Основні категорії і поняття

Культурно-освітні заклади, центри культури, клуби, бібліотеки, музеї, кімнати бойової слави, народознавчі світлиці, план роботи ради народознавчої світлиці, рада народознавчої світлиці, стінний друк підрозділу, стінна газета, сатирична газета, фотогазета, бойовий аркуш, аркуш-блискавка, бюлетень, редколегія стінної газети, редактор бойового аркуша, наочна агітація, гасло, плакат, фотографія, планшет.

Завдання і тести для самоконтролю

1. Які матеріали повинні бути у наочній агітації народознавчої світлиці?

2. Назвіть порядок утворення та завдання ради народознавчої світлиці.

3. Зміст плану роботи ради народознавчої світлиці підрозділу.

4. Назвіть основні вимоги до наочної агітації.

5. Розкрийте методику випуску стінної газети. Назвіть обов’язкові елементи стінної газети.

6. Розкрийте зміст обов’язків заступника командира підрозділу з виховної роботи щодо оформлення наочної агітації.

7. Методика виготовлення планшетів.

8. Основні вимоги до оформлення гасел.

9. Назвіть основні види матеріалів, які використовують при оформленні наочної агітації. Схарактеризуйте їх.

10. Раду народознавчої світлиці роти:

а) призначає командир роти;

б) призначає заступник командира роти з виховної роботи;

в) обирають на загальних зборах особового складу роти.

11. Бойові аркуші у взводах випускають не рідше одного разу:

а) на тиждень;

б) на місяць;

в) у два тижні.

12. Редколегію стінної газети обирають на:

а) півроку;

б) 1 рік;

в) 2 роки.

13. На наочну агітацію світлиці, присвячену життю військ, частини та підрозділу необхідно відводити до:

а) 40 %;

б) 80 %;

в) 50 %;

загальної площі всіх стендів.

14. Рада народознавчої світлиці планує свою роботу на:

а) період навчання;

б) квартал;

в) місяць.

Правильні відповіді: 10в, 11а, 12б, 13а, 14в.

Р о з д і л 8. Інформаційно-пропагандистське забезпечення як складова виховної роботи

8.1. Сутність і зміст інформаційно-пропагандистського забезпечення

Сучасний світовий і вітчизняний досвід переконує, що значення цілеспрямованого інформаційно-пропагандистського впливу на свідомість та психіку військовослужбовців як засобу формування їх морально-психологічного духу зростає в геометричній прогресії. Інформаційні технології все глибше проникають у всі сфери суспільства. Процес є настільки масштабним, що зачіпає життєві інтереси держави.

Останнім часом на сторінках газет і журналів, у виступах вчених все частіше зустрічаються такі поняття, як інформаційний вплив, інформаційна зброя, інформаційна війна. Більш того, існує думка, що у третьому тисячолітті лідерство у світі буде визначатися здатністю держави контролювати та управляти інформаційними потоками та процесами. Американський соціолог і публіцист А.Тофлер у книзі “Війна та антивійна” стверджує, що невдовзі відбудеться перехід від економічної ери розвитку цивілізації до інформаційної.

Бойовий досвід локальних та регіональних збройних конфліктів другої половини ХХ ст. переконливо свідчить, що підготовка та ведення сучасної війни – це жорстоке протиборство у інформаційно-психологічній сфері. Визначальну роль у війні відіграють інформаційні потоки та інформаційно-пропагандистське забезпечення (далі ІПЗ). Розум, воля, організаторський талант осіб, які приймають рішення, а якщо говорити в цілому – рівень суспільної свідомості, мають у наш час головне значення. Формою і концентрованим виразом суспільної свідомості є ідеологія – концептуальне розуміння світу, яке притаманне нації, її суспільний інтелект.

У внутрішніх військах МВС України створена нормативно-правова, організаційна, дієво-практична, функціональна система морально-психологічного забезпечення діяльності військ взагалі та ІПЗ зокрема.

В чому ж його сутність, які основні завдання та зміст ІПЗ у мирний і воєнний час?

Згідно з Концепцією виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, ІПЗ є однією з складових виховної роботи.

ІПЗ діяльності військ – здійснення державними органами та органами військового управління, командирами (начальниками), органами виховної роботи, засобами масової інформації заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави у військових формуваннях України за допомогою системи інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності.

