11.3. Психологічна реабілітація військовослужбовців після виконання службово-бойових завдань

Підвищення ефективності охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю багато в чому залежить від психології застосування вогнепальної зброї. У зв’язку з цим особливого значення набуває проблема соціально-психологічної реабілітації правоохоронця після застосування ним вогнепальної зброї з тяжкими наслідками. У таких осіб виникає післятравматична стресова реакція, котра сприяє появі почуттів туги, жалю, самотності, пригноблення. Така реакція здатна викликати суїцидальну поведінку, випади проти керівництва, брутальність, конфлікт у родині, звільнення з військ. З метою попередження стресів і ліквідації їх наслідків необхідно створювати психологічні лабораторії, кімнати (кабінети) психологічної діагностики і розвантаження. Штатні психологи повинні допомогти військовослужбовцям самостійно проаналізувати свою поведінку і змінити емоційний стан.

Одним із методів відновлення працездатності військовослужбовця, його психологічної рівноваги є психологічний дебрифінг. Він сприяє розумінню причин, що викликали стрес, і усвідомленню дій, необхідних для усунення цих причин.

Психологічний дебрифінг є груповим обговоренням ситуації, пов’язаної із застосуванням зброї. Його проводить психолог, який спрямовує бесіду в потрібне русло. Найбільш оптимальний час для проведення дебрифінга – дві доби після події. Його проводять з дотриманням таких умов:

• наявність окремої кімнати, що ізольована від внутрішніх і зовнішніх шумових впливів;

• кількість учасників повинна бути не більше 10 чол. (оптимальна кількість 5 – 7 чол.)

При більшій кількості учасників групу поділяють на підгрупи. У кожній є свій ведучий.

Психологічний дебрифінг здійснюється за методикою “круглий стіл” з використанням аудіо- і відеозаписів ситуацій і подій. Насамперед доцільно провести експресдіагностику післястресового стану, що допоможе з’ясувати ситуацію в групі і визначити тактику роботи з окремими її членами.

Психологічний дебрифінг прийнято поділяти на три частини і сім чітко виражених фаз.

Частина I. Знайомство з правилами психологічного дебрифінга, з’ясування ходу подій. Фази: 1) вступна, 2) факти.

Частина II. Детальне обговорення симптомів і забезпечення почуття захищеності та підтримки. Фази: 3) думки, 4) реагування, 5) симптоми.

Частина III. Мобілізація ресурсів, забезпечення інформацією, складання планів на майбутнє. Фази: 6) завершальна, 7) реадаптації.

1. Вступна фаза. Її тривалість 15 хв. Протягом цього часу психолог знайомиться з групою, пояснює завдання психологічного дебрифінга і правила його проведення.

Правила психологічного дебрифінга:

• кожен учасник добровільно і без примусу повинен висловити своє ставлення до події;

• ні в якому разі не припускатися критики і категоричних оцінок;

• працювати без перерви;

• учасники можуть задавати будь-які питання один одному.

2. Фаза фактів. Кожен із присутніх коротко розповідає, що відбулося і яка була послідовність дій. Ведучий заохочує перехресні питання, що допомагають прояснити і скоригувати об’єктивну картину подій, тому що кожен реконструює її по-своєму. Це можуть бути безпідставні переживання чи помилкові уявлення. Відчуття часу також буває викривлене. Так, учасник однієї з перестрілок повідомив, що подія тривала принаймні 10 хв (насправді – 45 с).

Тривалість фази фактів не є однаковою та фіксованою, чим довше тривав інцидент, тим довшою буде фаза. Знання про всі події та їх послідовність сприяє розумінню того, що відбулося. Одне з головних завдань дебрифінга – дати військовослужбовцям якомога об’єктивно з’ясувати ситуацію, щоб блокувати тривогу і дискомфорт, які є наслідком викривлення реальної картини події.

3. Фазу думок фокусують на процеси мислення та прийняття рішення. Питання можуть бути типу: “Якими були Ваші перші думки, коли це трапилось?”

Слід враховувати, що людина часто не бажає ділитися своїми першими враженнями, вони здаються їй недоречними, химерними, такими, що відображають інтенсивне відчуття страху. Ці думки можуть згодом скласти основу тривоги.

Потім варто запитати: “Що ви робили під час інциденту? Чому Ви вирішили діяти саме так?” Останнє питання часто висвітлює прагнення захистити тих, до кого були звернені перші думки.

Наприкінці можна задати такі питання: “Ваші враження про те, що відбувалося навколо, коли подія тільки почалась і в ході її розвитку. Що Ви думали і відчували?” Обговорення почуттєвих вражень дозволяє визначити та надалі уникати образів і думок, що можуть негативно впливати на психіку. Ось приклад такого типу вражень: “Все, що я міг бачити тоді, – ствол пістолета”. Поєднання цих спогадів з їх обговоренням послаблюватиме руйнівний психологічний ефект.

4. Фаза реагування. Питання про думки, враження та дії сприяють почуттєвому реагуванню. Це найбільш тривала частина дебрифінга. Для досягнення успіху психологу потрібно розповідати військовослужбовцям про власні переживання, навіть хворобливі. Такий прийом зменшує руйнівну дію негативних почуттів, які вони переживають.

Необхідно з’ясувати, яка подія була самою тяжкою. Відповідь на це питання стосується переживань, пов’язаних з конфліктними почуттями, через які можуть виникнути труднощі. Психолог повинен спрямовувати бесіду таким чином, щоб у членів групи створювалися відчуття схожості, спільності та природності психологічних реакцій.

У спілкуванні беруть участь всі. Психолог втручається у разі, якщо правила дебрифінга порушені або має місце неконструктивна критика. Це особливо важливо мати на увазі, тому що один із головних терапевтичних процесів дебрифінга – моделювання стратегій, що визначають, як вирішити свої емоційні проблеми та допомогти іншим. Учасники повинні навчитися виражати почуття, знати, що це безпечно і розуміти, що вони мають право обговорити свої проблеми з іншими.

5. Фаза симптомів. Під час цієї фази деякі події, до яких у ході розповіді повертаються неодноразово, обговорюють більш детально. Учасники описують симптоми (емоційні, фізичні) і свій стан на момент завершення ситуації чи всієї події.

6. Завершальна фаза, у якій аналізують реакції учасників, пояснюють нормальність їхніх реакцій на ненормальні події. При цьому необхідно обґрунтувати природність індивідуальної реакції кожного, що сприятиме нормалізації психологічного стану членів групи.

7. Фаза реадаптації, протягом якої обговорюють і планують майбутнє, намічають стратегію подолання емоційних проблем. Група може прийняти рішення про необхідність ще одного дебрифінга. Він може бути проведений через два тижні, але не пізніше двох місяців. Повторний дебрифінг менш структурований, ніж перший, його головне завдання – простежити процес відновлення учасників, виявити військовослужбовців, які потребують більш інтенсивної психологічної допомоги.

Таким чином, потрібно зробити висновок, що застосування зброї травмує психіку людини і вимагає психологічної реабілітації військовослужбовця.