- •Тема III. Постійний електричний струм. 76
- •Тема VIII Випромінювання емх.. 135
- •2. Класична теорія електромагнетизму
- •3. Два види електричних зарядів
- •На відміну від зарядів, емп розподіляється у просторі неперервно. У цьому полягає одна з істотних відмін поля від частинок у класичній (не квантовій) фізиці.
- •4. Принцип близькодії
- •5. Деякі відомості з векторного аналізу
- •Деякі формули векторного аналізу.
- •Додаток Криволінійні координати
- •1.Закон Кулона
- •1)Закон Кулона стосується точкових зарядів;
- •3. Теорема Гауса
- •4.Потенціальний характер електростатичного поля
- •5.Скалярний потенціал.
- •6.Рівняння Пуассона і Лапласа
- •7. Загальний розв’язок рівняння Пуассона
- •8.Основні завдання електростатики
- •9. Теорема єдиності.
- •10.Енергія взаємодії електричних зарядів
- •11.Енергія електростатичного поля
- •12. Нестійкість електростатичних систем. Теорема Ірншоу.
- •13.Поле системи зарядів на далеких віддалях
- •14.Квадрупольний момент
- •15.Поверхневі і об’ємні заряди. Зв’язок між векторами е, d і р.
- •16. Діелектрики. Вектор поляризації.
- •17. Полярні діелектрики.
- •18.Умови на границі поділу двох діелектриків. А)Нерозривність нормальної компоненти d.
- •Б)Нерозривність тангенціальних компонент вектора е .
- •В)Закон заломлення ліній індукції на межі поділу двох діелектриків .
- •Г) Система рівнянь Максвелла для есп в діелектриках.
- •19. Електричне поле поляризованого тіла.
- •20. Електростатичне поле в провідниках.
- •21. Метод відображень.
- •Тема III. Постійний електричний струм.
- •1. Диференціальна форма законів Ома і Джоуля-Ленца
- •2. Умови стаціонарності струмів
- •3. Рівняння неперервності (закон збереження заряду)
- •4.Фактори існування постійного струму.
- •1. Поле всередині провідника.
- •2.Механізм існування постійного струму.
- •Тема IV Стаціонарне магнітне поле.
- •1. Магнітне поле струмів. Закон Біо-Савара-Лапласа. Закон Ампера.
- •2. Вектор-потенціал магнітного поля.
- •3. Циркуляція напруженості магнітного поля.
- •4. Рівняння Максвела для магнітного поля.
- •5.Магнітне поле струмів в однорідних магнетиках. Вектор в.
- •6.Сила Лоренца.
- •7. Пондеромоторна взаємодія струмів.
- •8. Коефіцієнт взаємної індукції.
- •Тема V: Квазістаціонарне електромагнітне поле
- •2.Інтегральна та диференціальна форма закону індукції Фарадея.
- •3. Енергія магнітного поля.
- •2*.Енергія магнітного поля (строге доведення).
- •Тема VI Змінне електорамагнітне поле
- •1.Струми зміщення.
- •2. Повна система рівнянь Максвела.
- •3.Загальний розв’язок рівнянь Максвела за допомогою скалярного та векторного потенціалів.
- •4.Теорема і вектор Умова—Пойтінга. Імпульс електромагнітного поля
- •Додаток:
- •Тема VII елektpomaгнітні хвилі
- •1. Хвильове рівняння
- •2. Плоскі електромагнітні хвилі
- •4. Властивості плоскої монохроматичної електромагнітної хвилі
- •4.Електромагнітні хвилі можна представити як потік релятивістських частинок.
- •5 . Фазова і групова швидкості
- •5. Відбивання і заломлення світла на межі двох діелектриків
- •7. Розповсюдження емх у діелектрику
- •8. Розповсюдження електромагнітних хвиль у провіднику.
- •9. Скін-ефект
- •Тема VIII Випромінювання емх..
- •1.Потенціали, що запізнюються.
- •2.Поле системи зарядів на далеких віддалях.
- •3. Дипольне випромінювання.
- •4. Інтенсивність випромінювання.
- •5.Випромінювання гармонійного осцилятора.
- •6.Випромінювання рамкової антени.
- •7. Розсіювання електромагнітних хвиль зарядами.
- •8. Реакція випромінювання
- •Тема X. Електродинаміка матеріальних середовищ.
- •1.Рівняння поля в середовищі.
- •2.Усереднення рівнянь Лоренца. Зв’язок між векторами h, b, j.
- •3.Електричні властивості діелектриків. Електронна теорія орієнтаційного механізму поляризації.
- •4.Магнітні властивості речовин.
- •Тема X Релятивіська електродинаміка.
- •1. Інваріантність рівнянь Максвела відносно перетворень Лоренца.
- •2.1.Аберація світла.
- •2.2.Ефект Доплера.
- •3. Рівняння поля в тензорній формі
- •4. Перетворення електричних і магнітних полів
- •5. Інваріанти електричного і магнітного полів
7. Загальний розв’язок рівняння Пуассона
У попередньому параграфі було доведено, що визначення електростатичного поля зводиться до розв’язання рівняння Пуассона. Тому постає задача принципового значення: знайти загальний розв’язок рівняння Пуассона. Використаємо відому з векторного аналізу теорему Гріна:
(1)
тут S - означає поверхню, яка обмежує об’єм V, а φ і ψ - дві довільні, але неперервні всередині об’єму V скалярні функції точки, які мають неперервні перші і другі похідні всередині цього об’єму.
