1. Світові тенденції розвитку фондового ринку

На сучасному етапі розвитку світове господарство тісно пов'язане з відносинами країн у політичних і економічних сферах, наявністю загальносвітових проблем, а також супроводжується взаємопроникненням культур. Така тенденція отримала назву „глобалізація”.

Під „глобалізацією” слід розуміти створення єдиного світового економічного простору, в рамках якого складається єдиний відтворювальний процес [29], тобто економічну глобалізацію. В її структурі основне місце займає процес глобалізації світових фінансових ринків (CФР), тобто процес об'єднання в єдину світову систему всієї сукупності міжнародних фінансових відносин [22].

Глобалізація фінансових ринків полягає в посиленні їхньої ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, який супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій і виникненням якісних змін в їхній структурі управління, а також участі держави в регулюванні їхній діяльності.

Фінансова глобалізація відображує процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів, а також охоплює сукупність відносин, які пов'язані з формуванням, акумуляцією і використанням фінансових ресурсів, незважаючи на існування державних кордонів.

Міжнародне переливання капіталу активізувалося після Другої світової війни у формі прямих іноземних інвестицій. Дослідження виявили, що фінансова взаємозалежність національних економік розвивалася поступово на тлі поглиблення розподілу праці, прискорення НТП.

Сировинні ресурси були глобалізовані першими в 1960 р., потім були глобалізовані валюти, похідні інструменти, цінні папери та індекси. До 80-х рр. ХХ ст. приріст прямих іноземних інвестицій у світі складав в середньому 1,6 % на рік. Починаючи з середини 80-х рр., темпи зростання прямих іноземних інвестицій склали більше 20 % на рік, а вже з кінця ХХ ст. перевищили 25 % річних, і склали 138,8 млрд. дол. США [6, 205, 206].

Кінець ХХ ст. був позначений зростанням інтеграції фінансових ринків розвинених країн і залученням до цього процесу країн, що розвиваються. У 2000 р. економісти Банку Англії досліджували зв'язки між ринками державних облігацій Німеччини, США і Великої Британії. Аналіз показав, що криві прибутковості кожного з ринків схильні до впливу міжнародних подій, що свідчить про наявність інтеграційних процесів між ними.

Аналіз наукової та практичної літератури з питань інтеграції та глобалізації дозволив виділити чотири основні етапи розвитку СФР, початок та закінчення кожного з яких характеризується значною подією у світовій економіці.

Так, початком першого етапу було введення спочатку золото-валютного стандарту, а потім резервної валюти СДР, початок другого етапу був відмічено відзначений розвитком комп’ютерних та інформаційних технологій, третього етапу - початком роздержавлення власності в пострадянських країнах, четвертого - зміцненням Європейського Союзу та введенням єдиної грошової одиниці - євро.

Проходження кожного етапу розвитку СФР супроводжувалося появою характерних для цього етапу тенденцій та чинників. Серед найважливіших тенденцій найбільш впливовими є: конкуренція, інтеграція, конвертація, концентрація, інформатизація (рис. 3.2).

Тенденції глобалізації СФР

Конкуренція міжнародних фінансових ринків

Інформати-зація світового фінансового ринку

Інтеграція міжнарод-ного ринку капіталів

Конвертація міжнародних ризиків

Концентрація міжнародних ринків

Рис. 3.2. Тенденції глобалізації світового фінансового ринку [48]

Інтеграція міжнародних ринків капіталу (супроводжувала І-й етап) стала можлива у зв'язку з ліквідацією багатьох бар'єрів для входження на національні ринки капіталу іноземних кредиторів і позичальників, скороченням транзакційних витрат.

Конвертація фінансових ринків (супроводжувала ІІ-й етап) відбувається в результаті

послаблення законодавчого розмежування інвестиційного і банківського секторів фінансового ринку;

створення фінансових холдингів.

Концентрація міжнародного фінансового ринку (супроводжувала ІІ-й етап) характеризується об'єднанням функцій кредиторів і позичальників в якості глобальних учасників фінансового ринку.

Інформатизація міжнародного фінансового ринку (супроводжувала ІІ-й етап) полягає в широкому використанні новітніх інформаційних систем управління операціями. Цей чинник має першочергове значення для поглиблення і подальшого розвитку таких напрямів, як конвертація, концентрація та інтеграція.

Зростання конкуренції на міжнародних фінансових ринках (супроводжувала ІІІ-й етап) обумовлене

появою нових напрямів вкладення капіталу (постсоціалістичні країни);

зростанням конкуренції в країнах і регіонах, що забезпечують оптимальне співвідношення між рівнем прибутковості і ступенем ризику.

