Основні категорії і поняття

Посилена психологічна увага, психологічна криза, депресія, психічні розлади, стрес, тривога, емоції, конфлікт, психологічна саморегуляція, релаксація, невротичні розлади, шизофренія, марення, галюцинації.

Завдання і тести для самоконтролю

1. Назвіть основні напрямки роботи щодо зміцнення психічного здоров’я військовослужбовців.

2. Назвіть ознаки, які характеризують основні фази переростання депресивного стану людини у кризовий, і види допомоги.

3. Основні типи поведінки військовослужбовців з нервово-психічними відхиленнями під час адаптаційного періоду.

4. Які психосоціальні фактори є основними причинами депресії у чоловіків?

5. Визначте основні корекційно-виховні заходи до військово-службовців з нервово-психічними відхиленнями гальмуючого типу під час адаптаційного періоду.

6. Назвіть основні групи проблем, які призводять до погіршення психологічного стану людини.

7. Розкрийте зміст деяких способів швидкої психологічної допомоги.

8. Дайте визначення поняття “саморегуляція”.

9. Назвіть зовнішні прояви ознак психічних розладів у людей.

10. Розкрийте зміст основних дій стосовно психічно хворих людей.

11. Військовослужбовці обмеженого типу поведінки під час адаптаційного періоду характеризуються:

а) прагненням до самоствердження, підкресленням своєї зневаги до оточуючих і протиставленням себе колективу;

б) підвищеною поступливістю поведінки, готовністю виконувати брудну але легку роботу;

в) нестриманістю, подразливістю, схильністю до грубості й суперечок з різних приводів.

12. Релаксація – це:

а) стан спокою і розслаблення, що виникає у людини у результаті зняття напруження після сильних переживань або фізичних зусиль;

б) свідоме вольове управління своєю психікою, що дозволяє дати вихід почуттю у необразливій для інших формі та цілеспрямовано впливати на свій емоційний стан за­для його зміни;

в) стан бездіяльності, заснований на думці, що у даній ситуації нічого не можна змінити.

13. Марення – це:

а) помилкові переконання;

б) порушення психічного процесу сприйняття;

в) форма прихованої агресії.

Правильні відповіді: 11б, 12а, 13а.

Р о з д і л 23. Культурно-виховна і просвітницька робота

23.1. Сутність і зміст культурно-виховної і просвітницької роботи

Культурно-виховна і просвітницька робота – невід’ємний складник системи виховної роботи у всіх військових формуваннях України, що суттєво впливає на стан справ військового колективу. Притаманними їй формами, методами та засобами формують свідомість військовослужбовців – стійких захисників незалежної Української держави.

Залучення до цієї роботи активу, безпосередня опора на нього сприяють створенню позитивних умов для духовного, естетичного та культурного розвитку воїнів через звернення до традиційних джерел національної свідомості з метою виховання готовності до захисту конституційного ладу України.

Культурно-виховна і просвітницька робота – це цілеспрямований вплив на всі категорії військовослужбовців та працівників з метою формування у них високої духовної культури та моральних якостей, почуття патріотизму, національної свідомості, вірності традиціям Українського народу, задоволення їхніх естетичних потреб за допомогою культурно-просвітницьких заходів та організації дозвілля.

Призначенням культурно-виховної і просвітницької роботи є відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу, мобілізація його на успішне виконання СБЗ, задоволення духовних потреб військовослужбовців.

Культурно-виховна робота по суті близька до виховання моралі та духовності. Її завданнями є:

• формування загальної і військово-професійної культури військовослужбовців, сприяння у їх підготовці до бойових дій;

• формування у військових колективах статутних відносин;

• організація духовно-змістовного дозвілля, відпочинку, культурного обслуговування всіх категорій особового складу, відновлення психофізіологічного ресурсу військовослужбовців, взаємодія з цією метою з закладами культури.

Змістом культурно-виховної і просвітницької роботи є:

• впровадження комплексу культурно-просвітницьких заходів з реалізації напрямків виховної роботи;

• формування у особового складу позитивного ставлення до військової служби на основі усвідомлення національно-історичних традицій та духовної спадщини Українського народу;

• покращення роботи культурно-освітніх закладів;

• організація дозвілля особового складу;

• розвиток шефських відносин.

