- •ПЕРЕДМОВА
- •ВСТУП
- •ДО ІСТОРІЇ ФІЗІОЛОГІЇ
- •ОРГАНІЗМ ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ
- •МЕТОДИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
- •Розділ 1. КРОВ І ЛІМФА
- •ФУНКЦІЇ КРОВІ
- •СКЛАД ТА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ
- •СКЛАД ПЛАЗМИ КРОВІ
- •КЛІТИНИ КРОВІ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
- •ЗСІДАННЯ КРОВІ
- •КРОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО РЕГУЛЯЦІЯ
- •ГРУПИ КРОВІ
- •РЕЗУС-ФАКТОР
- •Розділ 2. СЕРЦЕ ТА КРОВООБІГ
- •ЕВОЛЮЦІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
- •РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО КРОВООБІГ
- •ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЯ
- •НЕРВОВА ТА ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ РОБОТИ СЕРЦЯ
- •КРОВООБІГ
- •Розділ 3. ДИХАННЯ
- •ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ДИХАЛЬНИЙ АПАРАТ ССАВЦІВ
- •ЗОВНІШНЄ ДИХАННЯ
- •ОБ’ЄМ ЛЕГЕНЬ ТА АЛЬВЕОЛЯРНА ВЕНТИЛЯЦІЯ
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ АПАРАТА ДИХАННЯ
- •ФІЗИКО-ХІМІЧНИЙ ПРОЦЕС ОБМІНУ ГАЗІВ У ЛЕГЕНЯХ
- •ЗВ’ЯЗОК ТА ТРАНСПОРТ ГАЗІВ КРОВ’Ю
- •ТРАНСПОРТ КИСНЮ КРОВ’Ю
- •ТРАНСПОРТ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ КРОВ’Ю
- •ТКАНИННЕ ДИХАННЯ
- •РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ
- •ОСОБЛИВОСТІ ДИХАННЯ ПРИ ЗМІНАХ АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ ПОВІТРЯ
- •ДИХАННЯ У ПТАХІВ
- •Розділ 4. ТРАВЛЕННЯ
- •ЕВОЛЮЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ. ВИДИ ТРАВЛЕННЯ
- •ФУНКЦІЇ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ
- •ТРАВЛЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ
- •СЕКРЕТОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛИННИХ ЗАЛОЗ
- •СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ СЛИНИ У ТВАРИН РІЗНИХ ВИДІВ
- •ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ
- •ШЛУНКОВЕ ТРАВЛЕННЯ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН
- •ШЛУНКОВЕ ТРАВЛЕННЯ У СВИНЕЙ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ
- •ПРОЦЕСИ ТРАВЛЕННЯ У ШЛУНКУ ЖУЙНИХ
- •ПЕРЕТВОРЕННЯ ЛІПІДІВ У ПЕРЕДШЛУНКАХ
- •РОЛЬ СІТКИ І КНИЖКИ В ТРАВЛЕННІ
- •ВСМОКТУВАННЯ У ПЕРЕДШЛУНКАХ
- •МЕХАНІЗМ ВІДРИГУВАННЯ КОРМУ ТА ГАЗІВ
- •ТРАВЛЕННЯ У КИШЕЧНИКУ
- •МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ СЕКРЕЦІЇ КИШКОВОГО СОКУ
- •ВСМОКТУВАННЯ ПРОДУКТІВ РОЗЩЕПЛЕННЯ БІЛКІВ, ВУГЛЕВОДІВ І ЖИРІВ
- •ВСМОКТУВАННЯ ВОДИ І МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН У РІЗНИХ ВІДДІЛАХ ТРАВНОГО ТРАКТУ
- •РЕГУЛЯЦІЯ ВСМОКТУВАННЯ
- •ТРИВАЛІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ КОРМУ У ТРАВНОМУ ТРАКТІ
- •ЕКСКРЕТОРНА ФУНКЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ
- •АКТ ДЕФЕКАЦІЇ
- •МЕХАНІЗМ НАСИЧЕННЯ, ГОЛОДУ І СПРАГИ
- •ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
- •Розділ 5. ОБМІН РЕЧОВИН
- •МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН
- •ОБМІН БІЛКІВ, ФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ БІЛКА ТА ОКРЕМИХ АМІНОКИСЛОТ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН
- •ОБМІН АМІНОКИСЛОТ
- •ОБМІН ВУГЛЕВОДІВ
