Фізіологія сільськогосподарських тварин

Солі у молоці перебувають у формі колоїдних і молекулярних розчинів. Співвідношення кількості кальцію і фосфору у молоці різних тварин однакове і дорівнює 1,2:1. У молоці знайдено 22 мікроелементи. У недостатній кількості буває у ньому залізо та мідь. Особливо мало цих елементів у молоці свиноматок, а тому поросятам-сисунам слід давати підкормку, яка містить залізо та мідь. У 1 л молока може бути до 70 мг йоду.

У молоці є вітаміни, особливо такі, як А, В, С, D, Е, К. Жовтуватий відтінок молока залежить від наявності в ньому каро-

тину. У молоці кобил, овець, буйволиць він відсутній (повністю перетворюється у вітамін А), а тому воно має сіруватий відтінок. Кількість вітамінів у молоці залежить головним чином від вмісту їх у кормі.

До складу молока входять такі ферменти: пероксидаза, редуктаза, каталаза, ліпаза, фосфатаза, лактаза, дегідраза та ін. Одні ферменти потрапляють у молоко з молочної залози, інші виробляються мікрофлорою, яка завжди є у молоці і потрапляє до нього під час доїння.

Склад молока одного й того ж виду тварин змінюється під впливом різних факторів: породи, годівлі, умов утримання, періоду лактації, віку та їх індивідуальних особливостей.

Найбільш лабільним компонентом у молоці є жир, решта компонентів залежно від зовнішніх умов змінюється менше. Зимове молоко тварин жирніше, ніж літнє. У тварин, що живуть у холодній воді або в суворих умовах тайги і тундри, жирність молока висока. Це пояснюється потребою новонародженого у високій енергетичній цінності корму, який вони отримують.

Молоко має бактерицидні властивості.

Реакція молока корови слабокисла (рН 6,3–6,9), питома вага 1,027–1,033. Осмотичний тиск у ньому залежить від співвідношення розчинів солей та цукру і дорівнює близько 6,6 атм.

Поверхневий натяг у свіжому молоці нижчий, ніж у воді, і дорівнює відповідно 49 і 72,8 дн/см.

Температура замерзання молока близько 0,555°С.

МОЛОЗИВО

Молоко, одержане у перші 7–10 днів лактації називається молозивом.

396

Розділ 11. Лактація

Молозиво має солом’яно-жовтий колір (від каротину), слабокислу реакцію, солонуватий смак, особливий запах, при нагріванні звурджується. У молозиві набагато більше, ніж у молоці, сухих речовин, переважно білків альбумінів (до 4%) і глобулінів (до 12%), а також мінеральних речовин, особливо заліза (табл. 43). Близько половини білків молозива становлять глобуліни, які є джерелом імунних тіл. Вони створюють пасивний імунітет у новонародженого. За рахунок імунних тіл молозива сисун веде боротьбу з хвороботвірними мікробами, які потрапляють у його організм у перші години.

		Таблиця 43
Склад молока і молозива корови (в середньому), %
Складові частини	Молоко	Молозиво першого дня
Вода	87,5	75,42
Білок	3,3	15,08
Жир	3,8	5,40
Мінеральні солі	0,7	1,20
Молочний цукор	4,7	3,31

Білок у молозиві за своїм амінокислотним складом більш повноцінний, ніж у молоці. Вміст лейцину, валіну, лізину та інших незамінних амінокислот у молозиві в 3–4 рази більший, ніж у молоці.

За рахунок високої концентрації альбумінів, глобулінів та інших органічних сполук калорійність молозива досягає 150 кал в 100 мл і більше. Доказано, що альбуміни та глобуліни молозива всмоктуються у кров без гідролізу їх у шлунковому тракті новонародженого. Такий важливий імунобіологічний агент, як лізоцим, відсутній в організмі новонародженого. Він надходить до його організму тільки з молозивом матері.

У молозиві в 10 раз більше вітамінів А і С, ніж у молоці. Молозиво сприятливо діє на перистальтику кишок, сприяє кращому звільненню їх від первородного калу (меконію). Воно підвищує ферментативні функції травного каналу. А тому в перші дні для новонародженого молозиво є незамінною їжею.

Починаючи з п’ятого дня після отелення кількість білка і мінеральних речовин у молозиві зменшується, а кількість молочного цукру збільшується. Молозиво поступово перетворюється в молоко, і це дозволяє новонародженому пристосовуватись до нових умов життя.

397

Фізіологія сільськогосподарських тварин

СЕКРЕЦІЯ МОЛОКА

Молоко секретується у секреторному епітелії альвеол і найдрібніших молочних ходів із складових частин плазми крові «попередників» молока (рис. 115). Для синтезу 1 л молока через вим’я корови повинно переміститися 400–500 л крові. Але складові частини не просто переміщуються із крові в молоко, а зазнають значних перетворень в залозистій тканині вимені. Про це свідчить те, що у плазмі крові немає деяких постійних складових частин молока: білка-казеїногену, молочного жиру, а також молочного цукру — лактози.

