7.3. Загальні поняття невизначеності й ризику інвестиційного проекту

Інвестиційний проект розробляється, базуючись на цілком певних припущеннях щодо капітальних і поточних витрат, обсягів реалізації зробленої продукції, цін на товари, тимчасових рамок проекту. Поза залежністю від якості й обґрунтованості цих припущень майбутній розвиток подій, пов'язаних з реалізацією проекту, завжди неоднозначно. Це основна аксіома будь-якої підприємницької діяльності. У цьому зв'язку практика інвестиційного проектування розглядає в числі інших, аспекти невизначеності й ризику.

Під невизначеністю будемо розуміти стан неоднозначності розвитку певних подій у майбутньому, стані нашого незнання й неможливості точного пророкування основних величин і показників розвитку діяльності підприємства й у тому числі реалізації інвестиційного проекту. Невизначеність - це об'єктивне явище, що з однієї сторони є середовищем будь-якої підприємницької діяльності, з іншого боку - це причина постійної "головного болю" будь-якого підприємця. Повне виключення невизначеності, тобто створення однозначних умов протікання бізнесу є як бажаним для кожного підприємця, настільки ж і неможливим. У той же час, невизначеність не можна трактувати як винятково негативне явище. В "мутній воді" ринкової економіки, особливо в її ще не що цілком відбулося положенні, невизначеність може обіцяти додаткові можливості, які не були видні на самому початку інвестиційного проекту. У цілому ж явище невизначеності оцінюється зі знаком "мінус" у підприємницькій діяльності.

Можно чи навчитися управляти невизначеністю? У загальному випадку, на рівні підприємства - немає. Чи можна навчитися приймати рішення в умовах невизначеності? - Можна й потрібно. І тільки в цьому складається запорука успіху реалізації інвестиційного проекту. Найбільш простий спосіб прийняття рішень в умовах невизначеності - це проходження власної інтуїції. На жаль у країнах з перехідною економікою, у тому числі в Україні, це поки єдиний реальний спосіб. Успіх підприємницької діяльності в цьому випадку повністю залежить від таланта підприємця. Але навіть у випадку вже, що відбувся успіху, жоден, навіть самий талановитий бізнесмен, не може оцінити скільки додаткових можливостей він упустив на шляху до цього успіху, і в скільки разів цей успіх був би більшим, використай він ці можливості.

Надалі мова йтиме про можливі підходи до прийняття інвестиційних рішень, а також способах керування реалізації інвестиційних проектів, що не припускають базуватися на інтуїції підприємців. Необхідною умовою будь-якого підходу є опис невизначеності в кількісних категоріях, тобто її оцінка за допомогою яких-небудь, звичайно дуже простих, математичних понять. З метою не віджахнути читача словом "математика" наведений приклад такого опису.

Приклад 1.При оцінці ефективності капітальних вкладень велике значення має валовый доход, що визначається добутком об'єму реалізації й ціни товару. При оцінці якого-небудь показника ефективності, наприклад, внутрішньої норму прибутковості, ми прогнозуємо обсяг реалізації однозначно, тобто у вигляді конкретного числа, скажемо 12,500 виробів у рік. У той же час ясно, що в дійсності реальний обсяг реалізації може бути як меншим, так і більшим. Це і є відбиттям невизначеності. Тому описом невизначеності стану інвестиційного проекту стосовно обсягу реалізації може служити деякий інтервал, наприклад [11,000; 14,000] виробів у рік. Такий опис представляється більше природним, з позиції майбутньої реалізації проекту.

Відзначимо ще одну дуже важливу перевагу такого опису. Воно стосується відповідальності менеджера підприємства, що прогнозує який-небудь показник інвестиційного проекту. Представляється очевидним неможливість точного пророкування якої-небудь величини в майбутньому, а оскільки менеджер "відповідає", можливо навіть матеріально, за цей прогноз, вантаж цієї відповідальності постійно "давить" на нього, змушуючи приймати дуже песимістичні рішення. У той же час, майже завжди(?) можна вказати інтервал значень (більш-менш широкий), у який прогнозований показник обов'язково потрапить. У цьому випадку міра відповідальності цього менеджера знижується, тому що він напевно буде прав.

Читач розуміє, що таким простим прийомом не можна позбутися від всіх проблем. Менеджер, що прогнозує конкретний показник проекту, просто перекладає свою відповідальність на плечі особи, що приймає рішення у відношенні всього проекту в цілому. Справді, якщо кожна величина інвестиційного проекту задана однозначно, те ухвалення рішення - це звичайно формальна дія: якщо внутрішньо норма прибутковості вище вартості капіталу, то проект приймається. У стані невизначеності такого однозначного рішення ні, тому що інтервали можливих значень по кожному з параметрів інвестиційного проекту породжують інтервал значень показника ефективності, у колишньому випадку внутрішньої норми прибутковості. Цей інтервал, як правило накриває вартість капіталу, що не дозволяє однозначно прийняти або відхилити проект. Тут з'являється новий фактор, що є визначальним для ухвалення рішення - це фактор ризику.

Допустимо, що внаслідок завдання однієї або декількох величин (наприклад, обсягу реалізації, ціни продукції, питомих витрат електроенергії й т.д.) у вигляді інтервалів, що відповідає інтервал значень внутрішньої норми прибутковості складе [11.2%; 18.5%]. Вартість капіталу компанії при цьому дорівнює 14%. Яке рішення варто прийняти - відхилити чи проект ні. Щоб зробити це, тобто прийняти рішення, потрібно оцінити ризик негативних для підприємства наслідків. Так ми підійшли до поняття, що відображає основний зміст даної глави.

В загальному випадку під ризиком розуміється можливість того, що відбудеться якась небажана подія. У підприємницькій діяльності ризик прийнятий ототожнювати з можливістю втрати підприємством частини своїх ресурсів, зниження планованих доходів або поява додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої й фінансової діяльності.

Ризик - властивість ринкового середовища. Основними видами ризику є:

• виробничий ризик, пов'язаний з можливістю невиконання фірмою своїх зобов'язань стосовно замовника,

• финансовый ризик, пов'язаний з можливістю невиконання фірмою своїх фінансових зобов'язань перед інвесторами як слідство використання для фінансування діяльності фірми позикових коштів,

• інвестиційний ризик, пов'язаний з можливим знецінюванням инвестиционно — фінансового портфеля, що складає як із власних, так і придбаних цінних паперів,

• ринковий ризик, пов'язаний з можливим коливанням ринкових процентних ставок на фондовому ринку й курсів валют.

Кінцевою метою даної глави є оцінка ризику інвестиційного проекту, що по визначенню не збігається з інвестиційним ризиком. Ризик капітальних вкладень - це ризик конкретного виду підприємницької діяльності й пов'язаний з можливістю не одержати бажаної віддачі від вкладення коштів. Цей ризик містить у собі всі перераховані вище види ризику.

Існує ще один специфічний п'ятий вид ризику. Це ризик політичний, котрий пов'язаний з можливими збитками підприємців й інвесторів внаслідок нестабільної політичної ситуації в країні. Прихід до влади нової політичної партії або нового руху, як правило, супроводжується зміною ряду економічних законів, що регулюють у числі інших інвестиційну діяльність. Можуть бути скасовані податкові пільги, змінитися пріоритети уряду. Як крайній випадок, може змінитися форма власності, наприклад, як слідство націоналізації. Саме цей ризик на думку закордонних інвесторів є визначальним у країнах з перехідною економікою. І саме із цієї причини вони згодні інвестувати свої кошти тільки за умови одержання урядових гарантій.

У цілому ж, всі учасники інвестиційного проекту зацікавлені в тім, щоб виключити можливість повного провалу проекту або хоча б уникнути збитку для себе. В умовах нестабільної й швидко мінливої ситуації суб'єкти інвестиційної діяльності змушені враховувати всі фактори, які можуть привести до збитків. Таким чином, призначення аналізу ризику — дати потенційним інвесторам необхідні дані для ухвалення рішення про доцільність участі в проекті й передбачити заходи щодо захисту від можливих фінансових втрат.

Особливістю методів аналізу ризику є використання імовірнісних понять і статистичного аналізу. Це відповідає сучасним міжнародним стандартам й є досить трудомістким процесом, що вимагає пошуку й залучення численної кількісної інформації. Ця риса аналізу ризику отпугивает багатьох підприємців, тому що вимагає специфічних знань і навичок. У цьому випадку виходом з положення є залучення кваліфікованих консультантів, яким ставляться завдання й надається набір всієї необхідної інформації. Така практика поширена в західних країнах.

У ряді випадків можна обмежитися більше простими підходами, що не припускають використання імовірнісних категорій. Ці методи досить ефективні як для вдосконалювання менеджменту підприємства в ході реалізації інвестиційного проекту, так і для обґрунтування доцільності інвестиційного проекту в цілому. Ці підходи пов'язані з використанням:

• аналізу чутливості,

• аналізу сценаріїв інвестиційних проектів.

Підбиваючи підсумок всієї наведеної вище інформації, будемо розрізняти дві групи підходів до аналізу невизначеності (мал. 7.3):

Рис. 7.3. Підходи до аналізу невизначеності

Як правило, в інвестиційному проектуванні використаються послідовно обидва підходи - спочатку перший, потім другий. Причому перший є обов'язковим, а другий - досить бажаним, особливо, якщо розглядається великий інвестиційний проект із загальним обсягом фінансування понад один мільйон доларів.

Ціль аналізу чутливості складається в порівняльному аналізі впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключовий показник ефективності проекту, наприклад, внутрішню норму прибутковості.

Приведемо найбільш раціональну послідовність проведення аналізу чутливості.

1.Вибір ключового показника ефективності інвестицій, в якості якого оже бути внутрішня норма прибутковості (IRR) або чисте сучасне значення (NPV)