24.2. Особливості роботи з книгою у військових частинах і підрозділах

Основним організатором роботи з книгою є бібліотеки частин. Їх діяльність регламентована вимогами командувача внутрішніх військ.

Бібліотека частини – закрита культурно-освітня установа, яка обслуговує певний контингент особового складу, що зумовлює такі особливості її роботи: участь у виконанні завдань бойової і гуманітарної підготовки, зміцненні військової дисципліни, сприяння організації командирської підготовки офіцерів, бойовому навчанню інших категорій військовослужбовців, пропаганда військово-технічних знань.

З цією метою працівники бібліотеки пропагують як окремі видання, так і серії книг за різними напрямками: бібліотечка солдата, бібліотечка офіцера, на допомогу агітаторам, на допомогу гуманітарній підготовці офіцерів та ін.

У своїй роботі бібліотекарі прагнуть дійти до кожного військовослужбовця, зробити його активним читачем. Цього досягають, створюючи пункти видачі книг у штабах, офіцерських гуртожитках, бібліотечки у світлицях. Організовують роботу з книгою безпосередньо в ротах.

Бібліотека бере участь у різних формах агітаційно-масової і культурно-освітньої роботи, практично у всіх заходах, що проводять в клубі частини. Організація книжкових виставок, виступи працівників бібліотеки в ході усних часописів, тематичних вечорів і диспутів – лише деякі форми участі в масових заходах.

До особливостей діяльності бібліотеки необхідно віднести організацію роботи з книгою в полі, на бойовому чергуванні та бойовій службі, у ході навчань. Підготовка тематичних плакатів, створення похідних бібліотечок, організація бесід про книги – усе це необхідно здійснювати в умовах польового виходу та відриву особового складу від місця постійної дислокації.

Один з основних напрямків роботи бібліотеки – популяризація книги, кращих здобутків літератури, у яких знайшли високохудожнє відображення теми патріотизму, праці, військової доблесті, моральних пошуків Українського народу, його боротьби за незалежність, створення і зміцнення держави.

Використовують такі форми популяризації книги: читацька конференція, радіоінформування про нові надходження, огляд літератури, бесіда з читачами, виставка нових видань, літературні вечори, свята книги, літературні диспути, вечори поезії, літературні вікторини, зустрічі з письменниками, журналістами.

Читацька конференція дозволяє привернути увагу до однієї або декількох книг та висвітлених у них проблем, розглянути творчість письменників, поетів. Конференції проводять зазвичай у військових частинах. При цьому обов’язково враховують видатні події в житті письменників та поетів.

Читацькі конференції допомагають командирам, їх заступникам з виховної роботи активно впливати на формування духовності військовослужбовців, виховувати їх у дусі зразкового виконання службових обов’язків, любові до України, готовності до самопожертви в ім’я держави.

Всебічний аналіз художніх творів допомагає воїнам зрозуміти їх ідейний зміст, давати принципову оцінку літературним героям, примушує міркувати над книгою, порівнювати себе з героями романів і повістей.

Читацькі конференції організовують органи виховної роботи разом з працівниками військових та публічних бібліотек, які розташовані в районі дислокації частини, з обов’язковим залученням засобів масової інформації. Якщо немає такої можливості, конференції організовують заступники командирів з виховної роботи і актив підрозділів.

Практика показує, що на їх підготовку необхідно 30 – 40 днів. Особливе значення має правильний вибір творів для обговорення. Важливо, щоб вони сприяли вихованню воїнів у дусі відданості Батьківщині, Військовій присязі. Книга, яку обговорюють, має сприяти якісному виконанню СБЗ, зміцненню військової дисципліни. До підготовки конференції залучають найбільш досвідчених і активних читачів.

Успіх залежить від підготовки виступаючих та ведучого. Підготовку конференції починають зі створення ініціативної групи у кількості 5 – 8 чоловік і складання детального плану з двох розділів.

У першому розділі передбачають:

• засідання ради бібліотеки або ради народознавчої світлиці спільно з активом, на якому обговорюють виступи, строки, місце і порядок підготовки та проведення конференції;

• заходи індивідуальної роботи з читачами, аналіз письмових відгуків читачів, облік тих, хто прочитав запланований для обговорення твір, допомогу у підготовці виступів;

• пропагування намічених до обговорення книг та критичної літератури, читання вголос, бібліографічний огляд, випуск радіо- і фотогазет, виставки літератури, забезпечення читачів додатковими екземплярами книг, які намічені для обговорення, а також матеріалами їх літературного аналізу;

• оформлення оголошення-плакату теми конференції, випуск бюлетеня з відгуками читачів, короткою характеристикою творчості письменників, твори яких обговорюватимуться;

• підготовку інформаційного матеріалу (кінофільмів, аудіозаписів) та технічних засобів;

• підготовку пам’ятних подарунків та сувенірів для гостей.

У другому розділі плану передбачають:

• прослуховування аудіозаписів твору, зустріч гостей, ознайомлення з книжковою виставкою;

• вступне слово (10 – 12 хв) ведучого з короткою інформацією про життєвий і творчий шлях автора;

• виступи читачів і гостей конференції, які не слід обмежувати певним колом проблем, важливо, щоб відбувся жвавий обмін думками; якщо на конференції присутній автор, йому надають слово після виступів;

• заключне слово ведучого, в якому він узагальнює виступи, відповідає на питання.

Всі виступи на конференції необхідно записувати. Критичні зауваження, побажання, запитання учасників конференції направляють авторові або у видавництво, в якому вийшла книга.

Результати читацької конференції обов’язково обговорюють на засіданні ініціативної групи та враховують при підготовці до наступного заходу.

Проведення конференції записують на відео, що дає можливість використати цей матеріал засобами масової інформації з метою показу повсякденного життя підрозділів внутрішніх військ та при проведенні окремих занять з гуманітарної підготовки.

Літературні вечори присвячують творчості одного письменника або близьким за темою творам декількох авторів. На вечір запрошують артистів, учасників художньої самодіяльності, які виконують уривки з творів. Широко використовують технічні засоби виховної роботи, аудіозаписи голоса автора, його твору у виконанні майстрів художнього слова.

Різновидом літературного вечора є літературно-музичний вечір, присвячений творчості поетів, чиї вірші стали піснями. Нерідко такі вечори організовують з певної теми, що найшла своє відображення у музичній творчості. Синтез двох видів мистецтва підсилює сприйняття літературного твору і ефективніше впливає на свідомість військовослужбовців.

У практику роботи бібліотек міцно увійшли Шевченківські читання – одна з важливих форм пропаганди літературних знань, активний засіб формування ідейних переконань військовослужбовців, під час яких читання окремих глав і уривків поєднують з обговоренням порушених у них проблем.

Постійно діючою і ефективною формою роботи з книгою є тематичні і бібліографічні огляди літератури. Тематичний огляд припускає коротку, але ємку інформацію про книги, підібрані за тематичною ознакою до ювілейних і пам’ятних дат, суспільно-політичних подій. Бібліографічний огляд зазвичай організують після надходження нових книг.

Огляди літератури допомагають військовослужбовцям орієнтуватися у світі книг, прищеплюють інтерес до читання, вчать вибірковості. Часто огляди проводять у ході усних журналів, де їм приділяється спеціальна сторінка, та у період підготовки до читацьких конференцій. Велику роль відіграють огляди літератури при підготовці до навчань. Працівник бібліотеки повинен знати, які питання будуть відпрацьовувати у полі та можливості бібліотеки щодо організації виставки літератури за темою навчань.

Найбільш поширеними формами огляду літератури є бесіди з книжкової полиці, радіоогляди, огляди книг у підрозділах. Позитивно зарекомендували себе огляди у клубі перед початком фільму. Вони не вимагають особливих зусиль щодо організації читацької аудиторії. За змістом огляд містить вихідні дані книги (автор, назва, видавництво, коротка довідка про письменника й анотація).

При бібліотеках організують клуби книголюбів. На їх засіданнях учасники обмінюються думками, зустрічаються з авторами, організують екскурсії по заповідних літературних місцях, бесіди про творчість письменників, літературні вечори. Практикується написання рефератів за заздалегідь затвердженою тематикою, з якими їх автори виступають перед військовослужбовцями.

Лекторії – комплексна форма роботи з книгою, що пропагує художню культуру і є важливою для формування художнього смаку, духовних потреб військовослужбовців внутрішніх військ. Лекторії проводять, як правило, у військових частинах.

Лекції або бесіди можуть бути окремими або об’єднаними у тематичні цикли. Кожен з них передбачає не менше трьох лекцій на квартал. Тематика повинна відповідати можливостям частини та інтересам аудиторії.

Для більш глибокого розкриття тем проводять семінари, виступи слухачів з рефератами, доповідями, обговорюють нові книжки, спектаклі, кінофільми, музичні твори, організовують диспути.

Пожвавлюють діяльність лекторіїв зустрічі з письменниками, композиторами, художниками. Рекомендується знайомити слухачів з виставками і картотеками книг, фондами аудіодисків із записами кращих музичних та драматичних творів, використовувати радіо- і телепередачі.

До роботи лекторіїв доцільно залучати колективи художньої самодіяльності, народні аматорські театри.

Для керівництва роботою лекторію обирають раду, до якої входять клубні працівники, військовослужбовці, представники творчих організацій. Рада вивчає потреби та інтереси особового складу, бере участь у плануванні роботи, складанні концертних програм, підборі кінофільмів для ілюстрації лекцій.

Різновидом лекторію може бути літературний суд. За умов відсутності цензури друкованого слова з’являється все більше ображчиків сумнівних творів.

Метою названого заходу є обговорення творів з позицій як літературного, так і естетично-людського сприйняття.

Літературний суд – імпровізація судового процесу над негативними літературними героями. При його організації призначають склад умовного суду: суддю (особу, котра добре знає літературу, здатна на імпровізацію, вміє керувати не тільки театралізованими діями, а й поведінкою глядачів під час заходу); його помічників – обвинувача, адвоката підсудного; самого підсудного – героя обраного літературного твору. У процесі можуть брати участь свідки – персонажі цього твору. У ході суду, особливо коли процес набуває форму дискусії, беруть участь і глядачі.

Готуючи літературний суд, його учасники пишуть сценарій, в якому знаходять своє відображення основні колізії твору, опрацьовують промови для судді, адвоката, підсудного.

Літературні суди можуть проходити у формі театралізованої вистави з використанням елементів декорацій, костюмів. За будь-яких умов це – форма дозвілля, розрахована на молодіжну аудиторію. Захід має бути організований таким чином, щоб залучити аудиторію до обговорення тих чи інших моральних, світоглядних, наукових проблем, надати йому виховного характеру.

Суди можуть бути не лише літературними, а й музичними, коли обговорюють зразки творчості низького гатунку виконавців невисокого професійного рівня. Безпосередньою умовою позитивного впливу такого заходу є обов’язкове ознайомлення кожного учасника із змістом твору, який розглядають.

Отже, робота з книгою є важливим напрямком культурно-виховної та просвітницької діяльності, основним організатором якої є бібліотека. Її працівники використовують для цього різноманітні форми виховної роботи.