Політичне управління

— ключовий вид соціального управління, суттю якого є узго­дження інтересів і установок дер­жави з інтересами громадянсько­го суспільства, різних соціальних верств, прошарків і груп, суспіль­них об'єднань і організацій на основі пізнання та використання об'єктивних потреб розвитку

соціуму. П.у. відрізняється від інших видів управління впливом одних суб'єктів управлінського впливу на свідомість і волю інших, а його об'єктами є полі­тична організація суспільства з притаманними їй політичною структурою та соціальними про­цесами. П.у. — це явище, яке характеризує внутрішню власти­вість суспільства, що випливає з його системної природи, суспіль­ного характеру праці, спілкуван­ня людей в процесі праці та в житті. Його зміст полягає у ціле­спрямованому впливі на суспіль­ство і підсистеми з метою впоряд­кування, вдосконалення і розвит­ку. Система П.у. є широкою і багатоплановою, що базується на існуванні та функціонуванні інститутів громадянського сус­пільства і держави — політичних партій, недержавних організа­цій, органів місцевого самовряду­вання та органів державної влади. Для П.у. характерна численність об'єктів, які утворю­ють такі основні види:а)партійне управління, де суб'єктом висту­пають політичні партії; б) парла­ментське управління, де суб'єк­том є законодавчий орган держа­ви; в) державне управління, де суб'єктом виступає система орга­нів виконавчої влади; г) муніци­пальне, де суб'єктом виступають територіальні громади; ґ) гро­мадське управління, де суб'єктом є недержавний сектор.

політичний діяч

(ПОЛІТИК) — державна посада у сфері виконавчої влади, яка від­межована від статусу державного службовця, що встановлений Законом України "Про державну службу". П.д. в Україні є Прем'єр-міністр та інші члени Кабінету Міністрів України (віце-прем'єр-міністри та міні­стри), які визначають урядову політику, зосереджені на розв'я­занні стратегічних проблем еко­номічного та соціально-культур­ного розвитку суспільства та від­повідних сфер державного управ­ління. З цією метою вони звіль­нені від щоденних адміністра­тивних справ та управління пер­соналом.

ПОЛІТИЧНІ ПОСАДИ — один із трьох типів посад у сфері дер­жавного управління, що обійма­ються політичними діячами (політиками), які забезпечують вироблення та реалізацію дер­жавної політики. Політичний характер зазначеного виду посад визначається не лише партійні­стю особи, яка займає цю посаду (саме така ситуація є нормою у державотворчій практиці багатьох демократичних країн світу), а й такими особливостями: а) особливим порядком призна­чення на посаду; б) особливим порядком звільнення з посади; в) особливими рисами відповідаль­ності, яка має ознаки публічної

(тобто відповідальність перед гро­мадськістю, главою держави, парламентом) за наслідки діяль­ності. У нашій державі уперше офіційний статус політичних посад був запроваджений Указом Президента України "Про чергові заходи щодо подальшого здій­снення адміністративної реформи в Україні" від 29 травня 2001 р.

ПОЛОЖЕННЯ — нормативно-правовий акт, що: 1) визначає статус органу виконавчої влади та його структурних підрозділів, їх завдання і функції, права, від­повідальність, порядок діяльно­сті (напр., Положення про Міні­стерство охорони навколишнього природного середовища Украни, Загальне положення про юри­дичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, органі­зації). П. приймається переваж­но при їх утворенні (заснуванні). П. буває типовим (напр., Типове положення про управління з енергозбереження         обласної,

Севастопольської міської дер­жавної адміністрації) або індиві­дуальним. Індивідуальне П. роз­робляється на основі типових і затверджується         керівником

органу. Як правило, П. склада­ється з таких розділів: "Загальна частина" — розкриває засади створення органу, мету його діяльності, місце органу в струк-

турі виконавчої влади, систему керівництва роботою та підпо­рядкованість органу, правові акти, якими керується в роботі. "Основні завдання і повноважен­ня" — встановлює основні про­блеми, які орган повинен вирі­шувати у процесі своєї діяльно­сті, і визначає основні напрями його діяльності та функції. "Права й обов'язки" — містить перелік прав і обов'язків, які надаються органу. Право — це юридично узаконена можливість забороняти або вимагати певних дій. Права встановлюються в обсязі, необхідному для реаліза­ції покладених на орган функ­цій. Обов'язки — це дії, які орга­нізація повинна виконувати для реалізації своїх функцій. "Орга­нізаційна структура" — встано­влює структурну побудову орга­ну, розкриває перелік посад, з яких складається його штатний розпис. "Фінанси та майно" — визначає джерела фінансування органу, належне йому майно, необхідне для виконання покла­дених функцій, юридичний і фінансовий статуси. "Реорганіза­ції та ліквідація" — встановлює порядок здійснення реорганіза­ції та ліквідації органу;

2) регулює діяльність вищих посадових осіб.

Ці акти, як правило, затвер­джуються указами Президента України (напр., Положення про Міністра Кабінету Міністрів Укра-

їни, Положення про Уповноваже­ного Президента України з питань адміністративної реформи);

3) регулює та впорядковує управлінські процедури (напр., Положення про формування кадрового резерву для державної служби).

ПОМІЧНИК — державний службовець патронатної служби, який працює з документами, що надходять на ім'я керівника, або виходять після його підписання. П. готує інформаційні матеріали для виступів чи нарад, плани доповідей, проекти тощо. Як пра­вило, П. супроводжує керівника під час відряджень, а за їх результатами оформляє прото­кольні доручення та інформує керівника про їх виконання. П. забезпечує вирішення всіх орга­нізаційних питань, що стосують­ся участі керівника в різноманіт­них заходах. П. також контро­лює своєчасний розгляд пропози­цій, заяв і скарг, які надходять на ім'я керівника, а також вико­нання його вказівок і доручень.