Фізіологія сільськогосподарських тварин

ШЛУНКОВЕ ТРАВЛЕННЯ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

Травлення у шлунку коня

Шлунок у коня однокамерний, складний за своєю структурою, у формі довгастого вигнутого мішка. Шлунок має сліпий мішок без залоз, укритий щільною слизовою оболонкою, вистеленою плоским епітелієм. Ліва стравохідна зона без залоз має форму сліпого мішка. Тому права і пілорична частини шлунка вистелені слизовою оболонкою. У шлунку коня знаходиться вузька зона кардіальних залоз. У нижній частині розміщено фундальні залози. У коней порівняно велика зона пілоричних залоз (рис. 57, в). Стравохідний отвір шлунка розміщений досить близько до пілоричного. Ця своєрідність структури стінки шлунка коня має важливе фізіологічне значення для специфічних процесів, які відбуваються в ньому. У коней добре виражений кардіальний сфінктер і дуже сильний подвійний пілоричний. Місткість шлунка порівняно невелика — від 9 до 25 л.

Перші досліди по вивченню фізіології шлункового травлення у коней були проведені німецькими вченими Елленбергером і Шейнертом. Вони годували коней різними кормами, забарвленими у різні кольори. Через різні проміжки часу після годівлі коней убивали, видаляли шлунки, заморожували їх, а потім на зрізах вивчали розміщення кормів, а також їх зміни у процесі перетравлення.

Рис. 57. Напівсхеми структури шлунка у різних тварин і в людини:

а — людина; б — собака; в — кінь; г — свиня; д — жуйні; 1 — склепіння шлунка; 2 — стравохід; 1 — зона кардіальних залоз; 4 — дванадцятипала кишка; 6 — зона пілорнчних залоз; 6 — зона фундальних залоз; 7 — стравохідна беззалозиста частина шлунка; 8 — сліпий мішок у коня; 9 — дивертикул (у свиней); 10, 11 — вентральний і дорсальний мішки рубця; (2 — сітка; 13 — книжка; 14 — сичуг

154

Розділ 4. Травлення

Таким способом було встановлено пошарове розміщення з’їдених кормів за певний проміжок часу, що деякою мірою визначає характер шлункового травлення. За цим методом було встановлено і місткість шлунка. Експериментально показано, що перші порції корму добре насичуються шлунковим соком і переміщуються до виходу із шлунка, звільняючи місце для наступних порцій, добре змочених лужною слиною при жуванні корму.

При нормальній годівлі шлунок у коня ніколи не буває порожнім. Через 10 год після годівлі в шлунку знаходиться до 7 кг вмісту, через 36 — сліди корму, а через 48 год — до 1,5 л мутної рідини лужної реакції з наявністю жовчних пігментів, що свідчать про закидання в шлунок дуоденального вмісту. рН вмісту шлунка у коня становить 1,13–6,78, вміст води в ньому доходить до 60–70%, концентрація соляної кислоти в шлунку — у межах 0,05–0,29%. Низька концентрація соляної кислоти в шлунку (особливо в кардіальній частині) не перешкоджає розвитку бактеріальних процесів. Цим шлунок коня

Рис. 58. Секреція ізольованого шлуночка коня при звичайному добовому раціоні (стрілками позначено час годівлі) (за Куриловим)

155

Фізіологія сільськогосподарських тварин

відрізняється від шлунка м’ясоїдних. У шлунковому травленні коня беруть участь ферменти корму. Таким чином, перетравлення вуглеводів і білків під дією мікробів і ферментів корму відбувається доти, поки зростаюча концентрація соляної кислоти не змінить реакцію середовища. Процес травлення у шлунку можна назвати протеолітичноамілолітичним. За даними Елленбергера, у шлунку коня вже через 5 год половина кормового білка і вуглеводів виявляється перетравленою.

Значний поштовх у вивченні шлункового травлення у коня дала класична фістульна методика І. П. Павлова. На фістульних конях було встановлено, що секреція залоз шлунка безперервна і не припиняється навіть після 2–2,5 добового голодування. Згодом на езофаготомованих лошатах з фістулою шлунка була встановлена нервова фаза виділення шлункового соку. Дещо пізніше ці дані неодноразово були підтверджені на конях з ізольованими шлуночками, а також показано що цим тваринам притаманна і складно-рефлекторна фаза шлункової секреції (рис. 58).

При голодуванні у години годівлі спостерігається значне підвищення секреції, що свідчить про участь у регуляції секторної діяльності шлунка умовно-рефлекторного механізму. Це є типовий, умовний рефлекс «на час» (рис. 59).

