25.3. Професійний відбір, проблеми та особливості виховної роботи з військовослужбовцями військової служби за контрактом

Професійний відбір у військовій сфері – це комплекс заходів для виявлення осіб, найбільш придатних за своїми індивідуально-психологічними якостями і здібностями до конкретної військової спеціальності.

Завданням відбору є виявлення і максимальне використання індивідуальних особливостей особи з метою ефективного виконання службових обов’язків.

Професійний відбір включає:

• організацію та проведення рекламної кампанії, що забезпечує формування контингенту кандидатів на військову службу за контрактом;

• соціально-психологічне вивчення особистості, що передбачає оцінювання фізичних та моральних якостей, суспільної і трудової активності, військово-професійної спрямованості, умов виховання і розвитку, особливостей спілкування і поведінки в колективі;

• психофізіологічне обстеження кандидата, що дозволяє оцінити пізнавальні психічні процеси (пам’ять, сприйняття, мислення, увагу), швидкість і координацію рухів, емоційно-вольові якості та рівень нервово-психічної стійкості.

При психофізіологічному обстеженні застосовують універсальні методики (вивчення інтелектуального, емоційно-вольового, мотиваційного, психофізіологічного, психічного потенціалу особистості) і спеціальні методики визначення професійно-важливих якостей, що необхідні за фахом.

Видами професійного відбору є: медичний, освітній, психофізіологічний і психологічний.

Медичний відбір призначений для визначення стану здоров’я кандидата і його фізичного рівня, необхідного для тривалої службової діяльності в складних умовах.

У ході освітнього відбору виявляють рівень знань, умінь і навичок кандидата не тільки за оцінками, отриманими у школі, ліцеї, технікумі, інституті, а й за допомогою спеціальних тестів на інтелект, пам’ять, мислення.

Психофізіологічний відбір призначений для оцінювання індивідуальних особливостей особистості, обумовлених фізіологічними системами організму, насамперед нервовою.

Психологічний відбір дозволяє вибрати з групи кандидатів на посаду тих, від кого можна чекати з найбільшою імовірністю успішного виконання обов’язків. Він підвищує продуктивність праці, заощаджує матеріальні витрати, підвищує ефективність людського фактора.

У процесі професійного відбору необхідно дотримуватись таких принципів:

• науковості;

• етапності;

• системно-особистісного підходу;

• динамічності;

• групування професій;

• комплексності;

• надійності.

Принцип науковості означає, що критерії, вироблені для певної категорії фахівців, не можуть бути використані без перевірки в реальних умовах їхньої діяльності або у процесі відбору інших категорій фахівців. Зміна критеріїв спричиняє відповідні зміни методик і процедур оцінювання особистості кандидата. Звідси актуальним є обґрунтування, прогнозування і визначення критеріїв умов і характеру службово-бойової діяльності тих категорій військовослужбовців, для яких здійснюють відбір.

Принцип етапності полягає в послідовності вивчення особистості за визначеними критеріями у ході психологічного, психофізіологічного, освітнього і медичного відборів, формуванні узагальнюючого висновку.

Принцип системно-особистісного підходу орієнтований на соціальну сутність людини, що формується під впливом родини, колективу, класу, нації, суспільства, соціальних інститутів і процесів, у яких вона приймає участь. За цим принципом визначають її мотиви, установки, особистісні якості, ставлення до людей, роботи, служби тощо.

Основою вивчення особистісних якостей кандидата є концепція динамічної структури особистості. Це означає, що остання змінюється протягом усього життя.

Структура особистості включає чотири взаємозалежних підструктури: біопсихічні властивості (вік і спадкоємні особливості, інстинкти і задатки, тип нервової системи і вид темпераменту), психічні процеси (відчуття і сприйняття, уявлення й уява, пам’ять і увага, мислення і мова, емоції і воля), психосоціальні утворення (знання, навички, уміння, звички, установки, ціннісні орієнтації, досвід), соціальні властивості (характер, здібності, спрямованість особистості).

