Контролювання санітарно-гігієнічних умов праці

Для профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань важливо вчасно контролювати санітарно-гігієнічні умови праці. Цей контроль на АТП проводять лабораторії по охороні праці і навколишнього середовища або спеціалізовані організації (наприклад, санітарно-епідеміологічна станція) за договором з підприємством.

У задачи лабораторії входить контролювання: змісту в повітрі виробничих приміщень шкідливих речовин, рівня шуму, вібрації, освітленості, температури і вологості повітря й інших фізичних виробничих факторів; санітарно-побутового забезпечення працюючих; дотримання умов електробезпечності; наявності і справності захисних пристроїв на устаткуванні й інструкцій з охорони праці; організації навчання працюючих відповідно до Правил по охороні праці на автомобільному транспорті; проведення адміністративно-суспільного контролю; виконання заходів щодо охорони праці; наявності й усунення зауважень по веденню паспорта санітарно-технічного стану умов праці; правильності значень показників, внесених у форму СКОП-1; стану забруднення атмосферного повітря на території підприємства і за його межами (у санітарно-захисній зоні), стічних вод і організації робіт зі зниження забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами, що утримуються в газах автомобільних двигунів, що відробили.

Загазованість повітря контролюють за допомогою газоаналізаторів (ГМК-3, ПОУ, ГХЛ-201, ФК-11ПРО, КУ-3, ПГФ і ін.). Запиленність повітря оцінюють за допомогою електроаспираторів ЭА-30 або приладів типів ІКП-1, ПРІЗ-1, КДМ-1, ІЗВ-1.

Температуру повітря вимірюють ртутними термометрами, відносну вологість — психрометрами типів МВ-4М, М-34 і влагомерами ВВК-1, швидкість руху повітря — термоанемометрами ЭА-2М. При цьому параметри метеорологічних умов заміряють у холодний, перехідний і теплий періоди року.

Висвітлення робочих місць вимірюють люксметрами типів Ю-116 і Ю-117.

Як вимірювальну апаратуру для оцінки шуму і вібрації використовують шумоміри тванню «Шум-1М», ШМ-1, вимірники шуму і вібрації ІШВ-2, ВШВ-003, шумовіброметричні комплекси ШВК-1 і ШВК-І.

Гази автомобільних двигунів, що зробили, контролюють приладами типів ДАІ-1 ДАІ-2 і СІДА 107, а стічні води —М-101 (мутномер), КАП-105 і ін.

На АТП при заправленні паливного бака, системи охолодження, гальмової системи, фарбувальних і антикорозійних роботах, ремонті поверхні кузова приходиться мати контакт зі шкідливими речовинами. Правильне користування ними, дотримання мір особистої гігієни, використання засобів індивідуального захисту дозволяють цілком запобігти їхній небезпечний і шкідливий вплив на організм людини.

Етілований бензин застосовують на АТП як паливо для автомобільних двигунів. Застосовувати його для будь-яких інших цілей забороняється.

До складу етилованого бензину входить етилова рідина. Вона підвищує антидетонаційні властивості бензину і містить тетраетилсвинець, що є найсильнішою отрутою. Проникаючи в організм людини через органи подиху, шкіру, слизуваті оболонки і навіть через шлунково-кишковий тракт при прийомі їжі і питної води, він уражає насамперед центральну нервову систему і кровотворні органи, рухові волокна. Ознаки гострого отруєння етилованим бензином виявляються не відразу, іноді вони виявляються через кілька доби. При багаторазовому впливі невеликими дозами виникає хронічне отруєння, що розвивається поступово.

Етилований бензин легко відрізнити — його офарблюють спеціальним барвником, що входить до складу етилової рідини, у червоно-жовтогарячий або синьо-зелений колір. Незабарвлений етилований бензин відпускати і застосовувати забороняється.

До роботи з етилованим бензином допускаються тільки працівники, що пройшли медичний огляд і інструктаж із правил звертання з ним. Інструктаж повторюється кожні 3 міс.

На підприємствах, що застосовують етилований бензин, повинен бути встановлений такий порядок його перевезення, збереження, відпустки і витрати, щоб виключити можливість його використання не по призначенню.

Забороняється використовувати етилований бензин у двигунах, що працюють усередині приміщень (внутріцеховий транспорт, стаціонарні двигуни), застосовувати для іспиту двигунів на іспитових станціях без устаткування їхньої додаткової, надійно діючою вентиляцієї, зберігати поза спеціально обладнаними складами і сховищами, заповнювати їм резервуари більш 90% їхньої місткості, перевозити в кузовах легкових автомобілів, автобусів, у кабінах, а також на вантажних автомобілях і причепах разом с людьми і тваринами, транспортувати разом з харчовими вантажами і промисловими товарами.

Для етилованого бензину повинні бути передбачені окремі резервуари для збереження, паливопровіди, стовпчики і тара для перевезення. Ємності для перевезення і збереження повинні бути справними (їхній перевіряють щодня) і герметично закриваються з написом «Етилований бензин».

Автомобілі заправляють етилованим бензином тільки з бензоколонок або автозаправників через шланг із роздавальним пістолетом. Не можна користуватися для цієї мети цебрами або лейками, а також переносити бензин у відкритій тарі. Під час заправлення заправник і водій повинні знаходитися з навітряної сторони автомобіля, як це прийнято в звичайних умовах. Місця постійного заправлення обладнають площадками з бензостійких матеріалів з рівними, зручними для очищення поверхнями, ухилами і трапами для спуска стічних вод у каналізацію і бетоновані збірні колодязі з бензо - і маслоуловлювачами.

При ремонті автомобіля варто пам'ятати, що деталі двигуна, що працює на етилованому бензині, бувають покриті особливо отрутною плівкою бензину через високу концентрацію тетраетил-свинця. Він утвориться за рахунок швидкого випару з поверхні деталей. Крім того, що відкладаються на деталях двигуна (голівках циліндрів, циліндрах, клапанах, випускних трубах) опади містять бромистий свинець і окис свинцю, що у свою чергу можуть викликати отруєння. Тетраетилсвинець, що утримується в парах бензину, попадає в картер двигуна і забруднює олія. При ремонті деталі, вузли й агрегати повинні знешкоджуватися, для чого них занурюють у гас на 10—20 хв. Двигун перед розбиранням обтирають зовні кистю або дрантям, рясно змоченої в гасі. При ремонті системи харчування забороняється продувати її ротом, а також категорично забороняється засмоктування бензину ротом при переливанні.

У місцях збереження, навантаження, вивантаження етилованого бензину і роботи з ним повинні знаходитися в достатній кількості засоби для знешкодження пролитого бензину й очищення забруднених їм поверхонь: гас, хлорне вапно, розчин дихлораміна, обпилювання, дрантя і т.п.

У випадку забруднення етилованим бензином ґрунту, тари, автомобіля, устаткування, статі їх знешкоджують, використовуючи 1,5%-ный розчин дихлораміна в неетилованом бензині або хлорному вапні у виді кашки (1 частина хлорного вапна на 3-5 частин води). Металеві предмети знежирюють гасом або лужним розчином. Забруднення цементо-бетоних і асфальтобетонних покрить можна зняти кашкою з хлорного вапна. Її наносять на 15-20 хв, а потім змивають водою. Для дерев'яних конструкцій таку операцію проводять двічі.

При знешкодженні гумові чоботи, рукавички і фартухи натирають кашкою хлорного вапна (1 частина сповісти на 2—3 частині води). Добре діють також вимочування в насиченій хлорній воді і рясне промивання чистою водою. Перед зняттям рукавичок їх попередньо протирають гасом, а потім миють водою з милом. Знявши рукавички, необхідно також ретельно вимити руки водою з милом.

У спецодязі, використаної при роботі з етилованим бензином, забороняється входити в їдальні, червоні куточки, службові і житлові приміщення. Не можна виносити спецодяг після роботи за межі підприємства або зберігати її разом зі звичайним одягом. Прати і сушити її потрібно окремо від іншого одягу.

Забруднені етилованим бензином обтиральні матеріали, дрантя, обпилювання повинні бути зібрані в металеву тару з щільними кришками, а потім спалені в спеціально відведеному місці.

Платформи і борти кузовів автомобілів і причепів, виділених для постійного перевезення етилованого бензину, повинні бути оббиті листовим залізом. Після кожної зміни їх необхідно ретельно очищати, знешкоджуючи забруднені місця. Використовувати ємності з-під етилованого бензину для перевезення інших рідин дозволяється тільки після повного видалення з них залишків бензину і знешкодження. Ємність знешкоджують у такий спосіб. Її провітрюють, пропарюють і знову провітрюють. Потім наливають у ємність гас з розрахунку 10 л гасу на ємність обсягом 250 л, закупорюють і протягом 10 хв перекочують так, щоб уся внутрішня поверхня була цілком обмита. Промивають ємність двічі. Після цього протирають зовні кистю або дрантям, змоченої гасом.

При влученні етилованого бензину на особу, руки або інші частини тіла їх треба обтерти ганчіркою, змоченої в гасі, а потім обмити теплою водою з милом; при влученні бензину в очі треба негайно промити їх 2%-ним розчином питної соди або чистою теплою водою.

У місцях, де використовується етилований бензин, повинні бути вивішені інструкції і попереджувальні написи.

Антифриз - спеціальна етиленгліколева низькозмерзаюча охолоджена рідина, що заливається в систему двигуна під час експлуатації автомобіля в холодний час року.

Етиленгліколь і його водні розчини вкрай отрутні. Вони уражають центральну нервову систему і нирки людини. Випадкове заковтування навіть невеликої кількості антифризу може призвести до смертельного результату. Для попередження отруєння антифризом необхідно строго дотримувати вимоги техніки безпеки і виробничої санітарії.

