1999 Р., Законом України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю това-

рів, робіт і послуг за державні кошти», Законом «Про державне замов-

лення для задоволення пріоритетних державних потреб» та іншими

законами і підзакон-ними нормативними актами.

Договір міни і договір комісії. Законодавством України регла-

ментовано, що реалізація сільськогосподарської продукції може здій-

снюватися також шляхом укладання договорів міни та комісії. В умо-

вах економічних негараздів сільськогосподарські підприємства реалі-

зовують вироблену ними продукцію тваринництва шляхом її обміну

на пальне і мастильні матеріали, запасні частини до сільськогосподар-

ських машин, у порядку плати за проведений ремонт техніки, автопо-

кришки та інші подібні потреби. Відносини за таким різновидом дого-

215

вору купівлі-продажу, як договір міни, регулюються положеннями

статей 715-716 Цивільного кодексу України та ст. 293 Господарського

кодексу України.

Відповідно до Цивільного кодексу України договір міни (барте-

ру) є різновидом договору купівлі-продажу, про що свідчить структу-

рне розміщення норм про договір міни окремим параграфом у главі

54. Визнання договору міни різновидом купівлі-продажу відповідає

правовій природі цих договорів та обумовлене наявністю багатьох

спільних моментів у їх правовому регулюванні.

Кваліфікуючою ознакою договору міни є момент переходу пра-

ва власності на обмінювані товари — на відміну від усіх договорів

купівлі-продажу за договором міни перехід права власності відбува-

ється лише після того, як обов'язки з передачі товарів виконані обома

сторонами, тобто таке право виникає одночасно в обох сторін догово-

ру. Така законодавча норма запобігає виникненню ситуації, коли сто-

рона, що першою отримала товар, здобуває на нього право власності,

не виконавши зустрічного обов'язку з передавання другій стороні то-

вару, який їй належить. Усі інші умови зазначеного договору регулю-

ються загальними положеннями про купівлю-продаж, поставку, конт-

рактацію або про інші договори, елементи яких містяться в договорі

міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Аграрні товаровиробники в процесі збуту сільськогосподарської

продукції укладають договори комісії.

Договір комісії — це договір про надання послуг. Предметом

договору комісії є юридичні дії. Сторонами договору комісії є комі-

тент та комісіонер. Комітент — сторона договору комісії, яка доручає

комісіонерові вчинити в її інтересах один чи кілька правочинів (здебі-

льшого це правочини, пов'язані із придбанням потрібного чи прода-

жем належного їй майна). Комісіонер — це особа, яка згідно з догово-

ром комісії зобов'язується вчинити юридичні та фактичні дії в інтере-

сах комітента.

До специфічних особливостей договору комісії належать: особ-

ливий склад учасників у комісійних відносинах, специфічний об'єкт

договору, кредитування комітента комісіонером, можливість укладан-

ня субкомісійної угоди. Договір комісії має досить широку сферу за-

стосування. Так, за договорами комісії організації споживчої коопера-

ції укладають договори комісії з виробниками щодо продажу сільсь-

когосподарської продукції. Стаття 11 Закону України «Про споживчу

216

кооперацію» від 10 квітня 1992 р. визначає, що організації та підпри-

ємства споживчої кооперації формують товарні та матеріально-

технічні ресурси за рахунок закупівель на договірних засадах у під-

приємств (виробників), у оптовій торгівлі, на біржах, аукціонах, шля-

хом заготівель сільськогосподарської продукції і сировини у грома-

дян, фермерських господарств, колективних сільськогосподарських

підприємств, радгоспів, виробництва товарів на власних підприємст-

вах та з інших джерел, не заборонених чинним законодавством.