Основні категорії і поняття

МПЗ дій військ, принципи МПЗ, напрями МПЗ, завдання МПЗ, складники МПЗ, інформаційно-пропагандистське забезпечення, психологічне забезпечення, військово-соціальна робота, культурно-виховна робота, інформаційно-психологічна протидія, військові капелани, міжнародні миротворчі операції.

Завдання і тести для самоконтролю

1. Розкрийте сутність МПЗ та назвіть основні фактори, які впливають на нього.

2. На яких принципах базується МПЗ службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України?

3. Розкрийте зміст основних напрямків МПЗ дій військ.

4. Назвіть основні складники МПЗ дій військ.

5. Які завдання інформаційно-психологічної протидії виконують у операціях миротворчих сил?

6. Назвіть основні напрямки роботи військових капеланів у військових формуваннях США.

7. Розкрийте зміст інформаційно-психологічної протидії як складника МПЗ.

8. Назвіть основні завдання МПЗ дій військ.

9. Назвіть основні риси системи МПЗ особового складу армій країн НАТО.

10. Що розуміють під професіоналізмом в американських збройних силах?

11. Інформаційно-психологічна протидія є:

    1. принципом МПЗ дій військ;

    2. складником МПЗ дій військ;

    3. завданням МПЗ дій військ.

12. У військових навчальних закладах США на четвертому курсі на вивчення гуманітарних дисциплін приділяється:

1. до 30 % часу;

2. до 50 % часу;

3. до 70 % часу.

13. Головним суб’єктом виховання військовослужбовців у американських збройних формуваннях є:

1. командир;

2. служба зв’язків з громадськістю;

3. служба особового складу і тилу.

14. У збройних силах Франції головну роль у МПЗ відіграє:

а) служба інформації та суспільних відносин;

б) служба капеланів;

в) служба соціальної дії.

15. Патріотичне виховання у військових формуваннях США:

1. є важливим напрямком формування морального духу військовослужбовців;

2. не здійснюється;

3. здійснюється лише при веденні бойових дій щодо захисту національних інтересів.

Правильні відповіді: 11б, 12в, 13а, 14а, 15а.

Р о з д і л 11. Психологічне забезпечення виконання службово-бойових завдань

11.1. Сутність і зміст психологічного забезпечення дій військ

Досвід минулих війн та результати аналізу дій збройних формувань України, армій інших країн у військових конфліктах сучасності підтверджують, що психологічне забезпечення має не абстрактний, а конкретний характер. Так, за результатами досліджень американських вчених, протягом Другої світової війни кількість психічних розладів у солдат зросла в порівнянні з Першою світовою війною на 300 %. Висновки зарубіжних спеціалістів свідчать, що із всієї кількості солдат, які безпосередньо брали участь у бойових діях, 38 % мали різні психічні розлади. Через це тільки в американській армії було виведено із строю 504 тис. військовослужбовців, близько 1,5 млн. мали різні психічні порушення, які не дозволяли їм певний час брати участь у бойових діях.

Втрата емоційно-вольової стійкості може призвести до реальної поразки. Такий психологічний стан – основна причина розгубленості, і уникнути його можливо тільки формуванням у військовослужбовців постійної внутрішньої психологічної готовності до виконання службово-бойових завдань у будь-який час.

Службово-бойова діяльність в екстремальній ситуації пов’язана з небезпекою для життя, можливістю поранення. Під час виконання службово-бойових завдань порушуються ритми харчування, сну, відпочинку, зростають фізичні та нервово-психічні навантаження. Все це впливає на психічний стан особистості.

Службово-бойова обстановка визначає два основні стани людини. Перший – активний, енергійний, який супроводжується бойовим піднесенням, зібраністю, мобілізацією фізичних і психічних сил, що сприяє успішному виконанню бойового завдання. Другий – негативний, проявами якого є тривога, невпевненість, пригніченість, апатія, що спричиняють втрату боєздатності в бойовій обстановці. Психологічне забезпечення усуває негативні наслідки впливу бойової обстановки. Під час виконання службово-бойових завдань за його допомогою здійснюють:

• своєчасну психодіагностику, психокорекцію, оперативну психологічну допомогу, психічну реабілітацію військовослужбовців, що отримали психологічні травми, повернення їх до строю, практичні заходи щодо зменшення бойових та психологічних втрат;

• підтримання високої психологічної активності військовослужбовців, усунення негативних психологічних наслідків через втрати, невдачі та вплив інших факторів бойової обстановки;

• оперативну ліквідацію психічного напруження та перевтоми військовослужбовців, створення умов для раціонального короткострокового відпочинку, нервово-емоційного й психічного відновлення, проведення антистресових заходів;

• адаптацію військовослужбовців до бойової обстановки (фізична, психічна, інтелектуальна та емоційно-вольова здібність долати напруження, яке є наслідком дії факторів небезпеки, раптовості, невизначеності, дефіциту часу, високого темпу дій).

Складниками психологічного забезпечення є:

• прогнозування та оцінювання морально-психологічного стану особового складу військ;

• психологічна підготовка військовослужбовців до виконання завдань бойової служби (бойових дій);

• психологічне супроводження виконання завдань бойової служби (бою);

• психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми;

• соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військово-службовців.

Психологічна підготовка є системою заходів щодо формування у особового складу емоційно-вольової стійкості, здатності протистояти дії психотравмуючих факторів, непохитної волі до перемоги, рішучості та наполегливості у виконанні бойового завдання за будь-яких умов.

Психологічна підготовка забезпечує:

• оволодіння теоретичними знаннями механізмів впливу бойової обстановки на свідомість, психіку і поведінку особового складу;

• практичні заняття і тренування щодо підготовки психіки військовослужбовців до складних умов;

• формування постійної готовності до виконання службово-бойових завдань, уміння подолати страх і паніку;

• стійкість навичок виконання військовослужбовцями функціональних обов’язків;

• психологічний аналіз виконання службово-бойових завдань;

• психологічне моделювання сучасного бою на навчаннях та заняттях з бойової підготовки;

• психологічний аналіз функціонування системи “людина – колектив – бойова машина”, визначення відповідності техніки і озброєння людським можливостям.

Простим упровадженням елементів психологічного тренування військовослужбовців у систему занять ці питання вирішити неможливо. Дослідження свідчать про необхідність самостійного виду підготовки – психологічної, метою якої є формування психологічної стійкості військовослужбовців.

Основними завданнями психологічної підготовки є такі:

• функціональний розвиток психіки;

• формування емоційно-вольової стійкості;

• формування особистості воїна;

• підготовка командирів до управління психологічним станом підлеглих.

З досвіду тренувань і командно-штабних навчань відомо, що психологічну підготовку доцільно організовувати за такими напрямками:

• вивчення і аналіз морально-психологічного стану військових колективів, тенденцій його змін, а також відпрацювання пропозицій і рекомендацій щодо управління соціально-психологічними процесами підтримання боєздатності, зміцнення військової дисципліни, організованості та порядку серед особового складу;

• виявлення чинників, що впливають на психіку військовослужбовців і психологічний стан військових колективів у період підготовки і виконання службово-бойових завдань, допомога особовому складу в адаптації до напружених умов;

• забезпечення оптимального соціально-психологічного режиму життєдіяльності на основі закономірностей функціонування психіки і перебігу психічних процесів під час зростання напруженості, а також сприяння підвищенню психофізіологічної стійкості військово-службовців;

• проведення заходів психологічної реабілітації військовослужбовців, надання психологічної підтримки, а також сприяння їм у подоланні будь-яких труднощів.

Психологічну підготовку умовно поділяють таким чином.

За цілями: підготовка до військової служби, роботи на бойовій техніці, до видів бойової діяльності, дій за умов застосування засобів масового ураження.

За об’єктами: підготовка окремих військовослужбовців, підрозділів, командного складу, рядового складу, військових фахівців.

За часом (етапи): попередня підготовка, психологічне супроводження.

За обсягом завдань, що виконують: загальна, спеціальна, цільова (проводять постійно, але найбільш інтенсивно – під час підготовки до виконання спеціальних завдань та участі у бойових діях).

Загальну психологічну підготовку організовують з метою розвитку специфічних військово-професійних якостей.

Цільову психологічну підготовку проводять в інтересах адаптації психіки воїна до умов виконання конкретного бойового завдання.

Цікавими є спостереження спеціалістів НАТО. Серед психо-фізіологічних якостей, які визначають поведінку військовослужбовців під час бойових дій, вони називають: ступінь духовної і фізичної перевтоми, вплив стресу, наявність почуття страху, рівень мотивації, бойовий дух. Яскраво виражені особливості має психологічна підготовка командирів підрозділів, частин і з’єднань. Офіцери повинні тренувати не тільки психомоторні навички управління технікою і зброєю, а й ті психічні процеси та якості, які впливають на прийняття рішення: мовна активність, мислення, увага, здібність тримати в пам’яті весь комплекс проблем, які відбивають динаміку виконання службово-бойових завдань, передбачати і прогнозувати її розвиток. Характерною особливістю є те, що свідомість і психіка формуються не тільки у окремих військовослужбовців, одночасно здійснюється активний вплив на психологію військового колективу, колективну думку, бойовий настрій.

Психологічне супроводження виконання завдань бойової служби (бою) як комплекс специфічних заходів щодо підтримання високої бойової активності військовослужбовців, запобігання негативним індивідуальним та груповим психічним явищам передбачає:

• вивчення та аналіз динаміки морально-психологічного стану бойового складу з’єднання (частини), прогнозування розвитку морально-психологічних процесів і підготовку пропозицій командиру для прийняття рішень;

• підтримання і розвиток у військовослужбовців установок і настрою на безумовне виконання бойових завдань;

• контроль за втомленістю та психологічним пригніченням особового складу;

• розрахунок можливих психологічних втрат (при діях у особливий період);

• всебічне забезпечення соціально-побутових умов життєдіяльності особового складу.

Психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми, включає:

• надання військовослужбовцям першої психологічної допомоги;

• поновлення психологічної стійкості особового складу деморалізованих або дезорганізованих підрозділів;

• створення умов, що сприяють швидкому поверненню у підрозділи військовослужбовців, яким були завдані психічні травми.

Соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військовослужбовців здійснюється медичними працівниками на базі реабілітаційних центрів, що розгортають у з’єднаннях та частинах у особливий період. Наприклад, у збройних силах Російської Федерації створена і функціонує вертикаль надання психологічної допомоги. Види збройних сил, військові округи, армії, дивізії мають штатні центри психологічної допомоги, які підпорядковані відповідним органам виховної роботи (в бригадах і полках – пункти психологічної допомоги, в батальйонах – психологи). До складу цих структур входять психологи, психоневрологи (практичні психологи), психотерапевти. При центральних (окружних) шпиталях створені та функціонують кабінети медико-психологічної корекції у складі 5 осіб (начальник, психоневролог, психіатр, психофізіолог, військовий психолог). Затверджена і діє інструкція з організації взаємодії центрів (пунктів) психологічної допомоги органів виховної роботи та медичних органів.

Основними методами психологічного забезпечення дій військовослужбовців є:

• переконання;

• психологічна консультація;

• психологічні вправи та тренування;

• метод аварійних ситуацій;

• метод стресових впливів;

• аутотренінг;

• вольова саморегуляція.

Зокрема, метод аварійних ситуацій – це система прийомів та засобів, які моделюють діяльність військового колективу в складних умовах. Метою є формування емоційно-вольової стійкості для роботи в аварійних (екстремальних) ситуаціях. Готовність особового складу до дій за цих умов досягається складанням алгоритму дій військовослужбовців у найбільш типових критичних ситуаціях та подальшим тренуванням в умовах, наближених до реальних.

Метод стресових впливів – це комплекс прийомів та засобів, за допомогою яких створюють емоційне та фізичне напруження різного ступеню з метою формування високих вольових якостей. Американський військовий психолог Р. Рігг до таких прийомів відносить:

• тривалі вибухи та інші звукові ефекти;

• виснажливі марші;

• проведення занять у складних погодних умовах;

• тривалі практичні дії без відпочинку;

• оголошення тяжких “втрат” і підвищення вимог до тих, хто залишився в строю;

• тиск командування, яке вимагає діяти та давати інформацію;

• постійні ускладнення обстановки.

До засобів психологічного забезпечення, що використовують у повсякденній діяльності військових частин належать:

• бойове навчання;

• тренування з приведення в бойову готовність;

• спеціальна підготовка;

• гуманітарна підготовка;

• фізична підготовка;

• використання різноманітних тренажерів;

• використання учбових відеофільмів.

Отже, психологічне забезпечення є важливою складовою МПЗ дій військ.