Перевозити і зберігати антифриз необхідно в справних металевих бідонах з герметичними кришками і бочках із пробками, що загвинчуються. Кришки і пробки повинні бути опломбовані. На тарі повинна бути виконаний напис незмивною фарбою «Отрута» і намальовано знак, установлений для отруйних речовин (ДСТ 12.4.026—76*). У зв'язку з тим антифриз при нагріванні розширюється, тарові заповнюють тільки на 90%. Систему охолодження заливають антифризом на 6% менше повного обсягу. Якщо рівень антифризу в системі охолодження понизився в результаті випару, доливають тільки чисту воду. При заправленні використовують тільки спеціально призначену для цієї мети посуд (цебра з носиком, лійки) з написом «Тільки для антифризу». Переливати антифриз через шланг шляхом підсмоктування ротом забороняється.

Після кожної операції з антифризом потрібно ретельно мити руки водою з милом.

Персонал допускають до роботи з антифризом тільки після ознайомлення під розписку з правилами застосування антифризу.

Метанол (метиловий спирт) застосовують на АТП як розчинник лаків, смол і жирів. Він має високу токсичність і здатний накопичуватися в організмі людини. Легка форма отруєння характеризується головним болем, запамороченням, нудотою, блювотою, підвищеною стомлюваністю і т.п. При важкій формі відбуваються розлад і втрата зору, з'являються судороги, можлива утрата свідомості і навіть смерть.

При роботі з метанолом повинні виконуватися Загальні санітарні правила № 4134-86. Тара для збереження і перевезення метанолу повинна герметично закриватися, блокуватися пломбою і мати напис незмивною фарбою «Отрута», «Вогненебезпечно» і знак, установлена для отруйних речовин. Зливати метанол треба спеціально для цього виділеними насосами або сифонами. Переливання цебрами і сифонами з засмоктуванням ротом забороняється. Порожню тару з-під метанолу необхідно промивати великою кількістю води.

При влученні метанолу на руки, особу й одяг, облиті місця необхідно негайно обмити великою кількістю води і перемінити одяг. При влученні метанолу на руки особа й одяг облиті місця необхідно негайно обмити великою кількістю води і перемінити одяг. При влученні метанолу усередину варто негайно направляти потерпілих у лікувальну установу.

Робітники, пов'язані з застосуванням метанолу, повинні проходити спеціальний інструктаж.

Як засоби індивідуального захисту від метанолу й інших розчинників, змивань, перетворювачів іржі використовують спецодяг, рукавиці, гумові рукавички, респіратори (для захисту органів подиху при фарбувальних роботах) і дерматологічні засоби. З дерматологічних засобів рекомендуються крем «Плівкоутворювальний», ТУ 47-7-4до/68 і пасти ІЕР-1, ФС 42-501-72.

Наносити захисні пасти, мазі і креми впливає тільки на чисту шкіру рук, рівномірно розподіляючи по поверхні шкіри тонким шаром за допомогою шпателя. Приступати до роботи впливає через 3—4 хв після нанесення крему «Плівкоутворювальний» і пасти ІЕР-1. За цей час утвориться захисна плівка, що охороняє шкіру від контакту зі шкідливими речовинами. По закінченні роботи крем і пасту змивають холодною водою. Потім варто вимити руки з милом.

Епоксидні смоли є основою епоксидних клеїв і композицій, що використовують для склеювання різних матеріалів і при ремонті автомобілів (закладенню тріщин, вм'ятин і раковин, усуненні корозійних ушкоджень на кузові й оперенні). Смола й ствердільних засіб є токсичними речовинами. Пари ствердільного засобу можуть викликати отруєння, а епоксидна смола, потрапляючи на шкіру, - різні шкірні захворювання (екземи, дерматити й ін.). Дуже небезпечне влучення епоксидної смоли на органи зору.

Для забезпечення санітарно-гігієнічних умов при роботі з епоксидними смолами розігрівати і перемішувати їх, а також вводити в них компоненти необхідно у витяжній шафі. З засобів індивідуального захисту варто використовувати гумові рукавички, нарукавники і захисні окуляри. Руки бажано покривати названими раніше захисними кремами і пастами.

Столи і верстати, на яких працюють з епоксидными складами, покривають папером або картоном, що по закінченні роботи спалюють.

Наносити епоксидні смоли на оброблювані деталі необхідно тільки шпателем або лопаткою. Надлишки і патьоки з деталей знімають папером, а потім дрантям, змоченим ацетоном.

При влученні ствердільного засобу на незахищену шкіру її варто промити теплою водою з милом і натерти мильною пастою. При влученні епоксидної смоли її змивають ацетоном. Забороняється застосовувати для цієї мети бензол, чотирьоххлористий вуглець і інші токсичні розчинники.

Гальмові рідини застосовують для заповнення систем гідравлічних і гідропневматичного гальмових приводів і гідравлічного приводу вимикан-ня зчеплення. Гальмові рідини «Нева» і ГТЖ-22м на гліколевій основі отрутні. При влученні усередину організму вони можуть викликати отруєння і навіть смерть. При їхньому використанні варто дотримувати тих же мір безпеки, що і при роботі з антифризом.

При використанні нових хімічних засобів і складів варто дотримувати вимоги безпеки, викладені в прикладених до них інструкціях.