Завданнями ІПЗ діяльності військ є такі:

• формування у особового складу високих морально-психологічних якостей, свідомого виконання положень Конституції і законів України, Військової присяги, військових статутів, інших нормативно-правових актів та наказів командирів, загальновизнаних принципів міжнародного гуманітарного права;

• організація гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу;

• системне суспільно-політичне, правове та військово-технічне інформування особового складу;

• підвищення ролі військових засобів масової інформації у вихованні військовослужбовців, формуванні позитивного іміджу внутрішніх військ у суспільстві, поширення інформації про їх діяльність;

• організація та здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу негативної інформації на особовий склад;

• вивчення, аналіз та прогнозування морально-психологічного стану військ, соціально-політичної обстановки в районах дислокації та місцях виконання завдань за призначенням;

• доведення та роз’яснення особовому складу вимог Конституції, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів МВС України, наказів і директив командувача внутрішніх військ, мобілізація військовослужбовців на якісне виконання покладених завдань;

• проведення інформаційно-пропагандистських заходів на підтримку державної воєнної політики, сприяння формуванню громадської думки в інтересах оборони держави, підняття престижу військової служби, налагодження та підтримання зв’язків з цих питань з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, творчими спілками, центральними та місцевими засобами масової інформації;

• здійснення координаційно-методичних функцій щодо управління військовими засобами масової інформації;

• сприяння заходам міжнародного військового співробітництва.

ІПЗ службово-бойових завдань – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану шляхом оперативного інформування особового складу про воєнно-політичну та бойову обстановку, завдання військ та умови їх виконання.

Змістом ІПЗ службово-бойових завдань є:

• управління інформаційними потоками, захист інформаційного простору навколо внутрішніх військ;

• формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового і громадського обов’язку;

• використання військових засобів масового інформування для введення противника в оману;

• створення міжнародного позитивного іміджу України та внутрішніх військ;

• сприяння соціально-політичним та психологічним умовам застосування внутрішніх військ.

ІПЗ дій військ за надзвичайних умов передбачає:

• щоденне суспільно-політичне, воєнно-технічне та бойове інформування особового складу (в підрозділах 15 – 20 хв, на пунктах управління 10 – 15 хв); заняття з гуманітарної підготовки (1 год щоденно) методом інформаційної години;

• активне використання в агітаційно-пропагандистській роботі військової преси, радіо і телебачення з метою роз’яснення особовому складу причин, характеру і мети війни (збройного конфлікту), внутрішньої і зовнішньої політики держави; виховання військовослужбовців на національно-історичних і військових традиціях Українського народу; пропаганду подвигів захисників Батьківщини, виховання у особового складу ненависті до ворога;

• агітаційно-пропагандистську роботу з особовим складом військ у взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими і релігійними організаціями, засобами масової інформації з питань військово-патріотичного виховання та надання правдивої інформації щодо бойових дій;

• завчасну підготовку інформаційно-довідкового матеріалу про район виконання завдань, тактику дій противника, місцеве населення, а також необхідної друкованої продукції, кіно- та відеофільмів;

• активне використання друкованих пам’яток, кіно-, відеофільмів з метою надання військовослужбовцям упевненості щодо надійності штатної зброї і бойової техніки; пропагування досвіду ефективної боротьби з бойовою технікою та зброєю противника;

• організацію інформаційно-пропагандистської роботи серед особового складу щодо прикладів мужності, героїзму, надання взаємодопомоги, формування товариських відносин між військовослужбовцями;

• організацію роботи агітаційно-пропагандистських груп в районах з нестабільною соціально-політичною обстановкою;

• розгортання установок супутникового телебачення в районах нестійкого прийому телевізійного сигналу, а також у разі знищення противником телетрансляційної мережі;

• організацію випуску друкованої продукції з використанням поліграфічної бази військ, а також можливостей місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в районах застосування військ (районах бойових дій);

• використання військових електронних та друкованих засобів масової інформації, мережі Інтернет для введення противника в оману щодо дій військ;

• надання акредитованим журналістам офіційної інформації про хід бойових дій, забезпечення їх аудіо-, відео- та друкованими матеріалами;

• організацію роботи журналістів (знімальних груп) в районі виконання службово-бойових завдань.

Інформаційно-пропагандистський процес можливо представити таким чином:

• включення військовослужбовців в систему відношень всіх суб’єктів ІПЗ;

• формування та розвиток комплексу соціально - ціннісних якостей військовослужбовців;

• ефективний вплив на показники військової праці та діяльність військового колективу;

• удосконалення інформаційно-пропагандистського процесу.

Функціями ІПЗ є такі:

• програмно-методичне забезпечення гуманітарної підготовки;

• організація та аналіз стану інформування особового складу;

• розробка нормативної бази та організація воєнно-патріотичного виховання;

• координація управління та методика організації діяльності військових засобів масової інформації;

• налагодження зв’язків з ветеранськими, спортивними, релігійними та іншими громадськими організаціями;

• організація реалізації державної мовної політики у внутрішніх військах;

• організація заходів державної молодіжної політики у внутрішніх військах;

• аналіз суспільно-політичної обстановки в регіонах.

Під закономірностями ІПЗ слід розуміти стійкі, суттєві зв’язки інформаційно-пропагандистського процесу, які дозволяють досягти результатів, що сприяють розвитку військовослужбовців і військових колективів та здійснюють виховний вплив.

Системний характер інформаційно-пропагандистського процесу в підрозділі (частині) проявляється як цілеспрямована, організаційно-оформлена взаємодія всіх суб’єктів військової служби, що регулюється діючим законодавством і спрямована на забезпечення успішного рішення задач військової служби та виховання військовослужбовців – патріотів України.

Для офіцера розуміння цих категорій дозволяє творчо, самостійно виявляти закономірності ІПЗ. В числі інших можливо виділити п’ять закономірностей впливу на військовослужбовців.

1. Взаємообумовленість цілей і завдань ІПЗ конституційними, доктринальними, світоглядними, морально-етичними орієнтирами та позиціями, правовими рамками військової служби. Ця закономірність відображає соціальну детермінованість ІПЗ, яка є важливою функцією держави.

Державно важливі цінності – це цінності військовослужбовця, а державні задачі – його задачі. У зв’язку з цим основні положення ІПЗ повинні виходити від державних структур і фокусуватися на формуванні особистості військовослужбовця.

2. Посилення цивілізаційно-технологічного складника у формуванні військовослужбовців, військових колективів та забезпеченні їх військової активності.

В армійських умовах необхідна ефективна соціалізація на загальнолюдських і конкретних рівнях (особовий склад повинен опановувати досвід цивілізованого життя та військової служби).

3. Відповідність моделі та технології ІПЗ вимогам нормативних документів, науково-методичним рекомендаціям, призначенню конкретного військового колективу.

Неможливо створити боєздатну армію за відсутності єдиних вимог до морально-психологічного забезпечення взагалі та ІПЗ зокрема. Найкращі керівні документи будуть недієвими, якщо не буде механізму їх реалізації. Його можливо розробити та реалізувати шляхом “прив’язування” офіційно прийнятої концепції морально-психологічного забезпечення до особливостей конкретної військової частини.

4. Формування та прояв сутності військовослужбовця як результат його самовиразу в житті та військовій службі.

Всі проблеми суспільства, його об’єктивні потреби, цілі є сумою індивідуально-конкретних інтересів, цілей конкретних осіб. Всі військовослужбовці повинні отримувати конструктивні виховні імпульси, які сприяють їх продуктивній самореалізації в режимі взаємокорисності з суспільством, внутрішніми військами, конкретним військовим колективом.

5. Залежність результатів ІПЗ не тільки від інформаційно-пропагандистської діяльності, але й від реальних умов та взаємодії з ними у конкретних процесах і ситуаціях.

Згідно з цією закономірністю організатори ІПЗ повинні створити нормальні умови життя та діяльності військовослужбовців, що передбачає задоволення всього комплексу потреб особового складу.

Урахування закономірностей ІПЗ здійснюється через його принципи.

Принципи ІПЗ – це вихідні інформаційно-пропагандистські положення, які є керівними нормами. У сукупності вони визначають спрямованість, організацію та методику інформаційно-пропагандистського процесу в підрозділі, частині, з’єднанні (об’єднанні). Їх дотримання дозволяє прогнозувати розвиток процесу виховання воїнів. Разом з цим принципи ІПЗ не є догмою, а їх вимоги – не сукупність інструктивних вказівок. Це комплекс організаційно-методичних заходів, керівництво до дій.

Основні принципи ІПЗ можливо згрупувати за різними ознаками. Наприклад, які окреслюють зміст, організацію, керівництво процесом ІПЗ.

