4. Наступною особливістю є те, що рішення про звернення з

клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподар-

ських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю пред-

ставника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної

громади. Така процесуальна особливість пояснюється необхідністю

представництва суспільних інтересів у збереженні функціонуючого

сільськогосподарського підприємства на території села. У переважній

більшості сільських населених пунктів будь-яке крупне сільськогос-

подарське підприємство є «містоутворюючим», ліквідація якого має

несприятливі соціально-економічні наслідки. Це, насамперед, змен-

шення фіскальних надходжень до бюджету відповідної сільської гро-

мади, підвищення рівня безробіття сільського населення, зростання

рівня злочинності, погіршення матеріальної підтримки соціальної ін-

фраструктури села тощо. Усе разом це висуває завдання збереження

діючих сільськогосподарських підприємств на території кожної з сіль-

ських рад для підтримання балансу приватних, суспільних і держав-

них інтересів.

5. Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на

строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт

з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробле-

ної, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Са-

нацією є система заходів, що здійснюються під час провадження у

справі про банкрутство з метою: 1) запобігання визнанню боржника

банкрутом та його ліквідації; 2) оздоровлення фінансово-

господарського становища боржника; 3) задоволення в повному обсязі

101

або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуриза-

ції підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-

правової та виробничої структури боржника. Наведена особливість є

логічним продовженням критерію сезонності робіт і свідчить про реа-

льну можливість за рахунок відстрочення процедури санації до моме-

нту одержання найбільших грошових надходжень від реалізації про-

дукції припинити процедуру банкрутства взагалі. Ще однією особли-

вістю є те, що строк санації не може перевищувати п'ятнадцяти міся-

ців. Це при тому, що для підприємств іншої галузевої належності са-

нація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.

6. Нарешті, якщо протягом строку санації погіршилося фінан-

сове становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку зі сти-

хійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, за-

гальний строк санації, вказаний вище, може бути продовжений на

один рік. Для всіх несільськогосподарських підприємств існує прави-

ло, що за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією

або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців

або скорочено. Таким чином, максимально можливим для сільського-

сподарських підприємств є строк санації розміром у 2 роки й 3 місяці

проти півторарічного строку для несільськогосподарських підпри-

ємств.

Поряд із наявністю нібито суттєво збільшеного для сільськогос-

подарських підприємств (супроти інших підприємств) строку санації

слід зазначити, що для містоутворюючого підприємства існує можли-

вість значно збільшеного строку санації. Так, за клопотанням органу

місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади,

які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови

укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк

процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продо-

вжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручи-

тель в цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом

трьох років. Щодо сільськогосподарських підприємств, які фактично

виступають «містоутворюючими» підприємствами для села, такі пре-

ференції не передбачені.

Окремо чинне законодавство визначає особливості банкрутст-

ва фермерського господарства, які виокремлює ст. 50 Закону України

«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

102

банкрутом». Аналіз положень зазначеної статті дає змогу дійти висно-

вку про існування специфічного механізму захисту фермерських гос-

подарств від банкрутства порівняно з іншими формами підприємств,

зокрема й сільськогосподарських. Наприклад, підставою для визнання

будь-якого підприємства банкрутом є неспроможність виконати свої

грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після

настання встановленого строку їх сплати, тоді як для фермерського

господарства підставою є його неспроможність задовольнити вимоги

кредиторів протягом шести місяців після закінчення відповідного пе-

ріоду сільськогосподарських робіт.

Заява про порушення справи про банкрутство подається підпри-

ємством-боржником будь-якої галузевої належності у письмовій фор-

мі і підписується керівником боржника чи іншою уповноваженою

особою. Заява фермерського господарства також підписується його

головою, але потребує наявності письмової згоди всіх членів фермер-

ського господарства.

До заяви голови фермерського господарства про порушення

справи про банкрутство, крім загальнообов'язкових для процедури

банкрутства документів, додаються документи, які містять відомості: