2. Види і мотиви злиття і поглинання

Злиття часто поділяють на горизонтальні, вертикальні і що здійс­нюються по типу конгломерату. До горизонтальних відносять такі, які виникають між фірмами однієї галузі; більшість зливів на межі нашого століття здійснювались якраз за таким принципом. Випадки сучасних горизонтальних зливів можна віднайти в авіації: наприклад компанія США „Норсуест" в 1986 році поглинула компанію „Ріпаблік".

Вертикальні злиття переважали в 20-і роки. До них відносять злиття, в яких спостерігалося придбання компаній, що постачали сировину для фірми-ініціатора злиття, або компаній, що споживають або пере­робляють її продукцію.

Економія на масштабі

Значна частина людей вважає, що вона обов'язково була б щасли­вішою, якби була дещо багатшою; багато менеджерів також вірять, що їх компанія була б більш конкурентоспроможною, як би вона була дещо крупнішою.

Економія на масштабі випуску продукції - це природна мета горизон­тальних зливів. Але і у випадку створення конгломератів така мета також ставиться. Організатори цих зливів досягають економії на мас­штабі за рахунок централізації ряду послуг, таких як управління офісом, бухгалтерський облік, фінансовий контроль, підвищення кваліфікації персоналу і загальне стратегічне управління компанією.

Можна привести багаточисельні приклади економії на масштабі випуску. Але злиття - це далеко не завжди кращий шлях для її досяг­нення. Завжди більш легше купити компанію, аніж інтегрувати її в єдину структуру. Саме тому деякі компанії, які об'єдналися з-за еконо­мії на масштабі, продовжують функціонувати як сукупність окремих, а інколи навіть конкуруючих підрозділів, які мають різну виробничу інфраструктуру, дослідницькі і маркетингові служби. Однак досяг­нення економії за рахунок об'єднання центральних служб може виявитися ілюзорною. Складна структура конгломерату може навіть призвести до збільшення адміністративного персоналу. І, на кінець, вищі управлінці можуть виявити, що їх загальна кваліфікація не завжди може бути легко пристосована для вирішення специфічних проблем окремих філій.

Економія за рахунок вертикальної інтеграції

В злиттях вертикального типу зазвичай прагнуть одержати еконо­мію за рахунок об'єднання в рамках однієї компанії декількох етапів технологічного ланцюга. Крупні промислові компанії ставлять за­вдання отримати контроль за виробничим процесом „вниз" по цьому ланцюгу, приєднуючи компанії сировинних галузей, і „вверх", в на­прямку кінцевого споживача їх продукції. Один з шляхів одержання такої економії - це злиття з постачальниками або споживачами.

Одна з причин впровадження вертикальної інтеграції полягає в тому, що вона полегшує управління і координацію. Це можна проілюструвати наступним умовним прикладом. Припустимо, авіакомпанія не має власних літаків. Якщо вона планує рейс з пункту А до пункту В, то необхідно продати квитки і орендувати літаки для цього перельоту в іншої незалежної компанії. Така стратегія, можливо, і буде спрацьову­вати при невеликому масштабі операцій, але вона перетвориться в справжній жах для управлінців, яким необхідно повсякденно координувати сотні угод про оренду. У зв'язку з такими труднощами менеджери багатьох авіа компаній впровадили інтеграцію „вниз" по своєму технологічному ланцюгу, придбавши літаки, а не в напрямку до свого „споживача" отримуючи контроль над компаніями, що здають їм літаки в оренду.

Однак не можна вважати, що чим вище ступінь вертикальної інтегра­ції, тим краще. Доведена до крайнього ступеню, вертикальна інтеграція стає абсолютно неефективною, як це було у випадку з польською дер­жавною авіакомпанією „ЛОТ", яка в кінці 80-х років створила власне виробництво з вирощування свиней, поставив завдання поліпшення постачання і харчування її персоналу. (Безумовно, в централізовано-плановій економіці, можливо, необхідно створювати подібні підрозділи, оскільки неможливо бути впевненим, що в умовах дефіциту м'ясо можна буде регулярно купувати).

Комбінування ресурсів .

Дрібні компанії часто поглинаються крупними, так як перші можуть забезпечити виробництво відсутніх компонентів для успіху ринкової стратегії других. Дрібні фірми можуть створювати часом унікальні продукти, але відчувати нестачу інженерних і збутових структур для організації крупномасштабного виробництва та збуту цих продуктів. Крупні компанії можливо змогли б створювати необхідні компоненти, але часто буває більш дешевше і швидше отримати до них доступ, скориставшись злиттям з компанією, яка їх вже виробляє. Таким чином, обидві компанії будуть після об'єднання коштувати дорожче у порівнянні з величиною їх сумарної вартості до об'єднання, так як кожна одержує ресурси дешевше, ніж вони коштували б їй, якби прийшлося їх створю­вати самостійно. Окрім того, злиття таких компаній може відкрити для них ринкові можливості, яких вони не мали б без об'єднання.

Безумовно, це торкається не тільки дрібних компаній, але і крупних: дві крупні компанії можуть провести злиття, щоб одержати взаємо­доповнюючі ресурси.

Потенційна економія на податкових платежах

Можливі ситуації, коли компанія може мати економію на майбутніх податкових платежах в бюджет, але не має достатнього рівня прибутку, щоб реально скористатися цими можливостями. Частково це справедливо у випадку перенесення збитків на майбутні періоди з метою скорочен­ня прибутку майбутнього періоду, що обкладається. Як приклад, можна привести американську (США) компанію „Пенн Централ", яка одержала можливість економії мільярдів доларів США після виходу з банкрутства і відповідної реорганізації в кінці 80-х років. Ця компанія потім купила компанію „Бекей Пайплан" і ще декілька відомих, що платили подат­ки на прибуток компаній; в результаті такого злиття була використана можливість перенесення збитків на майбутні періоди.

Можливість використання тимчасово вільних фондів

Поява у компанії тимчасово вільних грошових засобів може стати мотивом для здійснення злиття. Припустимо, компанія оперує в галузі, яка знаходиться в стадії зрілості. Компанія створює крупний потік грошових засобів, але має мало варіантів привабливих інвестиційних можливостей. Теоретично ця компанія повинна використати надлишок грошових засобів для збільшення дивідендів акціонерам або викупу частини власних акцій. Але в реальному житті активні фінансові менеджери швидше за все будуть супротивитися такому розвитку подій.

Таким чином, якщо компанія не приймає рішення про викуп власних акцій, тоді вона може купити чужі акції. Тому часто компанії викорис­товують створені надлишки грошових засобів і слабкі інвестиційні перспективи дія проведення злиття і поглинання у формі купівлі компа­ній за наявні гроші, щоб таким способом здійснити вкладення капіталу.

Інколи компанії, що мають надлишки грошових засобів, не шукають можливостей злиття і одночасно не збільшують дивіденди по своїх акціях. Такі компанії часто стають об'єктами поглинання їх іншими фірмами, які самі здійснюють вкладення цих грошових засобів замість них. Так, за часів енергетичної кризи початку 80-х років значна частина нафтодобувних компаній виявилася під загрозою поглинення. Компанії-ініціатори поглинення прийшли до такого рішення не тому, що наявні у нафтодобувних компаній вільні грошові засоби представляли унікаль­ний актив. Фірми-покупці прагнули заволодіти потоками грошових засобів, так як не бажали допустити того, щоб ці капітали були витрачені на проекти розвідки нафтоносних районів, які, як правило, дають негативні чисті приведені вартості. В подальшому ми знову поверне­мося до проблеми вільного потоку грошових засобів як причини і мотиву злиття.

Підвищення ефективності використання ресурсів

Грошові засоби - це далеко не єдиний актив, який може нераціональ­но використовуватися менеджерами. Завжди можна знайти компанії, в яких можливості зниження витрат і зростання прибутків, а також зростання обсягів продажу залишаються до кінця не використаними. Такі компанії стають потенційними кандидатами на перетворення в привабливі об'єкти поглинання фірмами, що мають більш ефективні системи управління. В деяких випадках використання більш ефективних підходів до управління компанією, що поглинається, може означати необхідність здійснення достатньо болісних заходів щодо зміни струк­тури її операції (дій) або навіть скорочення деяких її підрозділів.

Якщо прийняти до уваги описаний вище мотив злиття, можна передбачити, що компанії з недостатньо ефективними методами управління перетворюються в потенційні об'єкти поглинання. Такий висновок, взагалі, підтверджується практикою.

Безумовно, злиття не потрібно вважати єдиним способом удоско­налення методів управління. Тим більше в деяких ситуаціях саме ці операції стають найбільш простим і раціональним способом підви­щення якості управління. Справа в тому, що менеджери, безумовно, не стануть приймати рішення про звільнення самих себе або пониження в посаді у зв'язку з неефективним управлінням, а акціонери крупних корпорацій не завжди мають безпосередній вплив на вирішення питань про те, як управляти і хто саме буде управляти корпорацією.

Звичайно, доволі легко шукати чужі помилки у методах управління, але більш складніше самому здійснювати управління цією компанією, добиваючись більш високої ефективності. Нерідко буває так, що „само-званщ-бичувателі" чужих помилок в управлінні самі виявляються ще менш компетентними, ніж команда менеджерів, яку вони заміщають. Переваги злиття, які були перераховані вище, економічно обгрунтовані.