1. Джерелом аграрного права є:

а) правовий звичай;

б) Верховна Рада України;

в) правовий прецедент;

г) нормативно-правовий акт;

2. Виділіть кодифіковані нормативно-правові акти, які є дже-

релами аграрного права:

а) Земельний кодекс;

б) Цивільний кодекс;

в) Лісовий кодекс;

г) Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію».

3. Нормативно-правові акти класифікуються за суб’єктами

правотворчості:

а) акти вищих органів державної влади та управління;

б) акти керівників підприємств і організацій;

в) акти місцевих державних органів влади та самоврядування;

г) акти сільських органів державного управління.

4. Порушення звичаєвих правил поведінки:

а) може потягнути за собою юридичну відповідальність;

б) застосування звичаю не санкціонується нормами права;

в) не може наставати юридична відповідальність;

г) санкціонується суспільним осудом.

5. Які з вказаних міжнародно-правових актів не є джерелами

права в АПК:

57

а) Міжнародний договір про співпрацю у галузі сільського гос-

подарства;

б) Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне

значення;

в) Консульська конвенція між Україною і Республікою Поль-

щею;

г) Гаазька угода про паливно-мастильні матеріали.

6. Кодекс (сodex) в перекладі з латинського означає:

а) книга;

б) закон;

в) метод;

г) система правил поведінки.

7. Земельним кодексом України передбачено:

а) право власності на землю громадян і юридичних осіб у межах

населених пунктів для підприємницької діяльності;

б) право власності на землю лише громадян у межах населених

пунктів

в) право власності на землю визнається лише за суб’єктами аг-

рарного господарювання;

г) право власності на землю громадян, іноземних громадян, апа-

тридів та біпатридів.

8. Які з перелічених законів не є джерелами права у агропромис-

ловому комплексі ?

а) Про кредитні спілки;

б) Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом;

в) Про особисте селянське господарство;

г) Про статус суддів в Україні.

9. До уніфікованих актів законодавства про селекцію, насінни-

цтво, тваринництво і меліорацію земель належать закони України:

а) Про насіння і садивний матеріал;

б) Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з

них;

в) Про зерно та ринок зерна в Україні;

г) Про ветеринарну медицину.

10 Диференційовані акти аграрного законодавства це:

58

а) нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням

відмінностей у статусі суб'єктів аграрного підприємництва;

б) закони, які спрямовані на інтеграцію правового регулювання

аграрних відносин з метою побудови цілісної органічної системи вну-

трішньокомплексних галузевих нормативно-правових актів, наділених

єдиним правовим змістом;

в) поділ нормативно-правових актів за їх юридичною силою;

г) міжнародні договори, що виникають, змінюються та припи-

няються у сфері діяльності держави.

Завдання 5. Складіть анотації для зазначених наукових статей:

1. Актуальні питання співвідношення юридичних гарантій права

на використання природних ресурсів / М. Черкашина // Підприємниц-

тво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 108-111.

2. Проблеми вдосконалення правового регулювання безпечності

й якості сільськогосподарської продукції в умовах інтеграції України

до міжнародних спільнот / В. Кайдашов // Підприємництво, господар-

ство і право. — 2009. — № 11. — С. 116-118.

3. Адаптація законодавства України про охорону земель від за-

бруднення та псування до законодавства Європейського Союзу / Т.

Оверковська // Юридична Україна. - 2010. - № 9. - С. 90-94.

Завдання 6. Розв’яжіть завдання:

Згрупуйте вказані нормативно-правові акти за юридичною си-

лою:

1. Земельний кодекс України.

2. Закон України «Про особисте селянське господарство».

3. Конституція України.

4. Закон України «Про споживчу кооперацію».

5. Конвенція про водно-болотні угіддя міжнародного значення.

6. Кодекс законів про працю України.

7. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржни-

ка або визнання його банкрутом».

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

9. Постанова Верховної Ради «Про недопущення закриття об'єк-

тів соціально-культурного призначення в сільській місцевості».

10. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підпри-

ємство».

11. Закон України «Про кредитні спілки».

59

12. Кодекс України про надра.

Рекомендована література

1. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством

України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / О.Г. Бондар;НАН

України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького.- К.,- 2005.-20 с.

2. Історичний досвід розвитку земельного законодавства в Укра-

їні (1917 - 1921 рр.): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / І.М.

Заріцька; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. —

К., 2009. — 20 с.

3. Кайдашов В. Проблеми вдосконалення правового регулювання

безпечності й якості сільськогосподарської продукції в умовах інтег-

рації України до міжнародних спільнот / В. Кайдашов // Підприємниц-

тво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 116-118.