- •ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБМІНУ БІЛКІВ, ЖИРІВ І ВУГЛЕВОДІВ
- •ОБМІН ВОДИ І МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН
- •Розділ 6. ОБМІН ЕНЕРГІЇ І ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ
- •ОБМІН ЕНЕРГІЇ КОРМОВИХ РЕЧОВИН
- •МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБМІНУ ЕНЕРГІЇ
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ГАЗООБМІНУ
- •ЗАГАЛЬНИЙ І ОСНОВНИЙ ОБМІНИ
- •ВПЛИВ ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ ФАКТОРІВ НА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ОБМІН
- •РЕГУЛЯЦІЯ ОБМІНУ ЕНЕРГІЇ
- •ТЕПЛООБМІН ТА ЙОГО РЕГУЛЯЦІЯ
- •Розділ 7. ВИДІЛЕННЯ
- •ЕВОЛЮЦІЯ ВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ
- •НИРКИ ТА ЇХ ФУНКЦІЯ
- •УТВОРЕННЯ СЕЧІ
- •СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ
- •ВИВЕДЕННЯ СЕЧІ
- •ОСОБЛИВОСТІ СЕЧОВИДІЛЕННЯ У ПТИЦІ
- •Розділ 8. ФІЗІОЛОГІЯ ШКІРИ
- •ФУНКЦІЇ ШКІРИ
- •САЛЬНІ ЗАЛОЗИ
- •ПІГМЕНТАЦІЯ ШКІРИ ТА ВОЛОСЯНОГО ПОКРИВУ
- •ВОЛОСЯНИЙ ПОКРИВ ТВАРИН
- •СЕЗОННІ ПРОЦЕСИ У ШКІРІ
- •ЕКСКРЕТОРНА ФУНКЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ ТА ЛЕГЕНЬ
- •Розділ 9. ЕНДОКРИННА СИСТЕМА
- •ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ ТА МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ
- •МІСЦЕ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ В ЗАГАЛЬНІЙ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ
- •ЗНАЧЕННЯ, ХІМІЧНА БУДОВА ТА ЗАКОНИ ДІЇ ГОРМОНІВ
- •МЕХАНІЗМ ДІЇ ГОРМОНІВ
- •ФІЗІОЛОГІЧНА РОЛЬ ГІПОФІЗА
- •ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА
- •ПАРАЩИТОВИДНІ ЗАЛОЗИ
- •ЕНДОКРИННА ФУНКЦІЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
- •НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ
- •ЕНДОКРИННА ФУНКЦІЯ СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ
- •ТИМУС, АБО ЗАГРУДИННА ЗАЛОЗА
- •ТКАНИННІ ГОРМОНИ
- •Розділ 10. РОЗМНОЖЕННЯ
- •ФІЗІОЛОГІЯ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
- •ФІЗІОЛОГІЯ ЖІНОЧОЇ СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
- •СТАТЕВИЙ ЦИКЛ
- •СТАТЕВІ РЕФЛЕКСИ САМЦЯ І САМКИ
- •ЗАПЛІДНЕННЯ
- •РОДИ
- •ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ І ПЕРЕСАДКИ (ТРАНСПЛАНТАЦІЇ) БЛАСТОЦИСТ
- •РЕГУЛЯЦІЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ТВАРИН ЗА ДОПОМОГОЮ ГОРМОНІВ
- •РОЗМНОЖЕННЯ ПТИЦІ
- •Розділ 11. ЛАКТАЦІЯ
- •РІСТ І РОЗВИТОК МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
- •РЕГУЛЯЦІЯ РОСТУ І РОЗВИТКУ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
- •БУДОВА МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ
- •МОЛОКО, ЙОГО ХІМІЧНИЙ СКЛАД І ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
- •МОЛОЗИВО
- •МІСТКІСНА СИСТЕМА ВИМЕНІ
- •РЕГУЛЯЦІЯ МОЛОКОУТВОРЕННЯ
- •МОЛОКОВІДДАЧА ТА ЇЇ РЕГУЛЯЦІЯ
- •ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗДОЮ КОРІВ ПРИ ПОТОКОВО-ЦЕХОВІЙ СИСТЕМІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА
- •ГАЛЬМУВАННЯ РЕФЛЕКСУ МОЛОКОВІДДАЧІ
- •ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МАШИННОГО ДОЇННЯ КОРІВ
- •ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ НЕТЕЛЕЙ ДО ОТЕЛЕННЯ ТА ЛАКТАЦІЇ
- •ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ КОРІВ
