Фізіологія сільськогосподарських тварин

гладеньких м’язів та спеціальною плівкою рідини — сурфактантом, що вкриває внутрішню поверхню альвеол. Сурфактант, змінюючи поверхневий натяг, раціонально звужує альвеолярні пухирці. Всі ці три сили починають діяти з моменту першого вдиху, коли легені незначно розширюються. Вони намагаються повернути легені в попереднє положення і цим сприяють збільшенню негативного тиску

уплевральній порожнині. У фазі видиху він становить 10–15 мм рт. ст., а при вдиху — збільшується до 30 мм рт. ст. Його можна виміряти за допомогою манометра та ін’єкційної голки, з’єднаних між собою гумовою трубкою (рис. 38). Проникнення повітря у плевральну порожнину називається пневмотораксом. При однобічному пневмотораксі дихати стає важко, а при двобічному — неможливо, оскільки легені не можуть рухатись за грудною кліткою. На відміну від людей і молодих тварин, у дорослих (коней, овець) плевральні порожнини обох легень сполучаються між собою, тому однобічний пневмоторакс

уних дає такі ж наслідки, як і двобічний.

ОБ’ЄМ ЛЕГЕНЬ ТА АЛЬВЕОЛЯРНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

Дихальний об’єм повітря становить те повітря, що входить у легені під час нормального вдиху або виходить з них у фазі видиху. Повітря, що можна видихнути після нормального видиху, зробивши максимальний видих, становить резервний об’єм легень. Додатковий об’єм легень — це повітря, яке можна вдихнути після нормального вдиху, зробивши максимальний вдих. У тварин резервний та додатковий об’єми повітря однакові. Разом з дихальним вони становлять життєву ємкість легень, що є показником функціонального стану легень. Особливо велика життєва ємкість легень у тренованих людей і тварин. Наприклад, у спортивних коней вона становить 40 л.

Повітря, яке залишається у легенях після максимального видиху, називається залишковим. Воно поділяється на повітря еластичної тяги легень, або ретракції легень, і мінімальне повітря. Повітря ретракції виходить з легень в умовах пневмотораксу, бо легенева паренхіма спадається за рахунок еластичної тяги, а мінімальне повітря залишається у них навіть після смерті організму. Це повітря може бути показником того, чи новонароджене задушилось при пологах

98

Розділ 3. Дихання

у родових шляхах матері, чи після народження через недогляд. При судовій експертизі шматочок легень кидають, на воду, якщо в них є мінімальне повітря, то легені плавають, що свідчить про удушення після народження. Без мінімального повітря легені тонуть. Життєва ємкість легень разом з залишковим повітрям становить максимальну ємкість. Із залишкового та резервного об’ємів повітря складається альвеолярне повітря. У коней при дихальному об’ємі 5 л в альвеоли надходить 3,5 л, а решта 1,5 л лишається у мертвому просторі.

			Таблиця 11
Легеневі об’єми у людей і коней, л
Вид повітря	Кінь		Людина
Дихальне	5–6		0,5
Резервне	12		1,3
Додаткове	12		3,0
Життєва ємкість легень	26–30		4,8–6,0
Залишкове	10		1,2
Загальна ємкість легень	36–40		6–7,2
Альвеолярне	22		2,5

У таблиці 11 наведено значення легеневих об’ємів у людей і коней. Близько 30% всього вдихуваного твариною повітря залишається у верхніх дихальних шляхах, а 70% заповнює альвеолярні простори, де відбувається обмін газів. Ця більша частина повітря забезпечує вентиляцію альвеол. Відношення цього повітря до вдихуваного називається коефіцієнтом легеневої вентиляції. Дихальне повітря, помножене на кількість дихальних рухів за хвилину, дає хвилинний об’єм дихання (ХОД). Якщо ХОД у коней дорівнює 80 л, то при частоті 16 вдихів за хвилину вентиляція «мертвого» простору дорівнює 1,5 16 = 24 л, а вентиляція альвеол 80 — 24 = 56 л. В умовах, коли частота дихання зросте у два рази, а ХОД залишиться той же, то вентиляція мертвого простору становитиме 48 л, а альвеол — зменшиться майже наполовину (80 – 48 = 32 л). Ці дані свідчать про те, що ХОД більш ефективний при меншій .частоті дихання та глибокому вдиху і видиху. На ХОД впливають фізичні навантаження та кількість вуглекислого газу в альвеолярних просторах. У коней при значних навантаженнях ХОД зростає до 500 л. Збільшення його відбу-

99

Фізіологія сільськогосподарських тварин

вається при підвищенні концентрації вуглекислого газу в альвеолах, що є наслідком зростання інтенсивності обміну речовин. ХОД залежить від виду, породи, віку, статі тварини, а також пори року і температури середовища (Грибан В. Г.).

ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ АПАРАТА ДИХАННЯ

При дослідженні органів дихання звертають увагу на частоту дихальних рухів грудної клітки. У сільськогосподарських тварин у спокої їх кількість неоднакова (табл. 12). Це зумовлено різною інтенсивністю обміну речовин у різних видів тварин. Крім того, частота та амплітуда дихання залежать від їх віку, статі, розміру та продуктивності. Частота дихання значно зростає під час роботи. У спортивних коней на дистанції дихання збільшується у 2–3 рази. У період вагітності при підвищенні температури навколишнього середовища частота дихання також значно зростає.

Таблиця 12

Частота дихальних рухів у здорових тварин за одну хвилину

	Тварина	Частота	Тварина	Частота
	Кінь	8–16	Верблюд	5–12
	Велика рогата худоба	10–30	Олень	8–16
			Кріль	10–15
	Вівця	10–20	Курка	22–25
	Коза	10–18	Гуска	9–10
	Свиня	8–18	Качка	10–15

Дихальні рухи можна графічно зареєструвати на кімографі за допомогою пневмографа (рис. 39). Крива, що відображує динаміку дихання, називається пневмограмою, По ній можна судити про частоту, глибину та ритмічність дихання, а також визначити патологічні види дихання. Нормальне дихання позначають, як ейпное, підсилене — гіперпное, послаблене дихання, що відбувається з перешкодами, називають диспное. Якщо вдих проходить важко, то говорять про диспное вдиху. Труднощі рухів видиху кваліфікуються як диспное видиху.

100

Розділ 3. Дихання

	Легеневі об’єми повітря та життєву єм-
	кість легень вимірюють методом спірометрії
	за допомогою спірометрів різної конструкції
	та респіраційних масок (рис. 40). Маску, з’єд-
	нану гумовою трубкою з спірометром, одяга-
	ють на морду тварини, яка вільно вдихає ат-
	мосферне повітря, а видихує його в спірометр
	через клапан. За допомогою такої маски,
Рис. 39. Пневмограф:	з’єднаної з мішком Дугласа (рис. 41). можна
1 — гофрована трубка,	виміряти хвилинний об’єм легень. Повітря,
з’єднана з капсулою Ма-	що видихує тварина у прогумований мішок
рея; 2 — стрічка для фік-	протягом хвилини, пропускається через газо-

сації на грудній клітці	вий лічильник, який підраховує значення
	ХОД.
Наявність пошкоджень у ділянках грудної клітки встановлюють

пальпацією, а дослідження функціонального стану легень проводять методами аускультації (вислуховування) та перкусії (вистукування). Всі ці методи описано у «Практикумі з фізіології сільськогосподарських тварин».

а

б

Рис. 40. Спірометри:

а — волюміоспірометр: б — портативний спірометр

101