Важливими чинниками розвитку світового фінансового ринку є обсяги операцій на ньому, наявність тих чи інших фінансових інститутів та певних фінансових інструментів. У зв’язку з цим іншим напрямком дослідження особливостей розвитку СФР є виявлення чинників, притаманних кожному з етапів його розвитку.

Високий рівень розвитку і роль фінансового капіталу в глобалізації світової економіки підтверджується випереджаючим зростанням потоків прямих іноземних інвестицій (ПІІ) (табл. 3.1) у порівнянні зі світовим товарним експортом. З 1982 р. по 2000 р. світовий експорт товарів і послуг збільшився в 3,3 рази, тоді як річний вивіз ПІІ - в 30 разів. До середини 90-х рр. на кожен долар, витрачений на покупку іноземних товарів, припадало 7-8 дол. міжнародних трансфертів, не пов'язаних з продажем товарів.

Таблиця 3.1

Обсяги операцій на СФР [217-219]

Обсяг операцій	І етап	ІІ етап	ІІІ етап	ІV етап
ПІІ	13 млрд. дол.	450 млрд. дол.	1,3 трлн. дол.	2,7 трлн. дол.
Валютні операції	---	250 млрд. дол.	1 трлн. дол.	30 трлн. дол.

Досвід розвинених країн, показує, що використання зарубіжного капіталу у формі ПІІ дозволяє підвищити ефективність розвитку економіки. Іноземний капітал зробив значний внесок у промисловий розвиток США, у Франції 30 % промислової продукції випускалося підприємствами, які були повністю іноземні або контролювалися іноземними інвесторами, в Італії на частку таких підприємств припадало до 25%, у Великій Британії - від 15 до 18%.

На кожному етапі фінансової глобалізації відбувалася активізація старих чи поява нових фінансових інструментів. Проаналізувавши динаміку функціонування прямих і портфельних інвестицій, можна зробити наступні висновки:

на початок 80-х рр. ХХ ст. як прямі, так і портфельні інвестиції розвивалися приблизно однаковими темпами, а з 1982 р. темпи зростання обсягів портфельних інвестицій значно підвищилися;

у структурі ПІІ на початок 70-х рр. ХХ ст. переважали вхідні фінансові потоки, а з 1972 р. почалося зростання потоків, що витікають, така тенденція зберігається і в теперішній час;

у структурі портфельних інвестицій перевага надається борговим цінним паперам.

Переважаючий розвиток в умовах глобалізації портфельних інвестицій (табл. 3.2) пов'язаний із модернізацією інституційної структури і зниженням транзакційних витрат під впливом зростаючої конкуренції і вимог операторів ринку.

Таблиця 3.2

Динаміка світового ринку цінних паперів

Показник	1990 р.	2004 р.
Обсяг світового ринку цінних паперів, млрд. дол.	2292	6879
Сукупна капіталізація акцій/світовий ВВП, %	45	94
Ліквідність ринку акцій , %	1	113
Сукупна капіталізація ринків боргових цінних паперів/світовий ВВП, %	73	143
Світовий обсяг торгів похідними фінансовими інструментами, трлн. дол.	1,9	3,5

У 90-х рр. найбільшими темпами зростав обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами. Якщо порівняти обсяги операцій з дериватами і обсяги операцій, пов'язаних з прямим і портфельним інвестуванням, а також із рухом товарів і послуг, то можна виявити наступні особливості розвитку глобального ринку на сучасному етапі. Так, якщо щорічний обсяг експорту товарів у середньому складав 5 трлн. дол., обсяг експорту послуг - 1,2 трлн. дол., прямі і портфельні інвестиції - 712 млрд. дол., то обсяги міжнародної торгівлі дериватами - 2 трлн. дол. щодня.

Збільшення динаміки світового ринку цінних паперів (табл. 3.2, рис. 3.3) [127, 131, 134] сприяло взаємозалежності національних фондових ринків, що виявилося в синхронному підвищенні або падінні курсів цінних паперів на національних ринках. Пожвавлення міжнародних фінансових операцій з цінними паперами на останньому етапі розвитку СФР пояснюється швидким збільшенням частки операцій по страхуванню ризиків, до яких належать насамперед операції з похідними фінансовими інструментами.

Що стосується фінансових інститутів, то першими найбільш активними учасниками СФР були банківські установи. На ІІ-му етапі почали з’являтися небанківські фінансові установи (страхові, пенсійні, інвестиційні фонди та компанії). Третій етап був відмічений конвергенцією банківського та небанківського секторів економіки, на базі яких на IV-му етапі глобалізації сформувалися транснаціональні компанії, транснаціональні банки, глобальні пайові і інвестиційні фонди.

