24.3. Розвиток самодіяльної художньої творчості військовослужбовців

Художня творчість є важливим засобом підвищення культури військовослужбовців, їх службової активності, удосконалювання організації дозвілля. Вона має велике значення для професійної діяльності та суспільно-громадського життя особового складу.

Формуючи особистість, художня творчість активно впливає на ефективність виконання службових обов’язків. Розвинення творчої думки допомагає й творчому ставленню до ратної праці.

Художня творчість є дієвим і доступним засобом задоволення культурних запитів військовослужбовців, сприяє пропаганді у яскравій емоційній формі традицій внутрішніх військ.

Самодіяльна художня творчість формує у військовослужбовців почуття колективізму, військового товариства, усвідомлення свого громадського обов’язку щодо захисту Батьківщини, підвищує соціальну активність.

Військовослужбовець, який систематично займається в години дозвілля художньою діяльністю, наближається за своїми інтересами до людей розумової праці. Відбувається природний процес інтелектуалізації його духовного світу. Отже, можна стверджувати, що заняття художньою творчістю – не самоціль, а активний засіб виховання особового складу, підвищення якості бойової і гуманітарної підготовки, зміцнення військової дисципліни.

Організатори культурно-виховної і просвітницької роботи повинні збільшувати склад колективів художньої самодіяльності, покращувати її матеріальну базу, створювати необхідні умови для занять художньою творчістю у всіх підрозділах.

У внутрішніх військах поширені самодіяльна музична, театральна, хореографічна, літературна, образотворча, декоративно-прикладна творчість, кіно-, фото-, відеолюбительство. Офіцери виховної роботи організують багатогранну художню діяльність, розвивають і виховують армійські таланти. Народознавчі світлиці є центрами цієї роботи.

У музичній творчості відрізняють вокальний, інструментальний і вокально-інструментальний жанри. Вокальний жанр широко представлений хоровими колективами, вокальними ансамблями й окремими виконавцями. Інструментальний – оркестрами, ансамблями та окремими солістами-інструменталістами. Вокально-інструментальний жанр – вокально-інструментальними ансамблями, характер яких залежить від інструментів і складу вокальної групи.

Театральна творчість – це театри драматичний та музично-сценічний, театр малих форм (інтермедії, скетчі, конферанс, мініатюри). Від драматичних гуртків до народних театрів – такий шлях розвитку самодіяльної театральної творчості.

Варто зупинитися на такому жанрі, як театр малих форм. Інтерес до нього визначається простотою постановки, невеликою кількістю учасників, мобільністю, злободенністю. Популярними у військовослужбовців є театри солдатської сатири. Матеріал для них дає життя – факти з діяльності частини (підрозділу), повідомлення газет, памфлети, фейлетони та ін. Гостра сатира викриває недоліки в бойовому навчанні і службі особового складу, порушення військової дисципліни.

Популярним видом художньої творчості воїнів також є хореографія. Завдання танцювальних колективів є в тому, щоб засобами й образами хореографії розкривати і стверджувати любов до військової професії, романтику ратної праці. Основними жанрами хореографічного мистецтва є класичний, народний, естрадний і бальний танці. Найбільш поширений у самодіяльній творчості народний танець, заснований на народних мелодіях. Армійські танці є побутовим жанром, у якому використовують рухи народного танцю.

Літературна творчість поєднує самодіяльних військових поетів, прозаїків, драматургів, критиків. Літературні гуртки створюють зазвичай при бібліотеках. До керівництва ними залучають письменників, військових журналістів, викладачів літератури, бібліотечних працівників. Змістом роботи цих колективів є проведення бесід і лекцій з основ літературної майстерності, обговорення здобутків молодих авторів, аналіз кращих творів вітчизняної і закордонної прози і поезії, творчості майстрів української літератури, видання рукописних альманахів, організація зустрічей з літераторами.

Кіно-, фото-, відеолюбительство – сучасні види художньої творчості, що об’єднують військовослужбовців, захоплених створенням аматорських фільмів, виготовленням фотографій. Фотовідеолюбителі допомагають командирам і офіцерам виховної роботи оперативно висвітлювати в наочній агітації процес бойової і гуманітарної підготовки, вони також беруть участь у створенні фотовідеотеки, організації фотовиставок, випуску фотогазет.

У образотворчому мистецтві (живопис, графіка, скульптура) свою майстерність, художні навички воїни розвивають у таких жанрах: тематична картина, пейзаж, портрет, натюрморт, станкова графіка, плакат, ілюстрація. Образотворчі гуртки сприяють не тільки вдосконаленню художньо-творчих здібностей їх учасників, а і створенню самодіяльних творів – активного засобу естетичного і морального виховання.

Декоративно-прикладна творчість – вид художньої діяльності зі створення предметів побуту, які поєднують естетичні і практичні якості. У підрозділах найбільш поширеними є різьблення по дереву і карбування. Вироби умільців використовують для естетичного оформлення солдатських гуртожитків, їдалень, клубів, народознавчих світлиць.

