22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Залежно від рівня природоохоронного режиму сільськогоспо-

дарське використання природи поділяється на користування природ-

ними ресурсами загальнодержавного значення та користування при-

родними ресурсами місцевого значення. Крім того, сільськогосподар-

ське використання земельних, водних та лісових ресурсів за способа-

ми виникнення поділяється на первинне та вторинне про що йтиметь-

ся далі.

2. Правове регулювання водокористування в сільському го-

сподарстві

Поряд із землекористуванням водокористування є одним із ос-

новних видів сільськогосподарського використання природних ресур-

сів, оскільки під час здійснення сільськогосподарської діяльності спо-

живаються найбільші обсяги води порівняно з іншими групами спо-

живачів. Законодавче регулювання використання водних ресурсів у

сільському господарстві здійснюється на підставі Водного кодексу

України, законів України «Про питну воду та питне водопостачання»,

«Про меліорацію земель», а також низки підзаконних нормативно-

254

правових актів.

Право сільськогосподарського використання водних ресурсів

має певні особливості правового регулювання залежно від цільового

призначення: для задоволення питних та господарсько-побутових по-

треб, потреб сільського, лісового, рибного, мисливського господарст-

ва.

Використання водних ресурсів під час ведення сільського гос-

подарства здійснюється громадянами та іншими фізичними особами

переважно на праві загального водокористування. Відповідно до ст. 47

Водного кодексу України безоплатно та без надання спеціальних до-

зволів можуть здійснюватися такі види загального водокористування,

як забір води зі струмків, річок, водойм, інших водних об'єктів та кри-

ниць без застосування спеціальних технічних пристроїв; водопій сіль-

ськогосподарських тварин; любительське і спортивне рибальство з

метою особистого споживання здобутої риби чи інших об'єктів водно-

го промислу в межах обсягу безоплатного вилову тощо.

Якщо сільськогосподарське використання водних ресурсів здій-

снюється із значним навантаженням на екосистему, наприклад для

зрошення сільськогосподарських угідь, скидання дренажних вод або

забруднюючих речовин у водні об'єкти та інших видів діяльності, які

не віднесено до загального водокористування, господарюючі суб'єкти

повинні мати спеціальний дозвіл на первинне або вторинне водокори-

стування. Згідно зі ст. 42 Водного кодексу України до первинних во-

докористувачів віднесено юридичних та фізичних осіб, що мають вла-

сні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води та

скидання стічних вод у водні об'єкти. Всі інші водокористувачі є вто-

ринними, які реалізують право спеціального водокористування пере-

важно на підставі договорів із первинними водокористувачами, а та-

кож на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання водних ре-

сурсів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13 бе-

резня 2002 р. № 321. Дозвіл на спеціальне водокористування видаєть-

ся на підставі клопотання водокористувача з обґрунтуванням потреб у

воді, погодженого з відповідними територіальними органами Держав-

ного комітету по водному господарству, якщо використовуються по-

верхневі води, з територіальними органами Державної геологічної

255

служби, якщо використовуються підземні води, а також Міністерст-

вом охорони здоров'я України у разі використання водних об'єктів, що

є лікувальними.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України дозволи на спеціальне

використання водних ресурсів видаються залежно від охоронного ре-

жиму водних об'єктів: Міністерством охорони навколишнього приро-

дного середовища України (Мінприроди) у разі спеціального викорис-

тання водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Ра-

дою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севасто-

польською міськими радами за погодженням із відповідними терито-

ріальними органами Мінприроди — у разі спеціального використання

водних об'єктів місцевого значення.

За спеціальне використання водних ресурсів справляється дер-

жавний збір, порядок сплати і розміри якого визначаються згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2002 р. № 1494.

Державний збір за спеціальне водокористування у вигляді збору за

використання води водних об'єктів та збору за скидання в них забруд-

нюючих речовин сплачують юридичні та фізичні особи, що здійсню-

ють підприємницьку діяльність, зокрема у сфері сільського господарс-

тва. Розмір збору за використання води визначається на основі норма-

тивів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених

лімітів використання води. Зокрема у разі відсутності лічильників об-

сягу спожитої води громадяни, які займаються сільськогосподарською

діяльністю, сплачують її залежно від одиниць великої рогатої худоби,

свиней, овець тощо.

З метою охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення чи

вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та поліпшення стану во-

дних об'єктів відповідно до ст. 87 Водного кодексу України навколо

водних об'єктів встановлено водоохоронні зони. У межах даних тери-

торій зі спеціальним водоохоронним режимом забороняється або об-

межується городництво, садівництво, розорювання земель, облашту-

вання пасовищ, застосування стійких або сильнодіючих пестицидів,

влаштування гноєсховищ, звалищ сміття тощо. Порядок визначення

розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської

діяльності в них регламентується постановою Кабінету Міністрів

України від 8 травня 1996 р. № 486.

256

Певну специфіку має правове регулювання використання вод-

них об'єктів під час розведення, вирощування та вилову водних живих

ресурсів. Особливості їх правового режиму та перелік промислових

ділянок рибогосподарських водних об'єктів та їхніх частин визнача-

ється постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. №

552.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України можуть

передаватися у приватну власність земельні ділянки водного фонду,

на яких розташовано замкнені водойми площею до 3 га, у складі угідь

особистих селянських, фермерських та інших господарств. Варто за-

значити, що для сільськогосподарського водокористування водойма-

ми, які перебувають у приватній власності громадян України, не пе-

редбачено одержання спеціальних дозволів для їхніх власників. При

цьому повинні додержуватися права й обов'язки водокористувачів та

екологічні вимоги, передбачені законодавством.

Інформацію про водні об'єкти, їх кількісні та якісні характерис-

тики, а також про розподіл серед власників та первинних водокорис-

тувачів можна одержати з державного водного кадастру, порядок ве-

дення якого визначається постановою Кабінету Міністрів України від