Кожна особистість має індивідуальну структуру, зміст якої неоднаковий на різних етапах її розвитку. Чим більш розвиненою є особистість, тим більшою мірою виявляються її соціальні властивості. Структура особистості дає можливість умовно групувати кандидатів за різними ознаками і якостями, а потім формалізувати ці якості й оцінювати їх методом бальних шкал. Це дозволяє не тільки порівнювати особистості, але і узагальнювати формалізовані дані окремих кандидатів у групі, порівнювати групи між собою.

Принцип динамічності передбачає раціональну послідовність і повторюваність обстежень кандидатів, у ході яких інформацію про їхні якості, відносини і вчинки уточнюють і доповнюють.

Однократне обстеження ускладнює всебічну оцінку особистості кандидата. У обмежений час часто не вдається одержати прогностично важливу інформацію, і надійність відбору стає недостатньою. Крім того, результати такого обстеження швидко застарівають, тому що поводження людини змінюється під впливом зовнішніх подій. Усе це потребує багатоетапного відбору. У загальному випадку відбір складається з двох незалежних етапів, розділених певним проміжком часу.

На першому етапі прогнозують індивідуальні якості кандидата для успішної служби, навчання, управлінської діяльності. На другому етапі з урахуванням динаміки розвитку особистості, змін психіки, що відбуваються під впливом спілкування, навчання та фізіологічних змін в організмі, визначають ефективність навчання кандидата або виконання обов’язків на конкретній посаді.

За результатами повторних обстежень коректують раніше прийняте рішення про придатність кандидата до навчання (професійної діяльності) або складають програму вдосконалення процесу підготовки фахівця. Уточнені висновки можуть бути прогнозом подальшого службового зростання військовослужбовця.

Принцип групування професій передбачає розроблення загальних і спеціальних критеріїв відбору для визначених професійних груп. Такі групи повинні бути досить однорідними як за їхньою сутністю, так і за критеріями. Кандидатів поділяють на групи відповідно до мети відбору, заснованої на характеристиках військової діяльності. Висновок про придатність кандидата для призначення на посаду або зарахування його на навчання роблять після зіставлення результатів обстеження із загальними та спеціальними критеріями відбору. У підсумку кандидат потрапляє до однієї із чотирьох груп: абсолютно придатні, придатні, умовно придатні, непридатні.

Принцип комплексності означає всебічне вивчення й оцінювання психологічних якостей особистості. При цьому враховують дані про стан здоров’я, фізичний розвиток, соціально-демографічні дані, матеріали, що характеризують рівень знань і умінь, ставлення до службових обов’язків.

У процесі комплексного оцінювання кандидата приймають до уваги здатність його психіки до компенсації і взаємозаміни окремих якостей і здібностей. Разом з тим не всі індивідуально-психологічні якості особистості можна змінити, деякі мають досить стійкий характер. Так, стабільність темпераменту дозволяє більш надійно прогнозувати майбутню діяльність кандидата.

Принцип надійності означає сталість або стійкість результатів, отриманих при повторних за рівних умов обстеженнях тієї самої особи за конкретною методикою.

Надійність відбору багато в чому визначається умінням експерта здійснювати психологічне спостереження, проводити діагностичну бесіду, оцінювати якості кандидата за допомогою різноманітних прийомів.

При обстеженні за допомогою психологічних методик мають місце помилки. Вони можуть бути значними або мізерно малими. Якщо перші ігнорують, то це може призвести до марних витрат часу, матеріальних засобів і праці, зниження рівня боєздатності підрозділу, у який призначені кандидати. Випадкові помилки є результатом неточності виміру, їх можна зменшити шляхом повторних випробувань.

Вітчизняний і світовий досвід проведення професійного відбору свідчить про його високу ефективність. Відбір дозволяє зменшити кількість кандидатів у військово-навчальні заклади за професійною непридатністю на 30 – 50 %, підвищити надійність роботи системи управління на 10 – 25 %, знизити аварійність на 40 – 70 %, скоротити фінансові витрати на підготовку фахівців на 30 – 40% .

