- •З дисципліни “Ринкова трансформація економіки регіону”
- •2. Фактори і стратегія ринкової трансформації ргк
- •1.3. Основні процеси ринкової трансформації ргк
- •1.3.1. Процеси структурної трансформації
- •1.3.3. Процеси організаційної трансформації
- •3. Процеси управлінської трансформації
- •2. Роль ринків капіталу в перехідній економіці
- •3. Позиції учасників ринку
- •1. Поняття про ринок капіталу та рівень капіталізації ринку
- •2. Роль ринків капіталу в перехідній економіці
- •3. Позиції учасників ринку
- •1. Світові тенденції розвитку фондового ринку
- •2. Сучасний стан розвитку українського фондового ринку
- •4. Інформаційна прозорість фондового ринку
- •3.5. Система ефективного регулювання фондового ринку.
- •2. Страхові компанії
- •3. Лізингові компанії
- •Заліковий модуль 2. Конкурентоспроможність компаній змістовий модуль 5.Практика теорії грошей і ринкова економіка
- •1. Концепція вартості грошей у часі
- •2. Елементи теорії відсотків
- •3. Вплив інфляції при визначенні дійсної й майбутньої вартості грошей
- •4. Взаємозв'язок номінальних і реальної процентної ставок
- •5. Нарощення й дисконтирование грошових потоків
- •Змістовий модуль 6. Інвестиційний менеджмент і ринкова економіка.
- •1. Джерела і практика фінансування інвестицій
- •2. Вартість капіталу підприємства і норма прибутковості капітального вкладення
- •1. Джерела і практика фінансування інвестицій
- •2. Вартість капіталу підприємства і норма прибутковості капітального вкладення
- •6.2.3. Моделі визначення вартості власного капіталу
- •Показники необхідних інвестицій
- •Змістовий модуль 7. Проектний аналіз ефективності капітальних інвестицій План
- •1. Ефективність інвестиційного проекту
- •2. Методи оцінки інвестиційних проектів
- •7.3. Загальні поняття невизначеності й ризику інвестиційного проекту
- •7.4. Алгоритм аналізу чутливості інвестиційного проекту
- •Номінальні показники інвестиційного проекту
- •7.4. Інвестиційний ризик і його види
- •Імовірнісний підхід до оцінки ризикованості інвестиційного проекту
- •Рішення
- •Змістовий модуль 8. Фінансовий аналіз компанії (міжнародний стандарт).
- •8.1. Світові моделі фінансового обліку
- •2. Концептуальні засади міжнародних стандартів фінансової звітності
- •3. Перехід підприємств на міжнародні стандарти фінансової звітності
- •4. Перехід банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
- •Заліковий модуль 3. Стратегічні індустріальні кластери
- •2. Види і мотиви злиття і поглинання
- •3. Механізм злиття і поглинання
- •4. Фінансовий аналіз виграшів і втрат від об'єднання компаній
- •Змістовий модуль 10. Корпоративні структури, їх типи та особливості створення Змістовий модуль 10. Корпоративні структури, їх типи та особливості створення
- •1. Корпоративна структура як стратегічний альянс
- •Стратегічні інвестори -
- •2. Система корпоративного управління як шлях забезпечення ефективності корпорації
- •Порівняльна характеристика систем корпоративного управління
- •3. Світові моделі корпоративного управління
- •Характеристика моделей корпоративного управління
- •4. Корпоративні структури в Україні
- •Змістовий модуль 11. Проектування регіонального індустріального кластера
- •11.2.10. Страхова компанія
- •3. Логістика як нова філософія управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками в індустріальному кластері
- •4. Організаційно-методична робота з організації кластера
- •2. Становлення регіональної системи ринкових відносин
- •3. Формування регіональних ринків
- •2. Становлення регіональної системи ринкових відносин
- •3. Формування регіональних ринків
- •1. Реструктуризація підприємства, її види, типи й форми
- •2. Напрямку реструктуризації підприємства
- •3. Оцінка вартості підприємства при реструктуризації
- •Змістовний модуль 14. Практика розробки стратегії реструктурізації підприємств економіки регіону в сучасних умовах План
- •14.1. Стратегія реструктуризації компанії як складова загальної стратегії розвитку підприємства
- •2. Фактори збільшення вартості бізнесу в результаті реалізації стратегії реструктуризації
- •3. Етапи розробки й реалізації стратегії реструктуризації підприємства
- •4. Ризики реалізації стратегії реструктуризації підприємства
- •Державне регулювання проблеми розвитку кризових явищ у діяльності підприємства
- •Державне регулювання проблеми розвитку кризових явищ у діяльності підприємства
3. Процеси управлінської трансформації
Для визначення перспективних напрямків стійкого розвитку РГК важливе значення має процес переходу до програмування розвитку РГК.
За умов планової економіки розвиток РГК директивно планувався у центрі, як правило, без участі регіональних планових органів і, часто, не рахуючись з інтересами регіонів. В умовах ринкової економіки на перший план виходить програмно-цільове планування (програмування розвитку) РГК, яке орієнтується на визначення стратегічних пріоритетів у його розвитку. Серед них основними є стабілізація, реструктуризація, соціальна орієнтація та підвищення ефективності виробництва, упровадження інновацій, енергозбереження, самофінансування тощо. Важливого значення набуває і вироблення стратегії територіально-комплексного розвитку РГК, оскільки вона є базою для розробки програм розвитку комплексу.