До числа найбільш активних форм культурно-освітньої роботи в підрозділах належить художня самодіяльність. Вона згуртовує колективи, допомагає долати труднощі військової служби, розкриває творчі здібності військовослужбовців, допомагає здобути авторитет.

Важливою умовою масової художньої самодіяльності є ідейна спрямованість і різноманітність репертуару. Він повинен включати за можливістю всі жанри: хор, вокал, класичну і національну музику, солдатські танці, художнє читання, сатиричні номери і фрагменти п’єс.

Для організації художньої самодіяльності необхідно:

• оповістити про це всіх військовослужбовців підрозділу;

• проаналізувати можливості бажаючих взяти у ній участь;

• залучити актив для проведення індивідуальних бесід з учасниками художньої самодіяльності і з’ясувати їх творчі нахили та здібності;

• підібрати керівників художньої самодіяльності;

• визначити дні і час репетицій;

• залучити до участі в художній самодіяльності сержантів, прапорщиків, офіцерів та членів їх сімей.

З метою забезпечення в роті постійно діючої художньої самодіяльності необхідно:

• періодично поновлювати репертуар, обов’язково включати в програму пісні, вірші про Україну, її Збройні Сили, думи, козацькі і стрілецькі пісні, нові ліричні пісні, веселі сцени-жарти, солдатський гумор;

• командиру особисто інструктувати керівників гуртків, надавати їм допомогу в проведенні репетицій і здійснювати контроль за відвідуванням;

• забезпечити колектив необхідними музичними інструментами, реквізитом;

• всіляко популяризувати діяльність і заохочувати активних учасників самодіяльності;

• організовувати виступи колективу художньої самодіяльності в підрозділах частини.

У організації художньої самодіяльності підрозділів надає допомогу клуб частини, фахівці якого проводять заняття з керівниками гуртків, солістами, гумористами, читцями; беруть участь в організації переглядів ротної художньої самодіяльності; визначають і пропагують її кращих учасників.

Художня самодіяльність у внутрішніх військах є організованою творчістю військовослужбовців, що розвивається у формі різноманітних гуртків, колективів, студій, ансамблів, агітаційно-художніх бригад, народних колективів.

Гурток – первинна форма організації художньої самодіяльності, що поєднує невелику групу військовослужбовців (до 15 осіб). Гуртки з різних видів і жанрів художньої творчості створюють у підрозділах і клубі військової частини. Керівництво гуртком здійснює, як правило, найбільш підготовлений в обраному виді творчості військовослужбовець.

Колектив самодіяльної художньої творчості, що об’єднує великі групи військовослужбовців, організують при клубах (хоровий колектив може бути створений і в підрозділі). Він може охоплювати один або кілька гуртків, близьких за творчими завданнями. Так, наприклад, у хоровий колектив може входити вокальний гурток, у якому займаються солісти хору; драматичний колектив може мати у своєму складі гурток художнього слова. Колектив – поширена форма організації самодіяльної художньої творчості військовослужбовців.

Студія – самодіяльний художній колектив, який вирішує навчальні та творчі задачі. Студії готують самодіяльних виконавців за спеціально розробленою навчально-творчою програмою, а також твори, які розраховані на сприйняття численною аудиторією (літературні, вокальні, студії образотворчого мистецтва). Часто студії створюють при народних самодіяльних колективах як навчально-творчий центр з підготовки самодіяльних артистів для театру. Їх очолює керівник колективу або інша професійно підготовлена особа.

Ансамбль – самодіяльний художньо-творчий колектив, що поєднує учасників різних гуртків і колективів хорового, інструментального і танцювального мистецтва. Керівниками ансамблів є військові диригенти або професійно підготовлені офіцери, прапорщики, військовослужбовці строкової служби.

Агітаційно-художня бригада – це колектив, що поєднує художньо-творчі та агітаційно-пропагандистські функції. Виступи агітбригад вирізняються високим ідейним і художнім рівнем, темпераментом, бойовим характером, багатожанровістю. Агітбригада може складатися з 15 – 20 осіб. На період важливих політичних кампаній, тактичних навчань, а також для обслуговування окремих гарнізонів до складу агітбригад можливо включати ветеранів війни і внутрішніх військ, бібліотечних працівників, лекторів.

У становленні гуртків і колективів художньої самодіяльності виділяють два періоди – підготовчий і організаційний.

Підготовчий період починається з вибору керівника, який має фахову освіту, досвід роботи в професійному або самодіяльному колективі. Найчастіше ними можуть бути військовослужбовці строкової служби або військовослужбовці військової служби за контрактом, що закінчили театральні, музичні, культурно-освітні училища, інститути культури та інші спеціальні навчальні заклади, а також дружини офіцерів і прапорщиків, які мають відповідну освіту. У порядку культурного шефства самодіяльними колективами можуть керувати і діячі професійного мистецтва.

Керівник колективу повинен мати широкий політичний і культурний кругозір, організаторські здібності, знання педагогіки та психології, високі моральні якості, що дають йому право навчати і виховувати учасників колективу.

