим, що є тоншим, має односторонню і більшу шорохуватість, меншу міцність. На ньому важко виправляти помилки.

Картон буває різних кольорів і фактури, його використовують для фонової основи текстових елементів, малюнків та ін.

Фанеру (товщиною 3 – 12 мм) ґрунтують, а потім покривають гуашшю, темперою або емаллю. В окремих випадках доцільно зберегти текстуру дерева, для цього поверхню зачищають, шліфують, а потім покривають прозорим лаком.

Більш цікавим матеріалом є дерево-стружкова плита (ДСП). Плити товщиною 19 мм використовують як окремі щити та стенди.

Дерево-волокниста плита (ДВП) має меншу товщину (3,5 – 4 мм). ДВП, пофарбовану емаллю, використовують для виготовлення стендів та планшетів. Шви заповнюють мастикою або фарбою.

Тканину (сатин, бязь, ситець, мішковина) використовують для обтягування стендів та драпірування. Різноманітність кольорів і фактури створюють будь-які фонові композиції.

Скло. На ньому можливо працювати масляними та нітроемалевими фарбами. Але спочатку його потрібно добре промити мильною водою та просушити. Текст або малюнки потрібно робити зі зворотної сторони, тоді пофарбована поверхня виглядає особливо рівною. На склі також виконують імітацію вітражів.

Планшет або фотографію можна надовго зберегти, якщо їх накрити прозорим органічним склом (плексігласом), яке міцніше звичайного. Матове або кольорове оргскло використовують для плафонів ламп. З цих видів оргскла випилюють літери, виготовляють деталі стендів. Кольорове оргскло – найкращий матеріал для вітражів.

Пінопласт використовують для об’ємних та напівоб’ємних елементів, емблем і т. ін. Його легко розпилювати та різати. Деталі з пінопласту склеюють між собою спеціальним клеєм.

Гуаш – фарба, яку найчастіше використовують при виготовленні наочної агітації. Гуаш розводять водою. При роботі з нею потрібно враховувати деяку втрату яскравості при висиханні. Гуашшю працюють на папері, картоні, деревині, склі, тканинах. Основні елементи святкового оформлення виділяють флуоресцентною гуашшю, яка має особливу яскравість.

Клейові фарби за своїми властивостями подібні до гуаші. Розводять їх у клейовому розчині (1 частина столярного клею на 20 частин води). Використовують клейові фарби при виготовленні гасел, афіш, пано.

Водоемульсійні фарби розводять водою. Вони добре сполучаються з гуашшю, швидко висихають, не змиваються, зручні для роботи на папері, деревині, тканині та ін.

Туш краще використовувати тільки чорну. Вона наноситься рівномірно, на відміну від кольорової. Чорну туш частіше використовують для написання тексту. Швидке висихання не дозволяє писати нею по шершавій поверхні.

Лаки застосовують для виявлення текстури деревини або фанери. Вони надають поверхні блиску та захищають її від вологи. У наочній агітації використовують прозорі нітролаки та спиртові лаки.

Грунт – речовина, якою покривають тканину, картон, деревину, метал та інші матеріали перед фарбуванням. Клейовий грунт найбільш простий. Готують його з розрахунку 1 частина столярного клею на 20 частин теплої води. Холст, натягнутий на підрамник та змочений теплою водою, промащують цим розчином 2 – 3 рази. Після кожного мащення холст добре просушують при кімнатній температурі, видаляють зайвий клей та шліфують пемзою або наждачною бумагою. На прогрунтований таким чином холст у два прийоми наносять рідкий клей, завчасно змішаний з цинковими білилами або крейдою.

Силікатний клей – легкодоступний, завжди готовий до використання. Але його дія обмежена тільки склеюванням паперу.

Декстриновий клей – м’який порошок кремового кольору, що легко розчинюється в теплій воді. Використовується для наклеювання аплікацій, фотокарток та закріплення водяних фарб, нанесених на робочу поверхню.

Клей ПВА (полівінілацетатний) – склеює папір, тканину, скло, кераміку, не залишаючи плям.

Олівці – тверді (Т) та м’які (М). Ступінь м’якості або твердості позначається цифрами 1, 2, 3 (міжнародне маркування Н – твердий, В – м’який). Своєрідним є позначення кольорових олівців, м’якість яких залежить від ступеня натискання при роботі, наприклад, 2М – 4М. Для розмітки доцільно використовувати олівці Т, ТМ, 2М.

Фломастери завдяки широкому штриху можна з успіхом використовувати замість плакатних пір’їв для виконання дрібних надписів.

Пензлі – основний інструмент при оформленні наочної агітації. За типами їх поділяють на плоскі та круглі, а за якістю – на м’які та жорсткі.

Пензлі вибирають залежно від виду робіт. Для акварелі та анілінових фарб використовують м’які пензлі. При роботі маслом – колонкові пензлі. Щетинні використовують при роботі маслом, гуашшю, клейовими фарбами та для ґрунтування основи. Для тонування значних поверхонь застосовують широкі пензлі.

Плакатне перо – основний інструмент для написання текстів. Воно дозволяє отримати чітку рівну лінію.

Для оформлення наочної агітації використовують також лінійки різних типів, лекала, нормографи, циркулі, рейсфедери, скляні трубки, трафарети, шаблони, штампи, пульверизатори та ін.

Отже, важливим засобом виховної роботи є наочна агітація. Дотримання певних вимог при виготовленні забезпечує її високу ефективність. У оформленні використовують різноманітні матеріали та інструменти. Знання їх властивостей – умова якісного виготовлення наочної агітації.