Культурно-виховна і просвітницька робота невід’ємні одна від одної і є єдиною системою.

Змістом культурно-виховної роботи є виховання особистості з метою формування у неї духовних якостей, які впливають на почуття та ставлення до повсякденної службово-бойової діяльності. Він передбачає:

• формування глибокого усвідомлення своїх обов’язків та моральних принципів їх виконання;

• утвердження в повсякденному житті норм військової етики, культури поведінки, розуміння системи правових відносин;

• роз’яснення необхідності дотримання у військовій діяльності гуманітарних норм;

• виховання культури мислення, поглиблення розуміння сенсу життя.

Змістом просвітницької роботи є виховання чутливого ставлення до мистецтва, художньої творчості, розуміння психології мистецтва у всіх його видах, жанрах та напрямках, яких сьогодні нараховується понад 65.

Він передбачає:

• роз’яснення ролі мистецтва як виду людської діяльності;

• пропаганду цінностей та особливостей розвитку національної культури;

• активне залучення військовослужбовців до творчої діяльності, розвиток їх здібностей та навичок, самодіяльної творчості, відвідування закладів культури, активну участь у проведенні зустрічей з діячами мистецтва та культури.

Метою культурно-виховної і просвітницької роботи у підрозділах є:

• забезпечення високого організаційно-методичного рівня роботи культурно-освітніх закладів;

• всебічний розвиток творчих здібностей військовослужбовців, та членів їх сімей;

• підвищення культурного рівня, службової та громадської активності особового складу.

Основними напрямками реалізації культурно-виховної і просвітницької роботи є: етичне, естетичне, релігійне, військове та фізичне виховання.

Етичне виховання передбачає:

• утвердження у повсякденній діяльності військовослужбовців норм службової етики, поваги до командирів, начальників, товаришів по службі;

• виховання принципів гуманістичних стосунків між людьми, поваги до особистості;

• формування у військовослужбовців культури поведінки у всіх сферах громадського та особистого життя.

Інші напрямки культурно-виховної і просвітницької роботи співпадають з напрямками виховної роботи (див. підрозд. 6.1).

Засобом культурно-виховної і просвітницької роботи є стінний друк: стінна газета, бойовий аркуш, блискавка.

Особливу роль у культурно-виховній і просвітницькій роботі відіграє організація дозвілля особового складу, що є обов’язком командира підрозділу і його заступника з виховної роботи. Її змістом є підготовка і проведення заходів у години, відведені для цього розпорядком дня, організація передвихідних, вихідних та святкових днів.

До проведення окремих заходів залучають представників духовенства. Мова йде про ритуал Військової присяги, освячення Бойового Прапора та бойової техніки, проведення урочисто-траурних церемоній на пам’ять про загиблих, освячення нових споруд і житла.

Основними формами культурно-виховної і просвітницької роботи є: лекторії, кінолекторії, читацькі конференції, екскурсії, культпоходи, художні виставки, вікторини, музичні калейдоскопи, концерти художньої самодіяльності, клуби за інтересами, спортивні естафети.

У військових частинах і підрозділах цю роботу організують відповідно до вимог директиви командувача внутрішніх військ.

Культурно-виховні та просвітницькі заходи передбачають проведення навчально-методичних зборів, семінарів з усіма категоріями військовослужбовців.

Особливу увагу необхідно звертати на роботу центрів культури та клубів з офіцерами, прапорщиками та членами їх сімей. Вони сприяють розвитку усіх видів самодіяльної творчості, проводять бали, вечори відпочинку, літературно-музичні вечори, обговорення питань, що стосуються сім’ї, виховання дітей тощо.

У культурно-виховній роботі використовують можливості оркестрів військових частин, на їх базі створюють гуртки художньої самодіяльності.

