553/7804.

Заявка на сорт рослин — це сукупність документів, необхідних

для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що посвідчу-

ють права на сорт. Форма заяви має 11 розділів, окремі з яких містять

пункти. У процесі проведення формальної експертизи визначається

відповідність формальних ознак заявки на сорт рослин вимогам, вста-

новленим патентно-селекційним законодавством. За своєю сутністю

формальна експертиза — це експертиза документів, з яких складають-

ся заявки.

Подані заявником документи заявки, а саме: опис сорту та пока-

зники для визначення придатності сорту до поширення в Україні, є

основою для прийняття рішення про проведення кваліфікаційної екс-

пертизи. Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) — експерти-

за, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності

195

(новизні, вирізняльності, однорідності та стабільності). Експертиза

включає в себе комплекс лабораторних і польових досліджень, необ-

хідних для підготовки експертного висновку за заявкою, на підставі

якого приймається рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на

нього.

Держсортслужба на підставі експертних висновків приймає рі-

шення про державну реєстрацію сорту та прав на нього шляхом вне-

сення відомостей до Державного реєстру прав власників сортів рослин

та Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в

Україні.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на

сорт рослин починається з наступного дня після дати державної ре-

єстрації права та закінчується в останній день: а) тридцять п'ятого ка-

лендарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за ро-

ком державної реєстрації цих прав, для сортів деревних та чагарнико-

вих культур і винограду; б) тридцятого календарного року, що відлі-

ковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації

цих прав, для всіх інших сортів. Після завершення строку чинності

майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його

дострокового припинення чи відмови від них, цей сорт стає суспіль-

ним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа.

3. Суб'єкти і об'єкти насінництва та розсадництва

Закон України «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня

2002 Р. Визначає насінництво та розсадництво як галузь рослинництва,

що займається розмноженням насіння і садивного матеріалу, збере-

женням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей

(властивостей), а також здійснює сортовий та насіннєвий контроль.

Відповідно до ст. З зазначеного Закону до суб'єктів насінництва та

розсадництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право

займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і са-

дивного матеріалу відповідно до законодавства України.

Для впорядкування відносин з насінництва та уточнення перелі-

ку суб'єктів насінництва і розсадництва дані про них вносяться до

Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який

ведеться на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства

аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрова-

ного в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 595/7916.

196

Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу (далі

— Реєстр) — це перелік суб'єктів насінництва та розсадництва, яким

надано право виробляти та реалізовувати насіння і садивний матеріал.

Реєстрація суб'єктів насінництва і розсадництва проводиться на під-

ставі наказу Міністерства аграрної політики України про видачу пас-

порта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу та

занесення його до Реєстру. Суб'єкти насінництва і розсадництва, не

занесені до Реєстру, не мають права виробляти насіння та садивний

матеріал для реалізації. Реєстр за дорученням Міністерства аграрної

політики України веде Державна служба з охорони прав на сорти рос-

лин.

Одержання статусу суб'єкта насінництва врегульовує Порядок

проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва

та реалізації насіння і садивного матеріалу, затверджений наказом Мі-

ністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, за-

реєстрований в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за №