11.2. Психологічна підготовка військовослужбовців до дій у натовпі

Основними завданнями професійно-психологічної підготовки особового складу з охорони громадського порядку в умовах прояву криміногенних масових форм поведінки є такі:

• розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості;

• розвиток і вдосконалення професійно-значущих когнітивних якостей (професійної спостережливості, пам’яті, мислення, використання принципу системності при прийнятті рішень тощо);

• набуття навичок швидкого та ефективного встановлення психологічного контакту із співрозмовником або групою осіб;

• формування вміння реалізовувати спрямований психологічний вплив (з використанням вербальних та невербальних можливостей) на співрозмовника(ів) для зміни його (їхнього) емоційного стану, намірів, ставлення;

• діагностика та корекція індивідуального стилю поведінки у конфліктних ситуаціях;

• формування вміння реалізовувати посередницькі дії для вирішення або локалізації конфлікту;

• розвиток і вдосконалення самоконтролю і самовладання в психологічно складних ситуаціях;

• оволодіння методами релаксації, самомобілізації для подолання психологічних труднощів, що виникають при вирішенні службових завдань;

• формування вміння здійснювати оперативну діагностику поведінки натовпу, а також диференційоване оцінювання окремих категорій його учасників;

• формування вміння розробляти узгоджені варіанти виконання службових завдань в умовах шумових завад, дефіциту часу та інформації, з урахуванням особливостей індивідуального стилю прийняття рішень;

• формування вміння реалізовувати регулюючі заходи впливу на поведінку натовпу з урахуванням психологічних умов їхньої ефективності;

• набуття навичок публічного виступу;

• набуття навичок переговорної діяльності.

Ефективному вирішенню задач підготовки найбільш відповідають такі методи практичної психології, як рольова та ділова гра, соціально-психологічний тренінг.

Специфіка психологічної підготовки військовослужбовців до дій в умовах прояву криміногенних масових форм поведінки визначає принципи-вимоги до її організації і методики.

1. Принцип діяльнісного (цільового) опосередкування визначає необхідність максимально конкретизувати зміст і цілі навчальних завдань і вправ відповідно до особливостей професійної діяльності у натовпі, психологічної специфіки функцій, що реалізуються на місці події, психологічних труднощів, які виникають за цих умов.

2. Принцип рефлексивного включення припускає, передусім, постійне залучання кожного учасника групи до інтенсивної групової взаємодії через активізацію спостережливості, спонукання до аналізу власного досвіду, активного включення інших в аналіз групових процесів. Обов’язковими передумовами для цього є: наявність у тих, кого навчають, чітких уявлень про основні задачі підготовки, зміст і призначення завдань та вправ, що виконуються; усвідомлення перспектив застосування отриманих знань, вмінь та навичок; наявність зацікавленості у власних особистісних і професійних змінах.

3. Принцип колективного (командного) опосередкування функцій визначає необхідність наголошування в рамках підготовки психологічних особливостей, механізмів та умов ефективності взаємодії учасників групи між собою (зокрема, при виконанні навчальних завдань і вправ).

Невід’ємним елементом професійно-психологічної готовності військовослужбовців до дій у натовпі є наявність у них вмінь і навичок узгодженого аналізу та оцінювання ситуації, прийняття рішень, взаємодії.

Під взаємодією розуміють сукупність таких форм координації спільних дій членів групи:

• координація дій та зусиль у просторі (підсумовування сил);

• координація дій та зусиль у часі (вирівнювання сил);

• динамічне регулювання різних дій та зусиль у складній ситуації (упорядковування сил).

У першому випадку мова йде про комбінування окремих зусиль людей у більш значну спільну силу, що спрямована на загальний об’єкт уваги.

У другому випадку комбінуються не тільки окремі зусилля людей, але передусім їхні можливі переваги чи недоліки, тобто їхня якість. За умови одночасної дії кількох сил компенсуються окремі недоліки, зростає значення окремих переваг і завдяки цьому з’являється більш інтенсивна і могутня загальна сила.

Під упорядковуванням сил розуміють не елементарне їхнє комбінування, як у попередніх випадках, а використання якостей і здібностей людей відповідно до певного плану та у певному порядку. Останній є значущим чинником зростання ефективності спільних дій та зусиль щодо реалізації службових завдань.

4. Принцип індивідуалізації підготовки зобов’язує пристосовувати загальні мету та методику проведення навчальних завдань і вправ до індивідуальних особливостей учасників групи, обов’язково аналізувати індивідуальні труднощі, які виникли при виконанні завдань, вправ, індивідуально підбирати рекомендації.

5. Принцип системного вирішення задач підготовки визначає необхідність:

змістовного об’єднання усіх етапів роботи, навчальних завдань і вправ у єдиний, цілісний процес;

організації кожного етапу роботи у вигляді логічно завершеної структурної частини;

наявності у кожному навчальному завданні або вправі труднощів з урахуванням можливостей учасників групи та результатів, що були досягнуті ними у ході попередньої роботи.

Результатом психологічної підготовки особового складу внутрішніх військ до дій у натовпі є наявність у кожного військовослужбовця психологічної готовності до виконання службових завдань.