Вивчення поведінки військовослужбовців, особливо під час службово-бойової діяльності, дозволяє зрозуміти, чому не всі з них витримують максимальні фізичні і психоемоційні навантаження. Значний відсоток так званих “неефективних” і “малоефективних” військовослужбовців є наслідком помилок професійного відбору і неточного визначення професійної придатності.

Методи професійного відбору широко використовують в арміях країн НАТО. В усіх видах збройних сил США застосовують психологічні тести та іспити як джерело інформації, необхідне для прийняття рішень про професійну придатність і розподіл особового складу. Індивідуальні оцінки, отримані за виконання завдань, враховують протягом усієї служби. Результати психологічних іспитів є підставою для призначення на посаду і підвищення у військовому званні.

Відбір громадян для військової служби за контрактом та ефективність виховної роботи з цією категорією військовослужбовців значною мірою залежить від урахування командирами військових частин особливостей ментальності населення тих регіонів, на території яких його проводять. Також актуальним є врахування ступеня забрудненості окремих регіонів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що позначилося на зниженні загального рівня здоров’я населення цих місцевостей.

У виховній роботі з військовослужбовцями військової служби за контрактом командирам і офіцерам виховної роботи слід брати до уваги їх психолого-педагогічні характеристики, які є показником внутрішнього потенціалу цієї категорії військовослужбовців і дозволяють визначити особливості виховної роботи.

За результатами соціологічного дослідження встановлено, що більшості військовослужбовців військової служби за контрактом притаманна яскраво виражена матеріально-прагматична орієнтованість (перевага мотивів, що обумовлюють ставлення до праці як засобу існування). Прагнення уникнути безробіття у жінок займає п’яте місце (у чоловіків – десяте). Якщо взяти до уваги, що на військову службу за контрактом йдуть, як правило, дружини офіцерів і прапорщиків, стає зрозумілим, що служба за контрактом найчастіше є для них єдиним способом уникнути безробіття.

Одним із показників військово-професійної орієнтації військовослужбовців за контрактом є їх оцінка соціальної значимості військової служби порівняно з іншими видами трудової діяльності. Більше 33 % респондентів, які вважають військову службу дуже важливою для суспільства, збираються укласти контракт на новий термін.

Вивчення особистих планів респондентів щодо перспектив свого життя призводить до висновку про те, що їхнє ставлення до служби помітно покращилося. Хоча, як і раніше, до переукладання контракту більш схильні військовослужбовці-жінки.

Характерно, що серед причин погіршення ставлення деякої частини добровольців до військової служби за контрактом найчастіше називають невиконання умов контракту, а саме:

• недостатнє грошове забезпечення;

• незабезпеченість речовим майном;

• відсутність житла;

• незадовільні умови служби.

Щодо оцінки респондентами рівня своєї підготовленості до службової діяльності, більшість з них схиляються до середнього рівня.

Показники особистісних властивостей у жінок і чоловіків мають специфічні особливості. Жінки відрізняються відкритістю, добросердістю, жваво відгукуються на різні події, товариські, спокійно сприймають критику. У чоловіків ці якості виражені значно менше.

Ті, хто служать за контрактом, мають більшу емоційну стійкість, ніж середньостатистична людина. Вони вцілому менш зазнають переживань, відрізняються досить високою нормативністю поведінки. Чоловіки більш холоднокровні і впевнені у собі. І чоловіки, і жінки легко спілкуються з оточуючими. Жінкам більш притаманні тактовність, чутливість до оцінок з боку інших людей, поступливість. Чоловікам властиві самовпевненість, твердість у міжособистісних стосунках, практичний підхід до життєвих проблем.

За оцінками, отриманими за допомогою методики “Адаптивність”, пристосування до соціального середовища і нервово-психічна стійкість як у чоловіків, так і у жінок трохи нижче середнього рівня. У чоловіків ці властивості виражені більше, ніж у жінок.

