3. Система правовідносин в апк

Правовідносини в АПК становлять собою відповідну ціліс-

ність. Об’єднання їх різновидів (членських, земельних, майнових,

трудових, управлінських, договірних, деліктних, правовідносин у сфе-

рі державного регулювання сільського господарства тощо) в певну

систему здійснюється не лише за формальними, а й за сутнісно-

змістовними ознаками.

Системі правовідносин в АПК повною мірою притаманна інте-

гративність. Її елементи – членські, земельні, майнові, трудові, управ-

лінські, договірні та інші правовідносини – об’єднані в цілісність за

сутнісно-змістовними ознаками. Формально всі ці різновиди склада-

ються з однакових структурних елементів: суб’єктів, об’єктів, змісту

та юридичних фактів (підстав виникнення, зміни й припинення), що й

67

дозволяє досягти їх інтеграції. Система цих правовідносин існує, фун-

кціонує, виконує певну роль, яка полягає у впорядкуванні сукупності

суспільних аграрних відносин, що виникають при виробництві сільсь-

когосподарської продукції. Для характеристики цієї системи справед-

ливим є також і те, що діє не лише вона вцілому, а й кожний її еле-

мент. Елементи систем різновидів аграрних правовідносин поєднані в

цілісність за сутнісно-змістовними ознаками з урахуванням об’єкта

(для внутрішніх аграрних) кожного їх виду (членських, земельних,

майнових, трудових, управлінських) або ж їх змісту (для зовнішніх

аграрних).

Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні право-

відносини, вони можуть бути поділені на дві великі групи: внутрішні

(внутрішньогосподарські) і зовнішні (зовнішньогосподарські). Цим

відносинам притаманний свій зміст, характер нормативних актів, які

їх регулюють, принципи, а також методи їх регулювання.

Внутрішні аграрні правовідносини визначаються як урегульо-

ваний нормами аграрного права комплекс суспільних відносин, які

виникають між сільськогосподарськими підприємствами і їх членами,

сільськогосподарськими підприємствами і їх найманими працівника-

ми, сільськогосподарськими підприємствами і їх структурними під-

розділами й органами управління з приводу земель, майна, праці та

інших об’єктів на підставі членства (участі) в сільськогосподарському

підприємстві, трудового договору (контракту) із сільськогосподарсь-

ким підприємством і які надають їх учасникам взаємозумовлені

суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Cуб’єктами внутрішніх правовідносин є не публічні органи, а

приватні особи (сільськогосподарські підприємства та їх члени, най-

мані працівники, такі утворення, як структурні підрозділи підпри-

ємств, їх органи управління), що дозволяє віднести цей різновид пра-

вовідносин до приватного типу, тобто до відносин приватноправових.

Властивість “приватності” притаманна всім внутрішнім аграрним пра-

вовідносинам – земельним, майновим, управлінським та іншим.

Зовнішні аграрні правовідносини визначаються як урегульова-

ний нормами права (аграрного та інших галузей) комплекс суспільних

відносин, які виникають між сільськогосподарськими товаровиробни-

ками (суб’єктами аграрного господарювання) з одного боку, та інши-

ми видами господарюючих суб’єктів, фізичними особами, органами

державної влади й органами місцевого самоврядування з другого, з

68

приводу конкретних об’єктів (майна, земель, праці тощо) на підставі

договору, через спричинення шкоди, внаслідок видання уповноваже-

ним органом нормативно-правового акта тощо і які надають їх учас-

никам взаємозумовлені права й обов’язки у сфері сільськогосподарсь-

кої й пов’язаної з нею діяльності.

Різновидами зовнішніх правовідносин виступають відносини:

- при здійсненні права власності на рухоме і нерухоме майно,

належне учасникам сільськогосподарського виробництва;

- в царині державного регулювання сільського господарства;

- договірні;

- податкові;

- деліктні.

Зовнішні аграрні правовідносини за своєю сутністю є публіч-

но-приватними.