Принципи змістовного характеру відповідають на питання: що робити? Організаційні принципи указують яким чином здійснювати формування військовослужбовців. Принципи керівництва вказують на роль та місце суб’єктів в ході здійснення інформаційно-пропагандистського впливу.

Зміст ІПЗ визначають такі принципи: конкретна соціально-ціннісна спрямованість та цілеспрямованість; відповідність характеру завдань і потребам військовослужбовців; гармонійність змістовних складників виховання – патріотичного, військово-професійного, морального, правового; естетизація інформаційно-пропагандистського впливу, взаємовідносин у військовому колективі.

Організацію процесу здійснюють згідно з такими принципами: виховання в процесі військової праці та повсякденної діяльності; виховання в колективі та через колектив; опирання на позитивне в особистості воїна та військовому колективі; повне охоплення ІПЗ всіх суб’єктів військової праці та сфер їх функціонування; активність, системність і конкретність інформаційно-пропагандистських заходів; сполучення комплексного, диференційованого та індивідуального підходів; оптимізація процесу ІПЗ.

У керівництві ІПЗ враховують вимоги таких принципів: правова домінантність суб’єктів та органів управління; адекватність управлінсько-пропагандистських рішень задачам, які вирішують; позитивно-мотиваційна спрямованість управлінсько-пропагандист-ських впливів; урахування індивідуально-психологічних особливостей різних категорій військовослужбовців.

Принципи ІПЗ тісно взаємопов’язані та обумовлюють інформаційно-пропагандистський ефект. Недотримання їх вимог значно знижує ефективність ІПЗ та порушує процес інформаційно-пропагандистських впливів.

В системі ІПЗ виділяють такі напрями: ідейно-патріотичний, військовий, моральний, правовий, естетичний, екологічний та ін.

Сутність ідейно-патріотичного напряму в процесі ІПЗ полягає в формуванні у кожного військовослужбовця почуття любові до України та її народу, культури, традицій; духовних цінностей, національної свідомості, постійної готовності до захисту Батьківщини.

Військове виховання як напрям ІПЗ має на меті формування та підтримання у особового складу високих морально-бойових якостей. Воно здійснюється в процесі військової діяльності та пов’язане з вивченням і експлуатацією бойової техніки та озброєння, несенням бойового чергування, з виконанням інших завдань військ.

Моральне виховання як напрям ІПЗ затверджує в свідомості особового складу загальнолюдські цінності, формує звичку додержуватись норм моралі на службі та у побуті, почуття честі, колективізму, гідності, гуманного ставлення до людей, особистої відповідальності за обороноздатність держави.

Правове виховання в системі ІПЗ – це цілеспрямований, систематичний вплив на свідомість, психологію особового складу з метою формування стійких правових переконань, прищеплення правової культури, навичок і звичок правомірної поведінки.

Естетичне виховання передбачає формування у воїнів розуміння краси, розвинення естетичних поглядів, культури поведінки.

Екологічне виховання спрямоване на засвоювання екологічних знань, формування відповідального ставлення до природного середовища, організацію виконання навчально-бойових завдань згідно з діючими природно-охоронними нормами.

Основу структури процесу ІПЗ складають такі елементи:

• суб’єкти;

• об’єкти;

• мета;

• система інформаційно-пропагандистських впливів;

• система взаємозв’язків між елементами ІПЗ.

Їх аналіз сприяє більш глибокому розумінню психолого-педагогічного механізму формування у військовослужбовців необхідних якостей.

З урахуванням зазначеного вище, визначимо механізм процесу ІПЗ. Вихователь формулює мету, цілеспрямовано впливає на військовослужбовців та військовий колектив. Для досягнення виховної мети існують три канали: безпосереднього інформаційно-пропагандистського впливу, інформаційного впливу на військовослужбовців шляхом створення бажаних умов, досягнення інформаційно-пропагандистської мети через особистий приклад учасників інформаційно-пропагандистського процесу.

ІПЗ як система є сукупністю взаємозв’язаних елементів для досягнення цілей і завдань, у якій виділяють модель, алгоритм та технологію.

Структурно-динамічна модель ІПЗ військової частини – це система взаємозв’язаних принципів, цілей, задач, напрямів, варіантів та етапів досягнення інформаційно-пропагандистських результатів, а також характер і механізми взаємодій та взаємовідносин.

