4. Основні види внутрішніх правовідносин в апк

Внутрішні аграрні членські правовідносини є самостійними й

автономними, оскільки вони служать підвалинами, первинною суб-

станцією виникнення й існування всіх інших внутрішніх аграрних

правовідносин.

Єдиними учасниками внутрішніх аграрних членських право-

відносин є сільськогосподарські підприємства та їх члени – фізичні та

юридичні особи. Об’єктом зазначених правовідносин виступають дії

їх суб’єктів, спрямовані на встановлення членського зв’язку, його роз-

виток і припинення. Підставою виникнення таких правовідносин слу-

жить членство в сільськогосподарському підприємстві, набуття осо-

бою статусу його члена. Припиняються вони зі зникненням членсько-

го зв’язку між особою й сільськогосподарським підприємством, із

втратою членського статусу.

Органи управління такого підприємства можуть установлюва-

ти у відповідному порядку додаткові умови щодо набуття членства в

кооперативі (максимальне число його членів, освіта, рівень кваліфіка-

ції, місце проживання, стан здоров’я тощо).

Внутрішні аграрні земельні правовідносини. Обов’язковими

учасниками досліджуваних правовідносин виступають сільськогоспо-

дарські підприємства та їх члени. Структурні підрозділи зазначених

підприємств також можуть брати участь у внутрішніх аграрних земе-

льних правовідносинах. У таких правовідносинах об’єктами є землі,

69

земельні ділянки (передусім сільськогосподарського призначення), а

також право користування ними і право на земельні частки (паї). Під-

ставою виникнення внутрішніх аграрних земельних правовідносин

виступає юридичний (фактичний) склад, що охоплює:

- членство (участь) у сільськогосподарському підприємстві,

виникнення й існування членських правовідносин (правовідносин з

участі в господарському товаристві) між цим підприємством та осо-

бою (його членом, учасником);

- передачу (внесення) особою такому підприємству свого зе-

мельного пайового внеску. Припиняються зазначені правовідносини з

припиненням членських правовідносин (правовідносин з участі в гос-

подарському товаристві).

При передачі сільськогосподарському підприємству пайових

внесків у вигляді земельних ділянок треба укладати договір про пере-

дачу земельної ділянки як пайового внеску, який підлягає нотаріаль-

ному посвідченню й державній реєстрації.

Внутрішні аграрні майнові правовідносини. Обов’язковими

учасниками таких правовідносин є сільськогосподарські підприємства

та їх члени. Суб’єктному складу правовідносин, що розглядаються,

властива також наявність структурних підрозділів сільськогосподар-

ських підприємств. Об’єктами зазначених правовідносин служать

майнові об’єкти (речі), сільськогосподарська продукція, сільськогос-

подарські технології, майнові частки (паї) і права на них, а в окремих

випадках – загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові наса-

дження, водні об’єкти. Підставою виникнення таких правовідносин є

фактичний (юридичний) склад, що містить у собі 2 елементи – членс-

тво (участь) у сільськогосподарському підприємстві, виникнення й

існування членських правовідносин (правовідносин з участі в госпо-

дарському товаристві) між цим підприємством та особою (його чле-

ном, учасником), а також передача (внесення) названому підприємст-

ву його членом майнового пайового внеску. Припиняються вони з

припиненням членських правовідносин (правовідносин з участі в гос-

подарському товаристві).

При передачі пайових внесків у вигляді майна, права на майно-

ву частку (пай), інших майнових прав (права користування певним

майном, права вимоги виконання обов’язків майнового характеру) їх

приймання-передача фіксується відповідним актом. У випадку передачі

нерухомого майна як пайового внеску між сільськогосподарським під-

70

приємством і відповідною особою належить укладати про це правочин

(угоду, договір), який набуватиме чинності з моменту його нотаріаль-

ного посвідчення з наступною державною реєстрацією права власності

цього підприємства на передане нерухоме майно.