4. Оверковська Т. Адаптація законодавства України про охорону

земель від забруднення та псування до законодавства Європейського

Союзу / Т. Оверковська // Юридична Україна. - 2010. - № 9.- С.90-94.

5. Селіхов Д.А. Звичаєве право України кінця XIX – початку ХХ

ст. та його застосування в практиці волосних судів/ Д. Селіхов // Про-

блеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник.

Випуск 41.- Харків, 2000.- С.28-32.

6. Тулуш Л.Д. Плата за землю / Л. Тулуш // Фінанси сільськогос-

подарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у

ринкових умовах) / За ред. М.Я.Дем’яненка. - К.: ІАЕ УААН, 2000. –

С.89-119 .

7. Чау Тхи Хань Ван. Право собственности на землю по законо-

дательству Вьетнама и Украины: сравнительный аспект / Чау Тхи

Хань Ван // Проблеми законності. – 2004. – № 70. – С. 148-155.

8. Черкашина М. Актуальні питання співвідношення юридичних

гарантій права на використання природних ресурсів / М. Черкашина //

Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 11. - С. 108-111.

60

Розділ 3

ПРАВОВІДНОСИНИ В АПК

1. Поняття, ознаки, елементи та особливості правовідносин в

АПК

Правовідносини, що складаються в процесі виробництва сільсь-

когосподарської продукції, є серцевиною, віссю, аграрних правовідно-

син, що об'єднують усі інші суміжні з ними правовідносини, утворю-

ючи їх комплекс. Саме вони здійснюють найбільший вплив на інші

правовідносини, зокрема у сфері переробки і реалізації сільськогоспо-

дарської продукції, створення матеріально-технічної бази виробницт-

ва, його виробничо-технічного, хімічного і гідромеліоративного об-

слуговування тощо. У зв'язку з цим, попри всю багатогранність і не-

однорідність аграрних правовідносин, вони не тільки тяжіють одне до

одного, але й становлять єдиний комплекс зі своєю специфікою, пов'я-

заною з сільськогосподарським виробництвом та інтересами його ви-

робників.

Складність, багатогранність і своєрідність аграрних правовідно-

син обумовлюються особливостями виробництва в аграрному секторі,

пов'язаними передусім з обробкою землі як основного засобу вироб-

ництва, вирощуванням, переробкою і реалізацією сільськогосподарсь-

кої продукції, використанням у процесі виробництва живих організ-

мів, його сезонністю, умовами проживання і праці в сільській місце-

вості та іншими факторами.

Сферою виникнення й існування аграрних правовідносин є сіль-

ськогосподарська й пов’язана з нею інша діяльність. Під першою ро-

зуміється діяльність по виробництву сільськогосподарської продукції,

її переробці й реалізації. Слід погодитися з необхідністю розширення

сфери аграрних правовідносин за рахунок включення до них відносин

з матеріально-технічного постачання, виробничо-технічного й соціа-

льного забезпечення селян.

Аграрні правовідносини - це врегульований нормами права (аг-

рарного та інших галузей) комплекс суспільних відносин, що виника-

ють між сільськогосподарськими товаровиробниками (суб’єктами аг-

рарного господарювання) з одного боку, та іншими видами господа-

рюючих суб’єктів, членами сільськогосподарських підприємств і їх

найманими працівниками, органами державної влади й органами міс-

цевого самоврядування з другого, з приводу конкретних об’єктів

(майна, земель, праці тощо) на підставі певних юридичних фактів і які

61

надають їх учасникам взаємозумовлені права й обов’язки у сфері сіль-

ськогосподарської й пов’язаної з нею діяльності.

Характерними ознаками аграрних правовідносин є те, що во-

ни:

1.Виникають, змінюються, припиняються на підставі правових

норм.

2. Мають продовжувану, стабільну природу.

З. Їх характеризує різноманітний суб’єктний склад.

4. Мають специфічні об'єкти, найважливішим з яких є земля з її

неповторними властивостями і якостями.

5. Різноманітні форми власності, на яких базується діяльність

виробників сільськогосподарської продукції.

6. Учасники трудових відносин взаємно пов’язаніміж собою

суб’єктивними правами та обов’язками. В межах цього зв'язку праву

однієї особи кореспондує обов'язок іншої і навпаки.

7. Є вольовими правовідносинами, оскільки у них втілюється

воля їх учасників.

8. Правове відношення – це двосторонній зв’язок, бо норма

права надає право одній особі та покладає обов’язок на іншу, тобто

когось уповноважує, а когось зобов’язує.