У підготовчий період необхідно визначити свої можливості: наявність обладнаної сцени, репетиційних приміщень, музичних інструментів, сценічних костюмів, декорацій, реквізиту. Особливу увагу приділяють виявленню і залученню до творчої роботи учасників художньої самодіяльності. Про запис у той або інший колектив військовослужбовці дізнаються з оголошень, виступів по місцевому радіо, бесід у підрозділах, особливо це стосується молодого поповнення. Для відбору учасників використовують також огляди художньої самодіяльності підрозділів, творчі конкурси, музичні та літературні вечори.

Організаційний період починають з проведення організаційних зборів колективу, на початку яких варто відрекомендувати керівника, ознайомити присутніх із творчими завданнями і змістом навчально-виховної роботи на найближче майбутнє. На організаційних зборах відбувається знайомство учасників (кожний розповідає про свій досвід роботи у художній самодіяльності, репертуар, творчі досягнення). Визначають місце і час занять, що потім затверджують наказом командира частини.

У ході організаційних зборів попередньо обговорюють майбутній репертуар. При цьому необхідно враховувати ідейну і художню цінність творів, виконавчі і постановочні можливості колективу. Спочатку не слід братися за складні речі, важливо забезпечити зростання виконавчої майстерності учасників, набути необхідного досвіду репетицій і постановок, а головне – сформувати колектив, якому згодом будуть під силу більш складні задачі.

У організації творчої роботи колективу художньої самодіяльності важливе значення має планування. Репертуарний план складають на рік з урахуванням знаменних дат і видатних подій у житті країни, внутрішніх військ. У ньому вказують авторів, назви номерів, строки завершення роботи.

До поточного планування відноситься календарний план, що складають на період роботи над одним номером. Він охоплює репетиційну і навчальну роботу, відвідування концертів і спектаклів, їхнє обговорення, творчі зустрічі.

Вказаними рекомендаціями доцільно керуватись при створенні будь-якого художнього колективу: танцювального, хорового, драматичного. Іноді за різних причин не вдається створити великі, постійно діючі колективи. У таких випадках доцільно починати з малих форм художньої творчості: вокально-інструментальних ансамблів, агітбригад, театрів сатири й естрадних мініатюр. На першому етапі вони поєднуватимуть невелике число ентузіастів. Надалі у процесі репетиційної і виконавчої діяльності необхідно залучати нових читців, танцюристів, співаків, музикантів, що дозволить згодом створити різні колективи художньої самодіяльності. Ця діяльність вимагає ініціативи і наполегливості з боку офіцерів виховної роботи, тісного контакту з командуванням частини, громадськими організаціями.

Основою творчої і виховної роботи в колективі художньої самодіяльності є репертуар. Від його ідейно-художнього змісту, яскравого сценічного втілення залежать виховний вплив самодіяльного мистецтва, прищеплення молоді ідейних переконань, художнього смаку.

Талановитий номер – це органічний сплав ідейності і художності. Ідейність підсилює значення і глибину номера, художність – його емоційний вплив на глядача і слухача.

Художність у мистецтві передбачає яскравість і глибину образу, правдивість і життєвість явищ, які відображають, володіння виконавцем (автором) всім арсеналом виразних засобів. Усе це під силу лише справжньому талантові. Звідси випливає одне з важливих завдань організації самодіяльної художньої творчості – ретельний пошук талантів, створення умов для їхнього розвитку.

Сучасність репертуару, його актуальність передбачають тісний зв’язок армійської самодіяльності з життям народу, завданнями бойової і гуманітарної підготовки, уміння відгукнутися на все нове, що народжується в ході виконання службово-бойових та навчальних завдань.

Офіцери виховної роботи повинні добре знати принципи підбору репертуару. Одним з них є плановість й систематичність, що означає врахування пам’ятних дат і подій та відповідний підбір номерів, а також суворий контроль за виконанням репертуарного і календарного планів. Розучування нових номерів необхідно починати завчасно – за місяць або півтора до концерту, а їх пошук вести постійно і систематично.

Наступний принцип – зацікавленість виконавців ідейним і художнім змістом номерів. Керівнику треба брати до уваги ставлення виконавця до номера. Пісня, вірш, виконані з любов’ю, пролунають більш емоційно та щиро, ніж номер, виконаний байдужим співаком або читцем.

Принцип відповідності номера виконавським можливостям означає знання й урахування керівником колективу здібностей і можливостей виконавців.

Аудиторію розрізняють за віком (дитяча, молодіжна, доросла), професією (робоча, студентська, військова) та ін. Природно, що в репертуарі концерту це має бути враховано. Молодіжна, студентська аудиторія надає перевагу сучасним ритмам, номерам естрадного жанру, більш доросла аудиторія тяжіє до номерів вітчизняної і закордонної класики, пісням і віршам військових років.

Допомагають у підборі репертуару відео- та аудіо- записи новинок естради, поетичні твори, що публікують у періодичній пресі.

Таким чином, можна зробити висновок, що художня самодіяльність належить до числа найбільш активних форм культурно-освітньої роботи в підрозділах. Вона сприяє згуртовуванню військових колективів, надає військовослужбовцям знання, виховує художній смак, допомагає долати труднощі військової служби, розкриває творчі здібності, допомагає здобути авторитет товаришів, сприяє успішному виконанню СБЗ.