Засоби індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту (мал. 1) призначені для захисту працюючих від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. У залежності від призначення вони підрозділяються на наступні класи: ізолюючі костюми; засоби захисту органів дихання (респіратори, протигази); одяг спеціальна захисна — спецодяг (костюми, комбінезони, куртки, штани, плащі, халати, фартухи, нарукавники); взуття спеціальна захисна— спецвзуття (черевики, чоботи, черевики, напівчоботи, галоші, боти, валянки), засоби захисту рук (рукавиці, рукавички, наладонники, напальчники); засоби захисту голови (шоломи, каски); засоби захисту особи (захисні щитки, маски); засоби захисту очей (захисні окуляри); засоби захисту органів слуху (вкладиші, навушники); захисні дерматологічні засоби (мазі, креми, пасти, очисники шкіри), запобіжні пристосування (запобіжні і рятувальні пояси, діелектричні килими й ін.).

Рис.1 Засоби індивідуального захисту:

а – навушники; б – спецодяг; в – респіратор; г – рукавиці; д – захисні окуляри

Річну заявку підприємства на придбання засобів індивідуального захисту складають у першій половині передпланового року. Керівникам виробничих ділянок рекомендується складати заявки по своїх ділянках до 1 березня.

На підприємстві повинні бути організовані приймання й облік засобів індивідуального захисту, що надійшли на склад. Видавати засоби індивідуального захисту треба строго за призначенням з урахуванням характеру й умов роботи і забезпечення безпеки праці.

На роботників покладається обов'язок користуватися виданими засобами індивідуального захисту і забезпечувати при цьому їхня схоронність, на адміністрацію АТП — своєчасне забезпечення високо-якісними засобами індивідуального захисту відповідно до діючих норм, контроль за обов'язковим використанням їх робочими і своєчасними хімчисткою, пранням і ремонтом спецодягу.

Факти видачі і здачі засобів індивідуального захисту повинні записуватися в особисту картку робітника і що служить,

Працюючі повинні правильно доглядати за засобами індивідуального захисту: вчасно очищати від пилу спецодяг, а спецвзуття від бруду; мокрі спецодяг і спецвзуття вчасно сушити.

Тому що засоби індивідуального захисту є власністю підприємства, робітники зобов'язані їхній повернути при звільненні або при перекладі на тім же підприємстві на іншу роботу, де не передбачена їхня видача, а також по закінченні термінів носки замість одержуваних нових.

Зберігати спецодяг і спецвзуття випливає в окремих для чоловіків і жінок гардеробних і бажано роздільно від домашніх речей (ця вимога обов'язкова для спецодягу робітників, зайнятих на роботах з этилованим бензином) у шафах або на вішалках у чохлах. Місця збереження варто обладнати вентиляцією.

Забороняється робітникам та службовцям виносити засобу індивідуального захисту за межі підприємстві. Гамір, де за умовами роботи зазначений порядок збереження установити не можна, вони можуть залишатися в неробочий час у працюючих. Але це повиннео бути обговорене в галузевих правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективних договорах. Зберігати засоби індивідуального захисту на складі необхідно в окремих сухих приміщеннях, ізольованих від інших предметів і матеріалів. При цьому вони повинні бути розсортовані по видах, ростам і захисним властивостям. Черговий спецодяг, спецвзуття й інші засоби індиві-дуального захисту колективного користування зберігають у коморі цеху або ділянки і видають тільки на час виконання робіт, для яких ці засоби передбачені..

У випадках втрати або псування через недбайливість, розкрадання або навмисного псування засобів індивідуального захисту працівники, що користуються ними, несуть матеріальну відповідальність

Трудові суперечки з питань видачі і використання засобів індивідуального захисту розглядають комісії з трудових спор.

Гігієнічний стан, термін служби, раціональне використання засобів індивідуального захисту значною мірою залежать від своєчасної профілактичної обробки (дегазації, дезактивації, знешкодження, обезпилювання, сушіння), хімчистки, прання і ремонту. Терміни цих заходів адміністрація АТП повинна встановлювати з урахуванням виробничих умов і погоджувати з профспілковим комітетом і місцевими органами санітарного нагляду. Проводити їхній вплив під час, коли робітники та службовці не зайняті на роботі (у вихідні дні) або в перервах між змінами.

Профілактична обробка, хімчистка і ремонт спецодягу, забрудненої етилованим бензином, повинні вироблятися окремо від іншого спецодягу.

У процесі експлуатації засобу індивідуального захисту повинні піддаватися попередньому (через визначені проміжки часу), аварійному (при прояві ушкоджень) і капітальному (один раз за весь термін експлуатації) ремонтам у спеціальних ремонтних майстернях при підприємстві. Ремонтувати спецвзуття через велику трудомісткість робіт бажано в спеціалізованих ремонтних майстернях.