Розділ 14. Вища нервова діяльність

Наука, як вища форма орієнтування людини в навколишньому середовищі за допомогою абстрактного мислення, неподільно пов’я- зана з виникненням і розвитком другої сигнальної системи.

ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ЗВ’ЯЗОК З ПРОДУКТИВНІСТЮ

Поведінка тварин одного й того ж виду дуже відрізняється. Особливо це виявляється при виробленні умовних рефлексів.

І. П. Павлов відмічав, що у одних собак позитивні умовні рефлекси утворюються швидко і довго зберігаються без підкріплення, проте у них дуже важко отримати негативні рефлекси. Є також тварини, у яких позитивні умовні рефлекси виробляються з великим напруженням і легко гальмуються. Гальмівні рефлекси у таких тварин з’являються порівняно швидко і довго зберігаються. У третьої групи собак і позитивні, і негативні рефлекси утворюються добре.

Одні свині при годівлі верещать, бігають, кусаються, намагаються вилізти з станка і жадібно накидаються на корм, інші — стоять і насторожено дивляться в бік, звідки буде доставлено корм, треті — спокійно лежать, зрідка рохкають і піднімаються при наявності корму в годівниці.

Всі ці індивідуальні відмінності в реакції тварин на подразнення пояснюються властивостями їх нервової системи або, згідно з павловською термінологією, — типом вищої нервової діяльності.

Фізіологія головного мозку нерозривно пов’язана із збудженням і гальмуванням. Ці процеси не в усіх тварин однакові. Вони відрізняються за силою, зрівноваженістю та рухливістю. Залежно від їх поєднання, комбінації і формується тип вищої нервової діяльності.

Сила нервових процесів визначається працездатністю нервових клітин, тобто здатністю витримувати подразнення великої сили. Сильні нервові клітини, на відміну від слабких, маючи більше функціональних речовин, працюють довго і напружено, не переходячи в стан позамежного (охоронного) гальмування.

Під зрівноваженістю збудження та гальмування розуміють співвідношення цих протилежних процесів між собою, тобто рівність або нерівність сили збудження і гальмування в загальному .балансі рефлекторної діяльності організму тварини.

515

Фізіологія сільськогосподарських тварин

Рухливість нервових процесів характеризується швидкістю зміни, переключенням збудження на гальмування і, навпаки, гальмування на збудження.

Залежно від сили нервових процесів усіх тварин можна розділити, на дві групи: сильних і слабких. Представники сильного типу здатні до значного збудження та гальмування. За принципом зрівноваженості цих процесів тварини діляться на незрівноважених та зрівноважених. У незрівноважених тварин у переважній більшості збудження має перевагу над гальмуванням.

Сильні зрівноважені тварини за рухливістю нервових процесів можуть бути поділені на рухливих та малорухливих, або інертних.

На основі багаторічних спостережень за тваринами І. П. Павлов дійшов висновку про наявність чотирьох основних типів вищої нервової діяльності (табл. 48).

Таблиця 48

Типи вищої нервової діяльності

	Класифікація за Павловим			Класифікація
за силою		за зрівноваженістю	за рухливістю	за Гіппократом
Сильний		Незрівноважений	—	Холерик
		(невтримний)
Сильний		Зрівноважений	Рухливий	Сангвінік
Сильний		Зрівноважений	Інертний	Флегматик
Слабкий		—	—	Меланхолік

Павловська класифікація типів вищої нервової діяльності в основному збігається з класичною систематизацією темпераментів людей древньогрецького лікаря Гіппократа, який вважав, що індивідуальні особливості поведінки людини, її різноманітність у виявленні багатьох хвороб пов’язані з кількісними та якісними комбінаціями в організмі чотирьох соків — води, жовчі, крові та слизу.

Як відмічає П. С. Купалов, латинське слово temperamenturn означає змішування чогось у певних пропорціях, а теорія темпераментів Гіппократа являє собою теорію змішування соків організму.

516

Розділ 14. Вища нервова діяльність

Характер відношення організму до зовнішнього середовища, його поведінка, реактивність визначаються типом вищої нервової діяльності.