9. В одній і тій же галузі можуть мати як горизонтальний, так і

вертикальний характер на відміну від традиційних галузей права: ци-

вільного та адміністративного.

10. Охороняються державою, забезпечуються заходами держав-

ного впливу. У більшості випадків здійснення суб’єктивного права і

виконання обов’язків проходить без застосування заходів державного

примусу. Якщо в цьому виникає необхідність, то зацікавлена сторона

звертається до суду, який розглянувши юридичну справу, виносить

владне рішення (правозастосовчий акт), в якому точно визначаються

суб’єктивні права й обов’язки сторін.

До складу правовідносин входять такі елементи: суб'єкт, об'єкт і

зміст правовідносин.

Специфічною ознакою аграрних правовідносин є їх суб’єкти,

до яких належать сільськогосподарські підприємства, їх об’єднання,

фермерські господарства, особисті селянські господарства громадян,

члени і наймані працівники сільськогосподарських підприємств та ін.

Суб'єктами аграрних правовідносин визнаються фізичні й

юридичні особи, наділені правами та обов'язками у сфері виробницт-

62

ва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, а також у

їхньому виробничо-технічному й соціальному забезпеченні.

Склад суб'єктів аграрних правовідносин, так само як і їхня роль

у сільськогосподарському виробництві, не лишилися незмінними. Во-

ни змінюються внаслідок зміни самих регульованих аграрним правом

суспільних відносин. Земельна й аграрна реформи докорінно змінили

не тільки статус сільськогосподарських підприємств та організацій,

які раніше функціонували, але й сприяли виникненню нових суб'єктів

аграрних правовідносин (більш детально зазначене питання розгляне-

мо у наступному розділі).

В умовах розвитку аграрного сектора і зміни структури інвести-

цій розширюються зв'язки учасників аграрних правовідносин України

з іноземними партнерами і створюються спільні підприємства, які та-

кож є суб'єктами аграрних правовідносин.

Аграрні правовідносини відрізняються не тільки своїм особли-

вим складом учасників (суб'єктів), але й специфічними об'єктами.

Об'єктом правовідносин визнають матеріальні і нематеріальні

блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійсню-

ють свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки.

В аграрних правовідносинах поведінка їх суб'єктів спрямована

на різноманітні матеріальні (як правило, результати людської праці),

нематеріальні (ділова репутація, честь, гідність) і природні блага (зем-

ля, загальнопоширені надра, ліси, води)

Одним із найважливіших об’єктів аграрних правовідносин є зе-

мля з її неповторними властивостями і якостями.

Земля як об'єкт аграрних правовідносин відіграє винятково важ-

ливу роль у сільськогосподарському виробництві. Вона — головний

засіб виробництва сільськогосподарської продукції і просторовий ба-

зис будь-якої діяльності, в тому числі й місце проживання сільських

жителів. Унікальні властивості землі: обмеженість, наявність родючих

ґрунтів тощо впливають і на правове становище суб'єктів аграрних

правовідносин, і на саме регулювання цих правовідносин.

Об'єктами аграрних правовідносин, окрім землі, можуть бути і

такі природні ресурси, як ліси, води, загальнопоширені корисні копа-

лини тощо, характер і межі використання яких визначається спеціаль-

ним законодавством.

Аграрні правові відносини можуть виникати з приводу сільсько-

63

господарської техніки, реманенту, праці членів такого підприємства

на землі тощо.

Особливим об’єктом аграрних правовідносин є сільськогоспо-

дарська продукція (рослинницька, тваринницька й рибницька), що ви-

робляється (вирощується) внаслідок дії біологічних процесів її виро-

щування, має природне походження від землі й (або) від живих біоло-

гічних організмів.

Важливу роль серед об'єктів аграрних правовідносин відіграють

і живі організми — тварини. Тваринництво — одна із основних галу-

зей сільськогосподарського виробництва, а тому відносини в цій сфері

є важливою складовою частиною аграрних правовідносин.

Зміст аграрних правовідносин складає зв'язок суб'єктивних

прав і обов'язків.

За своєю сутністю суб’єктивні аграрні права та юридичні

обов’язки співпадають з тими, що регламентуються приписами інших

галузей права (цивільного, господарського тощо). «Аграрного» відтін-

ку надає якраз їх фактичний зміст, тобто сукупність фактичних дій

суб’єктів (учасників) аграрних правовідносин, що вчиняються ними у

процесі виконання сільськогосподарської діяльності.

Розглядаючи аграрні правовідносини як єдність матеріального

змісту і правової форми, можна розрізнити такі зв'язки елементів пра-

вовідносин: