4. Договори кредитування та фінансового лізингу за участю

аграрних товаровиробників

Запорукою побудови ефективної системи аграрного господарю-

вання є кредитна політика сільськогосподарських товаровиробників.

Аграрний сектор економіки та його функціонування певною мірою

залежать від природно-кліматичних умов, врожайності сільськогоспо-

дарських культур, результативності тваринництва. Адже кредитна по-

літика суб'єктів агробізнесу безпосередньо залежить від заходів дер-

жавної кредитної підтримки та обсягів фінансування галузей АПК

шляхом реалізації бюджетних дотацій на рослинництво та тваринниц-

тво, здешевлення кредитів та зменшення відсоткової ставки, оскільки

сільське господарство є галуззю ризикованого господарювання.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України аграрні то-

варовиробники мають право укладати кредитні договори з метою оде-

ржання коштів для ведення аграрної господарської діяльності. За кре-

дитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець),

у тому числі кредитна спілка, зобов'язується надати грошові кошти

(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених догово-

ром, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити про-

центи. Відповідно до законодавства існують такі фінансові установи:

219

банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товарис-

тва, страхові компанії тощо. З метою врегулювання суспільних відно-

син, що виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та

використання інформації про виконання фізичними та юридичними

особами, у тому числі аграрними товаровиробниками грошових зобо-

в'язань був прийнятий Закон України «Про організацію формування та

обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 р.

Аграрні товаровиробники можуть одержувати кредити у банків-

ських установах під заставу майна або в рахунок майбутнього вро-

жаю. На випадок стихійних лих, пожежі, посухи або за настання ін-

ших обставин, які підпадають під поняття форс-мажорних обставин

відповідно до договору кредитування, суб'єкт агробізнесу надає бан-

ківській установі довідку про форс-мажорні обставини, на підставі

якої строк повернення кредиту або його частини переноситься ще на

один рік. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна дові-

дка Торгово-промислової палати України. Так, аграрні товаровироб-

ники в регіонах України, які постраждали від повені, можуть отрима-

ти довідки про форс-мажор та використати їх під час вирішення пи-

тання про повернення банківським установам кредитів, отриманих на

придбання товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження

Порядку використання у 2009-2013 роках бюджетних коштів, що

спрямовуються на підтримку підприємств агропромислового компле-

ксу через механізм здешевлення кредитів» від 26 лютого 2009 р. №

153 Встановлена часткова компенсація відсоткової ставки за залуче-

ними підприємствами АПК у банках коротко-, середньо- та довго-

строковими кредитами, а також короткостроковими кредитами, залу-

ченими у кредитних спілках. Законодавством встановлено, що корот-

костроковими є кредити, що залучені не більш як на 12 місяців, сере-

дньостро-ковими — від 12 до 36 та довгостроковими — від 36 до 60

календарних місяців.

Розмір компенсації за кредитами та напрями використання залу-

чених кредитів затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України

з урахуванням обсягів бюджетних призначень, передбачених держав-

ним бюджетом, і пріоритетів розвитку агропромислового комплексу

за поданням Мінагрополітики. Компенсація надається на конкурсній

основі підприємствам агропромислового комплексу, які залучили ко-

ротко-, середньо- та довгострокові кредити в національній та інозем-

220

ній валюті, згідно з укладеними договорами. При цьому компенсація

за кредитами, залученими в іноземній валюті, надається лише в разі

наявності у позичальника зовнішньоекономічного договору на закупі-

влю техніки і обладнання іноземного виробництва, аналоги яких не

виробляються в Україні, згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів

України переліком.

Компенсація надається позичальникам щомісяця з урахуванням

суми фактично сплачених відсотків за відповідний період. Компенса-

ція за коротко-, середньо- та довгостроковими кредитами здійснюєть-

ся з 1 січня до 31 грудня поточного року. Компенсація не надається

позичальникам, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено

справу про банкрутство, що перебувають на стадії ліквідації або ма-

ють прострочену більш як шість місяців заборгованість перед держав-

ним (місцевим) бюджетом та Пенсійним фондом України.

Деякі підприємства АПК в умовах фінансової кризи опинилися

на грані банкрутства, оскільки комерційні банки перестали здійснюва-

ти кредитування аграрних товаровиробників. У січні 2009 р. Уряд

України направив до Національного банку України список комерцій-

них банків, яким було відмовлено у рефінансуванні з підстав того, що

вказані банки не пролонгували кредити аграрним товаровиробникам

на загальну суму 3 млрд гривень.

В умовах сьогодення важливе місце в діяльності аграрних това-

ровиробників посідає лізинг. За Законом України «Про фінансовий

лізинг» від 11 грудня 2003 р. фінансовий лізинг — це вид цивільно-

правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За

договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у

власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених

лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користуван-

ня лізингоодержувачу на визначений строк (не менше одного року) за

встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингодавцем виступає лізингова компанія, а лізингоодержува-

чем — аграрний товаровиробник. Як правило, за договорами фінансо-

вого лізингу аграрні товаровиробники придбавають сільськогосподар-

ську техніку, обладнання та устаткування. Не можуть бути предметом

лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові ком-

плекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії,

цехи, дільниці).

Сільськогосподарське підприємство, укладаючи договір фінан-

221

сового лізингу, отримує у платне користування з правом викупу пред-

мет лізингу на строк, не менший строку, за яким амортизується 60%

вартості предмета лізингу, визначеної на день укладання договору фі-

нансового лізингу. Законодавством дозволяється укладання договорів

суб-лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язко-

вою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором

лізингу, що надається в письмовій формі. До договору сублізингу за-

стосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передба-

чено договором лізингу.

До істотних умов договору лізингу належать: предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування

предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші

умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто

згоди. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу

в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізинго-

давця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить

більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншо-

го строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збит-

ків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодав-

цю до такої відмови. Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) за-

безпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом,

встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

За договором фінансового лізингу на лізингоодержувача покла-

дається обов'язок сплачувати періодичні лізингові платежі. Лізингові

платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості

предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у

лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізин-

годавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Предмет лізингу та пов'язані із виконанням лізингових догово-

рів ризики підлягають страхуванню. Лізингові операції обов'язково

відображаються в бухгалтерському обліку і звітності сільськогоспо-

дарського підприємства.