Програмно-цільове планування РГК, хоча і є рекомендаційним (індикативним), все ж має певні переваги перед директивним. Передусім тому, що передбачає системну ув'язку (за цілями, засобами й строками) галузевих і регіональних планів економічного розвитку. Воно, правда, вирішує вужче коло проблем, але є більш конкретним оскільки:
передбачає глибоку наукову й практичну обгрунтованість розвитку РГК;
дозволяє зістикувати інтереси й ресурси багатьох суб'єктів господарювання, причому різних форм власності;
намічає координацію зусиль загальнодержавних і місцевих органів влади у вирішенні проблем РГК, зокрема регулювання територіально- галузевих пропорцій.
Саме тому регіональне програмування вважається найважливішим інструментом державного регулювання РГК, у т.ч. й політики ринкової трансформації.
Це пояснюється тим, що програми розвитку Р.ГК передбачають і підпрограми їх ринкової трансформації. Такі підпрограми в першу чергу мають розроблятися для РГК, що формуються у депресивних регіонах7. Основу їх має складати блок цільових інвестицій у пропуль-сивні галузі (що є "локомотивами" економічного зростання).
У процесі зміни форм власності й утворення регіональних корпоративних структур, як правило, удосконалюються старі та виникають нові організаційні форми управління РГК.
Для успішного проведення інституційних змін і управління державною власністю у РГК важливо відпрацювати процедуру делегування відповідних повноважень регіональним органам8 щодо управління пакетами акцій, що належать державі.
Н.Ю. Брюховецька конкретно пропонує передати регіональним органам влади корпоративні права на управління часткою державної власності тих підприємств, що мають стратегічне значення для держави й регіону.
Ринкові перетворення в РГК потребують відповідних організаційних форм. Цим цілям може відповідати і створення в регіонах спеціальної державної плануючої структури. До її обов'язків має входити макро-економічний аналіз ситуації в регіоні, у країні і за її межами; визначення актуальних потреб регіону, потреб і запитів потенційних покупців; стратегічний аналіз факторів виробництва, кон'юнктури ринків товарів і послуг; підтримка конкурентного статусу більшості господарських суб'єктів регіону (у т. ч. на основі використання ефекту регіонального зосередження та інтеграції виробництва). Зрозуміло, що створення такої структури слід проводити в контексті перерозподілу функцій управління РГК між загальнодержавними й регіональними органами влади.
Для стабілізації виробництва в РГК та зміцнення доходної частини регіональних (обласних і прирівняних до них) бюджетів9 необхідно створювати регіональні корпорації. Ю.В. Гончаров, зокрема, виступає за створення в регіонах консорціумів, до яких увійшли б органи регіональної влади, банки та підприємницькі структури. В.В. Масла-ков пропонує створювати регіональні квазікорпорації з орієнтацією на концентрації капіталу та дифузію нововведень. Коли таких корпорацій стане багато, то сам РГК можна буде розглядати як квазі-компанію.
. Ця ідея до певної міри була реалізована у колишніх раднаргоспах, які мали форму багатогалузевої регіональної корпорації. В ринкових умовах вона не має поки що не тільки практичного втілення, але й достатнього наукового обгрунтування.
В сучасних умовах регіональною квазікомпанією, на нашу думку, може стати регіональний кластер, створений не за галузевою, а функціональною ознакою (див. розділ 11).
Регіональні кластери мають створюватися за координуючої ролі управлінь економіки обласних держадміністрацій, а оперативні функції могли б взяти торгово-промислові палати чи спеціально створені організаційні структури. У їх складі доцільно створити підрозділи з розпорядними, аналітичними та плануючими функціями, а також служби з маркетингу та замовлень, взаєморозрахунків і реструктуризації підприємств, координації внутрішньорегіональних коопераційних зв'язків та розвитку виробничої інфраструктури і міжгалузевих виробництв тощо. При цьому вони повинні наділятися правом приймати рішення, які є обов'язковими для підприємств, що входять до регіонального кластера.
Утворення регіональних кластерів сприятиме поєднанню галузевих і територіальних інтересів, забезпечить міжгалузеву інтеграцію власності, полегшить підприємствам (у т. ч. малим та середнім) вихід на регіональний, національний і світовий ринки, сприятиме розвитку кооперування на регіональному рівні, створенню інфраструктурних об'єктів, вирішенню екологічних і соціальних проблем, ефективному використанню робочої сили тощо.
З переходом до ринкових відносин регулювати стійкий розвиток РГК стало набагато важче, ніж за умов планової економіки. Отже, важливу роль відіграє процес становлення нового механізму регулювання РГК. Це пов'язано з тим, що втрачають значення адміністративні методи регулювання, а на перший план виходять організаційно-правові та економічні, передусім програмування розвитку РГК. Щоправда, останнє вирішує далеко не всі питання, пов'язані з регулюванням стійкого розвитку РГК. Тому важливо задіяти й інші важелі та інструменти регулювання, а саме: оптимальний розподіл повноважень між центром та регіонами, участь центру у фінансуванні регіональних програм розвитку промисловості (дотації, субвенції, податкові пільги, цільове кредитування, регіональне замовлення тощо), упорядкування відносин власності (корпоративних прав тощо), введення реальної плати за регіональні ресурси, створення регіональних корпоративних структур тощо.
Певне значення може мати розвиток базових елементів ринкової інфраструктури (бірж, комерційних банків, інвестиційних фондів, центрів зайнятості), малого й середнього бізнесу тощо. Завдяки їм можна поглибити інституційні перетворення й активізувати промислове підприємництво навіть у периферійних, депресивних регіонах.
Для успішної реалізації регіональних програм важливе значення має стимулювання процесу зміцнення фінансового стану РГК. Вона передбачає систему практичних заходів з оптимізації бюджетного й позабюджетного процесів у регіоні та залучення необхідних інвестиційних ресурсів.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ФОРМУВАННЯ РИНКІВ КАПІТАЛУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.
План
Поняття про ринок капіталу та рівень капіталізації ринку