Захист від шуму, ультразвуку і вібрації
На ДТП при технічному обслуговуванні і ремонті, автомобілів працюючі нерідко піддаються впливові шуму, ультразвуку і вібрації. Джерелами шуму і вібрації є автомобілі, що рухаються, працюючі ДВС, металообробні і деревообробні верстати, компресори, ковальські горни вентиляційні системи, гальмові стенди, ручний электро- і пневмоинструмент і інше устаткування. Ультразвук генерують ультразвукові установки, використовувані для очищення і мийки деталей, механічної обробки тендітних і твердих матеріалів, дефектоскопії і травленні.
Шум, ультразвук і вібрація погіршують умови праці, впливають на організм людини, сприяють виникненню травматизму і приводять до зниження якості ремонту й обслуговування автомобілів.
Шум діє на органи слуху і через волокна слухових нервів на центральні і вегетативну нервові системи, а через них і на внутрішні органи людини. Він викликає роздратування, послабляє увагу, заважає сприйняттю корисних сигналів. При готельному впливі шум приводить до стомлення, погіршує пам'ять, сповільнює психічні реакції, викликає головні болі і хитливий емоційний стан, змінює ритм подиху і серцевої діяльності, артеріальний тиск, порушує секреторну і моторну функції шлунка, сприяє зниженню гостроти зору і розвиткові глухоти.
Ультразвук впливає на організм людини через повітря, рідини і безпосередньо через предмети, що знаходяться під його впливом. Він викликає в тканинах тепловий ефект і перемінний тиск, що може привести до зміни властивостей кліток. Поблизу ультразвукового устаткування виникає шум. Систематична дія ультразвуку приводить до стомлення, появі головного болю і болі у вухах, порушенню координації руху, неврозові і гіпотонії, уповільненню рефлексів.
Шкідливий вплив вібрації виявляється сверблячкою, м болем у суглобах, онімінням рук, виникненням нудоти. При тривалому впливі вона може бути причиною функціональних розладів нервової і | серцево-судинної системи, а також опорно-рухового апарата, розвитку «вібраційної хвороби».
Шумом називають усякий небажаний для людини звук або сукупність звуків. Звук являє собою хвильові коливання пружного середовища.
Органи слуху людини сприймають у виді чутного звуку коливання з частотою приблизно 16—20 000 Гц. Коливання з частотою нижче 16 Гц називають інфразвуком, вище 20 кГц — ультразвуком.
Шум характеризується фізичними (звуковий тиск, інтенсивність звуку, рівень звукового тиску, рівень інтенсивності звуку, частота коливань) і психофізіологічними (тривалість дії, висота, голосність звуку) параметрами.
Звуковим тиском називають різниця між миттєвим значенням повного тиску і середнім тиском, що спостерігається в необуреному середовищі. Виміряється звуковий тиск у Паскалях (Па).
При поширенні звукової хвилі в просторі відбувається перенос енергії, що визначається інтенсивністю звуку. Інтенсивність звуку — це середній потік енергії в якій-небудь крапці середовища в одиницю часу, віднесений до одиниці площі поверхні, нормальної до напрямку розподілу хвилі. Інтенсивність звуку виміряється у ватах, ділених на квадратний метр (Ут/м2). Людина сприймає звуки в широкому діапазоні звукового тиску (2·10-5 —2·102 Па) і інтенсивності звуку (10-12—10 Ут/м2). Щоб не оперувати великими числами, а також з огляду на особливість вуха людини реагувати не на абсолютне, а на відносну зміну інтенсивності звуку, в акустику використовують їхній відносні логарифмічні рівень-рівень звукового тиску і рівень інтенсивності звуку, що виражаються в децибелах (дБ).
Рівень звукового тиску
де р — звуковий тиск цікавлячих нас звуку (шуму), Па; р0 — умовний граничний звуковий тиск, 2·10-12 Па.
Рівень інтенсивності звуку
де I — інтенсивність цікавлячих нас звуку (шуму), Ут/м2; I0 — інтенсивність звуку, що відповідає порогові чутності, 10-12 Ут/м2.
Частота звукових коливань визначається числом хвиль, що проходять у 1 с. через дану ділянку середовища, і виміряється в герцах (Гц).
При вимірі, аналізі шумів, проведенні акустичних розрахунків весь діапазон частот, у межах яких людина чує звук, розбивається на смуги частот визначеної ширини. Смуга частот, у якої верхня гранична частота в 2 рази, а середньо геометрична в 2,5 рази більше нижньої, називається октавою (наприклад, октава 180—355 Гц характеризується середньо геометричною частотою 250 Гц).
Припустимі рівні шуму на постійних робочих місцях і в робочих зонах у виробничих приміщеннях і на території підприємств, а також на робочих місцях водіїв вантажних автомобілів установлені діючим стандартом. Граничні значення шумових характеристик ручних пневматичних і електричних машин регламентовані ДСТ 12.2.030—83.
Ультразвук характеризується ультразвуковим тиском, інтенсивністю і частотою коливань.
Припустимі рівні звукового тиску, створюваного коливаннями повітряного середовища, на робітників «сетах поблизу ультразвукових установок регламентуються діючим стандартом. Гранично припустимий рівень контактного ультразвуку — ультразвуку в зонах контакту рук і інших частин тіла оператора з робочими органами установок приймають Санітарним нормам і правилам при роботі на промислових ультразвукових установках.
Вібрацією називаються механічні коливання інших тіл, що виявляються в переміщенні центраваги або осі симетрії в просторі, а також у періодичній зміні ними форми, що вони мали в статичному стані.
Вібрація характеризується частотою, Гц, амплітудою вибросмещення, мм, амплітудою віброшвидкості, мм/с. На практиці за аналогією із шумом для оцінки ступеня впливу вібрації на людину і при її нормуванні використовують логарифмічні рівні віброшвидкості (у децибелах) в октавних смугах частот
V — середнє квадратичне значення віброшвидкості, м/с; 5 10-8— опорна віброшвидкість, м/с.
Вібрація передається людині або безпосередньо від джерел вібрації, або по елементах конструкції виробничих будинків, споруджень, машин і механізмів.
По способі передачі до людини вібрація підрозділяється на загальну, що передається через опорні поверхні на тіло сидячого або людини, що коштує, (наприклад, через сідниці, підошви ніг), і локальну (місцеву), що передається через руки. Гігієнічні норми для загальної і локальної вібрації визначені діючим стандартом.
Методи боротьби із шумом, ультразвуком і вібрацією. Для боротьби із шумом, ультразвуком і вібрацією широко використовують різні засоби і методи колективного захисту, а коли вони виявляються неефективними, застосовують засобу індивідуального захисту. Як методи (засобів) колективного захисту від шуму
використовують архітектурно-планувальні методи, акустичні засоби й організаційно-технічні методи.
Архітектурно-планувальні методи застосовують на стадії проектування, а також при реконструкції АТП або при переплануванні окремих цехів і ділянок. До них відносяться: раціональне акустичне рішення планувань будинків і генпланів об'єктів; раціональне розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів; раціональне розміщення робочих місць; раціональне акустичне планування зон і режиму руху транспортних коштів; створення шумозахисних зон.
При плануванні АТП «гучні» цехи (станція іспиту двигунів, компресорна, ковальсько-ресорний, деревообробний) зосереджують в одному місці на периферії території АТП і розташовують з подветрової сторони стосовно інших будинків і житлового масиву. Навколо «шумових» цехів створюють зелену шумозахисну зону. Місця відпочинку розташовуються удалині від «гучних» цехів і місць руху транспортних коштів, по можливості обгороджуючи їх зеленими насадженнями. При плануванні приміщень усередині виробничих будинків «тихі» і малогучні приміщення розташовують на максимально можливому вилученню від «гучних».