Електронний документ

— документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електрон­них даних, включаючи обов'яз­кові реквізити документа.

ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ — сукупність процесів створення, оброблення, відправлення,         передавання,

одержання, зберігання, викори­стання та знищення електронних документів, які використовують­ся із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержан­ня таких документів.

"ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД" —

електронна інформаційна система, віртуальний інформаційний про­стір взаємодії уряду та громадян, що ґрунтується на синтезі інфор­маційно-комунікативних техноло­гій, нормативно-правовій та інфор­маційно-ресурсній базах, створе­ний з метою інформаційного забез­печення органів виконавчої влади, інформування громадськості про свою діяльність та досягнення про­зорості в роботі. "Е.у." — це адап­тація державного управління до нових вимог суспільного розвитку за допомогою новітніх інформацій­них і комунікаційних технологій. Досвід інших країн свідчить, що комп'ютерні технології "Е.у." значно поліпшують взаємодію органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів, зменшу­ють непродуктивну їх роботу. Підвищується ефективність дер­жавно-управлінських рішень, оскільки проекти їх попередньо виставляються на веб-сторінки "Е.у." для громадського обгово-

рення. Підприємці, промисловці, вчені, інші громадяни подають при цьому цінні пропозиції та ори­гінальні ідеї, що дають значний економічний і соціальний ефект.

В Україні надання інформацій­них та інших послуг з викори­станням електронної інформацій­ної системи "Е.у." здійснюється відповідно до Переліку і Порядку, затвердженого Наказом Держав­ного комітету зв'язку та інформа­тизації України від 15.08.2003 р. (див. Інформаційні послуги).

ЕЛЕКТРОННИЙ ЦИФРОВИЙ ПІДПИС — підпис посадової особи в електронній формі, який додається до інших електронних даних або логічно з ними пов'яза­ний, призначений для ідентифі­кації підписувача цих даних шляхом його накладення на електронний документ.

ЕТАТИЗМ (франц. etatisme, від etat — держава) — 1) доктри­на, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави та її органів в соціально-економічне та політичне життя суспільства. Е. призводить до надмірної цен­тралізації, регламентації та бюрократизації суспільних про­цесів; 2) тип політичної свідомо­сті, згідно з яким держава роз­глядається як важливий інте­груючий фактор; 3) напрям полі­тичної думки, що розглядав дер­жаву як "благо". Яскравими його

представниками є Платон, Арі-стотель, Макіавеллі, Гегель. Уперше термін "етатизм" виник у Франції у 80-х роках XIX ст. і означав політичну доктрину, яка вимагала поширення повнова­жень держави на всі сфери життя.

ЕТИКА ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ (лат. ethica, від грец. ethos — вдача, звичка) — система норм поведінки, сукуп­ність моральних вимог і правил, які регулюють діяльність дер­жавних службовців, визначаючи, що є припустимим, заохочується, а що вважається недозволенним для держслужбовця у різних ситуаціях. У нормах Е.д.с. втіле­ні загальнолюдські моральні вимоги і заборони, конкретизова­ні відносно особливостей держав­ної служби (професійна етика) (див. Професійна етика).

Основні вимоги до етики пра­цівників органів державної влади України визначені у Загальних правилах поведінки державного службовця, які є уза­гальненням стандартів поведін­ки та доброчесності держслуж-бовців (див. Загальні правила поведінки державного службов­ця). Вони ґрунтуються на Кон­ституції України та визначених законами України принципах державної служби, спрямовані на створення умов для підвищен­ня авторитету держслужби та

зміцнення репутації чиновників, а також інформування громадян про поведінку, яку вони мають очікувати від державних служ­бовців, їх поведінка, по-перше, повинна відповідати очікуван­ням громадськості й забезпечува­ти довіру суспільства та грома­дян до державної служби, сприя­ти реалізації прав і свобод люди­ни і громадянина, визначених Конституцією і законами Украї­ни; по-друге, сприяти формуван­ню позитивного іміджу та авто­ритету органів державної влади і державної служби в цілому.

ЕТИКА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — нормативна основа діяльності органів вико­навчої влади, що охоплює такі основні аспекти управління: фундаментальні права і свободи людини і громадянина; взаємні права й обов'язки державних службовців і громадян; раціо­нальне співвідношення справед­ливості й ефективності, свободи та рівності.