Пай повинен повертатися переважно в грошовій формі і тільки

як виняток – у натуральній. Можливим є відшкодування їх вартості

шляхом надання сільськогосподарським підприємством відповідних

послуг.

Щодо внутрішніх майнових правовідносин у фермерському

господарстві його члени вправі робити внески у створення майна гос-

подарства. Природа таких внесків аналогічна сутності внесків пайо-

вих, вони можуть передаватися і як майно, і як майнові права. Обґру-

нтовано, що поняття “майно фермерського господарства” і“складе-

ний капітал” є синонімами. В разі припинення членських правовідно-

син члени такого господарства вправі отримати частку майна остан-

нього, пропорційну розміру їх внеску до його складеного капіталу

(пайового фонду).

Внутрішні аграрні трудові правовідносини. Їх суб’єктами мо-

жуть бути сільськогосподарські підприємства, їх члени й наймані

працівники. Органи управління й структурні підрозділи такого під-

приємства також наділені певними правами й обов’язками з організа-

ції спільної праці його членів і найманих працівників. Трудова актив-

ність (фізична й інтелектуальна) фізичних осіб, їх здатність до праці,

робоча сила – об’єкти внутрішніх аграрних трудових правовідносин,

які за участю членів сільськогосподарського підприємства виникають

на підставі фактичного (юридичного) складу, що містить у собі 2 еле-

менти: членство в такому підприємстві, виникнення й існування

членських правовідносин між ним та особою (його членом) і визна-

чення трудової функції цієї особи. Зникають внутрішні аграрні трудо-

ві правовідносини з припиненням правовідносин членських. Трудові

ж правовідносини з найманими працівниками виникають унаслідок

укладення трудового договору (контракту). У такому разі й припи-

нення дії останнього (його розірвання) є правоприпиняючим юридич-

ним фактом.

Чинне законодавство України виходить з концепції регламен-

тування праці членів сільськогосподарських підприємств нормами

аграрного законодавства зі встановленням нормами права трудового

лише окремих гарантій, пов’язаних із застосуванням їх праці. Це по-

71

яснюється наявністю особливого способу (форми) поєднання робочої

сили із засобами виробництва (членство в підприємстві) і юридичного

ставлення працівників до цих засобів.

Під трудовою функцією членів сільськогосподарського під-

приємства пропонується розуміти вид роботи (посаду) в ньому, вико-

нання (заміщення) якої можливе з огляду на професію, спеціальність,

кваліфікацію його члена. Закріплюється така функція на підставі уго-

ди про встановлення трудової функції члена підприємства. Окремі

елементи угоди про визначення трудової функції в сільськогосподар-

ських підприємствах переносяться на етап установлення членських

правовідносин, що свідчить про те, що така угода має особливу пра-

вову природу.

Внутрішні аграрні управлінські правовідносини. Головні учас-

ники таких правовідносин – органи управління сільськогосподарсько-

го підприємства. Управлінські правові зв’язки можуть складатися між

членами останнього і загальними зборами його членів, його правлін-

ням, ревізійно-контролюючим органом. Структурні підрозділи сільсь-

когосподарських підприємств братимуть участь в управлінських

зв’язках при виникненні потреби «роздробити» управлінську діяль-

ність. Серед суб’єктів цих правовідносин називаються й наймані пра-

цівники таких підприємств. Об’єктами досліджуваних правовідносин

служать управлінська діяльність, поведінка, дії учасників останніх.

Підставою виникнення внутрішніх аграрних управлінських

правовідносин є членство (участь) в сільськогосподарському підпри-

ємстві, виникнення й існування членських правовідносин (правовід-

носин з участі в господарському товаристві). Окремі види названих

правовідносин виникають унаслідок укладення трудового договору

(контракту) між таким підприємством і його найманим працівником.

Припиняють вони одночасно з припиненням членських правовідносин

(правовідносин з участі в господарському товаристві), з припиненням

дії трудового договору (контракту).