Для активізації культурно-художнього обслуговування особового складу активно використовують кіно, радіо і телебачення. На місяць планують перегляд 8–10 художніх та відеофільмів. З цією метою у кожному центрі культури, клубі створюють відеотеку фільмів військово-патріотичного спрямування та відеохроніки, які відображають історію, бойові традиції, службово-бойову діяльність з’єднань та військових частин. Фільми демонструють у передвихідні, вихідні та святкові дні. Не слід показувати особовому складу кіно- та відеофільми, у яких пропагується насильство і жорстокість, жахи та розбещеність.

Доцільно поширювати такі форми, як кінолекторії, кіновечори, періодично демонструвати навчальні та хронікально-документальні фільми. План демонстрування кінофільмів складають на місяць, затверджує його заступник командира (начальника) з виховної роботи, який відповідає за їх репертуар.

Перспективним напрямком розвитку кіно-відео обслуговування особового складу є створення, виходячи із можливостей фінансування, місцевого телебачення.

Радіообслуговування особового складу здійснюється у формі прослуховування місцевих радіопередач, а також радіоінформування, -репортажу, -газети, -журналу про події у світі та країні, життя військових частин, радіоконцертів на замовлення військовослужбовців тощо. Для цього у кожній військовій частині повинні бути створені редколегії місцевого радіомовлення, обладнані радіовузли та радіофіковані всі підрозділи.

Командувач вимагає наполегливо проводити роботу щодо створення музеїв, кімнат бойової слави військових частин. У ГУ ВВ мати Центральний музей внутрішніх військ МВС України, управліннях ТрК – філії Центрального музею, у з’єднаннях та військових частинах – кімнати бойової слави. Використовувати музеї для пропагування службово-бойових традицій, вивчення особовим складом історії військ та своєї частини, проведення зустрічей з ветеранами, екскурсій, Дня військової частини, прийняття Військової присяги, вечорів вшанування кращих військовослужбовців, проводів у запас.

Створити необхідні умови діяльності бібліотек, покращити їхню роботу.

З метою виховання у військовослужбовців любові до книги, своєчасного задоволення потреби у літературі й іншій інформації, сприяння зростанню національної самосвідомості, підвищення культурного рівня, військових знань в інтересах виконання СБЗ, бібліотекам планувати та проводити бесіди на літературні теми, зустрічі з авторами книг та діячами культури, літературні вечори, тематичні книжкові виставки (до визначних дат і за темами гуманітарної підготовки), огляди нової літератури, читацькі конференції. Бібліотекарям особисто два рази на місяць виступати у підрозділах перед особовим складом.

Проводити роботу щодо комплектування бібліотечних фондів, активно використовувати при цьому можливості закладів культури, цивільних бібліотек за місцем дислокації, спонсорів та місцевих органів влади.

У підрозділах, які знаходяться у відриві від місць постійної дислокації, за рахунок книжкового фонду створювати бібліотечки із загальною кількістю не менше 200 примірників, наказом відповідного командира призначати позаштатних бібліотекарів. Часткову заміну книг проводити раз на квартал.

Підвищити відповідальність бібліотекарів за збереження і використання книжкових фондів. У кожній бібліотеці вести алфавітний каталог, тематичні картотеки книг, газет, журналів з актуальних проблем, іншу документацію бібліотек.

Передплату газет і журналів проводити на півріччя, активно використовуючи кошти спонсорських організацій, місцевих органів влади. Річні комплекти газет і журналів зберігати у бібліотеках і народознавчих світлицях. У бібліотеках комплекти газет зберігати протягом 2-х років, журнали обліковувати у книзі брошурного фонду і зберігати до часу списання.

Передбачати роботу бібліотеки у дні відпочинку особового складу. Бібліотекарям вихідні дні надавати серед тижня.

Усі види культурно-освітнього майна, що отримують військові частини як подарунки від спонсорів, громадських та інших організацій або закуповують за рішенням загальних зборів військовослужбовців, зараховують у норму належності, вони підлягають обліку разом з табельним майном.

За кожним технічним засобом закріпити відповідальних осіб, визначити час його роботи.

Для якісної підготовки і проведення на високому художньому та методичному рівні культурно-виховних заходів створюють ради та редколегії:

• раду центру культури, клубу – строком на рік у складі 7–9 чол.;

• раду бібліотеки – строком на рік у складі 5–7 чол.;

• раду музею (кімнати) історії військової частини – строком на рік у складі 5–7 чол.;

• редколегію місцевого радіомовлення – строком на рік у складі 5–7 чол.

Їх створюють з числа активних учасників культурно-виховної роботи та затверджують наказом командира (начальника) на початку року.

Із членів ради та редколегії обирають голову та його заступників. Діяльність рад, редколегії спрямовують командир (начальник), його заступник з виховної роботи, які підтримують ініціативу активу, допомагають у організації та проведенні культурно-виховної роботи.

Ради у своїй діяльності:

• вивчають запити та побажання військовослужбовців, вносять пропозиції з покращення діяльності клубів, музеїв, народознавчих світлиць;

• беруть участь у розробці перспективних і місячних планів роботи культурно-освітніх закладів;

• залучають до роботи військовослужбовців, створюють ініціативні групи з підготовки та проведення культурно-виховних заходів;

• сприяють проведенню ремонту, благоустрою приміщень, створенню у них обстановки культури та затишку.

Планування здійснюють у клубах, бібліотеках, музеях, кімнатах історії частин: перспективне – на період навчання, поточне – на місяць, оперативне – на кожний культурно-виховний захід.

У планах обов’язково передбачають заходи щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості воїнів, заходи на допомогу бойовій службі та бойовій підготовці, культурно-художню роботу, організацію дозвілля, організаційно-методичну та громадську діяльність. План роботи на місяць повинен бути складений до 25 числа поточного місяця, розглянутий на раді та затверджений заступником командира (начальника управління ТрК) з виховної роботи. На підставі місячних планів складають план-календар або виписку основних заходів, яку вивішують на дошці документації.

До планів включають тематичні вечори, усні журнали, літературні вечори, диспути, вікторини, екскурсії, перегляд телепередач, кіно- та відеофільмів, спортивні заходи, заняття у гуртках, час на відпочинок особового складу, зустрічі з цікавими людьми.

Витяги з планів на передвихідні та вихідні дні вивішують на дошці документації. Плани зберігають протягом року.

Стан культурно-виховної і просвітницької роботи та заходи щодо її поліпшення розглядають: в управліннях ТрК, бригадах, полках, окремих батальйонах, навчальних закладах – раз на півріччя, у лінійних батальйонах, ротах – раз на місяць під час підведення підсумків виховної роботи.

Стан наочної агітації та роботи щодо організації дозвілля особового складу з усіма категоріями офіцерів розглядають щомісяця під час проведення дня професійної підготовки.

Кожного року готують та проводять огляди:

• клубів, бібліотек, кімнат історії з’єднань та частин – до Дня незалежності України (24 серпня);

• наочної агітації, народознавчих світлиць – до Дня народження Т.Г. Шевченка (9 березня);

• стінного друку – до всесвітнього дня свободи преси (3 травня);

• художньої самодіяльності та самодіяльної народної творчості – до Дня внутрішніх військ (26 березня).

За підсумками оглядів-конкурсів командири з’єднань видають накази.

3 метою підвищення професійного та методичного рівня працівників культурно-виховної роботи планують і проводять:

• дводенні навчально-методичні збори з начальниками центрів культури, клубів, завідуючими бібліотеками – раз на рік в управліннях ТрК;

• одноденні заняття з головами рад військових колективів, членами редколегій, відповідальними рад військових колективів за сектори організації дозвілля та стінного друку – раз на період навчання у з’єднаннях та частинах.

У ротах щомісяця необхідно проводити інструктивні заняття з членами ради військового колективу, редколегії і редакторами стінного друку з питань культурно-виховної роботи та вивчення передового досвіду.

Отже, культурно-виховна та просвітницька робота спрямована на виховання військовослужбовців та членів їх сімей на національно-історичних і культурних традиціях Українського народу, формування у них високої культури і моральних якостей, підвищення службової і громадської активності особового складу, задоволення їх культурних та естетичних потреб.