Секреція молока складається з таких фаз.

1. Перехід складових частин молока з крові у секреторний епітелій.

Рис. 115. Схема синтезу і виведення секрету в епітеліальних клітинах молочної залози:

а і б — послідовні стадії; 1 — мікроворсинки; 2 — жирові кульки; 3 — мітохондрії; 4 — ядро; 5 — базальна мембрана; в — гранулярна ендоплазматична сітка; 7 — десмосоми; 8 — лізосоми; 9 — білкові гранули

398

Розділ 11. Лактація

2.Синтез складових частин молока.

3.Перехід молока з секреторних клітин у порожнину альвеоли.

4.Відновлення попередньої структури та розмірів секреторних клітин.

Секреторних клітин, які б окремо синтезували казеїн, жир, молочний цукор та інші складові частини молока, немає. Кожна секреторна клітина виробляє всі складові частини молока. Але різні групи альвеол утворюють молоко різної жирності.

Деякі складові частини молока не синтезуються безпосередньо в клітинах секреторного епітелію, а переміщуються в порожнину альвеол у готовому вигляді. Це вітаміни, мінеральні речовини, імунні тіла та ін. Але і в цьому разі секреторні клітини виконують складну вибіркову роботу по відношенню до плазми крові. Деяким речовинам вони перетинають шлях з крові у молоко, а інші концентрують їх у собі.

Секрецію молока слід розглядати як цілісну реакцію всього організму і молочної залози, яка відбувається циклічно з участю нервової, кровоносної, ендокринної та травної систем, рівня енергетичного обміну та дихання. А тому для секреції молока важливе значення має характер і кількість «попередників» молока, які знаходяться у крові. Порівняно з плазмою крові у молоці корови міститься більше цукру — в 90–95 раз, жиру — в 25, кальцію — в 14, калію — в 9 раз і т.д, Деяких речовин у молоці міститься у меншій кількості, ніж у плазмі крові: так, білків — у 2 рази, натрію — в 7 раз і т. д. (табл. 44).

У синтезі молока секреторним епітелієм активну участь беруть органоїди клітини — апарат Гольджі та мітохондрії. На думку Г. Й. Азімова, у неоднакові періоди лактації переважають різні види секреції.

Умолозивний період переважає апокринний тип секреції, у середині лактації — мерокринний і в стадії інволюції органа — голокринний.

Підвищення жирності молока на кінець лактації пов’язане, можливо, з посиленням голокринної секреції у молочній залозі. Доказано, що в цей період у молоці збільшуються розміри жирових кульок.

Білок молока — казеїн — синтезується з вільних амінокислот крові. Особливе значення для синтезу молока мають амінокислоти лізин і тирозин. Альбуміни і глобуліни молока можуть синтезуватись за рахунок як вільних амінокислот і поліпептидів, так і білків плазми крові. Казеїн характеризується високою гетерогенністю. У молоці корови виділено 16–20 казеїнових фракцій.

399

Фізіологія сільськогосподарських тварин

Таблиця 44

Склад плазми крові та молока корови (у середньому), %

Хімічні складові частини	Плазма крові	Молоко
Вода	91,0	87,0
Глюкоза (цукор крові)	0,05	—
Лактоза (цукор молока)	—	4,9
Альбумін	3,20	0,52
Глобулін	4,40	0,05
Амінокислоти	0,003	0,002
Казеїн	—	2,9
Нейтральний жир	0,09	3,70
Фосфоліпіди	0,20	0,04
Холестерин	0,09	сліди
Кальцій	0,009	0,12
Фосфор	0,011	0,10
Натрій	0,34	0,05
Калій	0,03	0,15
Хлор	0,35	0,11
Лимонна кислота	Сліди	0,20

Молочний цукор — лактоза — синтезується тільки у тканинах молочної залози з глюкози і фосфорильованої галактози. Дорослі організми засвоюють лактозу гірше, ніж новонароджені.

Для синтезу жиру молока використовуються насамперед нейтральний жир, жирні кислоти та гліцерин плазми крові. Джерелом молочного жиру у жуйних тварин є вуглеводи і продукти їх розпадання в травному тракті (переважно оцтова та пропіонова кислоти). Кількість оцтової кислоти залежить від характеру годівлі тварини. Більше її утворюється тоді, коли тварина з’їдає більше доброякісного сіна, соломи і силосу. Якщо тварина отримує їх малу кількість (менше 2–3 кг на добу), знижується утворення оцтової кислоти, внаслідок чого вміст жиру в молоці зменшується. Молочний жир може синтезуватись також з безазотистих решток, які утворюються при дезамінуванні білків. Білки корму стимулюють бродильні процеси у

400