3. Матеріальна відповідальність працівників сільськогоспо-

дарських підприємств

Матеріальна відповідальність – це обов'язок однієї сторони —

працівника або роботодавця відшкодувати іншій стороні шкоду, запо-

діяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежно-

го виконання трудових обов'язків.

Матеріальній відповідальності властиві наступні ознаки: 1)

підставою відповідальності є вчинене майнове правопорушення при

виконанні трудових обов’язків; 2) передбачається нормами трудового

116

права; 3) спирається на державний примус, проте існує можливість й

добровільного відшкодування заподіяної шкоди; 3) виражається у

обов’язку особи зазнати втрат майнового характеру; 4) носить двосто-

ронній взаємний характер (складовими частинами її є: матеріальна

відповідальність працівників і матеріальна відповідальність роботода-

вця); 5) здійснюється за умови додержання певного процедурно-

процесуального порядку.

Матеріальну відповідальність працівників потрібно відрізняти

від майнової відповідальності, передбаченої нормами цивільного пра-

ва: 1) матеріальна відповідальність виникає при заподіянні шкоди

тільки у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням трудо-

вих обов'язків; 2) у трудовому праві відшкодуванню підлягає тільки

пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі - не більше

середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду, за

винятком випадків, передбачених законодавством (недотримані дохо-

ди або упущена вигода, на відміну від цивільного права, відшкоду-

ванню не підлягають); 3) межі матеріальної відповідальності праців-

ників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому

заподіяна шкода, характеру трудової функції, чого немає в цивільному

праві; 5) за нормами трудового права працівники звільняються від ма-

теріальної відповідальності за шкоду, яка може бути віднесена до ка-

тегорії нормального виробничо-господарського ризику; 6) тягар дове-

дення наявності підстави й умов матеріальної відповідальності пра-

цівника лежить на власникові або уповноваженому ним органі (ст. 138

Кодексу законів України про працю України), тобто діє презумпція

невинності працівника, в той час як у цивільному праві встановлена

презумпція вини заподіювана шкоди.

Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно

від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або

кримінальної відповідальності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її

повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним

органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рів-

ноцінне майно або полагодити пошкоджене.

Трудове законодавство передбачає обмежену, повну і підви-

щену матеріальну відповідальність працівників.

117

Обмежена матеріальна відповідальність є основним, універ-

сальним видом матеріальної відповідальності працівників за трудовим

правом. За правилами ст. 132 Кодексу законів України про працю

України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при

виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяна

шкода, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної

шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім ви-

падків, коли законодавством вона передбачена в більшому, ніж цей

заробіток розмірі.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячно-

го заробітку він визначається відповідно до затвердженого постано-

вою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 Порядку

обчислення середньої заробітної плати (із змін. і доп.), а саме виходя-

чи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують ви-

рішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично

відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше 2 місяців, а

в разі, коли працівник останні 2 місяці перед вирішенням справи не

працював або справа вирішується після його звільнення, — виходячи з

виплат за попередні 2 місяці роботи на даному підприємстві (п. 4 по-

станови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. в

ред. постанови Пленуму від 28 березня 1997 р. №31).

Стаття 133 Кодексу законів про працю України передбачає ви-

падки обмеженої матеріальної відповідальності працівників: