Основні категорії і поняття

Гуманітарна підготовка, керівник групи гуманітарної підготовки, помічник керівника групи гуманітарної підготовки, методи проведення занять з гуманітарної підготовки, лекція, семінар, розповідь, бесіда, ораторське мистецтво, дедукція, індукція, аналогія, поза, жест, міміка, дикція.

Завдання і тести для самоконтролю

1. Завдання гуманітарної підготовки.

2. Як створюють групи гуманітарної підготовки, кого призначають керівниками груп та їх помічниками?

3. Порядок оцінювання груп гуманітарної підготовки.

4. Обов’язки керівника групи гуманітарної підготовки.

5. Методика проведення лекції з гуманітарної підготовки.

6. Обов’язки керівника групи гуманітарної підготовки в ході семінарського заняття.

7. Назвіть етапи підготовки керівника групи до занять методом розповіді.

8. Розкрийте зміст плану-конспекту бесіди з гуманітарної підготовки.

9. Типові недоліки проведення бесіди.

10. _{Навчально-матеріальна база з гуманітарної підготовки.}

11. Назвіть основні компоненти ораторського мистецтва.

12. Заняття з гуманітарної підготовки у групах солдатів строкової служби проводять:

а) 1 раз на тиждень по 2 год у ранкові часи;

б) 2 рази на місяць;

в) 1 раз на місяць.

13. Заняття у групах гуманітарної підготовки прапорщиків проводять:

а) лекційно-семінарським методом;

б) у формі диспутів;

в) методом розповіді-бесіди.

14. Чисельність груп гуманітарної підготовки офіцерів:

а) 10 чол;

б) 40 чол;

в) не більше 20 – 25 чол.

Правильні відповіді: 12а, 13в, 14в.

Р о з д і л 10. Морально-психологічне забезпечення службово-бойової діяльності військ

10.1. Сутність і зміст морально-психологічного забезпечення дій військ

Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) дій військ – комплекс узгоджених за цілями, часом, послідовністю, силами та засобами заходів, що здійснюють командири, штаби, органи виховної роботи, служби для досягнення високого морального духу особового складу та забезпечення успішного виконання службово-бойових завдань за умов мирного і воєнного часу.

Мета МПЗ дій військ – забезпечення стійкого, постійного і адекватного функціонування свідомості і психіки військово-службовців, дій військових колективів частин та підрозділів при виконанні службово-бойових завдань у мирний і воєнний час.

МПЗ дій військ у сучасних умовах може бути успішним, якщо воно відбувається на основі досягнень військової науки, психології, психофізіології, педагогіки, соціології, правознавства, теорії інформатизації та враховує конструктивний досвід вітчизняної і світової практики.

На характер МПЗ дій військ впливають:

• військово-політична обстановка у світі та на театрі бойових дій, загальнополітична і економічна ситуація в державі, ставлення суспільства до армії – загальні фактори;

• укомплектованість, бойова злагодженість і професіоналізм, особливості бойових дій – часткові фактори;

• індивідуально-психологічні та особистісно-професійні особливості військовослужбовців, характеристики військових колективів – окремі фактори.

Сукупність цих факторів безпосередньо чи опосередковано впливає на психіку військовослужбовця, психологію колективу, визначає міру їх внутрішньої готовності до виконання службово-бойових завдань. Вони також впливають на зміст МПЗ, засоби і способи його організації.

Актуальність проблеми забезпечення високого морального духу військ значною мірою обумовлюється змінами, що відбуваються у світосприйнятних установках військовослужбовців, у розумінні обов’язку перед Батьківщиною.

Особливостями МПЗ є такі: самостійність, охоплення всіх сфер повсякденної і бойової діяльності військ, здійснення в мирний і воєнний час, вплив на особовий склад всіх протидіючих сторін, взаємозв’язок з іншими видами забезпечення.

МПЗ – принципово новий, комплексний вид забезпечення, який поєднує основні види і способи організованого впливу у свідомості і психіці військовослужбовців при проведенні заходів, спрямованих на підтримання бойової і мобілізаційної готовності у процесі виконання службово-бойових завдань мирного і воєнного часу.

На державному рівні МПЗ являє собою комплекс узгоджених заходів, що проводять державне та військове керівництво країни, всі органи військового управління, посадові особи з метою досягнення необхідного морально-психологічного стану особового складу збройних формувань і населення країни. На цьому рівні воно охоплює політичні, економічні та військові об’єкти і здійснюється усіма державними і військовими органами, командирами з активним використанням засобів масової інформації, досягнень науки, літератури, мистецтва.

На військовому рівні МПЗ – це єдиний нерозривний процес формування і підтримання у військовослужбовців високого морально-психологічного стану, розвинення інших морально-психологічних і бойових якостей, які необхідні для успішного виконання завдань у мирний час та за умов сучасної війни. На цьому рівні МПЗ організовують і здійснюють командири, штаби, структури виховної роботи.

Важливо розуміти, що логіка створення сучасної моделі МПЗ виходить з основної загальної мети – досягнення перемоги в бою. Цю мету ставить перед собою і противник. Тому за рівних умов досягти перемоги можна тільки завдяки морально-психологічній перевазі, а вона визначається морально-психологічним станом особового складу.

МПЗ службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України базується на принципах:

• патріотичної спрямованості;

• спадкоємності;

• наукового підходу до проблематики МПЗ;

• взаємозалежності змісту, форм і методів МПЗ від завдань військ, суспільно-політичних і економічних умов їх виконання, вікових, індивідуальних, психофізичних особливостей особового складу;

• використання досвіду армій інших країн та новітніх досягнень психології, соціології, психофізіології;

• визнання особистості військовослужбовця як мети, результату і показника ефективності МПЗ;

• формування особистісних властивостей та якостей на основі мотиваційної сфери людини;

• взаємозв’язку соціально-психологічної діагностики, консультації і корекції поведінки військовослужбовців;

• розвитку у військовослужбовців позитивної мотивації до служби, виконання вимог Військової присяги та службових обов’язків;

• стимулювання соціально-ціннісних потреб, у першу чергу бойової активності та стійкості військовослужбовців і військових колективів;

• забезпечення активності, безперервності, системності і конкретності заходів МПЗ.

Основними напрямками МПЗ є такі:

• мобілізація військовослужбовців на свідоме виконання бойових завдань, прогнозування динаміки МПЗ, збереження його стійкості і керованості;

• досягнення високої бойової активності особового складу, спроможності витримувати нервово-психологічні напруження і зберігати боєздатність за умови дії психотравматичних факторів сучасного бою;

• зрив психологічних операцій противника, прогнозування та профілактика негативного інформаційно-психологічного впливу;

• організація комплексного захисту психологічних (психофізіологічних) властивостей військовослужбовців, реабілітація психотравмованих.

Основними завданнями МПЗ є такі:

• доведення і роз’яснення воєнно-політичної і морально-психологічної обстановки, що склалася, заходів керівництва країни та внутрішніх військ з підготовки і ведення бойових дій;

• формування необхідного рівня морально-психологічної готовності та здатності успішно виконувати службово-бойові завдання, впевненості у своїх командирах, правильності їх рішень, у бойових товаришах, власній силі, можливостях бойової техніки та озброєння;

• забезпечення і реалізація правових і соціальних гарантій військовослужбовців, передбачених законами і правовими актами воєнного часу, взаємодія з органами державної влади з метою розв’язання соціальних проблем військовослужбовців і членів їх сімей, забезпечення військ всім необхідним для виконання службово-бойових завдань;

• проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника, попередження дезінформації і деморалізації особового складу;

• організація інформаційно-пропагандистської роботи, забезпечення військ технічними засобами виховання, поліграфії, їх своєчасний ремонт і відновлення;

• надання медичної і психологічної допомоги військовослужбовцям, їх реабілітація.

Зміст і завдання МПЗ у бойовій обстановці визначають і уточнюють відповідно до законодавства України, законів воєнного часу, рішень Верховного Головнокомандувача, наказів і директив органів військового управління, обстановки, що склалася, наявності часу, сил та засобів.

Основними складниками МПЗ є такі:

• інформаційно-пропагандистське забезпечення;

• психологічне забезпечення;

• військово-соціальна робота;

• культурно-виховна робота;

• інформаційно-психологічна протидія.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення – система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на основі оперативного інформування особового складу про воєнно-політичну та бойову обстановку, завдання військ та умови їх виконання.

Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення є:

• мобілізація військовослужбовців на самовіддане і професійне виконання бойових завдань;

• збір, аналіз та роз’яснення воєнно-політичної і оперативно-тактичної обстановки в районах дислокації військ та їх бойового застосування;

• формування у особового складу свідомого ставлення до виконання військового і громадського обов’язку;

• збір, узагальнення, пропаганда та поширення передового досвіду ведення бойових дій.

Психологічне забезпечення – це комплекс заходів з підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, що забезпечують виконання бойових завдань за будь-яких умов.

Загальна спрямованість психологічного забезпечення передбачає підготовку військовослужбовців до війни в цілому, надання їм військово-психологічних знань, виховання психологічної готовності до ведення сучасних бойових дій. Головним завданням є формування стійкої психіки військовослужбовців.

Цікавими є спостереження спеціалістів НАТО. Важливими психогенними, психофізіологічними якостями, що визначають поведінку військовослужбовців під час виконання службово-бойових завдань вони вважають: ступінь духовної і фізичної перевтоми, наслідки стресу, наявність почуття страху, рівень мотивації, бойовий дух. Під час підготовки і ведення бойових дій особливу увагу вони звертають на психологічне забезпечення діяльності офіцерського складу, особливо командирів. У ході тренувань виробляють і закріплюють не лише психомоторні навички керування технікою і зброєю, але, насамперед, й вербальну активність, мислення, увагу, здатність тримати у пам’яті весь комплекс проблем, що відображають динаміку бою, передбачати і прогнозувати її розвиток.

Військово-соціальна робота забезпечує соціально-правовий захист діяльності внутрішніх військ, передбачений Конституцією та законодавством України, створює сприятливі умови для ефективних дій військовослужбовців у ході виконання службово-бойових завдань.

Військово-соціальна робота під час виконання службово-бойових завдань охоплює таке коло питань:

• створення соціальних і правових умов для повного виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків, дотримання і реалізація всіх правових і соціальних гарантій, передбачених Конституцією і законодавством України;

• організація і здійснення взаємодії всіх категорій військовослужбовців, службовців, оперативна соціальна і правова консультація і допомога;

• роз’яснення особовому складу законів, прав і обов’язків військовослужбовців у мирний і воєнний час, формування почуття особистої відповідальності за виконання законів, правових актів воєнного часу, в тому числі міжнародних, а також вимог Військової присяги, статутів, наказів і розпоряджень командирів (начальників);

• зміцнення єдиноначальності, організованості, правопорядку і військової дисципліни.

Культурно-виховна робота відновлює моральні, психічні та фізичні сили особового складу, мобілізує його на виконання службово-бойових завдань, задовольняє духовні потреби військовослужбовців. Її завданнями є:

• формування загальної і військово-професійної культури військовослужбовців, сприяння їх підготовці до бойових дій;

• формування у військових колективах статутних відносин;

• організація дозвілля, відпочинку, культурного обслуговування всіх категорій особового складу, відновлення психофізіологічного ресурсу військовослужбовців, взаємодія з закладами і органами культури з урахуванням обстановки і завдань, що виконують.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів прогнозування, профілактики та недопущення інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізація його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад, дезорганізувати бойову діяльність.

Морально-психологічне протиборство сьогодні набуває дедалі більшого значення. Воно є одним з найбільш ефективних і безкровних способів досягнення політичних, економічних і військових цілей. Нехтування питаннями інформаційної війни неприпустиме, ухилитись від інформаційно-психологічного впливу противника неможливо. В арміях розвинутих країн триває постійний пошук найбільш перспективних засобів, форм і методів впливу на свідомість та психіку військовиків і цивільних громадян.

Досвід збройних конфліктів та навчань свідчить, що основними завданнями інформаційно-психологічної протидії є:

• аналіз морально-психологічної обстановки (соціально-політичної, релігійно-етнічної, конфліктогенної, криміногенної) у регіонах дислокації та виконання службово-бойових завдань;

• збір, аналіз і узагальнення відомостей щодо можливостей потенційного противника (учасника конфлікту) здійснювати інформаційно-психологічний вплив на війська;

• прогнозування ймовірного характеру й можливих наслідків психологічних операцій, інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад і протидія цьому та іншим видам впливу на свідомість і психіку військовослужбовців;

• зрив (ослаблення) психологічних операцій противника, знищення його сил і засобів, нейтралізація негативних наслідків впливу на психіку і дії особового складу;

• розроблення теоретико-методологічних і практичних основ інформаційно-психологічного протиборства та здійснення інформаційно-психологічних операцій;

• проведення заходів щодо підтримання пильності, здійснення контролю за використанням засобів зв’язку;

• організація роботи з воїнами, схильними до навіювання, попередження розповсюдження пліток, чуток і дезінформації.

Без урахування інформаційно-психологічної протидії неможливо всебічно впливати на свідомість і психіку людини, психологію військових колективів як основи морально-психологічного стану особового складу внутрішніх військ.

Специфічними складниками МПЗ дій внутрішніх військ є:

• спеціальні соціологічні дослідження;

• організація забезпечення військ технічними засобами виховання та поліграфії;

• кадрове забезпечення органів виховної роботи.

Не менш важливими є завдання морально-психологічного впливу на війська противника. Їх реалізація покладена, в основному, на спеціальні органи та підрозділи внутрішніх військ. Вплив організовують і проводять з метою ослаблення морального духу противника, його деморалізації, зниження боєздатності.

Серед завдань МПЗ важливим є прийняття своєчасних і дієвих заходів щодо нарощування морального, психологічного і фізичного потенціалу особового складу. Мова йде про створення умов морально-психологічної реабілітації, організацію відпочинку і дозвілля, безперервне забезпечення особового складу всім необхідним для життєдіяльності та виконання службових завдань.

Певною мірою МПЗ повинні здійснювати офіцери, прапорщики і сержанти, які безпосередньо навчають і виховують військовослужбовців.

Ефективність МПЗ службово-бойової діяльності військ оцінюють за двома критеріями: оптимальність організації та дієвість за реальних умов.

Критерій оптимальності організації МПЗ передбачає оцінювання морально-психологічного стану за конкретними показниками:

• діагностична підготовленість – уміння посадових осіб аналізувати МПЗ з використанням діагностичних методів, вивчати людей та обстановку;

• прогностичні здібності – підготовленість до вироблення своєчасних і обґрунтованих варіантів рішень, вміння передбачати наслідки бойових та інших дій у ході виконання службово-бойових завдань;

• проектно-конструкторська підготовленість – уміння завчасно і оперативно планувати МПЗ, виробляти оптимальні варіанти дій залежно від особливостей завдань, що виконують, і розвитку ситуації;

• організаторсько-комунікативна компетентність – здібність реалізовувати рішення, підбирати, готувати, розставляти кадри, керувати діями підлеглих зі здійснення МПЗ за будь-яких умов обстановки;

• аналітично-оціночна здібність – уміння об’єктивно і всебічно аналізувати організацію, стан і дієвість МПЗ службово-бойової діяльності.

Критерій дієвості МПЗ дає можливість оцінити:

• успішність виконання бойових і спеціальних завдань;

• відповідність морально-психологічного стану особового складу на індивідуальному і груповому рівні завданням і вимогам за різних умов обстановки;

• відповідність спрямованості мотиваційно-ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, традицій, норм поведінки, морально-психологічної атмосфери в колективі завданням військової служби;

• воєнно-професійну компетентність, що характеризує воєнну культуру, підготовленість військовослужбовців, їх психологічну стійкість на рівні завдань, які виконують за напружених умов.

Використання таких критеріїв оцінювання МПЗ дозволяє з’ясувати його дійсну відповідність інтересам успішного виконання службово-бойових завдань за напружених умов. Слід відмітити, що професіональний підхід до організації МПЗ службово-бойових завдань передбачає оволодіння найбільш прийнятною теорією і адекватною їй практикою здійснення МПЗ службово-бойової діяльності.

Таким чином, МПЗ, яке здійснюють на основі законодавства України, указів і розпоряджень Президента, вимог Міністра внутрішніх справ і командувача внутрішніх військ з урахуванням специфіки діяльності військ, повинно забезпечити готовність особового складу до успішного виконання службово-бойових завдань у мирний і воєнний час.