Алгоритм інформаційно-пропагандистської діяльності є системою вимог щодо інформаційно-пропагандистських дій, послідовне виконання яких надає інформаційно-пропагандистському процесу результативності.

Технологія ІПЗ – це сукупність методологічних та організаційно-методичних установок, які визначають підбір, компановку та порядок використання інформаційно-пропагандистського інструментарію. Вона визначає стратегію, тактику, техніку організації процесу ІПЗ.

Стратегія визначає загальний задум, перспективи, план досягнення цілей.

Тактика ІПЗ згідно з стратегією визначає систему організації інформаційно-пропагандистської діяльності у військовій частині. Ефективність вибраної тактики залежить від комплексності сил, засобів та методів.

Техніка ІПЗ – сукупність прийомів та дій щодо використання інформаційно-пропагандистського інструментарію.

В технології виділяють такі елементи: прийом, ланка, ланцюжок. Прийом визначає сили та засоби для досягнення конкретного інформаційно-пропагандистського впливу. Ланка – окрема, самостійна частина інформаційно-пропагандистської технології із своєю метою. Ланцюжок – сукупність взаємозв’язаних, послідовних прийомів і ланок для формування соціально-ціннісних якостей та звичок поведінки.

У практиці ІПЗ велике значення має методика усних публічних виступів. Існують різноманітні її методи, прийоми та способи. Їх можна об’єднати в три групи.

Перша група – прийоми і способи формування у військовослужбовців установки на активне сприймання інформації.

До неї входять :

• формулювання центральної проблеми виступу;

• підбір матеріалу, включення до нього проблемних питань;

• використання даних науки та військової практики;

• визначення положень, які складають ядро проблеми виступу;

• аналіз суспільних думок з конкретних питань;

• визначення співвідношення проблемної та інформаційної частин матеріалу.

Другу групу складають прийоми і способи виступів проблемного характеру:

• підведення аудиторії до протиріччя та спонукання до його вирішення;

• переказ різних думок та пропозиція визначити правильну;

• спонукання військовослужбовців до пошуку визначальних причин і факторів явища, яке розглядається;

• виступ у вигляді роздумів;

• спонукання військовослужбовців до порівнянь, наведення відомих їм фактів, прикладів, положень.

Третя група – прийоми і способи орієнтації аудиторії у самостійній розумовій роботі пізнавально-пошукового, пізнавально-критичного та творчого характеру:

• звертання уваги на принципи побудови аргументів;

• посилання на джерела, які відображають різні підходи до теми;

• контроль за результатами роботи аудиторії.

У педагогіці пропаганди існує декілька класифікацій методів інформаційно-пропагандистського впливу на свідомість військовослужбовців та психологію військових колективів.

Традиційний підхід надає перевагу переконанню, прикладу, заохоченню, вправі, змаганню, критиці.

Інший підхід передбачає такі групи методів:

• ті, що безпосередньо спонукають до службової активності;

• методи оволодіння узагальненим соціальним досвідом;

• методи накопичення особистого досвіду соціальної діяльності;

• оцінювально-стимулюючі та корегуючі методи.

Публічні виступи класифікують за видами:

• доповідь (звітна, інструктивно-методична, тематична, наукова, на святкових зборах);

• лекція (навчальна, популярна та ін.);

• інформація (соціально-політична, технічна, бойова, правова, наукова);

• повідомлення (агітаційно-пропагандистське, політичне, ювілейне, наукове та ін.);

• бесіда (групова, індивідуальна).

Основними формами ІПЗ є такі: гуманітарна підготовка різних категорій військовослужбовців, лекції, доповіді, бесіди, інформації, інструктивно-методичні заняття, диспути, обговорення, тематичні вечори, гуртки, соціально-політичні читання та ін.

Форми ІПЗ доповнює мовлення, яке буває монологічним, монологічним з елементами діалогу, діалогічним з елементами монологу, діалогічним.

Публічні виступи виконують такі функції: освітню, виховну, організаторську, мотиваційну та мобілізаційну.

Результативність ІПЗ залежить від його засобів: кіно-, відео-, радіопродукції, засобів наочності, літератури, театру, преси, інформаційно-комп’ютерних засобів, творів музичного та образотворчого мистецтва, традицій, мови.

Отже, система ІПЗ у внутрішніх військах МВС України поєднує в собі методологічно-теоретичні та практично-мотиваційні аспекти, які реалізуються за допомогою відповідних технологій і методик.