Тварини з сильними, але незрівноваженими нервовими процесами (невтримні), відрізняються великою рухливістю. На прогулянку вони вибігають першими і знаходяться попереду стада. Нерідко виявляють агресивність по відношенню до інших тварин і навіть людини. Корм з’їдають жадібно. Позитивні умовні рефлекси у таких тварин утворюються швидко, у першому досліді, і довгий час залишаються постійними. Вироблення негативних умовних рефлексів відбувається повільно, з великими труднощами і часто супроводжується «сильним протестом» з боку тварини, аж до руйнівних дій. Пояснюється це відносною слабкістю гальмівного процесу порівняно з процесом збудження. І. П. Павлов визначав, що невтримний тип тварин є винятково бойовим типом, але не типом повсякденного життя з усіма випадковостями та вимогами.

Тварини сильного зрівноваженого рухливого типу нервової системи близько підпускають до себе людину, швидко пристосовуються до нової обстановки. Свині цього типу, починаючи з 8–10-го дня дослідження, по команді «На дослід!» виходять із станка і самостійно йдуть у дожидальню. В цей час виявляються перші ознаки «пози чекання» — за 40–50 с до подачі позитивного сигналу тварина зупиняється біля вихідних дверцят дожидальні і починає зрідка рохкати (рис. 150). Утворення позитивних і негативних умовних рефлексів, а також переробка сигнального значення умовних подразників відбуваються без ускладнень. Серед чотирьох типів це найбільш бажаний і вдосконалений тип. Тварини, що володіють сильним зрівноваженим рухливим типом, краще від інших пристосовані до умов навколишнього середовища.

Представники сильного зрівноваженого інертного типу малорухливі. У таких тварин навіть акт дефекації часто відбувається в лежачому положенні. Під час проведення дослідів вони поводяться спокійно. Умовні рефлекси у них виробляються поступово і відзначаються сталістю. У процесі зміни стереотипу подразників та перероблення рефлексів спостерігається погана рухливість нервових процесів.

Слабкий тип характеризується зниженою працездатністю клітин кори, швидким їх виснаженням, внаслідок чого легко виникає зовнішнє гальмування, широко іррадіюючи по корі головного мозку.

517

Фізіологія сільськогосподарських тварин

Рис. 150. Свиноматка сильного зрівноваженого рухливого типу вищої нервової діяльності

Утварин такого типу недостатньо розвинені процеси збудження

ігальмування. Зовнішньо це боягузливі тварини, з різко вираженим пасивно-оборонним рефлексом. У них часто спостерігається поза настороженості. Передні ноги витягнені, вуха припідняті, голова повернена в бік джерела якого-небудь зовнішнього подразнення (рис. 151). В стаді ведуть себе обережно і не вступають у бійку. Дуже болісно реагують на больові подразнення. Умовні рефлекси у тварин слабкого типу утворюються повільно і легко руйнуються під впливом зовнішніх подразників.

Згідно з вченням І. П. Павлова, тип вищої нервової діяльності складається з природжених рис, так званого генотипу, та всього того, що було набуто за час життя, або фенотипу. Отже, нервова діяльність тварини є сплавом природжених рис і особливостей, набутих у процесі індивідуального життя. Зміна типу вищої нервової діяльності сільськогосподарських тварин відбувається в напрямку підсилення або ослаблення природжених якостей та їх перетворення. Добором та підбором тварин, що мають позитивні особливості вищої нервової діяльності, можна домогтися закріплення цих ознак у нових поколіннях. Саме таким шляхом і були створені високопродуктивні породи різних тварин.

518

Розділ 14. Вища нервова діяльність

Рис. 151. Слабкий тип вищої нервової діяльності

Для визначення типу вищої нервової діяльності сільськогосподарських тварин найкраще користуватися рухово-харчовою методикою, що відповідає умовам життя тварини.

Оцінка основних властивостей нервової системи — сили, зрівноваженості та рухливості, проводиться згідно з «великим» (Майоров Ф. П., Трошихін В. О., 1952) і «малим» (Колесников М. С., Трошихін В. О., 1951) стандартами досліджень, що включають певні тести (проби). Найбільш стабільні результати дали вироблення позитивних і негативних умовних рефлексів, підшкірна ін’єкція кофеїну, подовження дії диференційованого подразника, переробка сигнального значення подразників — позитивного в негативний і негативного у позитивний.

Остаточно тип вищої нервової діяльності установлюють після аналізу спеціальних досліджень та результатів спостережень за тваринами у різних умовах.

Г. В. Паршутін і Є. Ю. Рум’янцева розробили методику, що дозволяє визначити типологічні особливості вищої нервової діяльності у коней протягом п’яти днів.

За останні десятиріччя вітчизняними вченими зібрано великий фактичний матеріал, що підтверджує вплив типу вищої нервової

519