Крім того на цьому етапі почали з’являтися інтеграційні об’єднання на національному рівні. ЄС є прикладом найбільш вдалого інтеграційного об'єднання. Поява євро була украй важливим кроком валютно-фінансової інтеграції в Європі, але не завершила її. Наступним важливим етапом стала побудова єдиного європейського ринку фінансових послуг і капіталу. Його необхідність обумовлена низькою об'єктивних обставин [166, 174, 188-190]:

відставанням ЄС від США за рівнем розвитку фінансових ринків. Капіталізація двох найбільших бірж США (Нью-йоркської фондової біржі і NASDAQ) в березні 2004 р. склала 14,5 трлн дол. США. Для порівняння: капіталізація найбільшої фондової біржі ЄС - Лондонською - була рівна 2,45 трлн. дол. США., а чотирьох найбільших бірж країн Єврозони (Euronext, Німецької біржі, Іспанської біржі і Біржі Італії) - 4,4 трлн дол. США. Інтеграція фінансових ринків покликана сформувати в ЄС конкурентоздатний в порівнянні з американським сегмент світового фінансового ринку [200];

підтримкою інвестиційної активності та економічного зростання шляхом залучення коштів на фінансових ринках інших країн. Фінансова інтеграція дозволить ефективніше здійснювати трансформацію заощаджень в інвестиції, розширить спектр доступних фінансових інструментів, знизити трансакційні витрати;

підвищенням ефективність передачі сигналів від грошово-кредитної політики, яка зараз здійснюється централізовано на рівні всієї зони євро, до реальної економіки. Річ у тому, що при сегментованих або неефективних фінансових ринках зміни в процентних ставках або в умовах надання ліквідності можуть призвести до непередбачуваних результатів для економічної динаміки.

В останні декілька років стали виявлятися перші ознаки поступової інтеграції європейських ринків капіталу [71, 77]: відбувається зближення процентних ставок різних країн, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі, зростає присутність фінансових інститутів одних європейських країн на ринках інших. Відбувається консолідація інфраструктури ринку цінних паперів у формі злиття фондових бірж, клірингових палат, розрахункових систем. Досить навести приклад створення в 2000 р. біржі Euronext, яка в теперішній час об'єднує фондові ринки Франції, Нідерландів, Бельгії і Португалії. За рівнем капіталізації Euronext в теперішній час посідає 1-е місце в Єврозоні, обійшовши Німецьку біржу. Інший приклад - скандинавська бірж OMHEX, створена у вересні 2003 р. в результаті злиття шведської групи ОМ і біржі Хельсінкі HEX. На базі біржі функціонує інтегрований центр по торгівлі цінними паперами для Північної Європи і країн Балтії, оскільки OMHEX є основним акціонером фондових бірж Естонії і Латвії. Таким чином, відбувається інтеграція європейських біржових структур різних країн, але створення єдиної біржі в рамках ЄС в найближчій перспективі малоймовірним.

Характерною рисою сучасних міжнародних економічних відносин є інтенсивний розвиток процесу залучення національних економік країн, що розвиваються, у світогосподарські зв'язки. Фінансові ринки країн, що розвиваються, стають привабливішими для інвесторів, у зв'язку з високим рівнем прибутковості операцій на них. Але в той же час мають місце значні негативні риси, такі, як високий рівень контролю з боку держави, низька капіталізація, обмежена кількість компаній з котируваними акціями, нерозвиненість кредитно-фінансової інфраструктури і фінансово-економічна нестабільність держави.

А. Косе [7] вважає, що інтегруватися в світову фінансову спільноту можливо тим країнам, які:

знаходяться в групі середнього доходу на душу населення;

мають достатній ступінь розвитку внутрішньої фінансової системи до виходу на світові ринки.

Країни, що не досягли цих показників, при зміні світової фінансової кон'юнктури можуть бути схильні до системних криз.

Отже, не дивлячись на те, що глобалізація об'єктивно стала невід'ємним аспектом ведення бізнесу на світових фінансових ринках і учасники ринків асоціюють з цим процесом найвищий ступінь складності, велику частку постійних витрат (витрати на придбання і обслуговування інформаційних систем і мереж і т.п.), високі вимоги до фахівців і дуже жорстке конкурентне середовище, питання про ступінь привабливості глобального ведення бізнесу для більшості країн неоднозначне.

У зв’язку з цим основною складовою частиною інтеграції України у СФР повинен стати розвиток національного фінансового ринку, а також створення механізмів захисту внутрішньої економіки від можливих потрясінь на СФР. Важливим при цьому є створення інституційних умов у формі норм цивільного і господарського законодавства, які забезпечать захист прав інвесторів і доступ до адекватної фінансової інформації.