2011 Року» від 10 серпня 2004 р. №573, постанова Кабінету Міністрів

України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку

українського села на період до 2015 року» від 19 вересня 2007 р. №

1158 Та інші. Нажаль, як довела практика, більшість з них носять де-

кларативний характер, оскільки заходи, які в них передбачені, не ма-

232

ють фінансової підтримки з боку держави.

Так, Державною цільовою програмою розвитку українського се-

ла на період до 2015 р., затвердженою постановою Кабінету Міністрів

України від 19 вересня 2007 р. № 1158, для розвитку соціальної сфери

села та сільських територій необхідно: забезпечення впровадження

соціальних стандартів і нормативів у сільській місцевості; розвиток

підприємництва, розв'язання проблем зайнятості на селі; розвиток

транспортного сполучення та зв'язку; удосконалення інженерної ін-

фраструктури; розвиток житлового будівництва та комунального гос-

подарства; розвиток освіти; розвиток медичного обслуговування; роз-

виток культурно-дозвільної діяльності в сільській місцевості, збере-

ження і розвиток традиційної культури регіонів; поліпшення побуто-

вого обслуговування сільського населення; розвиток фізичної культу-

ри і спорту на селі; розвиток торговельного обслуговування сільського

населення; створення умов для заохочення молоді до роботи і прожи-

вання у сільській місцевості; державна підтримка розвитку депресив-

них сільських територій; удосконалення системи управління розвит-

ком сільських територій.

Соціальний розвиток села – це комплекс суспільних відносин,

які виникають у зв'язку з облаштуванням сільських територій, соціа-

льним і матеріальним забезпеченням достатнього життєвого рівня

сільського населення на рівні стандартів сучасного розвитку суспільс-

тва, а також вільного розвитку кожного селянина, що передбачає за-

доволення його потреб матеріального, морального, духовного та фізи-

чного характеру.

Соціальний розвиток села включає в себе цілий комплекс від-

носин які спрямовані на:

1) Збереження сільської поселенської мережі; здійснення держа-

вної підтримки розвитку депресивних сільських територій (трудоне-

дос-татніх населених пунктів), створення умов для збереження та роз-

витку малих, віддалених сільських поселень і територій, які мають

окремий статус (зокрема гірських та Поліських населених пунктів);

2) соціальне переоблаштування села: збереження існуючих

об’єктів соціальної сфери на селі та благоустрій сільських територій.

А також забезпечення транспортного сполучення та зв'язку, удоскона-

лення інженерної інфраструктури; розвиток житлового будівництва та

комунального господарства;

3) розвиток підприємництва шляхом державної підтримки су-

233

б'єктів господарювання різних організаційно-правових форм та особи-

стих селянських господарств, сприяння розвитку сільського (зеленого)

туризму;

4) поліпшення рівня медичного, побутового та торговельного

обслуговування сільського населення шляхом створення мережі від-

повідних закладів;

5) поліпшення умов відпочинку, розвиток фізичної культури і

спорту, культурно-дозвільної діяльності в сільській місцевості, збере-

ження і розвиток традиційної культури регіонів;

6) забезпечення належного рівня освітніх послуг, наукових до-

сліджень та підготовки кадрів для села.

Особливо звертає на себе увагу включення до цієї системи від-

носин, спрямованих на збереження сільської поселенської мережі;

здійснення державної підтримки розвитку депресивних сільських те-

риторій (трудонедостатніх населених пунктів), створення умов для

збереження та розвитку малих, віддалених сільських поселень і тери-

торій, які мають окремий статус.

Розвиток сільських територій є найбільш важливим напрямом

державної аграрної політики і повинен бути спрямований на підви-

щення життєвого рівня населення, створення належних умов для про-

живання у сільській місцевості. Одним із елементів сільської території

є сільська поселенська мережа (сукупність населених пунктів у сіль-

ській місцевості), збереження якої в сучасних умовах сприятиме ви-

рішенню проблеми деградації українського села.

На законодавчому рівні декларується, що держава захищає сіль-

ську поселенську мережу незалежно від категорії, величини та місця

розташування сільських населених пунктів (ст. 10 Закону України

«Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового

комплексу в народному господарстві»). Але, за статистичними даними

станом на 1 квітня 2008 р., кількість сільських населених пунктів із