- •Розділ 12. ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ ТА НЕРВІВ
- •ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ТКАНИН — ПОДРАЗЛИВІСТЬ, ЗБУДЛИВІСТЬ І ЗБУДЖЕННЯ
- •БІОЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА
- •МЕХАНІЗМ ВИНИКНЕННЯ ЗБУДЖЕННЯ
- •ФАЗИ ЗБУДЛИВОСТІ
- •ФУНКЦІОНАЛЬНА РУХЛИВІСТЬ (ЛАБІЛЬНІСТЬ)
- •ПАРАБІОЗ ТА ЙОГО ФАЗИ
- •ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ
- •ВЛАСТИВОСТІ СКЕЛЕТНИХ М’ЯЗІВ
- •МЕХАНІЗМ М’ЯЗОВОГО СКОРОЧЕННЯ
- •СИЛА І РОБОТА М’ЯЗІВ
- •ВТОМА М’ЯЗІВ
- •ВЛАСТИВОСТІ ГЛАДЕНЬКИХ М’ЯЗІВ
- •ФІЗІОЛОГІЯ НЕРВІВ
- •СИНАПСИ
- •ВПЛИВ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ НА ЖИВІ ТКАНИНИ
- •Розділ 13. ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА
- •ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
- •ФІЗІОЛОГІЯ ОКРЕМИХ ЧАСТИН ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
- •МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІЙ КОРИ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ
- •Розділ 14. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
- •ЛОКАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ У КОРІ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ
- •УМОВНІ РЕФЛЕКСИ
- •ІРРАДІАЦІЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ ТА ІНДУКЦІЯ ЗБУДЖЕННЯ І ГАЛЬМУВАННЯ
- •АНАЛІЗ І СИНТЕЗ
- •СОН І ГІПНОЗ
- •ПЕРША ТА ДРУГА СИГНАЛЬНІ СИСТЕМИ
- •ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ЗВ’ЯЗОК З ПРОДУКТИВНІСТЮ
- •ЗНАЧЕННЯ ВЧЕННЯ І. П. ПАВЛОВА ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЛЯ ТВАРИННИЦТВА
- •Розділ 15. АНАЛІЗАТОРИ
- •ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ АНАЛІЗАТОРІВ
- •ШКІРНИЙ АНАЛІЗАТОР
- •СМАКОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •НЮХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ЗОРОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ІНТЕРОРЕЦЕПТИВНІ АНАЛІЗАТОРИ
- •РУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР
- •ВЗАЄМОДІЯ АНАЛІЗАТОРІВ
- •ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
- •ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
Фізіологія сільськогосподарських тварин
СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ
Усечі сільськогосподарських тварин міститься близько 96% води
і4% сухих речовин. До складу сечі входять органічні й неорганічні речовини. До органічних належать: сечовина, сечова кислота, пуринові основи (аденін, гуанін, ксантин, гіпоксантин), гіпурова кислота, креатинін та ефіросірчані сполуки, які утворилися внаслідок гниття білків у кишечнику (індикан). Основним продуктом білкового розпаду у ссавців є сечовина (вона становить 90% усього азоту сечі), а у птахів — сечова кислота. Пігментами сечі є уробілін, урохром. Вони утворюються в кишечнику з жовчних пігментів. У сечі також можуть бути рослинні пігменти і сторонні для організму речовини (лікарські та ін.).
До неорганічних речовин сечі відносяться: хлористий натрій, калій, сірчанокислі і фосфорнокислі солі. Сеча складається з тих же елементів, що і плазма, але в інших концентраціях (див. табл. 30). У плазмі відсутні ті сполуки, які синтезуються самими нирками — гіпурова кислота.