Темперамент для всього контингенту відрізняється вираженою енергійністю, активністю і досить високим темпом діяльності. Військовослужбовці військової служби за контрактом відчувають значний дискомфорт при переході від одного виду діяльності до іншого, мають трохи консервативне мислення, їм властиве прагнення до активної поведінки, при необхідності вони можуть працювати у швидкому темпі.

У жінок значно більша чутливість до невдач у житті і роботі, їх турбують сумніви у своїх можливостях. Вони більше сподіваються на начальників, співслужбовців, ніж на власні здібності.

Рівень амбіційності у чоловіків та жінок однаковий і близький до середнього. Комунікативні й організаторські здібності трохи перевищують цей рівень.

Для чоловіків позитивними психологічними якостями щодо стійкості до бойового стресу можна вважати стриманість, обережність, скритність, небалакучість, невисоку обов’язковість дотримання норм поведінки у повсякденному житті, мінливість інтересів, схильність діяти за інтуїцією, терплячість, урівноваженість, радикалізм, критичність мислення, здатність швидко адаптуватися до нових умов, високу емоційну стійкість.

Для жінок позитивними психологічними якостями щодо стійкості до бойового стресу можна вважати такі: енергійність, гнучкість поводження, оптимістичність, зібраність, відповідальність, емоційність, дисциплінованість, стійкість у конфліктних ситуаціях, легкий рівень переключення з одного виду діяльності на іншій, здатність до логічного мислення та усних розрахунків, виконання окомірних операцій, увагу й оперативну пам’ять.

Отже, стійкість стосовно стресових ситуацій у чоловіків і жінок пов’язана лише з частково співпадаючими психологічними властивостями.

Перехід на комплектування військових частин і підрозділів військовослужбовцями військової служби за контрактом ставить перед офіцерами проблеми, які вони раніше не вирішували або вирішували на принципово іншому рівні, що вимагає нових знань, навичок і умінь.

Сьогодні командири частин мають можливість самостійно підбирати осіб для укладання контрактів і призначення на посади з числа військовослужбовців строкової служби, військовозобов’язаних і жінок. Проте плинність кадрів військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, свідчить, що цю роботу проводять з край низькою ефективністю.

Перед командирами повстало завдання управління соціально-психологічними процесами у різнорідних військових колективах. Наявність у підрозділі різних категорій військовослужбовців породжує низку проблем. Розглянемо основні з них.

Проблема дискримінації (забезпечення рівних можливостей). Дотепер ця проблема (ми її називали проблемою нестатутних взаємовідносин) стосувалася взаємовідносин між солдатами різних термінів служби. Вони вже достатньо досліджені, офіцери мають знання та навички, необхідні для подолання їх негативних наслідків. Чого не можна сказати про взаємини між:

• військовослужбовцями військової служби за контрактом та військовослужбовцями строкової служби;

• військовослужбовцями-чоловіками і військовослужбовцями-жінками, що мають рівні посади;

• військовослужбовцями-чоловіками і військовослужбовцями-жінками в системі субординаційних відносин.

Сьогодні багато командирів стурбовані з приводу конфліктів, що відбуваються між призовниками і контрактниками. У офіцерів немає чіткого розуміння ролі і місця жінок в армії. Дехто прагне призначати жінок на посади операторів, що більше відповідають їх психологічним якостям і здібностям. Інші, хоча і визнають їх здібності, вважають, що жінці не місце у бойовому розрахунку, тому використовують їх тільки як писарів. Найближчим часом, коли офіцерський корпус почне поповнюватися жінками, проблема статевої дискримінації загострюватиметься.

Перехід до демократичного суспільства змінює психологію людей і взаємини між ними. Людина сама будує відносини із соціальним оточенням, вирішує свої проблеми і відстоює власні інтереси різними способами, у тому числі і конфліктними. Демократичне суспільство – це суспільство конфліктів, але таких, що долаються конструктивно, гуманними, цивілізованими способами. Правовий статус, рівень здібностей, кваліфікація і життєвий досвід, особливо мотивація до військової служби за контрактом, також переводять проблему конфліктів у підрозділі в іншу площину. У зв’язку з цим докорінно змінилося розуміння цілей конфліктологічної роботи у військах. Якщо раніше ми говорили про запобігання конфліктів, то сьогодні мова йде про керування ними, що вимагає конфліктологічної підготовки офіцерів. Тільки життєвого досвіду і здорового глузду замало.

