Основні терміни дисципліни

Діахронія та синхронія – це метод дослідження культури, який передбачає системний аналіз як історичного зрізу окремо взятої культури (діахронія), так і фіксацію станів і процесів, що одночасно відбуваються в культурі всього людства на якомусь етапі його розвитку (синхронія).

Історична типологія культури – це класифікація культур за типом і визначення місця конкретної культури в культурно–історичному процесі; як метод дослідження включає діахронний і синхронний підходи.

Картина світу – цілісна, осмислена, загальнозначима знакова система дійсності; вироблений культурою запас значень, смислів, імен, знаків, цінностей, за допомогою яких можна будувати моделі видимого й ідейного світу, стратегії поведінки, плани і сценарії розвитку;

Категорії культурології – найбільш загальні і фундаментальні поняття про культурні закономірності, процеси і зв’язки, сутнісні властивості культури тощо, що задають порядок розгляду досліджуваного матеріалу. До К.к. можна віднести поняття “культурні процеси”, “культурні функції”, “культурні значення”, “культурні цінності”, “культурообумовлена поведінка та свідомість людей” та інші.

Контркультура – поняття, що використовується для позначення соціокультурних настанов, які протистоять фундаментальним принципам, пануючим в конкретній культурі; а також таке, що ототожнюється із молодіжною культурою 60–х років, яка відображала критичне ставлення до сучасної культури і відкидала її як “культуру батьків”

Культура – у широкому розумінні – це результат людської діяльності, все те, що створено розумом і руками людини, використовується й удосконалюється нею.

Культурна ідентичність особи – узгодження своїх смисложиттєвих цінностей і цілей із певною культурною традицією

Культурна парадигма (модель, зразок) – стійка структура, що відтворює і забезпечує передання соціального досвіду на кожному етапі розвитку суспільства.

Культурні архетипи – це базові елементи культури, що формують константні моделі духовного життя.

Культурні універсалії – норми, цінності, правила, традиції та інші аспекти культури, які мають загальний характер і присутні на всіх етапах людського розвитку незалежно від географічного регіону або устрою суспільства; інваріантна система понять, за допомогою яких здійснюється осмислення і пізнання світу, притаманна всім культурам і визнана базовими потребами людини.

Культурно–історична епоха – історичний відрізок часу, протягом якого зберігається певна культурна спільність, цілісність, що особливо яскраво виявляє себе в ідеальній моделі людини (Відродження, Просвітництво тощо).

Культурно–історичний процес – це процес, розглянутий крізь призму цінностей, синхронічний зріз, який передбачає аналіз явищ, що одночасно відбуваються.

Культурологія – це синтетична наука, що формується на стикові соціального й гуманітарного знання про людину й суспільство і вивчає культуру як цілісність, як специфічну функцію та модальність людського буття.

Ментальність – це загальна духовна налаштованість, відносно цілісна сукупність думок, вірувань, навиків духу, яка створює картину світу і скріплює єдність культурної традиції або будь–якого товариства; це те спільне, що народжується з природних даних і соціально обумовлених компонентів і розкриває уявлення людини про життєвий світ, характеризуючи собою глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості.

Наука – це особливий вид пізнавальної діяльності, що спрямована на вироблення об’єктивних, системно організованих і обґрунтованих знань про світ.

Регіональні культури – це надетнічні культурні спільноти, що формуються у певному географічному ареалі й протягом довгого історичного часу зберігають свою специфіку.

Реконструкція культури – один із методів вивчення культури шляхом її моделювання в якості цілісної системи. На відміну від історичних реконструкцій (археологічних, архітектурних та ін.) у культурологічній Р.к. не ставиться завдання відтворення конкретно–індивідуалізуючих рис досліджуваного культурного феномену, а лише його типологічних і системоутворюючих ознак.

Соціокультурна динаміка – зміна, модифікація рис культури в часі та просторі. Дослідження в руслі С.д. мають на меті виявити закономірності процесів і тенденцій культури, осмислити і теоретично пояснити їх.

Субкультура – це особлива сфера культури, суверенне цілісне утворення всередині панівної культури, що відрізняється власною ціннісною будовою, звичаями, нормами

Феномени культури – різні форми виявлення сутності культури, наприклад, економіка, наука, політика, право, мистецтво, релігія, техніка тощо.

Час культури – важливий аспект моделі світу, характеристика тривалості існування, ритма, темпу, послідовності, координації зміни станів культури в цілому та її елементів, а також їх смислової наповненості для людини.