Поставимо собі задачу визначити значення електричного потенціалу φ в деякій точці поля P. Позначимо віддаль довільної точки поля від точки P через R. Виберемо в теоремі Гріна (1) (в системі Гауса)
φ=1/R (2)
і приймемо до уваги, що
Ñ2 (1/R)=0 (3)
(це твердження доведіть вдома, врахувавши, що
та використаємо рівняння Пуассона
Підставляючи ці значення у формулу Гріна (1) одержимо
(4)
Звідси
або
(5)
припустимо спочатку, що у всьому об’ємі V, який включає точку P і обмеженому поверхнею S, потенціал φ і його похідна є неперервними функціями точки. Скаляр
φ = 1/R і його похідні неперервні і скінчені у всьому просторі, крім точки P.
Оскільки теорему Гріна можна застосовувати лише до таких дільниць простору в яких обидва скаляри, φ і ψ, і їх похідні неперервні, то точку Р необхідно вилучити з області інтегрування V. Опишемо для цього навколо точки P сферу S0 довільного малого радіуса R0 і застосуємо формулу (5) до об’єму V', який знаходиться між зовнішньою поверхнею S і поверхнею S0:
(6)
де індекс S+S0 біля знака поверхневого інтеграла означає, що інтеграл цей повинен бути поширений по поверхні S і S0. Розглянемо детальніше інтеграл по поверхні сфери S0. Зовнішня, по відношенню до об’єму інтегрування V', нормаль до поверхні сфери S0 спрямована до її центру і прямо протилежна радіусу вектора R. Тому на поверхні S0:
(7)
і
(8)
Використаємо ці значення в поверхневому інтегралі (6) і застосуємо так звану «теорему про середнє» інтегрального числення:
(9)
де (¶φ/φR), φ деякі середні значення величині (¶φ/¶R) на поверхні сфери S0; Оскільки ∮dS дорівнює загальній поверхні сфери 4πR20 , то права частина рівняння (9) дорівнює
(10)
Спрямуємо тепер до нуля радіус R0 , стягуючи сферу S0 в точку P . При цьому останній член виразу (10) прямує до нуля, а середнє значення потенціалу на поверхні нескінченно малої сфери можна прийняти рівним значенню потенціалу φP в її центрі P. Таким чином
(11)
Отже, в границі R0→0 рівняння (6) приймає вид:
або
(12)
де об’ємний інтеграл може бути поширений на весь об’єм V , обмежений площею S , бо при R0→ 0 V' прямує до V , а підінтегральний вираз залишається скінченим і при
R = 0
Зауважимо, що хоча R і входить в знаменник підінтегрального виразу
все ж цей вираз залишається скінченим в усіх точках поля об’ємних зарядів. Розглянемо, наприклад, вираз
( * )
івведемо систему сферичних координат R, θ, α з центром в досліджуваній точці ( θ - полярний кут, α- азимут). Елемент об’єму dV виразиться в цих координатах наступним чином
і формула ( * ) набере вигляду
(2*)
причому підінтегральний вираз залишається скінченим і при значеннях R = 0 .Перший інтеграл у (12) визначає потенціал, створений об’ємними зарядами, розміщеними в об’ємі V , який обмежений поверхнею S . Ті заряди, що містяться поза об’ємом V , у перший інтеграл не входять. Їх вплив на потенціал поля враховується поверхневим інтегралом у формулі (12), тобто виражається через значення потенціалу φ та його похідної ¶φ/¶n по нормалі до поверхні S .
Тому об’ємний інтеграл у (12) слід розглядати як частинний розв’язок рівняння Пуассона, а поверхневий – як загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння (рівняння Лапласа)
Загальний розв’язок неоднорідного рівняння ( з вищої алгебри) дорівнює загальному розв’язку відповідного однорідного рівняння плюс частинний розв’язок неоднорідного рівняння.
Якщо в певному об’ємі зарядів немає, то потенціал поля однозначно визначається лише граничними умовами по поверхні, що обмежує інший об’єм;
Якщо всі заряди розміщені в об’ємі V ( за межами того об’єму вільних зарядів немає ), то поверхневий інтеграл дорівнює нулю;
Дійсно, оскільки потенціал φ є однозначною функцією і перший доданок в (12) не залежить від вибору S ( бо всі заряди вже охоплені цією поверхнею), то й другий доданок (12) не може залежати від вибору S. Тому поверхню S в цьому випадку можна прийняти за сферу радіуса R і припустити , що R→ ¥ . Але для великих значень R маємо:
і тому підінтегральна функція в поверхневому інтегралі прямо пропорційна 1/R3, там часом , як поверхня сфери S прямо пропорційна R2 .
Ми проходимо до висновку, що при інтегруванні по всьому простору (або по скінченому простору, що охоплює всі заряди) поверхневий інтеграл зникає.
Отже,
(13)
де інтеграл взято по всіх зарядах, то створюють поле.
Можна довести, що та частина поля, яку в (12) описує поверхневий інтеграл, еквівалентний полю, створюваному зарядами, розміщеними з певною густиною на поверхні S. Таким чином загальний вираз для φ може бути представлений у виді:
(14)