Наявність підрозділів, укомплектованих військовослужбовцями строкової служби і військовослужбовцями військової служби за контрактом породжує проблеми педагогічного характеру.

Офіцер тепер повинен навчати професіоналів, тобто більш якісно і поглиблено викладати військову справу. Це вимагає від нього великого обсягу загальних знань, значно підвищує вимоги до власної педагогічної майстерності. Уміння проводити заняття методом розповідь-бесіди вже недостатньо. Необхідно володіти всіма дидактичними методами, у тому числі й сучасними навчальними технологіями.

Офіцер вирішуватиме й інші педагогічні проблеми, такі як планування професійного росту і кар’єри військовослужбовців військової служби за контрактом та військовослужбовців строкової служби, які готуються до укладення контракту. Наявність у підрозділі військовослужбовців різних категорій кардинально змінює систему індивідуальної виховної роботи, вимагає глибокого розуміння індивідуальних психологічних особливостей людей, методів розвитку особистості.

Результати опитувань військовослужбовців військової служби за контрактом показали, що більшість із них вважає себе віруючими або схильними до релігії. Атеїстами себе визнають тільки одиниці. За таких умов офіцер повинен добре розбиратися у релігієзнавстві.

Демократизація суспільства і введення змішаного принципу комплектування армії цілком змінили правову ситуацію у внутрішніх військах, що породжує проблему юридичної підготовки офіцерів.

Сучасні умови комплектування і функціонування внутрішніх військ спричинили абсолютно нові проблеми соціологічного характеру.

На відміну від солдатів і сержантів строкової служби, військовослужбовці військової служби за контрактом час, вільний від виконання службових обов’язків, проводять поза частиною. При цьому можливість ідейного впливу на них з боку командирів значно зменшилася. За цих умов гостро постала проблема інформаційно-психологічної безпеки особового складу.

Доки в країні не буде створена система інформаційно-психологічної безпеки громадян, цю задачу в армії вирішуватиме тільки добре підготовлений офіцерський корпус.

Загальні професійні вимоги до військовослужбовців військової служби за контрактом сформульовані у “Пам’ятці командиру військової частини з питань комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом”, що підготовлена ГУ ВВ.

Відповідно до цього документу при визначенні професійної придатності громадян до військової служби оцінюють рівень загальних здібностей, професійні навики, військово-професійну спрямованість, моральні якості, пізнавальні, комунікативні, організаторські й адаптивні здібності, нервово-психічну стійкість. Ці загальні вимоги також визначають придатність військовослужбовця до підготовки (навчання).

Можна виділити особливі якості солдат і сержантів чоловічої статі, що проходять військову службу за контрактом.

Позитивні: деякий життєвий і службовий досвід, впевненість у власних силах, відповідальність, підвищене бажання самовираження на військовій службі, уміння зарекомендувати себе в колективі, стресостійкість у екстремальних і неординарних ситуаціях, здатність самостійно прийняти відповідальне рішення, наявність певних знань і навичок організації і проведення виховної роботи.

Негативні якості: пріоритет особистих інтересів, перевага матеріальних стимулів над моральними, самовпевненість, переоцінювання власних професійних можливостей, деяка зневага до регламенту армійського життя та дотримання військового етикету.

Основними напрямками виховної роботи з військовослужбовцями військової служби за контрактом є:

• організація їх зустрічі, ознайомлення з традиціями частини, надання товариської допомоги у навчанні, широкий обмін досвідом за фахом;

• роз’яснення положень законодавчих актів, загальновійськових статутів та інших документів, що визначають службовий статус;

• навчання правовим основам службової діяльності, методиці виховання підлеглих (для сержантів);

• організація періодичних зустрічей з командуванням частини, турбота про побутові умови;

• навчання офіцерського складу, у першу чергу командирів підрозділів, методиці роботи з цією категорією військовослужбовців;

• цілеспрямована реалізація гнучкої системи заходів, спрямованих на підвищення професіоналізму військовослужбовців військової служби за контрактом;

• формування здорової морально-психологічної атмосфери у змішаних військових колективах.

