1. Реструктуризація підприємства, її види, типи й форми
Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, та вважається ключовим елементом загальної стратегії розвину первинних ланок (підприємств, організацій) і суспільного виробництва загалом.
Сучасний стан економки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва, тому одним із стратегічних завдань ефективнішого розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснювати, з одному боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого - через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.
Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, реструктуризація підприємства трактується як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління їм, форм власності організаційно-правових форм, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.
Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за розумів переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, щоо відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.
Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань (рис. 13.1).
Рис. 13.1. Завдання реструктуризації підприємства
Реструктуризація компанії - це зміна структури компанії (іншими словами порядку, розташування її елементів), а також елементів, що формують її бізнес, під впливом факторів або зовнішньої, або внутрішнього середовища (рис. 13.2).
Рис. 13.2. Фактори зовнішнього й внутрішнього середовища, що впливають на діяльність компанії
Існують чіткі розходження між реструктуризацією й реорганізацією. Реорганізація в загальному випадку й найчастіше сприймається як перебудова, перетворення, удосконалювання організаційних відносин у діючих структурах. Але головною відмітною рисою реорганізації є зміна системи зв'язків між елементами структури, у той час як реструктуризація припускає ще й зміну самих елементів структур відповідно до прийнятої стратегії розвитку.
Основною причиною, чому компанії прагнуть до реструктуризації, звичайно є низька ефективність їхньої діяльності, що виражається в наступному:
незадовільних фінансових показниках,
у недостачі оборотних коштів,
у високому рівні дебіторської й кредиторської заборгованості.
Втім, і успішні компанії часто проводять структурні перетворення. Адже будь-яка модифікація масштабів бізнесу або ринкових умов вимагає адекватної зміни системи керування й проведення реструктуризационных програм.
Відповідно до завдань реструктуризації підприємств та організацій розглядають її взаємозв'язані форми й види (рис. 13.3).
Рис. 13.3. Основні види й форми реструктуризації підприємств (організацій)
Управлінська реструктуризація пов'язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.
Технічна реструктуризація пов'язано із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає йому змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.
Економічна життєздатність досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продаж й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рентабельності, що відповідає сучасним умовам господарювання.
Після досягнення фінансової життєздатності суб'єкт господарювання матиме таку структуру балансу підприємства, за якої показники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, за якої він позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за них чи з погашенням інших боргових зобов'язань тощо.
Однак досвід свідчить, що без фінансової реструктуризації лише 10-15% українських підприємств здатні провести реструктуризацію в повному обсязі власними чинностями. Більше 70% вимагають зовнішньої допомоги в тій чи іншій формі.
Комплексна реструктуризація - це довгостроковий і дорогий процес, до якого прибігають лише одиниці підприємств. Вона проводиться поетапно, перетворення зачіпають всі елементи компанії. У ході такої реструктуризації використаються різні механізми. При цьому залежно від впливу крапкових перетворень на окремі напрямки діяльності компанії відбувається коректування загальної програми реструктуризації й триває подальша робота.
На відміну від комплексної, часткова реструктуризація (ще одне її назва «клаптева») зачіпає один або кілька елементів бізнесу-системи. У ході її реалізації змінами у функціональних областях розрізнено займаються притягнуті консультанти, і часто перетворення носять хаотичний характер, а їхній вплив на інші напрямки діяльності компанії не аналізується. Тому часткова реструктуризація приводить лише до локальних результатів і може бути неефективна в рамках всієї бізнесу-системи.
Оперативна реструктуризація припускає зміну структури компанії з метою її фінансового оздоровлення (якщо компанія перебуває в кризовому стані), або з метою поліпшення платоспроможності. Вона проводиться за рахунок внутрішніх джерел компанії за допомогою інструментарію скорочення й "випрямлення" (переходу від непрямих до прямих витрат) витрат, виділення й продажі непрофільних і допоміжних бизнесов. Результатом оперативної реструктуризації є одержання прозорої й більше керованої компанії, у якій власники й менеджери вже можуть зрозуміти, які бизнесы варто розвивати, а від яких позбуватися. Оперативна реструктуризація сприяє поліпшенню результатів діяльності підприємства в короткостроковому періоді й створює передумови для проведення подальшої, стратегічної реструктуризації.
Стратегічна реструктуризація - це процес структурних змін, спрямований на підвищення інвестиційної привабливості компанії, на розширення її можливостей по залученню зовнішнього фінансування й росту вартості. Реалізація такого типу реструктуризації спрямована на досягнення довгострокових цілей. Результатом її успішного проведення стає зрослий потік чистої поточної вартості майбутніх доходів, ріст конкурентноздатності компанії й ринкової вартості її власного капіталу.
Проведення як оперативної, так і стратегічної реструктуризації може охоплювати або всі елементи бізнесу-системи, або окремі її складові. Тому існує класифікація форм реструктуризації по масштабі охоплення структурних змін.
У процесі обґрунтовування видів, форм і ступеня реструктуризації необхідно насамперед глибоко проаналізувати техніко-економічну й фінансову ситуацію. Перше питання, на яку треба знайти відповідь, - це визначити вид продукції, що його вироблятиме підприємство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьому передує аналіз усіх напрямків діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості. Передусім аналізують такі альтернативи:
якщо прибутковість виробництва певної продукції не можна відновити з заподій низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використання виробничої потужності, що унеможливлює економію на масштабах тощо, те виробництво треба припинити;
для ресурсів, які вивільняються (виробничі потужності, "ноу-хау", управлінський і трудовий потенціал), визначають нові перспективні види продукції, виробництво котрих забезпечить необхідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;
якщо виробництво не може бути відновлене навіть із реструктуризованими технічними умовами й перепрофільованим персоналом, тоді підприємство підлягає закриттю, неекономічне й застаріле обладнання та наявні активи треба продати, а виробничі площі здати в оренду.
На сьогоднішній день міжнародна практика й досвід проведення реструктуризації в Україні свідчать про те, що реструктуризація - це одне зі сложнейших управлінських завдань. Вона не є одноразовою зміною в структурі капіталу або у виробництві. Це процес, що повинен ураховувати безліч обмежень і специфіку тієї компанії, у якій він проводиться. Отже, проводити його необхідно, уже маючи чіткі цілі, концепцію реструктуризації, розуміння кожного з її етапів і методів, за допомогою яких необхідно діяти.