2. Конституція України — основа джерел права в апк

Найвищою юридичною силою наділена Конституція України,

норми якої є нормами прямої дії. Це означає, що навіть не знаючи і не

звертаючись до інших нормативно-правових актів, будь-яка особа на

підставі конституційних норм може звернутися до адміністративних,

правоохоронних чи судових органів із заявою про порушення і захист

своїх прав та інтересів охоронюваних законом прав та інтересів і за-

значені органи державної влади повинні прийняти цю заяву і виріши-

ти справу по суті. Наступною особливістю конституційних норм є те,

що всі інші нові норми права і нормативно-правові акти системи чин-

ного законодавства повинні прийматися відповідно до норм Консти-

туції України.

Сільськогосподарська діяльність, насамперед, пов'язана з вико-

ристанням природних ресурсів, основним з яких виступає земля як

незамінний і самовідтворюваний засіб виробництва. По-перше, в

Україні на конституційному рівні було введено і закріплено приват-

ноправовий режим власності на землі сільськогосподарського призна-

чення і водні ресурси, які є основними природними факторами сільсь-

когосподарського виробництва. По-друге, було конституційно закріп-

лено принцип «власність зобов'язує». Це означає, що використання

землі й інших природних ресурсів у сільському господарстві повинне

бути раціональним, а також не повинне здійснюватися на шкоду лю-

дині та суспільству. По-третє, відбулася відмова від принципу безме-

жності прав на земельні ділянки, тобто правовий режим об'єктів при-

родних ресурсів може містити певні обмеження, встановлені законом.

Насамперед, це обмеження розміру ресурсів у приватній власності:

100 га земель сільськогосподарського призначення та 3 га водних об'-

єктів, мораторій на відчуження земель сільськогосподарського при-

значення. По-четверте, встановлено гарантії непорушності права вла-

сності на майно сільськогосподарського призначення як сільськогос-

подарських підприємств, так і особистих селянських господарств. По-

п'яте, створено умови вільного вибору виду праці, заборони примусо-

вої праці, гарантування захисту від незаконного звільнення. По-шосте,

конституційно закріплено модель прав на безпечне для життя і здоро-

45

в'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права

шкоди. Це накладає на сільськогосподарських товаровиробників кон-

ституційний обов'язок здійснювати свою виробничу діяльність з най-

меншою шкодою як для навколишнього природного середовища, так і

для здоров'я населення країни. Останній фактор забезпечується, на-

самперед, за рахунок виробництва якісної та безпечної сільськогоспо-

дарської продукції.

3. Міжнародні договори як джерело права в апк

Міжнародний договір України — це укладений у письмовій

формі договір з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнарод-

ного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від

того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою

документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір,

угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Відповідно до ст. 9 Конститу-

ції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори Укра-

їни» від 29 червня 2004 р. за № 1906-ІУ чинні міжнародні договори,

згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є час-

тиною національного законодавства України і застосовуються у по-

рядку, передбаченому для норм національного законодавства. При

цьому міжнародні договори мають пріоритет над нормами вітчизня-

ного законодавства у разі розбіжності їх змісту. Так, якщо міжнарод-

ним договором України, який набрав чинності в установленому по-

рядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідно-

му акті законодавства України, то застосовуються правила міжнарод-

ного договору.

Україна як самостійна держава підписала й ратифікувала низку

міжнародних договорів, що регулюють відносини агропромислового

комплексу, в тому числі й відносини щодо охорони земель. Серед них,

зокрема, Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне

значення головним чином як середовище існування водоплавних пта-

хів.

На виконання цієї Конвенції постановою Кабінету Міністрів

України від 29 серпня 2002 р. затверджений порядок надання водно-

болотним угіддям статусу «водно-болотних угідь міжнародного зна-

чення». А з метою вдосконалення управління у сфері охорони та раці-

онального використання водно-болотних угідь Міністерство екології

та природних ресурсів України, до повноважень якого згідно зі ст. 14

46

Земельного кодексу України віднесено здійснення міжнародного спів-

робітництва з питань охорони земель, наказом від 27 грудня 2002 р.

затвердило структуру, зміст і порядок ведення паспорта водно-

болотного угіддя і міжнародного значення.

Слід зазначити, що між Україною, сусідніми та іншими держа-

вами укладено певні угоди, конвенції, договори, які тією чи іншою

мірою стосуються регулювання відносин агропромислового комплек-

су. Так, Консульською конвенцією між Україною і Республікою

Польщею, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від

14 липня 1993 р., встановлено, що акредитуюча держава має право на

умовах, передбачених законами та іншими положеннями держави пе-

ребування, придбати у власність або орендувати, володіти і викорис-

товувати ділянки землі, будівлі або частини будівель призначені для

перебування консульської установи, для резиденції глави консульсь-

кої установи або для житлових приміщень інших працівників кон-

сульської установи; будувати будівлі на придбаних ділянках землі;

передавати право власності на земельні ділянки, будівлі або частини

будівель, таким чином придбаних або збудованих.

Слід підкреслити, що міжнародно-правовими актами регулю-

ються в основному екологічні відносини, які мають міжнародний ха-

рактер, тому питома вага міжнародно-правових документів, присвяче-

них земельним відносинам, досить незначна.