5. Правове регулювання поводження з відходами сільського

господарства

На сучасному етапі економічного розвитку України правове ре-

гулювання поводження з сільськогосподарськими відходами є одним з

найважливіших завдань суспільства та держави. На офіційному рівні

визнається, що наслідками недоліків у цій сфері стали негативний

вплив утворюваних і накопичених відходів на здоров'я людей і навко-

лишнє природне середовище, недостатність дієвих економічних сти-

мулів для збору та переробки значної маси відходів, недосконалість

сформованої у державі інфраструктури і практики збору та видалення

відходів, низький рівень інформаційного забезпечення у цій сфері.

Правове регулювання поводження з відходами сільського гос-

подарства регулюється законами України: «Про альтернативні види

рідкого та газового палива», «Про альтернативні джерела енергії»,

«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя насе-

лення», «Про відходи», «Про металобрухт» та ін.

Ці нормативно-правові акти утворюють складну структуру, яка

299

охоплює правові акти різної юридичної сили і орієнтована на законо-

давство Європейського Союзу.

Коли йдеться про сільськогосподарські відходи, проблема кри-

ється в самому визначенні їх поняття. Згідно зі ст. 1 Закону України

«Про відходи», відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети,

що утворюються у процесі людської діяльності й не мають подальшо-

го використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник

має позбутися шляхом утилізації чи видалення. Таке визначення є не-

повним щодо сільськогосподарських відходів, адже з органічних від-

ходів найбільшу екологічну небезпеку становлять відходи тваринниц-

тва.

Недаремно проектування тваринницьких комплексів продукти-

вністю понад 5 тис. голів і птахофабрик підлягає обов'язковій попере-

дній державній екологічній експертизі, оскільки діяльність таких ферм

включена до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять під-

вищену екологічну небезпеку. Але продукти життєдіяльності сільсь-

когосподарських тварин не можна вважати речовинами, що утворю-

ються у процесі людської діяльності — вони утворюються у процесі

життєдіяльності тварин природним шляхом, відтак, на найнебезпеч-

ніші органічні відходи законодавство про відходи взагалі не поширю-

ється.

Важливою також є проблема безхазяйних відходів, тобто відхо-

дів, які залишені власником у непризначеному для їх зберігання місці

і власник яких невідомий. Особи, котрі виявили такі відходи, зобов'я-

зані повідомити про них місцеві державні адміністрації чи місцеві ра-

ди. Постійно діюча місцева комісія з питань поводження з безхазяй-

ними відходами провадить необхідні дослідження, за результатами

яких складає акт, що передається до місцевої державної адміністрації

чи місцевої ради, які, в свою чергу, зобов'язані прийняти рішення про

подальше поводження з цими відходами. Фактично, з юридичним фа-

ктом складання акту комісії пов'язується виникнення права державної

власності на безхазяйні відходи.

Закон України «Про відходи» покладає обов'язки на суб'єктів

аграрного права запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворен-

ня відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних па-

кувальних матеріалів і тари, в яких міститься продукція сільськогос-

подарських підприємств; вести облік, визначати склад і властивості

утворюваних ними сільськогосподарських відходів; забезпечувати

300

повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення й псу-

вання відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна техноло-

гія; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; за-

безпечувати їх переробку чи видалення; не допускати зберігання та

видалення відходів у несанкціонованих місцях або об'єктах; здійсню-

вати контроль за станом місць або об'єктів розміщення власних відхо-

дів; своєчасно вносити збір за розміщення відходів; надавати відпові-

дним державним органам інформацію про утворювані ними сільсько-

господарські відходи; призначати відповідальних осіб у сфері пово-

дження з відходами; забезпечувати розробку та виконання планів ор-

ганізації роботи щодо цього; професійну підготовку, підвищення ква-

ліфікації та проведення атестації фахівців з питань поводження з від-

ходами, отримати дозвіл і ліміти на утворення та розміщення відходів

та багато інших обов'язків.

Що ж стосується конкретного законодавства про відходи при

класти до конкретного фермера, то не важко зрозуміти наскільки не-

реально вимагати від нього дотримуватися перелічених вище обов'яз-

ків. Саме тому вітчизняне законодавство про відходи є неефективним

і майже повсюди не виконується. Очевидною є потреба встановлення

різних правових режимів для різних видів відходів: побутових, про-

мислових, небезпечних, сільськогосподарських тощо. Щодо сільсько-

господарських відходів, як вже зазначалося, необхідно прийняти спе-

ціальні правові приписи, зокрема, програму поводження із сільського-

сподарськими відходами.

У науці обговорюється доцільність впровадження у чинне законо-

давство України новітню концепцію поводження з відходами – конце-

пцію «Zero Waste», згідно якої передбачається максимізація збере-

ження матеріалів, лише обґрунтоване виробництво та чисті технології;

виробництво продуктів, для яких не існує безпечних технологій пере-

робки, у довгостроковій перспективі поступово повинно бути припи-

нено.

301

Завдання до самостійної роботи студентів

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Розкрийте зміст правового регулювання охорони довкілля в

агропромисловому комплексі.

2. У чому особливість правової охорони ґрунтів та інших приро-

дних ресурсів у АПК?

3. Що таке правовий інститут меліорації земель у АПК?

4. Розкрийте зміст правового регулювання хімізації сільського

господарства.

5. Охарактеризуйте особливості правового регулювання пово-

дження з відходами АПК.

Завдання 2. Побудуйте структурно-логічну схему на тему «Сис-

тема законодавства про охорону довкілля в АПК».

Завдання 3.

Продовжте роботу над складанням словника основних понять

законодавства та права агропромислового комплексу.

Поняття Визначення

Правова охорона атмосферного

повітря

Правова охорона тварин і рослин

Правова охорона вод

Правова охорона надр

Правова охорона ґрунтів

Завдання 4. Розв’яжіть тестові завдання:

1. За своєю юридичною природою правовий інститут охорони

довкілля в сільському господарстві є:

а) правовим інститутом аграрного права;

б) правовим інститутом земельного права;

в) правовим інститутом цивільного права;

г) правовим інститутом екологічного права.

2. До особливо цінних земель належать:

а) ділянки сільськогосподарського та іншого призначення з осо-

бливо цінними видами грунтів;

302

б) землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчаль-

них закладів;

в) землі Північного узбережжя Криму

г) землі історико-культурного призначення.

3. Природні ресурси України є власністю:

а) народу;

б) держави;

в) юридичних або фізичних осіб;

г) усіх вищенаведених.

4. Моніторинг довкілля — це:

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних

ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об'єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути

на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збе-

реження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його

змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийн-

яття управлінських рішень

г) усе зазначене.

5. Кадастри природних ресурсів:

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних

ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об'єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути

на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збе-

реження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його

змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийн-

яття управлінських рішень;

г) все вищезазначене.

6. Для ведення особистого селянського господарства земельні

ділянки на праві власності можуть мати:

а) громадяни і юридичні особи України;

б) особи без громадянства;

в) громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадян-

ства;

г) юридичні особи України.

303

7. Громадський контроль у галузі охорони довкілля здійснюєть-

ся:

а) екологічними громадськими організаціями;

б) екологічними партіями;

в) будь-яким громадянином;

г) представниками громадськості з охорони навколишнього при-

родного середовища;

8. Підземні води є природними ресурсами:

а) загальнодержавного значення;

б) місцевого значення;

в) регіонального значення;

г) районного значення.

9. Проведення якої діяльності забороняється у прибережних за-

хисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах

у внутрішніх морських водах:

а) облаштування літніх таборів для худоби;

б) будівництво мостів;

в) влаштування полів фільтрації;

г) розорювання земель, садівництво та городництво.

10. Які дії заборонено вчиняти у прибережних захисних смугах

уздовж річок, навколо водойм:

а) розорювання земель, а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) залуження та залісення ґрунтів;

г) будівництво гідротехнічних та лінійних споруд

Завдання 5. Складіть анотації для зазначених наукових статей:

1. Оверковська Т. Юридична природа понять «забруднення» та

«псування» земель / Т. Оверковська // Вісник Київського національ-

ного університету імені Тараса Шевченка. – 2006. – Вип. 70-71. – С.

105-109.

2. Юрескул В. Визначення відходів за законодавством України

та шляхи його вдосконалення / В. Юрескул // Право України. — 2007.

— № 8. — С. 39—42

Завдання 6. Розв’яжіть задачі:

1. Під час перевірки додержання законодавства державний мис-

ливський інспектор спільно з інспектором з охорони навколишнього

природного середовища затримали на території земель фермерського

господарства його господаря, що прогулювався в межах цих угідь з

304

мисливською собакою, зброєю та капканами, без документа, який би

посвідчував права мисливця. На підставі цього інструктори склали

протокол про адміністративне порушення правил полювання, наклали

на нього адміністративний штраф у розмірі 3000 грн. та подали позов

до суду про стягнення збитків, заподіяних правопорушенням.

У суді фермер пояснив, що під час його затримання він перебу-

вав у межах належних йому сільськогосподарських угідь. Наявність

мисливської зброї в нього зумовлена умовами безпеки у зв'язку з по-

ширеністю на цій території останнім часом диких кабанів; капкани він

пристосовує для добування кротів. Посвідчення мисливця немає, оскі-

льки він не займається промисловим добуванням мисливських тварин.

Про те, що належні йому на праві власності угіддя належать до кате-

горії мисливських, він не знав. У документах, які посвідчують його

право приватної власності на сільськогосподарські угіддя, це не зазна-

чено. Дайте юридичну оцінку ситуації. Чи підлягає позов задоволен-

ню? Вирішіть справу.