У індивідуальній виховній роботі з військовослужбовцями військової служби за контрактом необхідно насамперед усвідомити:

• чи відчувають вони потребу в реалізації своїх професійних і командних здібностей у підрозділі;

• наскільки авторитетні вони для товаришів по службі і підлеглих;

• чи підтримують з ними статутні відносини.

У протилежному випадку буде надзвичайно складно перебороти негативні взаємовідносини, що можуть скластися між військовослужбовцями строкової служби і військовослужбовцями військової служби за контрактом.

Індивідуальну виховну роботу з військовослужбовцями військової служби за контрактом здійснюють за такими напрямками:

• роз’яснення значимості військової служби за контрактом, необхідності підвищення бойової готовності і боєздатності внутрішніх військ;

• формування колективізму, почуття честі та обов’язку, глибокого усвідомлення верховенства суспільних інтересів над особистими;

• роз’яснення прав і обов’язків, правового статусу, пільг;

• підвищення авторитету серед товаришів по службі і підлеглих;

• забезпечення особистого прикладу в службі, оволодінні військовою спеціальністю, дотриманні військової дисципліни;

• підвищення відповідальності за виконання службових обов’язків за допомогою методичного прийому “надання особистої довіри”;

• використання матеріальних і моральних стимулів заохочення;

• узагальнення і поширення передового досвіду.

Збільшення чисельності жінок-військовослужбовців у внутрішніх військах обумовлено складністю комплектування армії молоддю призовного віку. Проте велику кількість жінок серед контрактників, що складатимуть ядро армії, навряд чи можна вважати виправданим.

Проходження служби за контрактом військовослужбовцями-жінками ставить перед керівництвом частин низку проблем:

• можливість залишення посади на тривалий час у зв’язку з декретною відпусткою;

• обмеження у виконанні службових обов’язків (регламентований робочий день, зменшені фізичні навантаження, обмежена можливість виходу на польові заняття, виїзду на полігон та ін.);

• створення необхідних санітарно-гігієнічних умов служби;

• забезпечення житлом, організація медичного обслуговування.

Військові психологи виділяють специфічні якості жінок-військовослужбовців.

Позитивні: дисциплінованість, ретельність, гарна організація праці, звичка до порядку, прагнення до самоствердження, емоційність, співпереживання, життєвий досвід, здатність знаходити правильне рішення, навички виховання, доброта, терпимість, витривалість, високий показник розумових здібностей.

Негативні: ранимість, підвищена емоційність, загострене почуття власної гідності, у деяких випадках конфліктність, слабка психологічна стійкість в екстремальних ситуаціях, нестабільність перебування на службі у зв’язку з народженням дитини.

Як показує військовий досвід, пріоритетними у виховній роботі з військовослужбовцями-жінками є такі напрямки:

• роз’яснення правового статусу жінок-військовослужбовців, їхніх посадових обов’язків;

• висока вимогливість до виконання ними службових обов’язків разом з турботою про задоволення матеріально-побутових, санітарно-гігієнічних і медичних потреб;

• аналіз впливу об’єктивних і суб’єктивних факторів і умов на процес виховання;

• визначення і використання найбільш прийнятних, педагогічно обґрунтованих форм, методів і засобів виховної роботи;

• систематичний аналіз виховної роботи та оперативне її корегування;

• навчання всіх командирів практиці виховної роботи з урахуванням особливостей військовослужбовців різних категорій.

Отже, можна зробити висновок, що вміле здійснення професійного відбору, знання командирами і начальниками проблем та особливостей виховної роботи з військовослужбовцями військової служби за контрактом є важливими умовами ефективної роботи з ними і успішного виконання СБЗ.