	Встановлено, що на різні корми
	залози шлунка коня реагують нео-
	днаково (рис. 60). За впливом
	кормів на інтенсивність шлунко-
	вої секреції їх ділять на дві групи.
	Перша — це корми з відносно
	сильним стимулюючим впливом
	на залози шлунка: овес цілий,
	подрібнений, просолений і проро-
	щений, трава зелена, висівки пше-
	ничні, комбікорм, морква, сіно ко-
	нюшинне. Друга група — корми,
	що слабко підсилюють шлункове
Рнс. 59. Секреція ізольованого шлу-	соковиділення: сіно лучне, овес
ночка при добовому голодуванні	смажений, осолоджений і дріжд-
	жований, буряки, картопля.

156

Розділ 4. Травлення

Рис. 60. Секреція шлункового соку у коней при згодовуванні основних кормів

Сокогінні властивості кормів слід враховувати в клініці при складанні раціону для годівлі коней з різними захворюваннями шлунка.

Секреторним нервом шлунка у коня, як в інших тварин, є блукаючий нерв. Тотальна ваготомія призводить до зменшення шлункового соковиділення. Проте повного припинення соковиділення не настає. Моторика шлунка і евакуація його вмісту у коня, в основному, такі самі, як і в інших тварин з однокамерним шлунком.

ШЛУНКОВЕ ТРАВЛЕННЯ У СВИНЕЙ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

Шлунок свині за будовою є перехідним між простим шлунком м’ясоїдних і складним жуйних (рис. 57, г). При вході в шлунок знаходиться велике мішковидне випинання — дивертикул, який значно збільшує об’єм шлунка свиней. Слизова оболонка шлунка поділяється

157

Фізіологія сільськогосподарських тварин

на такі зони: страховідну, кардіальну, сліпого мішка, дна шлунка і пілоричну (рис. 57, г).

Устравохідній зоні залоз немає. Вона вкрита багатошаровим плоским епітелієм. Слизові оболонки сліпого мішка і кардіальної зони вкриті циліндричним епітелієм і мають залози, які виробляють слизистий секрет нейтральної або лужної реакції. В секреті немає ферменту пепсину та соляної кислоти. Будова залоз фундальної та пілоричної зон така ж, як і в м’ясоїдних. Фундальна зона виділяє кислий сік, багатий пепсином, хімозином та соляною кислотою, а пілорична — сік нейтральної реакції і фермент пепсин. Шлунковий сік у свиней виділяється безперервно.

Секреторну діяльність шлункових залоз і травлення в шлунку свиней вивчали за допомогою фістульної методики та ізольованих шлуночків за Гейденгайном та І. П. Павловим.

О. В. Квасницький запропонував методику полізонда для вивчення травлення в різних шарах вмісту шлунка свині. Стінки полізонда мають три камери з багатьма отворами. Полізонд вставляють через фістулу в шлунок. Його камери стикаються з трьома шарами шлункового вмісту. Рідкий вміст з різних шарів шлунка стікає донизу і збирається у відповідні судини. За допомогою полізонда можна одержувати шлунковий сік через будь-які проміжки часу і вивчати його активність перетравлення в різних ділянках шлунка протягом тривалого часу, без порушень процесу травлення (рис. 61). Корм у шлунку свиней розміщується горизонтально шарами. Спочатку заповнюється зона пілорус і дна, а потім кардіальна. Шлунковий сік просочує корм знизу вверх. Так через годину після годівлі шлунковий сік добре просочує лише нижні шари корму, а через 5 год — усі верхні шари.

Ушлунку свині перетравлюються вуглеводи і білки корму. Вуглеводи перетравлюються за допомогою ферментів рослинних кормів

іптіаліну слини. Найкраще цей процес відбувається в кардіальній зоні та сліпому мішку. В шлунку свині відбувається також молочнокисле бродіння.

Фермент шлункового соку свиней хімозин звертає молоко, перетворює розчинний казеїноген у нерозчинний казеїн, який випадає в осад, це відбувається при наявності кальцію. Кислотність шлункового соку у свині становить 0,3–0,4%. причому чим більше виділяється соку, тим вища його кислотність.

158

Розділ 4. Травлення

Рис. 61. Полізонд Квасницького:

А — полізонд (1–4 поверхи полізонда; а — отвір у трубці полізонда; б — відвідні трубки; в — кірка); Б — положення полізонда в шлунку

Різні корми неоднаково впливають на шлункову секрецію. На діяльність шлункових залоз у свиней впливає також підготовка кормів до згодовування. Встановлено, що шлункова секреція у них значно підсилюється при згодовуванні їм силосованих кормів. Дріжджування їх поліпшує травні властивості шлункового соку у свиней (його кислотність і перетравну силу ферментів). Секреція шлункового соку підвищується умовно-рефлекторно на вид та запах корму. Шлункова секреція у свиней значно підсилюється, якщо тварина поїдає корм з апетитом.

У поросят раннього віку в шлунковому соку відсутня вільна соляна кислота (вікова ахлоргідрія), що слід вважати особливістю шлункового

159