Уздорових тварин білок у сечі відсутній. Він з’являється в ній лише при напруженій роботі або патологічному стані нирок — альбумінурії. Поява в сечі крові називається гематурією. При деяких інфекційних захворюваннях в сечі може появлятися гемоглобін — гемоглобінурія.
Склад і властивості сечі відображають процеси обміну речовин в організмі і можуть бути використані лікарем для характеристики фізіологічного стану тварини.
Колір сечі буває від світло-жовтого до темно-коричневого. Він залежить від її пігментів, а також кількості і концентрації. У однокопитних сеча мутна, слизова, темно-зеленого кольору. Мутність сечі залежить від наявності в ній кристаликів вуглекислого кальцію. Муциноподібні речовини надають сечі слизового характеру. У інших свійських тварин сеча прозора, рідка, світло-жовтого кольору. Питома вага сечі у сільськогосподарських тварин різна (табл. 31).
Осмотичний тиск сечі досягає 23–30 мм рт. ст., а точка замерзання сечі Д (депресія) 1,3–2,2.
Реакція сечі залежить від складу корму. У травоїдних тварин найчастіше вона буває лужна, а у м’ясоїдних — кисла. У коня рН сечі
278
Розділ 7. Виділення
становить 7,1–8,7, у великої рогатої худоби — 8,7, у собаки — 5,7–7. У сисунів травоїдних реакція її зміщується в кислий бік (5,7), а з віком поступово перетворюється в лужну. У свиней сеча буває кисла і лужна. Реакція сечі залежить від кількості кислих або лужних продуктів, що утворюються в організмі в процесі обміну речовин. При м’язовій роботі в м’язах утворюється багато вугільної, молочної та фосфорної кислот. Вони надходять у кров і виділяються нирками з сечею. Остання при цьому має кислу реакцію. Якщо рН сечі у коня в стані спокою становить 8,1, то при помірній роботі — 7,4, а при напруженій — 7,2.
|
|
|
|
|
Таблиця 31 |
|
|
|
Питома вага сечі |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
Тварина |
У серед- |
Коливання |
Тварина |
У серед- |
Коливання |
|
ньому |
ньому |
|||||
|
|
|
|
|||
Кінь |
1,040 |
1,025–1,055 |
Свиня |
1,018 |
1,010–1,022 |
|
Велика |
|
|
Собака |
1,025 |
1,025–1,050 |
|
рогата |
1,032 |
1,025–1,050 |
Кішка |
1,035 |
1,010–1,040 |
|
худоба |
|
|
Кролик |
1,015 |
1,010–1,060 |
|
Вівця |
1,042 |
1,040–1,072 |
Верблюд |
1,045 |
1,030–1,060 |
ВИВЕДЕННЯ СЕЧІ
Нирки виділяють сечу безперервно, а з організму вона виводиться періодично. Сосочковими протоками сеча надходить у ниркову миску, а потім через сечоводи завдяки перистальтичним скороченням переміщується в сечовий міхур із швидкістю 2–3 см/с. Ритм перистальтичних скорочень 1–5 за 1 хв.