Психологічна готовність – сукупність сформованих професійно значущих психологічних характеристик, які відповідають психологічним особливостям службово-бойової діяльності внутрішніх військ і є необхідною внутрішньою умовою її успішності.

Структурним компонентом професійної готовності військовослужбовця до виконання завдань з охорони громадського порядку в умовах натовпу є інструментальні професійно значущі психологічні якості.

До якостей, необхідних особовому складу для збирання, аналізу та оцінювання інформації в умовах натовпу, належать:

• здатність до тривалої концентрації уваги на об’єкті(ах) професійного інтересу в умовах шумових завад;

• уміння розподіляти (переключати) увагу при виконанні декількох дій, функцій, завдань;

• здатність вести спостереження за декількома характеристиками об’єкту, а також за численними об’єктами водночас;

• запам’ятовування значного обсягу інформації;

• відтворення інформації у потрібний момент;

• уміння створювати зоровий образ за вербальним описом;

• уміння визначати обсяг і характер інформації, необхідних для вирішення проблеми;

• уміння фіксувати суть основних взаємозв’язків і взаємозалежностей, притаманних проблемі;

• уміння робити висновки з суперечливої інформації;

• уміння прогнозувати розвиток ситуації;

• уміння швидко знаходити декілька варіантів вирішення проблеми і визначати найбільш ефективний;

• здатність висувати нові, нестандартні рішення проблеми.

Військовослужбовець внутрішніх військ у натовпі може стати об’єктом провокаційного, агресивного впливу або навіть фізичного насильства. Для тих, хто психологічно не підготовлений до спілкування з агресивно налаштованими учасниками натовпу, такі ситуації істотно знижують ефективність професійної діяльності, сприяють накопиченню нервово-психічного напруження, що негативно позначається на стосунках з колегами, членами родини тощо.

Базовим чинником успішної діяльності в умовах значних психологічних та фізичних перевантажень є відсутність психологічних протипоказань. Тому для виконання завдань у натовпі необхідно добирати осіб, які обов’язково пройшли попереднє психодіагностичне обстеження.

Формування і підтримання оптимальних психічних станів багато в чому забезпечують зовнішні чинники: наявність необхідної матеріально-технічної бази, соціальна захищеність, сприятливий соціально-психологічний клімат у підрозділі, режим харчування, вітамінотерапія. Однак вирішальна роль належить методам і прийомам саморегуляції. Вони дозволяють швидко та ефективно “розрядити” накопичене нервово-психічне напруження, зняти втому, набути внутрішньої стабільності, миттєво мобілізувати психічні та фізичні сили.

До інструментальних якостей саморегуляції, що формуються в рамках професійно-психологічної підготовки належать:

• здатність до самоспостереження;

• здатність об’єктивно оцінювати свої досягнення, сили, можливості;

• здатність до самоконтролю та самовладання (управління увагою, регуляція дихання, тонусу м’язів, релаксація, вербальне самонавіювання);

• впевненість у своїх силах, можливостях;

• уміння зберігати емоційну витривалість у психологічно складних ситуаціях;

• здатність до тривалої високої активності;

• усвідомлена готовність до виправданого професійного ризику.

Вирішення професійних задач у ситуаціях прояву криміногенних масових форм поведінки залежить від організації спілкування.

Існують такі психологічні вимоги до закликів, роз’яснень, вимог, повідомлень: лаконічність, простота та доступність, емоційна насиченість та виразність, адекватне використання невербальних знакових систем.

У натовпі великого значення набуває взаємодія співробітників між собою: наявність у них відпрацьованих способів, засобів та прийомів взаєморозуміння і динамічного обміну інформацією.

Інструментальними комунікативними якостями, що формуються в рамках психологічної підготовки, є такі:

• здатність до розуміння та адекватного оцінювання особистих якостей і стану партнера, стосунків між людьми;

• уміння швидко та ефективно встановлювати психологічний контакт з людиною або групою в ситуації спілкування;

• реалізація посередницьких дій для локалізації або вирішення конфліктної ситуації;

• уміння здійснювати переговорну діяльність;

• використання узгоджених засобів і прийомів спілкування між правоохоронцями в умовах взаємодії з натовпом.

Для особового складу, який забезпечує громадський порядок в умовах натовпу, розуміння і оцінювання конкретної ситуації зумовлені наявністю спеціальних психологічних знань: про причини та умови формування неорганізованих масових об’єднань, закономірності їхнього розвитку і можливості трансформації у соціально небезпечні форми, їхню структуру та основні динамічні стани. Система цих знань є основою для формування вмінь та навичок, що забезпечують вибір стратегії і тактики дій. Найбільш ефективний шлях формування зазначених вмінь та навичок у рамках професійної підготовки – моделювання процесу виконання оперативно-службових завдань з урахуванням психологічних труднощів кожної конкретної ситуації прояву натовпу.

До інструментальних психологічних якостей, що визначають ситуативну адекватність, гнучкість та оперативність дій, належать:

• уміння здійснювати збір та аналіз психологічної інформації в конкретній ситуації формування і розвитку натовпу;

• вибір адекватного способу дій;

• реалізація вибраного способу дій.

Таким чином, формування у військовослужбовців комплексу означених психологічних якостей надає можливість ефективно діяти в умовах натовпу.