Сечовий міхур — це порожнистий м’язовий орган, стінка якого складається з трьох шарів гладенької мускулатури. Середній шар сечового міхура збудований з кільцевих волокон, а волокна внутрішнього і зовнішнього шарів ідуть паралельно довгій осі міхура. У функціональному відношенні всі шари міхура є єдиним цілим. Вони перебувають у постійному тонусі. У місці виходу сечовипускного каналу з міхура кільцева мускулатура його утворює потовщення, яке охоплює початкову частину каналу — внутрішній сфінктер міхура. По ходу сечовипускного каналу розміщується поперечносмугастий
279
Фізіологія сільськогосподарських тварин
м’яз. Він виконує функцію зовнішнього сфінктера. Мускулатура обох сфінктерів перебуває в тонусі і закриває отвір сечовипускного каналу. Тому сеча не може постійно виходити з сечового міхура. Під час наповнення його сечею сфінктери стиснуті, при сечовипусканні вони розслаблюються, м’язи сечового міхура дуже скорочуються, що призводить до скорочення останнього. Сечовипускання — акт рефлекторний. Завдяки властивостям гладких м’язів змінювати свою форму без розвитку напруження при малому наповненні сечового міхура тиск у ньому мало збільшується. З початку наповнення тиск у міхурі не змінюється. Якщо ж кількість сечі в ньому перевищує певну величину (неоднакову при різних його фізіологічних станах), то тиск в ньому різко зростає. При сильному наповненні міхура сечею завдяки антиперистальтичним рухам сечоводів вона може повернутися до ниркової миски, розтягуючи її, внаслідок чого затримується сечоутворення. Природним подразником барорецепторів сечового міхура є розтягнення його стінок сечею. Збудження цих рецепторів рефлекторно викликає скорочення м’язів міхура і розслаблення сфінктерів. Це і є рефлексом сечовипускання. Позив до сечовипус-
кання починається лише тоді, коли тиск рідини в сечовому міхурі досягає певної величини. При подразненні барорецепторів міхура збудження по аферентних нервах переміщується в центр сечовипускання, який знаходиться в попереково-крижовій частині спинного мозку (рис. 87). Далі збудження від центра по еферентних нервах іде до мускулатури се-
Рис. 87. Схема іннервації сечового міхура:
1 — дно третього мозкового шлуночка; 2 — поперековий відділ спинного мозку; 3 — крижовий відділ спинного мозку; 4 — симпатичний нерв; 5 — парасимпатичний нерв: 6 — соромітний нерв; 7 — сечовід; 8 — сечовий міхур; 9 — м’язова стінка міхура; 10 — сфінктер сечового міхура; 11, 12 — затискач сечовипускного каналу, знаком (+) позначено стимулюючий, а знаком (–) гальмівний вплив нервів на відповідні м’язи
280
Розділ 7. Виділення
чового міхура та сфінктерів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними і симпатичними нервами. При збудженні парасимпатичного нерва настає скорочення мускулатури стінки сечового міхура та розслаблення сфінктера. Сеча при цьому виводиться з сечового міхура. При подразненні симпатичного нерва спостерігається протилежний ефект — розслаблення м’язів сечового міхура і замикання його сфінктера. Робота центра сечовипускання перебуває під регулюючим впливом вищих відділів центральної нервової системи: довгастого, середнього мозку і кори великих півкуль.
На виведення сечі можна виробити умовний рефлекс. Якщо сечовипускання супроводити яким-небудь індиферентним подразником, то з часом лише один умовний подразник (дзвоник тощо) буде викликати акт сечовипускання.
Больова затримка акту сечовипускання, а також мимовільне сечовипускання є доказом впливу кори великих півкуль головного мозку на центр сечовипускання.
ОСОБЛИВОСТІ СЕЧОВИДІЛЕННЯ У ПТИЦІ
Уптиць сечовий міхур відсутній. Сечоводи відкриваються безпосередньо в клоаку, де сеча змішується з калом і виводиться з організму у вигляді напіврідкої маси. Головним продуктом білкового обміну, що виділяється з сечею, є сечова кислота. Вона займає до 70% загального азоту, що виділяється з організму. В 100 мл сечі качок міститься 0,81 г органічних речовин і 0,12 г неорганічних, а в курей — відповідно 2,09 і 0,39 г. У зерноїдної птиці сечова кислота сечі утворює білий наліт на калових масах.
Уптиці первинної сечі виділяється менше, ніж у ссавців. Це пов’язано зі тим, що фільтраційна поверхня клубочків у них значно менша, ніж у ссавців. Сеча птиць порівняно з кров’ю різко гіпертонічна, бо всмоктування води відбувається не тільки в сечових канальцях,
ай у клоаці.
281
Фізіологія сільськогосподарських тварин
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1.Що відноситься до органів сечовиділення?
2.Будова нефрона.
3.Фази утворення сечі.
4.Склад сечі та її кількість у сільськогосподарських тварин.
5.Роль нирок у збереженні осмотичного гомеостазу.
6.Нервова регуляція сечоутворення.
7.Гуморальна регуляція сечоутворення.
8.Фізіологія сечовипускання.
9.Які шляхи виділення із організму продуктів обміну?
10.Роль нервової системи у регуляції виділення сечі.
11.Які фактори впливають на діурез?
12.Особливості сечоутворення у птахів.
282